«Щодня вживаю м’ясо, а феритин низький».

Чому залізо не засвоюється?

Порушення всмоктування – другий ворог для запасів заліза після крововтрати. Тож якщо крововтрату виключено, першою підозрюваною у дефіциті заліза стає наша травна система та… щитоподібна залоза.

Гіпотиреоз часто супроводжується зниженням кислотності шлункового соку та сповільненням моторики травного тракту, через що залізо гірше засвоюється з їжі. Саме тому за показаннями важливо визначати рівень тиреотропного гормону (ТТГ).

Якщо вас запевняють, що усунення дефіциту заліза відновить роботу щитоподібної залози, то з погляду доказової медицини все не так просто. Насправді, зв’язок двобічний. Тиропероксидаза, фермент синтезу гормонів щитоподібної залози, залежить від заліза. Тому виражений дефіцит заліза може погіршувати роботу залози й знижувати ефективність замісної терапії. Якщо ви роками питимете добавки заліза, але не скоригуєте справжній гіпотиреоз, коли замісна терапія дійсно показана, дефіцит заліза повертатиметься знову і знову.

Наступна причина: атрофічний гастрит і бактерія хелікобактер пілорі. Це та сама інфекція, що викликає виразку й підвищує ризик раку шлунка. Бактерія та хронічне запалення руйнують шлункові залози й знижують кислотність. А без достатньої кислоти залізо гірше всмоктується. Сюди ж належать ліки, що знижують кислотність: інгібітори протонної помпи, наприклад омепразол.

Залізо буває двох форм: гемове й негемове. Гемове залізо значно менше залежить від кислоти, тому регулярне вживання м’яса, печінки й морепродуктів суттєво зменшує вплив низької кислотності на засвоєння заліза. Але якщо людина їсть м’ясо щодня, а феритин усе одно низький, значить, проблема не лише в кислотності.

Шлунок – це лише перший етап. Саме всмоктування заліза відбувається у верхніх відділах тонкої кишки. І якщо там запалення, атрофія ворсинок чи наслідки операцій, то ні м’ясо, ні добавки не допоможуть так, як мали б.

Порушення засвоєння заліза може бути пов’язане й з непереносимістю глютену, целіакією. Глютен у генетично схильних людей запускає аутоімунну реакцію, яка викликає атрофію ворсинок тонкого кишківника, саме там, де має всмоктуватися залізо. Гіпотиреоз Хашимото, аутоімунний гастрит і целіакія часто йдуть разом. Тож людині з одним із цих станів варто перевіритися на інші.

І ще одна причина: запальний процес. Печінка виробляє пептидний гормон гепсидин, який контролює, скільки заліза надходить в організм. Це своєрідний охоронець, який блокує всмоктування заліза в кишківнику й не випускає його зі складів, із макрофагів і печінки.

При хронічному запаленні печінка отримує сигнал: «Підвищуй гепсидин!». Це буває при ревматоїдному артриті, запальних захворюваннях кишківника, хронічній хворобі нирок, онкології, хронічних інфекціях, серцевій недостатності, ожирінні. Під час гострих інфекцій це корисно: бактеріям потрібне залізо для росту, тож організм ховає його від них. Але при хронічному запаленні «режим ховання» ввімкнений місяцями й роками.

Є ще одна пастка. При запаленні феритин сам по собі зростає, тому аналіз може виглядати нормальним, хоча заліза фактично бракує. Тому феритин завжди варто дивитися разом із СРБ та насиченням трансферину. А якщо феритин низький навіть на тлі запалення, це означає дуже виражений дефіцит. Пероральні препарати заліза при цьому часто діють слабко, тому лікар може обрати інший шлях введення. Але головне, лікувати основну хворобу. Коли запалення вщухає, гепсидин знижується, і залізо знову стає доступним.

Залізо в баночці купити легко. Знайти, куди воно зникає, набагато складніше. І саме тому не варто займатись самолікуваннням.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2026 Антоніна Олійник

Інші записи:

Прокрутка до верху