Поради лікарів

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень (Частина перша)

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень

Частина перша

На сучасному етапі розвитку медицини в усьому світі та й в Україні  ніхто не уявляє  (ні лікарі, ні навіть пацієнти) процес  профілактики та лікування  без  проведення  функціональних, ультразвукових  КТ та МРТ досліджень. Та для успішного їх виконання  і  отримання достовірних результатів необхідно дотримуватися методики їх проведення.  Отож, спробуємо розібратися,  як підготуватися до проведення діагностичних процедур.

Функціональна діагностика має в своєму арсеналі багато досліджень для діагностики стану серцево-судинної, дихальної та нервової системи.  Деякі з них не потребують спеціальної підготовки, але  мають особливості проведення.  Отже, почнемо.

Електрокардіографія

Відносним протипоказом  до проведення може бути наявність в місцях передбачуваної  фіксації електродів  висипань та  ран на грудній клітці.  Ампутація кінцівок не є протипоказом до проведення ЕКГ.

Не потрібно спеціальної підготовки.

Перед  процедурою не відміняються ліки, які приймає пацієнт.

Ехокардіографія

Відносним протипоказом  до проведення може бути наявність в місці  передбачуваного контакту ультразвукового датчика   висипань та ран. Та з огляду на те, що для проведення дослідження є декілька доступів, то у випадку невідкладної ехокардіографії  проведення дослідження все ж можливе.  Та планову ЕхоКГ бажано перенести на більш слушний час.

Не потрібно спеціальної підготовки.

Перед  процедурою  не відміняються ліки, які приймає пацієнт.

Добове моніторування  ЕКГ (Холтер)

Протипоказами  до проведення добового моніторування  ЕКГ є наявність на грудній клітці пацієнта в місцях передбачуваної фіксації електродів  висипань, ран. Також не рекомендується  проведення обстеження у пацієнтів, з якими неможливий продуктивний контакт, і є ризик пошкодження  реєстратора чи отримання  некоректних даних.

Не потрібно спеціальної підготовки.

Прийом ліків регулює лікар, що призначає обстеження.

Особливості: 

Липкі одноразові електроди, що використовуються для фіксації електродів апарата добового моніторування на пацієнта, як правило, гіпоалергенні, однак пацієнти з чутливою шкірою мають бути готові до можливих подразнень шкіри в місці фіксації електродів, особливо, якщо   моніторування   триває більше 24 годин.

Пацієнт веде щоденник моніторування з описанням в ньому скарг (при наявності) з зазначенням часу,  фіксацією часу прийому ліків, періоду сну, фізичного навантаження  та ін.

Добове моніторування АТ

Протипокази:

  • Наявність на плечі пацієнта в місці передбачуваної фіксації манжети тонометра   висипань та  ран.
  • Проведення обстеження у пацієнтів, з якими неможливий продуктивний контакт, і є ризик пошкодження  реєстратора чи отримання  некоректних даних.
  • Постійна форма фібриляції передсердь чи часта (понад 10 % скорочень)  екстрасистолія, виражена брадикардія (ЧСС менше 30 за хв.), одержання некоректних даних моніторингу).
  • Тромбоцитопенія та  тромбоцитопатія  у фазі загострення з підвищеним ризиком кровотеч.

Не потрібно спеціальної підготовки.

Прийом ліків регулює лікар, що призначає обстеження.

Особливості:

Манжета тонометра під час дослідження може трохи розтягуватися та опускатися,  тому пацієнту необхідно контролювати її положення та поправляти при необхідності.

Пацієнт веде щоденник моніторування з описанням у ньому скарг (при наявності) з зазначенням часу, фіксацією часу прийому ліків, періоду сну, фізичного навантаження  та ін.

Електроенцефалографія

Протипокази:

  • Стан пацієнта, що унеможливлює продуктивний контакт, і є ризик пошкодження  реєстратора чи отримання  некоректних даних.
  • Наявність свіжих ран та післяопераційних рубців на голові пацієнта.

Не потрібно спеціальної підготовки.

Прийом ліків регулює лікар, що призначає обстеження.

Особливості:

Волосся пацієнта має бути чистим та без косметичних засобів (пінка та віск для укладання,  лак, тощо).

Реоенцефалографія 

Протипокази:

  • Наявність ран в місцях передбачуваної фіксації електродів.
  • Стан пацієнта, що унеможливлює  продуктивний контакт, і є ризик  пошкодження  реєстратора чи отримання  некоректних даних.

Не потрібно спеціальної підготовки.

Не потрібно припиняти прийом ліків.

 

 Реовазографія

Протипокази:

  • Наявність ран в місцях передбачуваної фіксації електродів.
  • Стан пацієнта, що унеможливлює продуктивний контакт, і є ризик  пошкодження  реєстратора чи отримання  некоректних даних.
  • Ампутація кінцівок.

Не потрібно спеціальної підготовки.

Не потрібно припиняти прийом ліків.

Спірометрія

Протипокази:

пов’язані з підвищеним навантаженням на серце або впливом на артеріальний тиск:                                                                                                  

  • інфаркт міокарда протягом останнього тижня;
  • низький тиск або тяжка артеріальна гіпертензія;
  • клінічно значимі порушення ритму (аритмія);
  • декомпенсована серцева недостатність;
  • неконтрольована легенева гіпертензія;
  • гостре легеневе серце;
  • клінічно нестабільна тромбоемболія легеневої артерії;
  • втрата свідомості чи запаморочення, пов’язані з глибоким диханням чи кашлем в минулому.

пов’язані з підвищенням внутрішньочерепного і внутрішньоочного тиску:      

  • аневризма внутрішньочерепних артерій;
  • нейрохірургічна операція впродовж останніх 4-х тижнів;
  • нещодавній струс головного мозку;
  • офтальмологічна операція  протягом останнього тижня.

пов’язані з підвищеним тиском в приносових пазухах і середньому вусі:                        

  • операція або інфекція при носових пазух або середнього вуха протягом останнього тижня.

пов’язані з підвищеним тиском у грудній клітці або черевній порожнині: 

  • пневмоторакс;
  • операція на грудній клітці протягом останніх 4-х тижнів;
  • операція в черевній порожнині протягом останніх 4-х тижнів;
  • пізній термін вагітності.

пов’язані з ризиком передачі інфекції:                                                                                    

  • гостре інфекційне захворювання або підозра на нього (включаючи туберкульоз);
  • об’єктивні симптоми, які сприяють передачі інфекції (кровохаркання, відкашлювання великої кількості секрету, зміни в ротовій порожнині або кровотеча з ротової порожнини).

Крім того необхідно приймати до уваги і інші фактори, які стосуються пацієнта: свіжа травма грудної клітки,  болі грудної клітки з різних причин, нездатність щільно охопити губами мундштук (наслідки мозкового інсульту), нездатність пацієнта до співпраці з медичним працівником, що проводить дослідження.

Не потрібна спеціальна підготовка.

Особливості:                                                                                                       

Лікар, який призначає пацієнту спірометрію, повинен чітко і в доступній пацієнту формі проінформувати його про підготовку до дослідження, оскільки  це має великий вплив на результати обстеження та їх інтерпретацію.

Крім того необхідно приймати до уваги і інші фактори, які стосуються пацієнта: свіжа травма грудної клітки,  болі грудної клітки з різних причин, нездатність щільно охопити губами мундштук (наслідки мозкового інсульту), нездатність пацієнта до співпраці з медичним працівником, що проводить дослідження.

Не потрібна спеціальна підготовка. 

Особливості: 

Лікар, який призначає пацієнту спірометрію, повинен чітко і в доступній пацієнту формі проінформувати його про підготовку до дослідження, оскільки  це має великий вплив на результати обстеження та їх інтерпретацію.

Отже, передусім, одяг пацієнта повинен бути зручним і не обмежувати рухи грудної клітки.

Перед спірометрією пацієнтам слід уникати:


1) куріння тютюну або електронних сигарет за 1 годину до дослідження; 2) вживання психоактивних речовин (напр. алкоголю) за 8 годин до дослідження; 3) інтенсивного фізичного навантаження за 1 годину до дослідження. Пацієнт також не повинен вживати велику кількість їжі протягом 2-х годин перед дослідженням.
Прийом ліків перед проведенням спірометрії регулюється лікарем, що призначає обстеження, оскільки вживання ліків чи відміна їх прийому залежить від мети дослідження. Якщо спірометрія проводиться як діагностичне дослідження, то слід припинити прийом інгаляторів (якщо стан пацієнта дозволяє), коли ж обстеження проводиться для моніторингу захворювання чи оцінки ефективності лікування, то прийом ліків не припиняється.

Оскільки тривалість ефекту різних інгаляційних препаратів різна, то і час відміни їх прийому різниться.

·      β2-агоністи короткої дії (напр. сальбутамол)

4–6 год

·      антихолінергічні лікарські засоби  короткої дії (іпратропію бромід)

12 год

·      β2-агоністи тривалої дії (формотерол, сальметерол)

24 год

·      β2-агоністи дуже тривалої дії (індакатерол, вілантерол, олодатерол)

36 год

·      антихолінергічні  лікарські засоби  тривалої дії (тіотропій, умеклідіній, аклідіній, глікопіроній)

36–48 год

Лазерна фотокоагуляція

Лазерна фотокоагуляція

Лазерна фотокоагуляція, або лазерна коагуляція (ЛК) сітківки – це метод, який широко застосовується в офтальмології при таких захворюваннях, як  діабетична ретинопатія, дистрофії та розриви сітківки (профілактика відшарування сітківки), центральна серозна хоріоретинопатія, тромбози центральної вени сітківки.

Для цього використовується високоефективний аргоновий лазер з мінімальною інвазивністю і низьким ризиком ускладнень. Він наносить мікроімпульси для створення коагулятів навколо патологічно змінених ділянок сітківки, і ця теплова дія викликає коагуляцію (точкове припікання) тканини та формування зрощень.

ЛК сітківки сприяє поліпшенню кровотоку в незмінених ділянках тканин, знижує потребу в кисні і запобігає утворенню нових аномальних судин, дозволяє знизити ймовірність відшарування сітківки і уникнути втрати зору.

Лазерна коагуляція сітківки має ряд переваг.

Процедура проводиться амбулаторно, без додаткової підготовки, без необхідності госпіталізації.

Весь процес займає 15-20 хв, проходить під місцевою крапелькою анестезією на розширену зіницю.

Під час процедури пацієнт знаходиться в сидячому положенні перед лазерним апаратом. Офтальмолог використовує спеціальну контактну лінзу для точного наведення лазера на сітківку. Під час процедури пацієнт бачить спалахи та може відчувати незначні поколювання. Лазер не впливає на якість зору та може бути безпечно застосований  для повторних процедур. Оцінити ефективність коагуляції можна лише через півтора-два тижні, коли остаточно формуються спайки.

Прокальцитонін

Прокальцитонін

Прокальцитонін (ПКТ) – білок, що складається з 116 амінокислотних залишків.

ПКТ – попередник кальцитоніну, який продукується щитовидною залозою. Однак ПКТ синтезується абсолютно іншим шляхом, ніж кальцитонін. У відповідь на інфекційний подразник, ПКТ секретується майже всіма типами клітин організму. ПКТ – один із головних маркерів сепсису. 

Було виявлено, що рівень ПКТ зростає в геометричній прогресії під час бактеріальних інфекцій, і спостерігалась кореляція між концентрацією ПКТ і тяжкістю інфекції.

Важливе діагностичне значення аналізу на прокальцитонін пов’язане з тим, що його наростання відбувається швидше, ніж інших білків гострої фази. Зростання рівня відзначається вже через 2-4 години з моменту генералізації інфекції (розвитку сепсису) та сягає пікових значень через 12 годин. Ступінь підвищення рівня прокальцитоніну безпосередньо залежить від тяжкості стану. Показники відслідковуються в динаміці, з урахуванням того, що період напіввиведення ПКТ становить 25-30 годин; таким чином, при належній імунній відповіді та антибіотикотерапії його рівні знижуються на 50% протягом 24 годин. 

Деякі гриби, такі як Pneumocystis jiroveci і види Candida, а також паразити, такі як малярія, можуть викликати підвищення рівня прокальцитоніну.

Показання до призначення:

  • при підозрі на сепсис у пацієнтів з важким затяжним інфекційним захворюванням, тих, хто переніс операцію, а також у породіль і новонароджених;
  • диференційна діагностика захворювань бактеріальної етіології від вірусних;
  • визначення ступеня тяжкості сепсису та визначення походження гарячки невідомого генезу;
  • виявлення прихованої бактеріальної інфекції;
  • коригування тривалості антибіотикотерапії в осіб з сепсисом;
  • діагностика бактеріальної інфекції у пацієнтів з нейтропенією;
  • діагностика ураження нирок при інфекції сечовивідних шляхів у дітей;
  • діагностика системної вторинної інфекції після операції, а також при тяжкій травмі, опіках та поліорганній недостатності.

Референтне значення                     < 0,5 нг//мл

Інтерпретація результатів:

Оцінюється наявність-відсутність підвищення рівня ПКТ, ступінь підвищення та динаміка.

Нормальні показники (відсутність клінічно значущого підвищення) характерні для вірусних, грибкових інфекцій, алергічних реакцій, аутоімунних захворювань, а також для локальних запальних процесів бактеріальної природи.

Можливі причини підвищення рівня прокальцитоніну:

  • синдром системної запальної відповіді;
  • сепсис;
  • поліорганна недостатність;
  • інфекційні ускладнення при гострому панкреатиті.

Значне підвищення рівня прокальцитоніну та його швидке наростання – несприятливий прогностичний критерій.

Якщо аналіз на прокальцитонін призначається для контролю ефективності антибіотикотерапії, то:

  • зниження його рівня на 30-50% за добу говорить на користь ефективності лікування;
  • якщо протягом 4 діб не відзначається зниження, показники наростають, необхідно внесення коректив до схеми терапії.

Як підготуватися до аналізу на прокальцитонін

Перед здачею аналізу на прокальцитонін необхідна стандартна підготовка, рекомендована для загальноклінічних досліджень крові:

  • за добу до здачі аналізу виключити алкоголь;
  • дорослим слід здавати кров мінімум через 8 годин після їжі, дітям 1-5 років – через 2-3 години, дітям 1-го року життя – через 30-40 хвилин;
  • протягом півгодини до здачі крові необхідно виключити фізичне й емоційне перенапруження, відмовитися від куріння.

Їжа від застуди

Їжа від застуди

Прохолодні ранки, холодний дощ та вітер  – і вже наступного дня лікуєте застуду?

А чи знали ви, що застуду здатні викликати понад 200 видів вірусів, а переохолодження  – лише сприятливий фактор, який знижує захисні сили організму.

Противірусні препарати, на жаль, не діють на ці віруси, вони змушують імунну систему «боротися самостійно», тому не завжди доречні, адже для ефективної роботи організму потрібен не примус, а піклування.

Харчування є одним з потужних факторів, здатних посилити захисні функції організму. Мед, лимони, часник, імбир…, яких тільки порад ми не чули для поліпшення імунітету. 

Насправді, для захисту від вірусів не існує універсального продукту, тому що робота імунної системи залежить не від наявності або відсутності у вашому раціоні броколі чи часнику, а від того, чи всі необхідні вітаміни та мінерали є на нашій тарілці. 

Які ж речовини мають бути в раціоні для налагодження роботи нашого імунітету?

І хоч мало хто переймається підрахунком калорій, важливо пам’ятати, що як дефіцит, так і надлишок енергії робить організм вразливим для інфікування. А головним індикатором відповідності потреб та надходження енергії є маса тіла.

Неможливо мати міцний імунітет, коли в раціоні не вистачає білка, одна з функцій якого – захисна. Дуже важливо, щоб в раціоні були присутні яйця, молоко, риба, м’ясо, птиця. Саме тваринний білок, на відміну від рослинного, найкраще засвоюється і містить усі амінокислоти, які не утворюються в нашому організмі.

Багато людей звикли снідати вівсянкою – це смачно, швидко та корисно, але білку з такого сніданку ми отримаємо небагато. У цьому разі на обід і вечерю має бути щось «білкове», а враховуючи, що за один-два рази організму важко засвоїти добову кількість білку, то варто робити додаткові «білкові» прийоми їжі (наприклад, з’їсти на другий сніданок сирники або пару відварених яєць, або на підвечірок – млинець з м’ясом). Чудовим рослинним джерелом білка є продукти з сої, наприклад, тофу.

Перший контакт з вірусами відбувається через слизові оболонки, а для їхнього відновлення і нормального функціонування потрібен вітамін А, який навіть має назву «протиінфекційний вітамін». Тому включаємо в меню страви з печінкою, вершковим маслом та яєчними жовтками. 

Також корисним буде збагатити раціон джерелами бета-каротину (з нього утворюється цей вітамін).  Зробіть свою тарілку яскравішою завдяки сезонним темно-зеленим листовим, жовтим, оранжевим та червоним овочам (шукайте статтю про каротиноїди).

Зверніть увагу! Вітамін А в надлишку є токсичним і небезпечним для вагітних

Проникнення вірусу в клітину залежить від стану клітинних мембран, а для їх нормальної  будови та функції важливим є вітамін Е, кращими джерелами якого є мигдаль і оливкова олія. Цей вітамін є антиоксидантом, який поглинає вільні радикали.

Як же не пригадати про всім відомий вітамін С, який вже багато років у більшості людей асоціюється з лікуванням та профілактикою застуд. У лабораторних умовах вітамін С разом з залізом та міддю згубно діє на віруси. Більш детально про вітамін С читайте за посиланням  https://clinic.gov.ua/shcho-potribno-znaty-pro-vitamin-c/  Разом з вітаміном Е він виконує роль антиоксиданту. В свою чергу його надлишок дає зворотній ефект, тому замість вживання сумнівної якості синтетичних вітамінів з конячим дозуванням краще обирати природні джерела, які вживати хоча б двічі на день під час їжі: цитрусові, ківі, смородину, капусту, перець, томати. Навіть звичайну цибулю! 

Коли вже згадали про цибулю, то її варто включити в раціон не лише через високий вміст вітаміну С, а й через наявність кверцетину – біофлавоноїду, який чинить противірусну і протизапальну дію. Його споживання разом з вітаміном С посилює противірусну дію обох нутрієнтів. Інші джерела кверцетину – яблука, спаржа, ягоди, броколі, вишні, зелений перець, цибуля, горох, червоний листовий салат, грейпфрут, помідори, сливи. 

Природним імуномодулятором є вітамін Д, який виробляється шкірою під дією сонячного світла. Можливо, і застуди трапляються частіше саме в осінню та зимову пору року через зменшення перебування на сонці. Харчових джерел вітаміну Д не так вже й багато. Гарне джерело – лосось, але залежно від його походження (дикий або фермерський) кількість цього вітаміну може значно різнитись. Тому коли є нестача сонця, доцільно визначати рівень цього вітаміну та при наявності дефіциту приймати додатково.

Разом з вітаміном Д для нормальної роботи імунної системи важливо вживати достатню кількість кальцію. Кожен основний прийом їжі має містити продукти з його високим вмістом. Окрім молока, йогурту, сиру, цінними джерелами кальцію є біла квасоля, броколі, мигдаль, риба, інжир та тофу.

Для зменшення запальних процесів в організмі важливо, щоб організм отримував достатню кількість омега-3 жирних кислот. Чудово, якщо двічі на тиждень ви дозволяєте собі жирну рибу. В іншому випадку, при її відсутності, у раціоні доцільно замінити прийоми риби дієтичною добавкою з омега-3.

В свою чергу, зловживання смаженими на олії стравами та надмірне вживання рослинних олій (особливо кукурудзяної або соняшникової) сприяє посиленню запальних процесів через надмірне надходження омега-6 жирних кислот. Тому, коли йдете повз духмяну пекарню, пам’ятаючи цей факт, не спокушайтеся на апетитний вигляд смажених пиріжків.

Важливим елементом для адекватної імунної відповіді є цинк, чудовими джерелами якого є м’ясо, курятина, сочевиця та горіхи, а надходженню цинку в клітину сприяє вищезгаданий кверцетин, тому важливо поєднувати джерела цих нутрієнтів між собою. 

Магній – елемент, який через постійний стрес вже на слуху у більшості людей і зазвичай асоціюється з елементом вкрай важливим для нервової системи, тим не менш він бере участь у декількох сотнях реакцій, в тому числі, необхідний для активації клітинного імунітету. Добова потреба у магнії для дорослих доволі висока, тому окрім вживання харчових джерел – цільнозернових продуктів, бобових, зелених овочів,  додатковий прийом дієтичних добавок буде дуже доречним! Особливо в сезон застуд. 

Отже, тепер ви знаєте, чому лише один імбирний чай буває безсилим. Робіть Ваше харчування якомога різноманітнішим, вживайте продукти з високою поживною цінністю, не забувайте мити руки не лише перед їдою та будьте здорові! 

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник 

© 2024 Антоніна Олійник

Чи потрібні людям зуби «мудрості»?

Чи потрібні людям зуби «мудрості»?

Рано чи пізно в житті кожної людини постає питання лікування зубів «мудрості». Вони дуже часто приносять дискомфорт, негативні відчуття, карієс, біль,  можуть навіть витіснити потрібний нам зуб. Їх  необхідно видаляти з метою  профілактики деформації прикусу. Якщо цього не зробити, то локальне запалення зуба «мудрості»  може призвести до більш важких форм – абсцеси, флегмони, кісти, пародонтиту, новоутворення.  Тому необхідно  розуміти проблему, щоб уникнути неприємностей.

Зубо-щелепна система людини, як і всі інші органи, дуже чутлива до таких факторів:

  • способу життя;
  • загального стану організму;
  • правильного харчування;
  • генетики.

Отже, унаслідок вищесказаних чинників  відбувається видозміна нашого організму: кількість зубів, прикус, частота захворювань..

Зміна характеру життя людини як п’ять тисяч років тому, так і сьогодні є основною причиною тих змін,  які ми спостерігаємо із зубо-щелепним апаратом. Унаслідок еволюції зменшився розмір щелепи. Оскільки зуби «мудрості» прорізаються останніми, то місця для нормального функціонування не залишається. З’являється надзвичайна кількість патологічних станів, пов’язаних із цією особливістю.   У XXI столітті із розвитком культури, вареної їжі та змінами в розвитку щелеп, зуби «мудрості» втратили свої функції. Деякі учені їх називають рудиментарними, тобто непотрібними частинами, які  втрачають своє призначення. У деяких випадках вони ретиновані, тобто «застряють» у  щелепі,  ростуть  у неправильний бік.

Однак варто відзначити інші, не менш важливі функції третіх молярів, які можуть допомогти в потрібний момент:

  • здатні послужити опорою для мостоподібного  протезу;
  • при втраті великої кількості зубів можуть частково виконувати жувальні функції.

Як повинна діяти людина у своєму житті, щоб  звести до мінімуму ризики:

  1. Обов’язкова планова рентгенографія обох щелеп     дітей 13-14 років. У цей період уже прорізаються всі зуби, і можна стежити за зубами «мудрості», які в неправильному положенні можуть призводити до застрявання їжі, а це, у свою чергу – до карієсу.
  2. Реагувати на проблему, коли зуби «мудрості»  здавлюють зубний ряд, оскільки це призводить до викривлення та пошкодження інших зубів.
  3. Звернутися до фахівця, якщо зуби «мудрості» ростуть під кутом до сусідніх, тому що вони змінюють прикус.
  4. Видалення таких зубів – робота для хірурга-стоматолога .
  5. Якщо зуби «мудрості» не були рекомендовані до видалення, їх слід ретельно вичищати.

Отже, чи потрібні нам зуби мудрості, однозначно сказати не можна. Чи видаляти їх, кожній людині може сказати лікар після ретельного обстеження. 

Бажаємо вам здоров’я!

У чому особливість професії «Анестезіолог»

У чому особливість професії «Анестезіолог»

Професію анестезіолога не можна назвати легкою, але, при цьому, вона може стати справжнім покликанням людини. Якщо є готовність стати на цей шлях, необхідно якомога більше про нього дізнатися, зрозуміти всі його переваги і недоліки. Звичайно, головна перевага професії — врятоване життя пацієнта.

Одним із пріоритетів цього фаху  є особлива необхідність постійного самовдосконалення і самоосвіти, що завжди добре. Крім того, сучасні технології дають великі можливості  зростання для фахівця, який мріє стати справжнім професіоналом у цій галузі.

Анестезіологія та інтенсивна терапія належить до спеціальностей, де особливо цінуються талант, досвід і професіоналізм. Якщо фахівець проявить себе як справжній професіонал, то у нього будуть відмінні перспективи зробити кар’єру не тільки в практичній медицині, але і розвиватися в науковій сфері.

До певних «недоліків» спеціальності належить те, що необхідно вчитися інтенсивно і тривалий час. Анестезіолог повинен однаково глибоко розбиратися в тому, як функціонують всі системи людського організму — кровообіг, дихання, робота опорно-рухового апарату і так далі, і добре розбиратися в фармакології.

Працювати в операційній або палаті відділення інтенсивної терапії — великий фізичний та емоційний стрес. Ця робота – рутинна і виснажлива. Не всім вистачить терпіння і нервів. Професія анестезіолога – складна і відповідальна, вона не дозволяє робити помилки, адже в цьому випадку вони коштують життя.

До труднощів цієї професії можна віднести той факт, що вона висуває підвищені вимоги до особистості анестезіолога: він повинен бути відповідальним, рішучим, милосердним, мати підвищену стресостійкість.

Тільки сильні духом люди можуть впоратися з цими недоліками професії анестезіолога і, незважаючи на них, продовжувати виконувати свою благородну місію — рятувати життя і позбавляти від страждань! 

IV-й національний конгрес фізичної та реабілітаційної медицини

IV-й Національний конгрес фізичної та реабілітаційної медицини «Десять років розвитку фізичної та реабілітаційної медицини в складний період випробувань для України: здобутки, виклики, перспективи»

Конгрес був присвячений 100-річчю  кафедри реабілітаційної медицини, фізичної терапії та спортивної медицини Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л.Шупика та 10-річчю громадської організації «Українське товариство фізичної та реабілітаційної медицини»,на якому була присутня лікар-фізіотерапевт відділення реабілітації КДЦ  Живаєва В.В.

У рамках Конгресу відбулися пленарні засідання, майстер-класи, воркшопи з мультипрофесійної реабілітаційної допомоги для поранених і постраждалих від війни. Науково-практичні доповіді від провідних зарубіжних та вітчизняних фахівців були присвячені також іншим напрямкам реабілітаційної медицини: неврології, травматології, кардіології, реабілітації в педіатричній практиці, у спортивній медицині та параолімпійському спорті; організації реабілітаційної допомоги у громадах; психотерапевтичним аспектам реабілітації та ментальному здоров’ю суспільства.


Сподіваємося, що спільна думка провідних фахівців сфери реабілітації, їхні спільні напрацювання та загальна мета удосконалення фізичної та реабілітаційної медицини в Україні стануть справжнім каталізатором продовження успішних змін у сфері реабілітації,в тому числі і в нашому закладі!

COVID -19 – хвороба, про яку не варто забувати

COVID-19 – хвороба про яку не варто забувати

Усі ми напевно пам’ятаємо розпал пандемії COVID-19, коли було зареєстровано велику кількість захворювань з важким перебігом. Станом на теперішній час у більшості пацієнтів стан легкий або середньої важкості, але, на жаль, все ще зустрічаються тяжкі хворі з ускладненим перебігом. 

Як відомо, початкові симптоми COVID-19 схожі на звичайну застуду:

  • лихоманка або озноб;
  • кашель;
  • задишка або утруднене дихання;
  • втома;
  • біль у м’язах або тілі;
  • головний біль;
  • втрата смаку або нюху;
  • біль у горлі;
  • закладеність носа або нежить;
  • нудота або блювання;
  • діарея;
  • поява різних видів ураження шкіри (папули, вузлики, пухирці та ущільнення).

Основні рекомендації

  • Мийте руки з милом щонайменше 20 секунд або використовуйте антисептик, особливо, після контакту з поверхнями у громадських місцях.
  • Уникайте дотиків обличчя, особливо – очей, носа та рота, оскільки через них вірус може потрапити до організму.
  • Збалансоване харчування, регулярна фізична активність та достатній сон сприяють підтриманню імунної системи в тонусі.
  • Часто провітрюйте приміщення, особливо, якщо в них перебувають кілька людей. Це допомагає знизити концентрацію вірусу в повітрі.
  • Стрес та тривога можуть негативно впливати на імунну систему. Спробуйте знайти способи для релаксації, наприклад, медитацію або прогулянки на свіжому повітрі, і звертайтеся за допомогою до спеціалістів, якщо відчуваєте дискомфорт.

Рекомендації щодо лікування

  • Вірусні захворювання лікуються симптоматично, COVID-19 – не виключення.
  • Підтримуйте водний баланс організму.
  • Також потрібен відпочинок для боротьби організму з вірусом.
  • Якщо ви відчуваєте значне погіршення стану вашого здоров’я у вигляді утруднення дихання, відчуття нестачі повітря, порушення свідомості, тоді негайно викликайте «швидку».

Ці поради допоможуть знизити ризик захворювання та зберегти здоров’я.

Промивання лакун піднебінних мигдаликів: що це, і навіщо потрібно?

Промивання лакун піднебінних мигдаликів: що це, і навіщо потрібно?

Піднебінні мигдалики відіграють важливу роль у захисті організму від інфекцій. Вони затримують і знищують шкідливі мікроорганізми, не дозволяючи їм проникати далі в організм. Однак з часом у лакунах мигдаликів можуть накопичуватися залишки їжі, бактерії та інші мікрочастинки, що може призвести до запалення та розвитку хронічного тонзиліту.

Промивання лакун піднебінних мигдаликів — це медична процедура, спрямована на очищення цих “кишень” від накопиченого вмісту. Вона допомагає запобігти запаленню та покращити загальний стан пацієнта.

Коли необхідне промивання лакун?

Показання до промивання лакун включають:

  • хронічний тонзиліт: постійні запальні процеси в мигдаликах, що супроводжуються дискомфортом у горлі, відчуттям стороннього тіла в мигдаликах, неприємним запахом з рота і загальним нездужанням;
  • наявність гнійних пробок: у випадках, коли в лакунах мигдаликів утворюються гнійні пробки, які самостійно не виходять;
  • часті ангіни: якщо людина регулярно страждає на ангіни, промивання лакун може допомогти зменшити частоту та тяжкість цих захворювань.

Як проводиться процедура?

Промивання лакун піднебінних мигдаликів зазвичай проводиться амбулаторно в умовах  ЛОР-кабінету. Існує кілька методів проведення процедури:

  1. Шприцеве промивання: лікар використовує спеціальний шприц з вигнутою канюлею для введення антисептичного розчину в лакуни. Під тиском розчину вміст лакун вимивається назовні.
  2. Вакуумне промивання: цей метод включає використання спеціальної насадки, яка створює вакуум, що дозволяє видалити вміст лакун.

Результати та користь

Регулярне промивання лакун піднебінних мигдаликів допомагає при хронічному тонзиліті:

  • знизити ризик рецидиву хронічного тонзиліту та ангіни;
  • усунути неприємний запах з рота, пов’язаний з накопиченням бактерій;
  • поліпшити загальний стан горла та зміцнити місцевий імунітет.

Незважаючи на ефективність процедури, її слід проводити під контролем лікаря, щоб уникнути можливих ускладнень і травм. Процедура виконується раз в 3-6 місяців коротким курсом по 3-5 процедур.

Якщо ви страждаєте на хронічні захворювання горла, проконсультуйтеся з лікарем щодо необхідності промивання лакун. Цей простий, але дієвий метод може значно поліпшити якість вашого життя.

Електрокардіостимулятор

Електрокардіостимулятор

Електрокардіостимулятор (ЕКС) – прилад для радикального та надійного позбавлення від брадикардії. Брадикардія – це зниження частоти пульсу, менше 60 ударів на хвилину.
Установка електрокардіостимулятора є єдиним способом лікування таких захворювань як АВ-блокада та СССВ (синдром слабкості синусового вузла).  

Принцип роботи кардіостимулятора зводиться до стимуляції електричними імпульсами серцевого м’яза. Інакше кажучи, він змушує серце скорочуватися частіше.
Кардіостимулятор імплантується під шкіру грудей під час невеликої операції. У здорового серця є природний “кардіостимулятор”, який регулює частоту серцевих скорочень.
Електрокардіостимулятор також можна використовувати для лікування нападів непритомності, застійної серцевої недостатності та, в окремих випадках, дилятаційної кардіоміопатії.
Прилад кардіостимулятор може включитися лише один раз за весь час його роботи, але цей раз врятує вам життя.

Як відбувається встановлення кардіостимулятора

Перед встановленням кардіостимулятора пацієнт повинен пройти діагностику та отримати діагноз у кардіолога. Для виявлення показань щодо встановлення кардіостимулятора пацієнту необхідно виконати Холтерівський моніторинг ЕКГ (Холтер-ЕКГ). Монітор Холтера – це невеликий портативний пристрій, який веде запис ЕКГ безперервно, зазвичай, протягом 24 годин.

Імплантація кардіостимуляторів дорослим пацієнтам здійснюється методом ендокардіального доступу.

Це найпоширеніший метод встановлення кардіостимулятора. Він не вимагає загальної анестезії (наркозу).

Хірург використовує місцевий анестетик для знеболювання. Під лівою ключицею (рідше – під правою) робиться невеликий розріз довжиною до 5 см, куди вставляються електроди та кардіостимулятор.

Електроди вводять у вену, потім направляють до серця за допомогою рентгеноскопічного апарату.

Наконечник електрода прикріплюється до серцевого м’яза, а інший кінець електрода (прикріплений до генератора імпульсів) поміщається в кишеню, створену під шкірою у верхній частині грудей.

Електрокардіостимулятор не відчувається. Він не заважає вашому повсякденному життю і не вимагає жодних особливих процедур щодо його експлуатації. 

Коли потрібна імплантація кардіостимулятора

Якщо вашому серцю не вдається підтримувати природний ритм роботи, установка кардіостимулятора може вирішити цю проблему. Попередня консультація у кардіолога допоможе зрозуміти, чи підійде вам саме ця процедура.

Кардіостимулятори зазвичай використовуються для лікування наступних патологій:

Можливі ускладнення після встановлення кардіостимулятора

Операції із встановлення кардіостимуляторів проводяться понад 70 років. Це перевірена та безпечна операція. Команда наших лікарів намагається звести всі ризики до мінімуму. За статистикою, ускладнення наступають в менш ніж у 1% пацієнтів.

Кардіостимулятори підлаштовуються під роботу серця, контролюючи його нормальну функцію. Таким чином, кардіостимулятор контролює нормальну роботу серця та стимулює серце лише тоді, коли це необхідно (паузи, брадикардія, епізоди блокади).
Якщо кардіостимулятор визначає, що серце пропустило удар або б’ється занадто повільно, він посилає сигнали з постійною частотою.

Якщо він оцінює, що ваше серце б’ється нормально, він не надсилає жодних сигналів.

Більшість кардіостимуляторів оснащені спеціальним датчиком, який розпізнає рух тіла чи частоту дихання.

Деякі пацієнти потребують 100% серцевої стимуляції, іншим – ця стимуляція потрібна у 1% випадків. Таким чином, ваш кардіостимулятор є гарантією адекватної роботи серця та може лише один раз у житті запуститися, але саме цей раз врятує ваше життя. 

Прокрутка до верху