Вступ. Цукровий діабет є поширеним захворюванням з ускладненнями, що призводять до зниження якості життя та інвалідизації. Щорічно кількість уперше діагностованих випадків становить 6-10% відносно загальної кількості хворих, що веде до подвоєння кількості хворих кожні 10-15 років . На сьогодення, за даними статистики на цукровий діабет страждають більше а ніж 3 млн українців, серед яких до 5% діти. Серед численних ускладнень цукрового діабету  найбільш поширеною є група клінічних синдромів, зумовлених ураженням периферичної та вегетативної нервової системи, а саме діабетична полінейропатія.

Мета. Дослідити розповсюдженість та особливості клінічної картини периферичної діабетичної полінейропатії у дітей

Матеріали та методи.

Для досягнення мети та вирішення поставлених задач проведено комплексне клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження 91 дитини, що хворі на цукровий діабет 1 типу, віком від 10 років до 17 років 11 місяців 29 днів з різною тривалістю захворювання (основна група). Контролю групи склали 23 умовно здорових дітей, репрезентативних за віком і статті по відношенню до основної групи. Діагноз цукрового діабету 1 типу  у дітей підліткового віку встановлювався відповідно до Стандарту медичної допомоги «Цукровий діабет у дітей» (Наказ МОЗ України № 413 від 28.02.2023 року). Дітям, які приймали участь у даному дослідженні, проведено комплексне обстеження згідно відповідно до означеного Стандарту. Наявність діабетичної полінейропатії діагностували з урахуванням скарг хворих, результатів клінічного обстеження ,оцінки результатів за шкалою CNE (клінічне неврологічне дослідження) , модифікованої педіатричної оцінки загальної нейропатії (модифікована педіатрична оцінка загальної нейропатії).

Всі діти, хворі на цукровий діабет І типу, отримували базисно-болюсну інсулінотерапію, що відповідає сучасним вимогам до ведення пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу.

В залежності від тривалості перебігу цукрового діабету І типу діти були розподілені на 2 групи: 1 група (50 хворих, середній вік 13,24±0,37 років) – тривалість цукрового діабету І типу до 5 років (середня тривалість 2,11±0,17 років), 2 група (41 хворий, середній вік 14,19±0,35 років) – тривалість цукрового діабету 1 типу 5 та більше років (середня тривалість – 7,56±0,44 років). Групу контролю склали 30 умовно здорових дітей без порушень вуглеводного обміну (11 дівчат та 19 хлопців), середній вік 14,64±0,44 років. Склад усіх груп був репрезентативним за віком та статтю

Результати та їх обговорення

Аналіз суб’єктивних даних у дітей 1 та 2 групи показав наявність скарг з боку нервової системи у 82 (90,1%) з 91 пацієнта, серед яких переважали скарги сенсорного (періодичний ниючий біль або поколювання в кінцівках, відчуття судом в м’язах голені) – 78% та астеновегетативного характеру (загальна слабкість, швидка утомлюваність, емоційна лабільність, запаморочення) – 63,8%

В подальшому ми провели оцінку вихідних показників неврологічного статусу у дітей, хворих на ЦД 1 типу, в залежності від тривалості захворювання за допомогою шкали клінічного неврологічного обстеження (CNE). Аналіз отриманих результатів показав, що серед загальної кількості пацієнтів з цукровим діабетом ті чи інші відхилення за даними CNE мали 41 (45,0%) дітей, в тому числі 21 (36,8%) дитина 1 групи та 20 (58,8%) дітей 2 групи. При цьому максимальне значення суми балів за шкалою CNE в обох групах не перевищувало 9 балів, що відповідало початковій стадії діабетичної периферичної полінейропатії. Найчастішими видами неврологічних порушень у хворих на цукровий діабет дітей виявилися зниження сенсорної чутливості (29,7%) та рефлексів з нижніх кінцівок (27,5%).

Зниження сенсорної чутливості спостерігалося вже в перші роки захворювання у 26,9% дітей, причому в 15,4% випадках дані зміни відбувалися вже на 1-му році захворювання. Зниження рефлексів з нижніх кінцівок у пацієнтів 1 групи було визначено в 19,2% дітей, втому числі на першому році захворювання – у 11,5% дітей.  Зі збільшенням тривалості перебігу цукрового діабету відсоток пацієнтів з вище вказаними видами неврологічних порушень зростав і склав 38,5% та 46,2%, відповідно. Інші види неврологічних порушень за шкалою CNE зустрічалися в поодиноких випадках. Так, зниження тактильної чутливості спостерігалося лише у 7,7% пацієнтів 2 групи і не визначалося у дітей 1 групи. Зниження сили литкових м’язів зареєстровано також у 7,7% дітей 2 групи та у 3,8% дітей 1 групи. В жодному випадку не спостерігалося зниження сили м’язів пальців. Результати проведеного нами дослідження свідчили, що саме порушення сенсорної чутливості та зниження рефлексів з нижніх кінцівок можна вважати одними з перших проявів діабетичної периферичної полінейропатії у дітей, хворих на ЦД 1 типу. Проведений кореляційний аналіз у дітей, хворих на ЦД1, показав наявність позитивного зв’язку (r=+0,33, р<0,05) між сумою балів за шкалою CNE та рівнем глікованого гемоглобіну.

Висновки:  

Периферічна діабетична полінейропатія виступає поширеним ускладненням цукрового діабету у дітей, що  маніфестує вже в дебюті захворювання. Ступінь неврологічних порушень залежить від стану компенсації захворювання і ,відповідно, зростає при погіршені стану глікемічного контролю.

Ключові слова

Діти, ураження нервової системи, цукровий діабет, периферична діабетична нейропатія