Навіщо потрібна вушна сірка?

Вушна сірка — це природний захисний секрет, який:

• зволожує шкіру слухового проходу;
• затримує пил та дрібні сторонні частинки;
• захищає шкіру від подразнення і мікроорганізмів;
• допомагає підтримувати природне очищення вуха.

Під час жування та рухів нижньої щелепи сірка поступово переміщується до виходу зі слухового проходу, де підсихає і видаляється самостійно.

Тому наявність невеликої кількості сірки у вусі є нормальною і не потребує лікування.

Чому ватні палички можуть нашкодити?

Ватна паличка зазвичай видаляє лише частину сірки, яка розташована біля входу у вухо. Решта проштовхується глибше та поступово ущільнюється. Так може утворитися сірчана пробка.

Крім того, паличкою можна:

• подряпати шкіру слухового проходу;
• спричинити запалення зовнішнього вуха;
• пошкодити барабанну перетинку;
• залишити у слуховому проході частину вати;
• травмувати слухові кісточки при надто глибокому введенні.

Ризик травми особливо високий, якщо під час чищення людина робить різкий рух або її випадково штовхають.

Як правильно доглядати за вухами?

Після душу достатньо витерти пальцем або рушником вушну раковину та ділянку біля входу у слуховий прохід.

Не потрібно вводити ватну паличку, або інший предмет усередину слухового проходу. Також не слід використовувати шпильки, сірники, пінцети, вушні свічки чи інші пристрої для самостійного видалення сірки.

Якщо сірка самостійно виходить до входу у слуховий прохід, її можна обережно прибрати серветкою, не проникаючи всередину вуха.

Коли утворюється сірчана пробка?

У деяких людей сірки виробляється більше або вона гірше виводиться зі слухового проходу. Це частіше трапляється:

• при регулярному використанні ватних паличок;
• у людей із вузькими або звивистими слуховими проходами;
• при постійному носінні слухових апаратів, навушників чи берушів;
• у літньому віці, коли сірка стає сухішою та щільнішою;
• при захворюваннях шкіри слухового проходу.

Які симптоми можуть вказувати на сірчану пробку?

Сірчана пробка може спричинити:

• відчуття закладеності або стороннього тіла у вусі;
• поступове погіршення слуху;
• шум або дзвін у вусі;
• свербіж чи дискомфорт;
• іноді біль або кашель.

Після купання чи душу симптоми можуть раптово посилитися, оскільки сірка вбирає воду та збільшується в об’ємі.

Як видаляють сірчану пробку?

Перед видаленням пробки лікар оглядає слуховий прохід і барабанну перетинку. Залежно від ситуації можуть застосовуватися препарати для розм’якшення сірки, промивання, спеціальні інструменти або видалення за допомогою аспірації.

Не слід самостійно промивати вухо або використовувати краплі, якщо раніше були операції на вусі, пошкодження барабанної перетинки, виділення з вуха, виражений біль чи запаморочення.

Коли потрібно звернутися до ЛОР-лікаря?

Огляд необхідний, якщо з’явилися:

• біль у вусі;
• виділення або кров зі слухового проходу;
• виражене чи раптове погіршення слуху;
• шум у вусі або запаморочення;
• відчуття закладеності, яке не минає;
• підозра на стороннє тіло у слуховому проході.

Раптове зниження слуху не слід самостійно пояснювати сірчаною пробкою. Такий симптом потребує термінової консультації ЛОР-лікаря.

Запам’ятайте: чистим має бути зовнішнє вухо, а не глибина слухового проходу. Найбезпечніше правило — не вводити у вухо жодних предметів.

Що таке раптова втрата слуху?

Йдеться про помітне погіршення слуху, яке виникло протягом кількох годин або розвинулося за 1–3 дні. Найчастіше зміни стосуються одного вуха.

Причиною справді може бути сірчана пробка, запалення зовнішнього вуха або скупчення рідини за барабанною перетинкою. Однак подібні відчуття виникають і при раптовій сенсоневральній втраті слуху — стані, пов’язаному з порушенням роботи слухового нерва.

Сенсоневральна втрата слуху іноді виникає після вірусної інфекції, порушення кровопостачання, травми голови чи вуха, на тлі аутоімунних захворювань або приймання ототоксичних препаратів. У багатьох випадках точну причину встановити не вдається.

Окремим чинником є вплив вибухової хвилі або інтенсивного імпульсного шуму. Вони можуть пошкодити барабанну перетинку, слухові кісточки або внутрішнє вухо. Якщо після вибуху з’явилися зниження слуху, закладеність, шум у вусі чи запаморочення, необхідно того ж дня звернутися до ЛОР-лікаря — навіть за відсутності болю або крові з вуха.

Самостійно відрізнити ці стани неможливо.

Які симптоми мають насторожити?

Звернутися до лікаря необхідно, якщо:

• слух на одне вухо погіршився раптово або протягом кількох днів;
• з’явилося відчуття закладеності без очевидної причини;
• звуки стали приглушеними або спотвореними;
• виник шум, дзвін чи гул у вусі;
• стало важче розуміти мову, особливо під час телефонної розмови;
• разом зі зниженням слуху з’явилися запаморочення або порушення рівноваги.

Болю у вусі при цьому може не бути. Саме тому людина іноді не сприймає ситуацію серйозно та відкладає звернення до лікаря.

Чому не можна чекати?

При раптовій сенсоневральній втраті слуху час має важливе значення. Звернутися до ЛОР-лікаря та пройти перевірку слуху бажано протягом перших 24 годин. Якщо діагноз підтверджується, лікування потрібно розпочинати якомога раніше.

Лікування може передбачати застосування кортикостероїдів, але рішення про їх призначення, спосіб введення та дозування визначає лікар. Згідно з клінічними рекомендаціями, така терапія може бути призначена протягом перших двох тижнів від появи симптомів, однак не варто чекати кілька днів у надії, що слух відновиться самостійно.

У частини пацієнтів слух справді може частково покращитися без лікування, але заздалегідь передбачити це неможливо. Якщо нічого не робити, зниження слуху може залишитися стійким або навіть незворотним. Також можуть зберігатися постійний шум у вусі, труднощі з розумінням мови, визначенням напрямку звуку та спілкуванням у шумному середовищі.

Як відбувається обстеження?

ЛОР-лікар оглядає слуховий прохід і барабанну перетинку, щоб виключити сірчану пробку, запалення або інші механічні причини погіршення слуху.

Для визначення характеру та ступеня зниження слуху можуть проводитися:

• тональна аудіометрія;
• мовна аудіометрія;
• тимпанометрія;
• камертональні проби.

За показаннями лікар може рекомендувати додаткові обстеження, зокрема магнітно-резонансну томографію.

Що робити до огляду лікаря?

Не потрібно самостійно промивати вухо, намагатися видалити можливу пробку ватною паличкою, використовувати вушні краплі або прогрівати вухо.

Також не слід самостійно приймати гормональні чи інші препарати.

Найправильніше рішення — якомога швидше звернутися до ЛОР-лікаря та пройти аудіометрію.

Коли потрібна невідкладна допомога?

Якщо разом зі зниженням слуху з’явилися слабкість або оніміння обличчя чи кінцівок, порушення мовлення, двоїння в очах, сильне запаморочення, нестійкість або раптовий інтенсивний головний біль, необхідно негайно викликати екстрену медичну допомогу.

Запам’ятайте: раптове зниження слуху на одне вухо — це не той симптом, за яким варто спостерігати кілька днів. Навіть якщо здається, що вухо просто заклало, краще звернутися до ЛОР-лікаря протягом доби.

До цієї групи належать засоби, що містять:

• ксилометазолін — наприклад, «Отривін», «Фармазолін»;
• оксиметазолін — наприклад, «Називін»;
• нафазолін — наприклад, «Нафтизин».

Торговельні назви наведені лише як приклади. Під час вибору препарату слід звертати увагу саме на діючу речовину, оскільки під однією торговельною маркою можуть випускатися засоби з різним складом.

Судинозвужувальні препарати швидко полегшують закладеність носа при застуді або гострому риніті. Проте за тривалого чи надто частого застосування вони самі можуть стати причиною постійної закладеності. Такий стан називається медикаментозним ринітом.

Як виникає залежність?

Після застосування препарату судини слизової оболонки носа звужуються, набряк зменшується і людина починає вільніше дихати.

При тривалому використанні ефект поступово слабшає і триває менше. Після завершення дії препарату судини знову розширюються, а набряк повертається — іноді стає ще вираженішим. Людина повторно використовує краплі, поступово збільшуючи частоту їх застосування. Так формується замкнене коло.

Це не наркотична залежність, однак людина дійсно може відчувати, що без препарату її ніс зовсім не дихає.

Ознаки медикаментозного риніту

• постійна або майже постійна закладеність носа;
• потреба використовувати препарат кілька разів на день;
• зменшення тривалості його дії;
• неможливість заснути без застосування крапель або спрею;
• сухість, печіння чи подразнення в носі;
• поступове збільшення кількості препарату.

Важливо: сольові розчини та назальні кортикостероїди не належать до судинозвужувальних препаратів і не спричиняють медикаментозного риніту.

Що робити?

Основою лікування є припинення використання судинозвужувального препарату. Залежно від тривалості його застосування лікар може рекомендувати одномоментну відміну або поступове зменшення частоти використання.

У перші дні після відміни закладеність може тимчасово посилитися. Для полегшення цього періоду ЛОР-лікар може призначити:

• сольові розчини для зволоження та очищення носа;
• протизапальний назальний спрей;
• лікування алергічного або хронічного риніту;
• інші засоби залежно від причини порушення носового дихання.

Не варто самостійно замінювати одні судинозвужувальні краплі іншими — це не усуває проблему.

Також важливо з’ясувати, чому людина почала регулярно користуватися препаратом. Причиною можуть бути алергічний риніт, викривлення перегородки носа, збільшення нижніх носових раковин, поліпи або хронічний риносинусит.

Коли потрібно звернутися до ЛОР-лікаря?

Заплануйте огляд, якщо:

• ви використовуєте судинозвужувальні краплі довше рекомендованого строку;
• без препарату ніс практично не дихає;
• закладеність зберігається після застуди;
• знизився нюх;
• з’явилися часті носові кровотечі;
• самостійно відмовитися від крапель не вдається.

Судинозвужувальні препарати призначені лише для короткочасного застосування. Тривалість використання може відрізнятися залежно від діючої речовини, тому потрібно дотримуватися інструкції до конкретного засобу та не продовжувати лікування без консультації лікаря.

Що таке аденоїди?

Аденоїди, або глотковий мигдалик, — це скупчення лімфоїдної тканини, розташоване в носоглотці, позаду порожнини носа. Воно є частиною імунної системи та бере участь у захисті організму від інфекцій.

Глотковий мигдалик не можна побачити, просто відкривши рот. Для його огляду необхідно обстежити носоглотку.

Чому аденоїди можуть збільшуватися у дорослих?

Збереження або збільшення тканини глоткового мигдалика може бути пов’язане з:

• хронічним запаленням у носі та носоглотці;
• повторними респіраторними інфекціями;
• алергічним ринітом;
• тривалим впливом тютюнового диму, пилу та інших подразників;
• збереженням аденоїдної тканини з дитячого віку.

У частині випадків причину збільшення тканини встановити не вдається.

Які симптоми можуть спричиняти аденоїди?

Збільшений глотковий мигдалик може частково перекривати носоглотку та перешкоджати проходженню повітря.

Можливі симптоми:

• постійна або тривала закладеність носа;
• утруднене носове дихання;
• дихання ротом;
• хропіння та порушення сну;
• відчуття стікання слизу по задній стінці глотки;
• часті загострення риніту або риносинуситу;
• гугнявість голосу.

Поряд із глотковим мигдаликом розташовані отвори слухових труб. Якщо збільшена тканина порушує їхню роботу, можуть виникати закладеність вуха, відчуття тиску, зниження слуху або накопичення рідини за барабанною перетинкою.

Як виявляють аденоїди у дорослого?

Основним методом обстеження є ендоскопія носа та носоглотки. Лікар вводить через ніс тонкий ендоскоп із камерою та оглядає ділянку, в якій розташований глотковий мигдалик.

Обстеження дає змогу оцінити:

• наявність і розмір аденоїдної тканини;
• ступінь перекриття носоглотки;
• стан отворів слухових труб;
• наявність запалення або виділень;
• зовнішній вигляд і симетричність утворення.

За потреби лікар може призначити комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію. Якщо тканина має нетиповий вигляд, може знадобитися біопсія або її видалення з подальшим гістологічним дослідженням.

Чому дорослому потрібен ретельний огляд?

Не кожне утворення в носоглотці у дорослого є аденоїдами. Подібні симптоми можуть спричиняти кісти, поліпи та інші доброякісні або злоякісні утворення.

Це не означає, що виявлена тканина обов’язково є небезпечною. Однак у дорослого діагноз «аденоїди» має бути підтверджений після ендоскопічного огляду, а за потреби — гістологічного дослідження.

Особливо важливо не відкладати обстеження, якщо з’явилися:

• стійка однобічна закладеність носа;
• повторні носові кровотечі;
• однобічне зниження слуху або накопичення рідини у середньому вусі;
• збільшення лімфатичних вузлів на шиї;
• поступове посилення симптомів.

Чи потрібно видаляти аденоїди у дорослого?

Лікування залежить від причини збільшення тканини, її розміру та симптомів.

При алергічному або хронічному запаленні лікар може призначити медикаментозне лікування. Якщо аденоїдна тканина значно перешкоджає носовому диханню, спричиняє хропіння, порушення сну чи проблеми з вухами, може бути рекомендоване хірургічне видалення — аденотомія.

Рішення про операцію приймають після ендоскопічного огляду та необхідних додаткових обстежень.

Запам’ятайте: аденоїди у дорослих бувають, але встановити діагноз лише за скаргами неможливо. При тривалій закладеності носа, хропінні або однобічному погіршенні слуху необхідно звернутися до ЛОР-лікаря та пройти ендоскопію носоглотки.

Що таке носовий цикл?

Слизова оболонка носових раковин містить велику кількість кровоносних судин. Упродовж дня вона почергово дещо набрякає з одного боку та зменшується в об’ємі з іншого. Через кілька годин сторони змінюються.

Цей процес регулюється вегетативною нервовою системою та зазвичай відбувається непомітно. При цьому одна половина носа пропускає трохи менше повітря, а інша — більше, проте загалом носове дихання залишається достатнім.

Чому ніс сильніше закладає в положенні лежачи?

Коли людина лягає на бік, нижня половина носа часто закладається сильніше. Це пов’язано зі зміною кровонаповнення слизової оболонки.

Наприклад, якщо лягти на правий бік, може погіршитися дихання через праву половину носа. Після повороту на лівий бік через деякий час відчуття закладеності може перейти на іншу сторону.

У положенні лежачи на спині опір проходженню повітря також може збільшуватися, тому люди з ринітом або іншими захворюваннями носа часто сильніше відчувають закладеність саме вночі.

Коли це можна вважати нормою?

Найімовірніше, йдеться про нормальний носовий цикл, якщо:

• закладеність почергово змінює сторону;
• носове дихання загалом залишається вільним;
• немає тривалого нежитю, болю або виділень із носа;
• закладеність не заважає сну та повсякденній діяльності;
• одна половина носа не залишається постійно закладеною.

Коли чергування закладеності може бути ознакою захворювання?

При набряку слизової оболонки нормальний носовий цикл стає більш помітним. Одна половина носа може закладатися майже повністю, а після зміни циклу відчуття переходить на іншу сторону.

Таке трапляється при:

• алергічному або неалергічному риніті;
• гострих респіраторних інфекціях;
• хронічному риносинуситі;
• збільшенні нижніх носових раковин;
• тривалому використанні судинозвужувальних крапель чи спреїв.

Викривлення носової перегородки також може посилювати прояви носового циклу. Через одну половину носа повітря проходить гірше постійно, а під час набряку слизової дихання може додатково ускладнюватися.

Коли потрібно звернутися до ЛОР-лікаря?

Обстеження рекомендоване, якщо:

• одна половина носа залишається закладеною постійно;
• закладеність триває декілька тижнів або поступово посилюється;
• доводиться регулярно дихати ротом;
• з’явилися хропіння або порушення сну;
• знизився нюх;
• турбують часті носові кровотечі;
• з’явилися гнійні виділення, біль або відчуття тиску в ділянці обличчя;
• без судинозвужувальних крапель ніс практично не дихає.

Постійна однобічна закладеність потребує особливої уваги. Її причиною можуть бути виражене викривлення носової перегородки, поліп, стороннє тіло або інше утворення в порожнині носа.

Як відбувається обстеження?

ЛОР-лікар оглядає порожнину носа, оцінює стан слизової оболонки, носових раковин і перегородки. За потреби проводиться ендоскопія носа та носоглотки.

Додаткові обстеження, зокрема алергологічні тести або комп’ютерна томографія приносових пазух, призначаються лише за показаннями.

Запам’ятайте: якщо закладеність помірна, почергово змінює сторону та не заважає диханню, найімовірніше, це прояв нормального носового циклу. Якщо ж одна половина носа не дихає постійно або закладеність супроводжується іншими симптомами, варто звернутися до ЛОР-лікаря.