Класифікація захворювання

Синдром диспепсії буває двох видів: органічний і функціональний.

За причиною виникнення функціональна диспепсія буває:

• аліментарною;
• викликаною слабким переварюванням їжі;
• інтоксикаційною;
• викликаною недостатнім засвоєнням їжі.

Органічне порушення означає патологію травної системи, яка була викликана захворюваннями – хронічний панкреатит, жовчнокам’яна і виразкова хвороба, гастроезофагеальна рефлексна хвороба.

Іншим поширеним видом є невиразкова функціональна диспепсія. При цьому типі хвороби спостерігається порушення травлення, не пов’язане з патологічними змінами в органах травного тракту.

Етіологія хвороби

Шлункова диспепсія виступає окремим явищем або з’являється у вигляді ознаки інших захворювань.

Основні причини диспепсії:

• порушення моторики ШКТ;
• нераціональне харчування;
• шкідливі звички;
• часті стреси;
• переважання рідкої їжі в раціоні через відсутність зубів;
• недостатня кількість харчових ферментів;
• тривалий прийом певних ліків, що негативно впливають на слизові оболонки шлунково-кишкового тракту;
• гостра інфекція.

Вторинна бродильна диспепсія може виникнути на тлі різних хвороб: гастриту, алергії на харчові антигени, онкології шлунка, хронічного холециститу, гепатиту А.

Також, викликати захворювання травного тракту здатне інфікування H. Pylori. Значну роль у виникненні диспепсії відіграє порушення кишкової мікрофлори.

Шляхи зараження

Існує кілька видів зараження хелікобактер пілорі:

• фекально-оральний;
• поцілунок з хворою людиною;
• спільне використання посуду або особистих предметів хворого.

Хелікобактер на тлі диспепсії сприяє розвитку виразки та гастриту.

Патогенез захворювання

Для патогенезу функціональної диспепсії характерно неповне перетравлення харчових речовин. Даний процес обумовлюється надлишком або недоліком травних ферментів, а також розмноженням хвороботворних бактерій.

Гнильна функціональна диспепсія проявляється бурчанням кишківника, метеоризмом, частими випорожненнями. Відзначається зниження апетиту і занепокоєння.

Прогноз лікування позитивний, за умови виявлення захворювання на ранніх стадіях.

Клінічні прояви, симптоми, ознаки

Розрізняють такі симптоми функціональної диспепсії:

• тяжкість живота;
• відрижка, печія;
• спазми в епігастральній ділянці;
• нудота і здуття;
• уповільнене випорожнення шлунка;
• раннє відчуття наповнення кишківника.

Також, після прийому їжі присутній синдром подразненого кишківника. Не до кінця переварена їжа подразнює рецептори кишківника, збільшується частота стільця. У частих випадках позив до випорожнення виникає раптово і супроводжується різкими болями. При цьому, калові маси стають рідкими, рясними й пінистими.

Ускладнення

При відсутності лікування можливі такі наслідки функціональної диспепсії:

• різка втрата ваги;
• аритмія;
• патології нирок;
• розвиток і загострення геморою;
• ушкодження слизових оболонок стравоходу.

Діагностика

Діагностика функціональної диспепсії включає кілька методик:

• УЗД органів черевної порожнини;
• біохімія крові;
• загальні аналізи сечі, крові;
• аналіз калу на приховану кров;
• аналіз на хелікобактер пілорі;
• антродуоденальна манометрія;
• копрограма.

Хворим з диспепсичним синдромом обов’язково призначається езофагогастродуоденоскопія. Додатково проводиться рентгенологічне дослідження шлунка для визначення уповільненого його спорожнення.

Лікування

Дієта – найефективніший метод лікування функціональної диспепсії. Для поліпшення моторики кишківника застосовуються препарати-прокинетики. Для усунення бактерії Хелікобактер призначається антибіотикотерапія. З метою зниження шлункової кислотності призначаються протикислотні ліки. Для стабілізації емоційного фону хворим при лікуванні функціональної диспепсії рекомендована психотерапія. 

Профілактика

Профілактика диспепсії знижує ризики рецидивів захворювання. Для попередження захворювання рекомендовані:

• дотримання гігієнічних норм;
• загальне оздоровлення організму;
• вживання тільки свіжих продуктів;
• відмова від надмірно жирних продуктів, алкоголю, кави, гострих спецій;
• підвищення фізичної активності.

Хворим диспепсією показано чотирьох-, п’яти-, шестиразове маложирне харчування дрібними порціями.