Найчастіша причина дефіциту заліза – крововтрата. І вона може бути як очевидною, так і прихованою.

Дефіцит заліза у жінок не рідкість, але це не лише про візит до гінеколога й УЗД малого таза. Іноді рясна менструація, на яку ви звикли не зважати, може бути єдиним проявом порушення згортання крові. Якщо менструації рясні з перших циклів, виходять великі згустки, часто буває носова кровотеча або легко з’являються синці, довго триває кровотеча після стоматологічних втручань і схожі проблеми є у близьких родичів – у такому разі консультація гематолога доречна, навіть якщо вам здається, що все «нормально».

І якщо у жінок репродуктивного віку насамперед оцінюють менструальні втрати, вагітності, лактацію та харчування, то у жінок після менопаузи і чоловіків першим кроком є виключення кровотечі з травного тракту.

Кровоточивий геморой, кров на зубній щітці – це теж сигнали. Якщо кровотеча повторюється регулярно, депо заліза зрештою виснажується.

Не забувайте й про донорство, часті лабораторні дослідження крові (інколи без ясної на це потреби). Звісно, в амбулаторних пацієнтів ці втрати мізерні. Та вони можуть бути значущими у госпіталізованих хворих і маленьких дітей.

Важливо пам’ятати: видима крововтрата не виключає прихованої.

Для пошуку прихованої крові в калі існує сучасний неінвазивний імунохімічний тест, FIT. Забудьте про старі гваякові тести: вони дають хибнопозитивні результати від їжі та ліків. Але навіть сучасний тест має обмеження. Негативний результат нічого остаточно не виключає: кровотеча, зокрема з пухлин, буває періодичною, і тест може потрапити на «сухий» день. Тому при залізодефіцитній анемії у чоловіків і жінок після менопаузи зазвичай не обмежуються FIT, а призначають ендоскопічні дослідження: гастроскопія оглядає стравохід, шлунок і дванадцятипалу кишку; колоноскопія – товсту кишку. Та навіть вони не бачать усієї тонкої кишки. Для неї є капсульна ендоскопія та інші методи, тому якщо підозра лишається, лікар має рухатися далі.

Не забуваємо і про ліки. Регулярний прийом аспірину чи знеболювальних на кшталт ібупрофену може викликати мікрокровотечі зі шлунка.

Є ще один шлях втрат, про який рідко згадують: сеча. Залізо може втрачатися через мікрогематурію, коли крові так мало, що її не видно оком, або через внутрішньосудинний гемоліз. Одноразовий аналіз сечі не завжди це покаже, бо проблема може бути періодичною. Мікрогематурія буває рідко значущою причиною дефіциту заліза, але і про цей момент важливо пам’ятати!

Окремий механізм – механічне руйнування еритроцитів. Класичний приклад: «маршова гемоглобінурія» у бігунів, коли еритроцити руйнуються в судинах стоп від постійних ударів. До цього додаються втрати з потом, мікрокровотечі з кишківника при інтенсивних навантаженнях і вплив запалення на обмін заліза. Тож інтенсивні тренування теж можуть сприяти дефіциту.

Коли небезпечні втрати виключено або вони не пояснюють дефіцит, важливо знайти причину порушення засвоєння заліза.

Без пошуку причини дефіцит повернеться, а серйозне захворювання може лишитися непоміченим. А призначення препарату, дозу й тривалість лікування має визначати лікар.