Поради лікарів

Видалення зуба

Видалення зуба

Як підготуватись до операції видалення зуба?

За 2 години до втручання ситно поїсти, закусити солодким. Якщо відчуваєте тривожність – випийте седативний фітопрепарат (валеріана, собача кропива, тощо) і налаштуйте себе на позитивний настрій.

Чи боляче видаляти зуби?

Неприємним є тільки проведення анестезії. Сучасні анестезуючі речовини дозволяють безболісно провести практично будь-яку операцію на щелепах. Ви відчуватимете лише тиск та звуки, болю не буде.

Скільки часу займає видалення зуба?

Залежить від складності втручання. Типове видалення може бути здійснене за 5-15 хв. Складне триватиме від 40 хв до 1,5 години.

Як довго триватиме загоєння рани після видалення зуба?

Загоєння слизової оболонки триває до 1 місяця, кісткового дефекту – 3 місяці. Рани після видалення зуба загоюються шляхом вторинного натягу, тобто, через «яму», де був зуб. Якщо яма є, і вам здається, що вона не зникає, відпустіть ситуацію на певний час, організм сам згладить те місце, і воно стане рівним.

Які рекомендації після операції видалення зуба?

Не полоскати 3 дні, місцево – холод по 10 хв через кожні 2 години, 6 разів на день. Перелік медикаментозних засобів призначає лікар-стоматолог-хірург у кожному клінічному випадку.

Чи варто наклади шви на рану після видалення зуба?

У разі складного видалення, множинного видалення та у пацієнтів, які приймають антикоагулянти, – це обов’язкова потреба. Вона дозволить усунути можливість ранніх і пізніх кровотеч з рани.

Чи варто видаляти зуби мудрості?

Безсумнівно варто. Запалення біля 8-х зубів може спричинити низку ускладнень, ліквідація яких потребуватиме госпіталізації до стаціонару. Краще це робити в молодому віці, доки корені зубів не сформувались повністю, так буде легше і пацієнту, і лікарю.

Як лікувати велику кісту зуба?

Тільки хірургічними методами. Основним є повне видалення кісти разом з оболонкою та заповнення дефекту кістки замісними матеріалами органічного походження.

Чи можна врятувати зуб з сумнівним прогнозом, коли лікарі рекомендують краще видалити?

Так, інколи можливо зберегти зуб або його частину (корінь). Для цього за конкретними показами виконуються зубозберігаючі операції.

Що робити, коли після видалення зуба чи групи зубів на щелепі лишилось щось гостре?

Це залишок гострого краю лунки видаленого зуба. Він може з’являтися через ремоделювання кістки в зоні втручання. Потрібно повторно відвідати лікаря-стоматолога-хірурга, він здійснить нівелювання гострого краю.

Цитологія

Цитологія

Давайте розберемось детальніше, що це за аналіз

Цитологічне дослідження грає важливу роль в діагностиці багатьох захворювань, в першу чергу – злоякісних новоутворень. Метод дозволяє оцінити якісні та кількісні зміни клітин, а також виявити наявність поза- і внутрішньоклітинних включень і мікроорганізмів. Досліджуватися можуть пунктати, мазки і зішкріби різних органів і тканин. Наприклад, мазки, взяті під час гінекологічного огляду,  пунктати, отримані при тонкоголковій аспіраційній біопсії (ТАБ) щитоподібної залози, лімфовузлів, а також – при плевральній, перикардіальній пункції, пункції порожнини суглоба і порожнини живота.

Цитологія – це мазок/аналіз на цитологію, цитологічне дослідження, мазок на атипові клітини, ПАП-тест – все це синоніми одного лабораторного дослідження, яке дозволяє відстежити патологію, відхилення з боку клітин шийки матки. Своєчасне виявлення змін дозволяє обрати відповідне лікування і запобігти раку шийки матки.

ПАП-тест – надійна профілактика раку шийки матки! Саме тому важливо проходити планові обстеження у гінеколога. 

У зразку клітин, отриманих при цитології, виявляють вірус папіломи людини та визначають його тип, щоб оцінити ризик розвитку раку шийки матки. Забір аналізу виконується під час традиційного огляду на гінекологічному кріслі, як з зовнішньої, так і внутрішньої поверхні шийки матки. Для цього використовується спеціальна стерильна одноразова щітка. Ця процедура не болісна і займає мінімум часу (10-15 секунд).

 

Що показує аналіз на цитологію?

У нормі всі клітини повинні мати стандартну будову, мають бути відсутні атипові клітини. У випадку, якщо є якісь зміни – це ще не підтверджує рак або інші захворювання. 

Відхилення від норми –  це привід, щоб приділити час власному здоров’ю. У жодному разі не варто панікувати, і тим більше – ігнорувати цю ситуацію, її потрібно вирішувати. Для цього необхідно звернутися за консультацією до гінеколога.

При виявленні атипових/патологічних клітин (атипія, дисплазія, CIN) лікар-гінеколог може Вам порекомендувати:

  • виконати додатковий діагностичний метод (біопсія). Це дозволить уточнити діагноз та визначити з подальшою тактикою лікування.
  • провести повторний тест через 3-6 місяців.

Не ігноруйте щорічні візити до гінеколога. Краще профілактувати захворювання, ніж його лікувати! 

Алгоритм дій при втраті свідомості (непритомність)

Алгоритм дій при втраті свідомості (непритомність)

Непритомність – втрата свідомості при вертикальному положенні тіла та її відновлення впродовж декількох секунд чи хвилин при переведенні хворого у горизонтальне положення. Виникає внаслідок короткочасної недостатності кровопостачання головного мозку.

Причини :

Функціональні – ортостатичні рефлекси (різка зміна положення тіла – його перехід з горизонтального у вертикальне), розлади вегетативної нервової системи

Органічні – найчастіше це порушення нормального ритму серця та транзиторна ішемія головного мозку

Основні симптоми:

Втраті свідомості передує запаморочення, відчуття «потемніння в очах» та кружіння голови. Під час нападу відмічається блідість шкірних покривів, звуження зіниць, хоча зіниці жваво реагують на світло. При переводі хворого у горизонтальне положення напад швидко припиняється («повертається» свідомість).

Домедична допомога:

  1. Покласти потерпілого на спину;
  2. Послабити одяг, розстібнути комірець та забезпечити приплив свіжого повітря;
  3. Змочити обличчя холодною водою;
  4. Після виведення пацієнта із непритомного стану бажано дати йому солодкий чай, каву, або інший теплий напій;
  5. При повторній непритомності негайно викликати екстрену (швидку) медичну допомогу.

       Слід зазначити, що непритомність достатньо часто буває внаслідок стресу, паніки або інших психічних чинників, тобто без видимих фізичних розладів, таких як травми або захворювання. В таких випадках основна допомога полягає у створенні спокійного психологічного середовища. Хоча це не медичний стан, що загрожує життю, важливо висловити підтримку пацієнту та допомогти заспокоїтися. Спробуйте вести спокійну розмову, схиляючи пацієнта до глибокого дихання та зосередженості. Якщо симптоми тривають, рекомендується звернутися за медичною допомогою. 

Цукровий діабет у дітей

Цукровий діабет у дітей

Цукровий діабет дійсно є серйозною проблемою сучасного суспільства і вважається епідемією неінфекційного генезу. Це група метаболічних захворювань, які характеризуються хронічною гіперглікемією внаслідок порушення секреції або дії інсуліну. Захворювання поділяється на різні типи, зокрема діабет I типу, діабет II типу та інші специфічні форми, такі як MODY (Maturity Onset Diabetes of the Young).

Цукровий діабет I типу

Діабет I типу виникає через аутоімунне руйнування бета-клітин підшлункової залози, що призводить до абсолютного дефіциту інсуліну. Це захворювання зазвичай починається в дитинстві або підлітковому віці і характеризується гострим початком.

Цукровий діабет II типу

Діабет II типу розвивається через інсулінорезистентність, коли організм не може ефективно використовувати інсулін. Хоча раніше це захворювання у більшості випадків діагностувалося у дорослих, в останній час його частота серед дітей і підлітків значно зросла через збільшення випадків ожиріння.

Інші специфічні типи діабету

MODY (Maturity Onset Diabetes of the Young) включає кілька форм моногенного діабету, які виникають через мутації в певних генах і проявляються в молодому віці. Є різні типи MODY, залежно від генетичної причини (MODY 1, 2, 3 тощо).

Епідеміологія

Кількість хворих на цукровий діабет серед дітей в Україні зросла на 50% за останні 5 років, що відображає глобальну тенденцію до зростання захворюваності. Це свідчить про необхідність покращення заходів профілактики та лікування цього захворювання.

Симптоми

Початок діабету у дітей часто гострий, і маніфестація захворювання може бути пов’язана з перенесеними інфекційними хворобами, періодами швидкого росту або статевого дозрівання. Основні скарги включають:

  • спрагу;
  • сухість шкіри та слизових оболонок;
  • втрату ваги при збереженому апетиті;
  • часте сечовипускання, включаючи нічний енурез;
  • біль у животі, сонливість, в’ялість, біль у м’язах.

Лікування

Лікування цукрового діабету, особливо при вперше виявленому захворюванні, вимагає стаціонарного перебування з інтенсивною терапією, яка включає:

  • Інсулінотерапію: основний метод лікування діабету I типу.
  • Дієту №9: дієта, що обмежує споживання вуглеводів та цукру.
  • Фізичну активність: регулярні фізичні вправи допомагають утилізувати глюкозу та покращують загальний стан здоров’я.

Кетоацидоз

Цукровий діабет може швидко прогресувати до діабетичного кетоацидозу, серйозного ускладнення, що вимагає негайного медичного втручання. Симптоми включають нудоту, блювоту, біль у животі, запах ацетону з рота, гіпервентиляцію та навіть втрату свідомості.

Таким чином, цукровий діабет у дітей потребує уважного моніторингу та комплексного підходу до лікування, включаючи медичну допомогу, зміну способу життя та постійний контроль рівня глюкози в крові. 

Що необхідно знати про рак шийки матки

Що необхідно знати про рак шийки матки

  За даними ВООЗ, рак шийки матки (РШМ) є четвертим найпоширенішим видом раку серед жінок у світі. За останні 4 роки в Україні кількість випадків РШМ зросла на 23%. На жаль, у 20-30% жінок цю хворобу виявляють на пізніх ІІІ та ІV стадіях. Саме тому жінці будь-якого віку для профілактики та ранньої діагностики РШМ необхідно регулярно відвідувати гінеколога та проходити скринінгові тести – ПАП-тест та тестування на виявлення вірусу папіломи людини, які допомагають вчасно виявити передракові стани шийки матки. Це, в свою чергу, дозволить відібрати групу жінок, які потребують більш детального дообстеження – проведення кольпоскопії, взяття біопсії шийки матки. 

Рак шийки матки – це злоякісне новоутворення, яке виникає внаслідок мутації епітеліальних клітин шийки матки. Хвороба ніколи не розвивається в незміненому епітелії. Їй завжди передують передпухлинні зміни в епітелії –дисплазії шийки матки.  Найчастіше зустрічається у жінок старше 30 років. 

Найпоширенішою причиною виникнення раку шийки матки є вірус папіломи людини (ВПЛ) – 99% випадків. Вірус папіломи людини передається статевим шляхом (вагінальний, оральний та анальний секс). Інфікуватися може і чоловік, і жінка. Існує багато штамів цього вірусу. Найагресивніші серед них – це 16-й та 18-й типи. Вірогідність інфікування вірусом папіломи людини зростає у випадках:

  • ранній початок статевого життя, коли клітини епітелію шийки матки ще незрілі;
  • наявності великої кількості статевих партнерів;
  • відмова від використання презервативів;
  • наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом;
  • зниження імунітету.

Початкові форми захворювання протікають безсимптомно.

Первинними ознаками раку шийки матки можуть бути кров’янисті виділення під час або після статевого контакту. Пізніше кров’янисті виділення можуть з’являтися навіть і без контакту. Це свідчить про прогресування захворювання та ріст пухлини. При розпаді пухлини виділення стають гноєподібними та можуть мати неприємний запах. Поява болю свідчить про поширення пухлини за межі шийки матки та проростання на сусідні органи. Хвороба починає швидко прогресувати і призводити до погіршення стану жінки та появи ускладнень.

Це захворювання має 5 стадій розвитку:

0 стадія ­– неінвазивний рак, не виходить за межі епітелію шийки;

1 стадія – уражається лише шийка матки;

2 стадія – додатково залучається тіло матки, частина піхви;

3 стадія – пухлина поширюється на нижню третину піхви, до стінок тазу;

4 стадія (остання стадія) – новоутворення вростає у сусідні органи, виникають метастази.

Діагностика раку шийки матки включає в себе:

  • огляд жінки на гінекологічному кріслі (огляд шийки матки в дзеркалах, пальпація);
  • ПАП-тест (цитологічне дослідження) та тестування на наявність вірусу папіломи людини;
  • кольпоскопія та біопсія шийки матки (при потребі, за результатами попередніх обстежень).

Важливо розуміти, що виявлена наявність інфікування вірусом папіломи людини не означає 100% розвиток РШМ в майбутньому. Але ця ситуація потребує ретельного контролю для вчасного виявлення та лікування змін шийки матки, які можуть перероджуватись і призводити до злоякісного процесу.

Якщо звернутися до лікаря-гінеколога на початковій стадії розвитку хвороби, то шанси вилікуватись становлять 96%. 

Тож, якщо Ви відчуваєте дискомфорт у органах сечостатевої системи, варто негайно звернутися до лікаря, не чекаючи, що вони зникнуть самі собою. Не відкладайте візит до лікаря! Пам’ятайте – час має вирішальне значення для профілактики багатьох хвороб.

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

День донора

Дбати про себе, щоб рятувати інших

14 червня відзначається Всесвітній день донора крові.

Бути донором – дати шанс на життя тому, хто цього потребує. Проте, надважливо подбати і про власне відновлення, а саме – відновити запаси заліза в організмі.

Згідно рекомендаціям Міністерства охорони здоровʼя України щодня дорослі чоловіки мають споживати 15 мг заліза, а невагітні жінки – 17 мг.

Залізо надходить до нашого організму з тваринними (м’ясо, птиця, риба, морепродукти) і рослинними (зернові, бобові, овочі, фрукти) продуктами. При чому в деяких рослинних продуктах вміст заліза більший ніж у тваринних.

Цією інформацією часто зловживають популяризатори веганства та вегетаріанства.

Дійсно, у склянці сливового соку – цілих 10 мг заліза (стільки, скільки і в 100 г курячої печінки); у склянці вареного зеленого горошку – 5,6 мг, в той час як 100 г вареної яловичини містить лише до 5 мг заліза.

Попри це, важливо знати, що рослинні продукти містять негемову (тривалентну, Fe3+) форму заліза, яка засвоюється втричі гірше. А саме у тваринних продуктах наявне гемове (двовалентне, Fe2+) залізо, яке є найбільш доступним до засвоєння.

До речі, у тваринних продуктах більше половини заліза також є негемовим, але через те що воно нероздільно споживається разом з гемовим – засвоюється набагато краще. Тому для кращого засвоєння цього елементу із рослинних продуктів їх важливо поєднувати із тваринними.

Окрім того, друзями, що допомагають засвоєнню негемового заліза є продукти, багаті на вітамін С: цитрусові, ківі, броколі, солодкий перець, полуниця, помідори, смородина. Через це, вживання фруктів і овочів разом з тваринними продуктами буде дуже доречним.

Окрім друзів, у заліза є безліч ворогів: наприклад, надмірне вживання клітковини (харчових волокон, які поліпшують роботу кишківника, сприяють нормалізації рівня холестерину та цукру в крові) заважає всмоктуванню заліза, тому важливо не перестаратися з цим корисним нутрієнтом.

Для любителів цілодобового чаювання, інтенсивних споживачів кави, шоколаду та какао є погана новина – ці продукти також заважають всмоктуванню заліза.

Незважаючи на те, що яйця є джерелом заліза (одне яйце забезпечує від 0,5 до 1,5 мг заліза), фосфобілки, які містяться в цьому продукті заважають  засвоєнню цього елементу.

Також перепоною для всмоктування заліза є продукти, багаті на кальцій. Але, якщо людина постійно вживає багато молочних продуктів організм адаптується до цього і залізо засвоюється вже краще.

Ще одним ворогом є фітати, які є у насінні, зернах і горіхах. Саме тому не варто покладати величезну надію на багаті негемовим залізом соняшникове насіння (7 мг заліза/100 г) або інші горіхи (5-7 мг заліза/скл.). Надмірне вживання цих висококалорійних продуктів скоріш сприятиме поповненню жирових запасів організму, а не запасів заліза.

В середньому за добу доросла людина споживає близько 20 мг заліза, але всмоктується не більше 10%.

Враховуючи той факт, що донор втрачаючи 500 мл крові втрачає близько 250 мг заліза, відновити його запаси завдяки харчуванню не завжди легко. Відновлення запасів заліза – тривалий процес, який може відбуватися протягом декількох місяців. Саме тому, протягом двох місяців після цієї процедури часто доцільний додатковий прийом добавок заліза і утримання від повторної здачі крові протягом мінімум 8-ми тижнів.

Для кращого засвоєння заліза, приймаючи його добавки чи препарати, важливо уникати їх одночасного прийому з «ворогами заліза».

Якщо ж попри раціональне харчування і додатковий прийом заліза немає адекватної реакції організму (зберігаються симптоми залізодефіциту) – варто виявити причину цього стану, звернувшись по лікарську допомогу.

P.S. Існує безліч причин зниження запасів заліза в організмі. І серед них – причини обумовлені медичним втручанням. Якщо така шляхетна справа як донорство є вагомою причиною, яку складно не помітити, існує те, що часто не береться до уваги, а саме, часте діагностичне дослідження крові (інколи – без наявної на те потреби). Саме тому не варто займатись самопошуком захворювань без чітко розробленого й обґрунтованого лікарем плану, задля уникнення зайвих інвазивних обстежень та недоцільної втрати крові.

Ваш дієтолог – Антоніна Олійник

© 2024 Антоніна Олійник

Що потрібно знати про фурункул?

Що потрібно знати про фурункул?

 Фурункул — це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що їх оточують. Запальний процес провокується гноєрідною мікрофлорою та найчастіше викликається золотистим стафілококом. Захворювання може розвиватися на будь-якій ділянці шкіри з волосяними фолікулами, але частіше формується в зонах, схильних до забруднень і тертя. Такий нарив люди без медичної освіти часто називають словом «чиряк».

 При появі множинних фурункулів розвивається фурункульоз. Фурункули частіше виникають у чоловіків. Збільшення кількості хворих з такими наривами спостерігається восени та навесні.

 Класифікація фурункулів

Виділяють три стадії фурункула:

Інфільтрація.
Спостерігається в перші 3–4 дні після інфікування, характеризується появою хворобливої щільної ділянки червонуватого кольору, що збільшується в розмірах.

Нагноєння й некроз.
У центрі інфільтрату утворюється гній. Над поверхнею шкіри з’являється гнійно-некротичний стрижень, який після дозрівання проривається разом з гноєм.

Загоєння.
Уражені тканини поступово покриваються грануляційною тканиною та гояться, формуючи рубець.
У деяких випадках фурункул протікає стерто, і некротичний стрижень не формується.  

Запальний процес при фурункульозі буває:

Місцевим.
Ураження обмеженої ділянки шкірного покриву. Зазвичай поширення одного нариву спричиняє його неправильне лікування.

Загальний.
Поява численних наривів на значній площі шкіри. Такий запальний процес розвивається при ослабленому імунітеті на тлі анемії, порушень в роботі нервової системи або тривалих хронічних захворювань.

Фурункульоз може протікати гостро або хронічно. У першому випадку нариви виникають одночасно або протягом невеликого часового проміжку та супроводжуються проявами загальної інтоксикації: слабкістю, підвищенням температури тощо. При хронічному перебігу фурункули присутні довго і не супроводжуються вираженими симптомами інтоксикації. Зазвичай, такий перебіг захворювання спостерігається при ослабленому імунітеті.

Етіологія фурункула.

Основна причина фурункула — проникнення золотистого стафілокока в волосяний фолікул. Запалення може викликатися й іншими стафілококами. Численні дослідження показують, що в нормі ці мікроорганізми знаходяться на поверхні шкіри, але тільки 10% з них є патогенними. У більшості пацієнтів з гнійними наривами це співвідношення змінюється, й кількість патогенних стафілококів іноді досягає 90%. Таке порушення мікрофлори шкіри може викликатися додатковим забрудненням шкірних покривів або зниженням імунітету.

У першому випадку стафілококи потрапляють на шкіру через недотримання правил особистої гігієни або санітарно-гігієнічних норм в побуті та на виробництві. Інфекція може передаватися через брудні руки, з пилом, під час носіння брудного одягу тощо.

В іншому випадку зниження реактивності імунної системи зумовлене різними хронічними захворюваннями та негативними зовнішніми впливами. Тоді причини фурункула з’являються через такі стани й патології:

  • тривалі хронічні захворювання та інфекції: бронхіт, тонзиліт, синусит, гепатит, пієлонефрит, туберкульоз тощо;
  • ендокринні порушення: метаболічне ожиріння, гіпотиреоз, цукровий діабет;
  • імунодефіцити;
  • тривалі прийоми глюкокортикоїдів або інших препаратів, що знижують імунітет;
  • хіміотерапія;
  • гіповітаміноз;
  • неповноцінне харчування;
  • часту фізичну перевтому;
  • переохолодження;
  • перебуванням в умовах спекотного й вологого клімату;

Сприяти появі фурункула може таке захворювання шкіри як акне, при якому волосяні фолікули й сальні залози закупорюються скупченням жирових виділень.

Вхідними воротами для інфекції є мікротравми шкіри, які з’являються при її мацерації через рясне потовиділення, тертя, подряпини тощо. В частині вушної раковини або носа нариви можуть виникати через постійний вплив слизисто-гнійної речовини, виділення з носа чи хронічний перебіг отиту, аденоїдів, риніту, гаймориту.

Патогенез фурункула.

На початковій стадії запального процесу в гирлі фолікула формується пустула, в якій знаходяться стафілококи, лейкоцити та фібрин. Збудники інфекції спускаються по фолікулу і викликають запалення, яке проявляється появою інфільтрату. Згодом уражені тканини некротизуються, і навколо них накопичується гній. Гнійний ексудат накопичується навколо гирла фолікула і разом з некротичним стрижнем виходить на поверхню шкіри. У місці дефекту тканин накопичуються грануляції та формується рубець. Згодом він може розсмоктуватися.

Клінічні прояви фурункула.

Найчастіше фурункули з’являються в зонах, найбільш схильних до забруднення, тертя й пітливості. До них відносяться:

  • обличчя;
  • шия;
  • груди;
  • сідниці;
  • стегна;
  • поперек;
  • пахвові та пахвинні ділянки;

Весь процес розвитку нариву зазвичай займає біля 10 днів.

Після інфікування навколо ураженого волосяного фолікула формується невеликий інфільтрат у вигляді вузлика (до 1–3 см в діаметрі). Його поява спочатку супроводжується поколюванням і сверблячкою, а потім з’являється біль. Приблизно через 1–2 дні фурункул червоніє, стає гарячішим на дотик і виступає над шкірними покривами у вигляді конуса.

Приблизно на 3–4 добу на вершині конуса з’являється гнійно-некротичний стрижень у вигляді пустули. Нарив стає максимально болючим, особливо при розташуванні в носі або слуховому проході.

У цей період у хворого може підвищуватися температура до 38°C, відчуватися слабість, головний біль та інші симптоми загальної інтоксикації. Ці прояви більше характерні для фурункульозу і рідко з’являються при одиничних та дрібних фурункулах.

У нариві накопичується гній, і на піку гнійно-некротичного процесу стрижень і гнійний ексудат виходять назовні. Після цього симптоми фурункула швидко проходять, починається процес відновлення тканин.

Фурункул в стадії загоєння очищається, заповнюється грануляціями й заживає. На його поверхні формується рубець. Спочатку він червоно-синій, але з часом поступово світлішає, стає білястим і злегка втягнутим. Ступінь його вираженості залежить від глибини запалення й здатності шкіри до регенерації. У деяких випадках він повністю розсмоктується й зникає.

Особливості фурункула у дітей.

Шкіра у дітей відрізняється підвищеною чутливістю до впливу зовнішніх і внутрішніх несприятливих факторів. Крім цього, діти не завжди дотримуються правил особистої гігієни. Саме тому в юному віці фурункули — досить часте явище.

У більшості випадків це захворювання не призводить до ускладнень, але коли великий гнійник з’являється на обличчі чи множинні нариви мають виражену загальну інтоксикацію, лікування потрібно проводити в умовах стаціонару. Ознаки фурункула в дитячому віці завжди повинні бути приводом для звернення до лікаря, оскільки тільки спеціаліст може запобігти розвитку небезпечних ускладнень і виявити першопричину запалення. У деяких випадках вона може бути пов’язана з небезпечними хронічними захворюваннями.

Ускладнення фурункула.

Іноді навіть одиночний нарив призводить до розвитку ускладнень. Найчастіше ускладнюються гнійники біля слизової носа та в зоні носогубного трикутника. Нерідко до небезпечних наслідків призводять спроби видавлювання фурункула, його травмування під час гоління або інших процедур. Також частою причиною ускладненого перебігу стає неправильне лікування.

 До ускладнень фурункула відносять:

  • місцеві: карбункул, абсцес, рожу, флегмону, фурункульоз;
  • віддалені: лімфаденіт, лімфангіт, флебіт;
  • загальні: сепсис, ураження головного мозку та абсцеси внутрішніх органів.

Місцеві ускладнення викликаються збудниками запалення, що знаходяться в гної. Разом з гноєм вони можуть уражати тканини, що оточують нарив, і ставати причиною інфікування інших ділянок тіла.

При прогресуванні запального процесу збудники потрапляють в лімфатичну систему й вени. Таке поширення інфекції призводить до віддалених ускладнень і викликає запалення лімфатичних вузлів і судин, вен.

Найнебезпечнішим наслідком фурункула є поширення інфекції на артеріальні судини. При проникненні в кров стафілококи розносяться по організму і можуть призводити до пієлонефриту, сепсису, формуванню абсцесів на внутрішніх органах і тканинах головного мозку, розвитку менінгіту, арахноїдиту.

Діагностика фурункула.

При появі ознак запалення шкірних покривів слід звернутися до лікаря-хірурга.

Після огляду фахівець поставить діагноз. Для виявлення збудника запалення і складання тактики медикаментозного лікування проводять бактеріологічний посів виділень з визначенням чутливості до антибіотиків.

При множинних фурункулах або при їх частій появі проводиться загальне обстеження хворого:

  • загальний аналіз крові та сечі;
  • бактеріологічне дослідження сечі;
  • аналіз крові на цукор;
  • флюорографія;
  • УЗД органів черевної порожнини та нирок;
  • рентгенографія придаткових пазух носа;
  • риноскопія і фарингоскопія;

За необхідності пацієнту призначають консультації педіатра, ендокринолога, отоларинголога, гастроентеролога та інших фахівців. Після отримання всіх результатів обстеження лікар буде знати, як вилікувати фурункул максимально ефективно.

Якщо ускладнення розвиваються, можуть знадобитися такі дослідження:

  • посів крові на стерильність;
  • люмбальна пункція;
  • МРТ головного мозку;
  • КТ нирок;

Лікування фурункула.

Тактика лікування фурункула визначається клінічним випадком. При легких проявах воно може обмежуватися застосуванням місцевих препаратів. За необхідності консервативна терапія доповнюється призначенням антибіотиків. У складних випадках розкриття гнійника проводиться хірургом.

Під час лікування слід ретельно дотримуватися правил особистої гігієни, не торкатися брудними руками до вогнища запалення, частіше міняти постільну білизну й одяг, обмежувати дію сирої води на зону ураження. Категорично забороняється намагатися видавлювати або проколювати гнійник.

Антибіотики з урахуванням чутливості збудника призначаються, якщо виявляються: 

  • великі або множинні гнійники;
  • нариви на обличчі;
  • часті рецидиви;
  • ознаки флегмони, яка постійно розповсюджується;
  • ризик розвитку ендокардиту та інші ускладнення.

Системне лікування антибактеріальними препаратами призначається тим, хто має патології імунної системи.

Якщо гнійники та множинні фурункули виникають часто, рекомендується лікування виявлених хронічних захворювань. Курс терапії в таких випадках призначає профільний фахівець. За необхідності рекомендують прийом імуномодуляторів, іноді — аутогемотерапію, ультрафіолетове і лазерне опромінення крові (УФОК і ВЛОК). Деяким хворим прописують введення стафілококової вакцини або анатоксину, прийом гамма-глобуліну.

У разі неефективності консервативної терапії рекомендують хірургічне лікування.

Операції виконують під місцевою анестезією. Після розтину гнійника видаляють гнійний ексудат і ділянки некрозу. Тканини обробляють антибіотиками або антисептиками. За необхідності проводять дренування. На рану накладають стерильну пов’язку з антибактеріальною маззю.

Після операції хворому призначають медикаментозну терапію і проводять перев’язки. 

Профілактика фурункула

Для запобігання виникнення фурункулів слід:

  • дотримуватися правил особистої гігієни;
  • одягатися по погоді;
  • вчасно обробляти травми антисептиком;
  • правильно харчуватися;
  • носити зручний одяг, що не натирає шкіру;
  • вчасно лікувати хронічні захворювання
Пролежні

Пролежні

Пролежні Пролежні - це патологічний стан, що супроводжується формуванням виразок (відкритих…
Апендицит

Апендицит

Апендицит  Апендицит - це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона…
Обмороження

Обмороження

Обмороження Зазвичай, обмороження описується за його клінічними проявами.Спочатку передбачити ступінь обмороженого…

Укуси кліщів: Профілактика та дії після укусів

Укуси кліщів: Профілактика та дії після укусів

Укуси кліщів є серйозною загрозою для здоров’я, оскільки кліщі можуть переносити різні інфекції, зокрема хворобу Лайма та кліщовий енцефаліт. Щоб уникнути укусів та правильно діяти у разі укусу, важливо знати основні заходи профілактики та перші кроки після виявлення кліща на тілі. 

• Профілактика укусів кліща

Під час перебування в місцях з підвищеним ризиком (ліси, парки, луги) носіть закритий одяг: довгі рукава, штани, шкарпетки і закрите взуття. Світлий одяг допоможе легше помітити кліщів.

Наносіть репеленти з вмістом DEET або інших ефективних речовин на відкриті ділянки шкіри та одяг. Це знижує ймовірність укусів.

Після повернення з природи ретельно оглядайте все тіло на наявність кліщів, особливо звертаючи увагу на приховані місця: пахви, пах, за вухами, на волосяній частині голови.

Якщо часто проводите час на природі, забезпечте регулярну обробку ділянки від кліщів.

• Дії після укусів кліща

Якщо кліщ вкусив і лишився у вас на шкірі, варто звернутись до лікаря дерматолога чи хірурга.

Якщо кліщ відпав чи ви його видалили, навіть якщо ніяких симптомів немає, бажано звернутися до лікаря для профілактичної консультації, особливо якщо кліщ перебував на тілі тривалий час. 

•  Висновок

Укуси кліщів можуть призвести до серйозних інфекцій, але дотримання простих заходів профілактики та правильні дії після укусу допоможуть значно знизити ризик. Пам’ятайте, що своєчасне звернення до лікаря може запобігти розвитку серйозних захворювань та забезпечити ваше здоров’я і безпеку. 

Важливість використання фотозахисного крему

Важливість використання фотозахисного крему

Сонячне світло є необхідним для нашого здоров’я, однак надмірне перебування на сонці без належного захисту може мати серйозні наслідки для шкіри. Використання фотозахисного крему та регулярні візити до дерматолога є ключовими аспектами підтримки здоров’я вашої шкіри.

 • Захист від УФ-випромінювання

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання сонця поділяється на три типи: UVA, UVB і UVC. UVA та UVB промені проникають в шкіру і можуть викликати пошкодження на клітинному рівні. UVA-промені проникають глибше, викликаючи передчасне старіння, зморшки та гіперпігментацію. UVB-промені відповідають за опіки та можуть пошкодити наші клітин, що може призвести до розвитку раку шкіри.

 • Фотозахисні креми

Фотозахисний крем є основним засобом захисту шкіри від шкідливого впливу УФ-випромінювання. Використання крему з широким спектром дії, який захищає як від UVA, так і від UVB променів, з SPF 30 або вище значно знижує ризик розвитку шкірних захворювань. Важливо наносити крем за 15-30 хвилин до виходу на сонце і повторювати нанесення кожні дві години, особливо після купання або надмірного потіння.

 • Додаткові Заходи Захисту

Крім використання фотозахисного крему варто уникати перебування на відкритому сонці в години його максимальної активності (з 10:00 до 16:00). Вдягати захисний одяг, капелюхи з широкими полями та окуляри з УФ-фільтром, які сприяють зменшенню шкідливого впливу сонця.

 • Регулярні Візити до Дерматолога

Регулярні перевірки у дерматолога є невід’ємною частиною профілактики шкірних захворювань. Фахівець може вчасно виявити зміни на шкірі, за допомогою дерматоскопа можна перевірити нові утворення на шкірі або зміни в існуючих родимках, які можуть свідчити про розвиток меланоми чи діагностувати інші види раку шкіри. Раннє виявлення та лікування значно підвищують шанси на успішне одужання.

 • Висновок

Використання фотозахисного крему, уникання надмірного сонячного впливу та регулярні візити до дерматолога є ключовими компонентами здоров’я шкіри. Захищаючи себе від шкідливого впливу УФ-випромінювання та проводячи регулярні обстеження, можна значно знизити ризик розвитку серйозних шкірних захворювань і зберегти шкіру здоровою та молодою. 

Анестезіологічне забезпечення при протезуванні кульшових і колінних суглобів

Анестезіологічне забезпечення при протезуванні кульшових і колінних суглобів

Ефективне знеболювання при протезуванні як кульшових, так і колінних суглобів забезпечує ефективне й швидке відновлення пацієнтів. Проведення протезування суглобів супроводжується застосуванням загальної анестезії або спинномозкової анестезії.

Спинномозкова анестезія, незважаючи на певні ризики, демонструє кращу ефективність, ніж застосування загальної анестезії при протезуванні кульшових і колінних суглобів. Тобто спинномозкова анестезія пов’язана з меншими періопераційними ускладненнями.

Важливе значення має додавання седації та моніторингу анестезії під час протезування з використанням спинномозкової анестезії. Після успішного проведення хірургічної процедури протезування важливим є досягнення адекватного знеболювання в постопераційному періоді. Це досягається шляхом внутрішньовенної аналгезії, контрольованої пацієнтом, або епідуральної аналгезії.    

Мультимодальна стратегія аналгезії поєднує аналгетики з різними механізмами дії для поліпшення управління болем. Інтраопераційне періартикулярне введення мультимодальних препаратів — одна з найважливіших процедур у періопераційному контролі болю при тотальному ендопротезуванні кульшового суглоба.

Блокада периферичних нервів розглядається останнім часом як альтернативний аналгетичний підхід. При протезуванні як кульшових, так і колінних суглобів застосовують блокаду поперекового сплетення, блокаду фасції клубового м’яза, блокаду стегнового й сідничного нерву, блокаду аддукторного каналу, блокади квадратного м’яза попереку і площини випрямлення хребта.

З урахуванням усього періопераційного процесу використання превентивної та мультимодальної терапії та блокади периферичних нервів може дозволити знизити інтенсивність постопераційного болю, що покращить функціональний стан і якість життя пацієнтів.

Прокрутка до верху