Поради лікарів

Тапеторетинальна дистрофія: що це, і як з цим жити

Тапеторетинальна дистрофія: що це, і як з цим жити

Тапеторетинальна дистрофія (ТРД) — це рідкісна група генетичних спадкових хвороб, що призводять до поступового погіршення зору через пошкодження сітківки та пігментного епітелію. Основною характеристикою цього стану є дегенеративні зміни в сітківці ока, де відбувається накопичення пігменту, витончення тканини та атрофія. Цей процес може зачіпати різні структури ока, включаючи фоторецептори, що відповідають за сприйняття світла.

Хвороба, яка впливає на сітківку ока, поступово погіршуючи зір

Основні ознаки та симптоми:

  • зниження гостроти зору, проблеми з адаптацією до темряви (так звана нічна сліпота), а в пізніших стадіях — втрата периферичного зору, що може призводити до тунельного зору;
  • зниження гостроти центрального зору;
  • проблеми з розпізнаванням кольорів. 

Чому це відбувається?

ТРД викликана мутаціями в різних генах, які відповідають за нормальне функціонування сітківки. В залежності від типу мутації, симптоми та ступінь погіршення зору можуть відрізнятися. Деякі форми ТРД починаються в дитинстві, а інші можуть виявитися тільки в дорослому віці.

Діагностика та лікування

Для діагностики ТРД зазвичай використовують різні методи, такі як електроретинограма (ERG), ретельне обстеження очного дна, оптична когерентна томографія (ОКТ), Комп’ютерне поле зору(КПЗ), генетичні тести та інші.

На жаль, поки що не існує повного лікування для ТРД для всіх форм цієї патології . Однак, деякі методи лікування та допоміжні засоби можуть покращити якість життя пацієнтів. Наприклад:

  • використання спеціальних окулярів та лінз;
  • хірургічні методи в деяких випадках;
  • терапія генної інженерії, яка знаходиться в стадії дослідження.

Як жити з ТРД?

Життя з тапеторетинальною дистрофією може бути складним, але є способи адаптації. Регулярний нагляд у офтальмолога є важливим, щоб контролювати стан очей та адаптувати лікування до змін зору. Підтримка від сім’ї та друзів, а також зв’язок з іншими людьми, які мають цю хворобу, можуть допомогти подолати труднощі. Також є багато технологій та пристосувань, які дають змогу людям з ТРД підтримувати незалежність і якість життя.

Незважаючи на труднощі, пов’язані з тапеторетинальною дистрофією, наука та медицина продовжують робити кроки вперед, шукаючи нові способи лікування та підтримки пацієнтів. Надія є, і з кожним роком вона стає все ближчою до реальності.

Підготовка до грудного вигодування

Підготовка до грудного вигодування

Розглянемо, як підготуватися до такого важливого процесу як грудне вигодування. Звісно, у кожної жінки є свій індивідуальний досвід підготовки, тому що організм унікальний. Але є ряд обов´язкових рекомендацій, які допоможуть правильно підготуватися до грудного вигодування та зробити цей корисний процес приємним для матері і дитини, запобігши певних ризиків та ускладнень, пов´язаних з лактацією.

Для досягнення успішного початку грудного вигодування кожній вагітній та породіллі знадобиться неабияке терпіння, самоповага та підтримка медичного персоналу і родини.

Підготовку грудей до вигодовування треба починати завчасно. Левова частка успіху напряму залежить від відношення мами до грудного вигодовування. Деякі жінки відчувають страх невдачі, що робить процес болісним та може відбити будь-яке бажання годувати грудьми. Цьому не варто піддаватися. Адже саме від вас залежить успішний початок.

Огляд молочних залоз. Він здійснюється акушером-гінекологом ще під час вагітності. При підозрі на новоутворення проводиться консультація мамолога, який обстежить і дасть необхідні рекомендації.

Ставлення до грудного вигодування. Страх невдачі, невпевненість та недостатня віра в себе можуть зробити початковий період вигодовування важким та навіть затримати лактацію. Необхідно відкинути ці страхи та при необхідності отримати підтримку перинатального психолога.

Задати мету щодо терміну вигодовування. Бажано, щоб ще на етапі вагітності жінка вирішила, скільки вона планує годувати – півроку, рік чи більше. Жінки, які задають ціль, як правило, можуть годувати своїх дітей більш успішно і тривало.

Підтримка медичного персоналу і родини. Необхідно розповісти своєму партнеру та родині, що ви збираєтеся годувати грудьми, пояснити, наскільки це важливо для вас. Обговорити, яку саме підтримку ви сподіваєтеся отримати від них після пологів та під час лактації.

Вибір пологового закладу. Дізнайтеся, чи персонал тієї лікарні підтримує грудне вигодовування. Під час госпіталізації розкажіть лікарю, що ви дійсно хочете годувати грудьми, а також погодити зустріч з консультантом з лактації, який допомагає годуючим мамам.

Підготовка грудей. Знання та навички правильної підготовки та гігієни грудей допоможе попередити такі проблеми, як гіполактація, лактостаз, мастит, абсцес молочної залози, тощо. Під час вагітності груди збільшуються за рахунок гормонального впливу. Крім того за останні 3 місяці вагітності соски також збільшуються, наростає пігментація, ареоли темніють, часто виділяються краплі молозива.

Підбір зручного бюстгальтера, який має бути більшого розміру, не повинен тиснути чи робити груди пласкими, виготовлений із м´якого натурального дихаючого матеріалу з гладкою внутрішньою поверхнею для запобігання подразнення соска. З появою краплинок молозива використовуються лактаційні прокладки.

Для правильної гігієни сосків їх необхідно мити щоденно теплою водою, видаляючи виділення та сухі кірочки, використовуючи м´який рушник. Не слід мити груди та соски милом, що сушить шкіру,  викликає подразнення та тріскання. Не терти губкою, що може травмувати соски та не застосовувати речовини, що містять спирт.

При відчутті сухості шкіри грудей та розтяжках слід користуватися живильним кремом, уникаючи зони ареоли та соска. Немає потреби мастити їх кремом, оскільки сальні залози ареоли продукують речовину, що зволожує та живить сосок, захищаючи від подразнення при вагітності та вигодуванні. Під час купання, коли шкіра розм´якшена, варто обережно з боків стиснути сосок до виділення крапель молозива, щоб допомогти отворам відкритися і попередити їх закупорювання.

Перевірити форму та розвиненість сосків.  Для цього треба стиснути ареолу та подивися, чи сосок не став пласким чи втягнутим. Якщо так, необхідно здійснювати коригування соска – обережно потягуючи шкіру ареоли догори-вниз, праворуч-ліворуч. Це слід робити щоденно протягом кількох хвилин. Крім того, варто регулярно обережно масажувати груди, стимулюючи кровообіг, що сприятиме секреції молока. При цьому уникайте надмірно сильного впливу на груди та соски, особливо в останні місяці вагітності, що може призвести до передчасної пологової діяльності.

Ідеальним є проведення цього під наглядом лікаря чи консультанта з питань лактації.

Курган О.І. лікар акушер-гінеколог вищої категорії пологового відділення ЦІТОЗ, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України.

Пошук доказовості методу «Електроміостимуляція»

Пошук доказовості методу «Електроміостимуляція»

Стаття «Електрична міостимуляція (EMS) покращує метаболізм глюкози та поглинання кисню у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу».

Мета: Дослідити вплив EMS в T2DM на метаболізм глюкози, склад тіла та продуктивність фізичних вправ за допомогою нещодавно розробленого костюма для стимуляції, який включає м’язи тулуба, ніг та рук.

У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (T2DM) рекомендується тренування з фізичних вправ для поліпшення глікемічного контролю. Електрична міостимуляція (ЕМС) скелетних м’язів – це новий метод підвищення працездатності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю.

Методи  огляду: взяли участь п’ятнадцять осіб,  які проходили навчання протягом 10 тижнів двічі на тиждень тривалістю 20 хвилин з EMS. Оцінено вплив на глюкозу, глікозильований гемоглобін (HbA(1c)), споживання кисню та склад тіла.

Результати: спостерігалося значне збільшення поглинання кисню на аеробному порозі і максимальної працездатності, з супутньою тенденцією до поліпшення максимального поглинання кисню. Рівень глюкози в крові натще знизився та рівень HbA(1c) знизився також, тоді як середня загальна вага і частка жиру в організмі залишалися статистично незмінними.

Висновки: EMS може покращити метаболізм глюкози та функціональні показники у пацієнтів з T2DM. Ці дані свідчать про те, що EMS може стати новим додатковим терапевтичним режимом фізичних вправ і допомогти пацієнтам подолати свій сидячий спосіб життя.

Посилання: https //pubmed.ncbi.nlm.nih.gov /25734937/

 

Даний метод ефективно використовується у відділенні реабілітації КДЦ, призначається лікарем-фізіотерапевтом при наявності показів. 

Загально-клінічні та біохімічні дослідження крові

Загально-клінічні та біохімічні дослідження крові

Загальноклінічне дослідження крові, будучи одним з найважливіших діагностичних методів, тонко відтворює реакцію кровотворних органів на вплив на організм різних фізіологічних та патологічних факторів. У багатьох випадках воно відіграє велику роль у постановці діагнозу, а при захворюваннях системи кровотворення йому відводиться провідна роль.

Біохімічний аналіз крові – це розгорнуте дослідження венозної крові пацієнта, що проводиться для оцінки роботи внутрішніх органів, виявлення дефіциту вітамінів, ферментів, макро- і мікроелементів, а також – для діагностики патології обміну речовин. Біохімія крові та загальний аналіз крові дозволяють виявити багато захворювань на початковій стадії. Саме тому ці дослідження рекомендується проходити не тільки за призначенням лікаря, але і в профілактичних цілях не рідше одного разу на рік. Результати біохімічного аналізу крові охоплюють безліч пов’язаних між собою показників, і їх інтерпретацією повинен займатися лікар – самолікування небезпечно для вашого здоров’я.

Підготовка пацієнта до дослідження

Здача крові  передбачає дотримання ряду умов – в іншому випадку діагностика буде некоректною (якщо інше не визначено лікарем):

  • кров на  аналіз здається натщесерце, в ранкові години – звичайно в проміжку з 8 до 10, щоб витримати вимоги не менше 8 годин, але не більше 12 годин голоду. У день забору крові варто також утриматись від куріння та споживання кави, чаю, енергетичних напоїв, а алкоголь не можна вживати 24 год. до моменту забору проб крові;
  • рекомендується уникати фізичних і емоційних стресів напередодні процедури. Прийшовши до медичного закладу, постарайтеся спокійно посидіти хвилин 10-15  у зоні очікування перед тим, як буде взята кров;
  • необхідно уточнити у вашого лікаря, чи можливо прийняти ліки після здачі аналізів, чи слід зробити перерву в прийомі медикаментозних препаратів і на який період. Деякі ліки можуть спотворити дані аналізу;
  • якщо вам призначено курс фізіотерапії, проводилося якесь інструментальне дослідження, процедуру, ймовірно, краще відкласти. Проконсультуйтеся зі своїм лікарем.

Дітям до 1 року  рекомендовано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням;

Діти від 1 до 5 років натщесерце, рекомендовано за 30 хв перед взяттям крові випити води 150-200 мл. 

У випадках, коли необхідно отримати лабораторні показники в динаміці, повторні дослідження слід проводити в тому ж медичному закладі і при подібних умовах.

Загальний аналіз сечі. Аналіз характеризує функціональний стан сечовидільної системи. Для дослідження береться ранкова сеча, яка протягом ночі накопичилася в сечовому міхурі. Напередодні здачі аналізу рекомендується не вживати овочі та фрукти, що забарвлюють сечу, не приймати сечогінні препарати, настоянку сени та здавати сечу до початку або через 14 днів після закінчення курсу лікування антибактеріальними, протигрибковими препаратами. Перед збором сечі проводять гігієнічні процедури. Збирається сеча в чистий одноразовий посуд. Для достовірного результату важливо провести аналіз протягом 1,5–2 годин після отримання матеріалу. При тривалому перебуванні сечі в приміщенні при кімнатній температурі відбувається руйнування клітинних елементів, створюються сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів, випадають в осад солі, змінюється рН.

Аналіз калу (копрограма). Метою дослідження є вивчення ступеня засвоєння їжі. Перед дослідженням слід скасувати прийом лікарських препаратів, які посилюють перистальтику кишечника, впливають на зовнішній вигляд калу, колір, мікроскопічний склад. Це проносні, залізовмісні препарати, свічки, касторова і вазелінова олія. Щоб уникнути хибно позитивної реакції на приховану кров перед дослідженням не вживати в їжу м’ясо, рибу, кров’яну ковбасу, препарати гемоглобіну, зелені овочі. Для отримання достовірного результату важливо дотримуватися 3-денної дієти, яка виключає перераховані вище продукти.

Кал збирається у спеціальний одноразовий контейнер, після природної дефекації. Доставляється в лабораторію протягом 1–2 годин при природній температурі або не пізніше 10–12 годин в умовах зберігання при температурі +3–+5°С. Порушення часу доставки спричиняє дію процесів ферментації та гниття, а це призводить до отримання некоректних результатів.

Тропонін І

Тропонін І

Тропоніни – це білки, які необхідні для скорочення серцевих і скелетних м’язів. Зазвичай тропонін присутній у м’язових клітинах, але при їх пошкодженні внутрішній вміст клітин разом з тропонінами потрапляє в кров, де його можна визначити за допомогою лабораторних тестів. Аналіз на Тропонін І використовується переважно для виявлення ушкоджень міокарда (серцевого м’язу). Тропонін І – це білок, який знаходиться у кардіоміоцитах (клітинах серцевого м’язу). Якщо серцевий м’яз отримує недостатньо кисню через закупорку однієї з коронарних артерій (інфаркт міокарда), кардіоміоцити починають гинути, і тропонін вивільняється в кров.

Існує три типи тропоніну: C, I, T. На відміну від тропоніну Т, рівень тропоніну I не підвищується у пацієнтів з нирковою недостатністю, при масивних ушкодженнях або захворюваннях м’язів. Він з’являється лише при пошкодженні серця, тому цей показник є одним з найспецифічніших маркерів для діагностики інфаркту міокарда (ІМ). Підвищення рівня тропоніну I в крові відзначається через 4-6 год після гострого нападу (у 50% хворих), досягає максимуму на 2-й день і приходить до норми на 6 – 8  добу. Тому у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарду зазвичай роблять декілька вимірювань тропоніну протягом кількох годин або днів. Середні значення тропоніну I у крові на 2-й день ІМ становлять 80-100 нг/мл.).

Дослідження на тропонін використовують також і при пізній діагностиці інфаркту міокарда, коли концентрація в крові інших серцевих маркерів вже приходить в норму. Крім того, знаючи концентрацію тропоніну, можна не тільки діагностувати інфаркт, але і з високою вірогідністю прогнозувати ризик його виникнення, а також – оцінити шанси на виживання хворого, який переніс інфаркт.

Підвищення концентрації тропоніну-I у пацієнтів з нестабільною стенокардією свідчить про несприятливий прогноз і ризик розвитку інфаркту міокарда в найближчі 4-6 тижнів. При стабільній стенокардії підвищення вмісту тропоніну I не відзначається.

 Показання до призначення:

  • діагностика інфаркту міокарда (біль за грудиною з іррадіацією в ліву руку, шию, щелепу, задишка, нудота, запаморочення, пітливість);
  • диференційна діагностика станів, що призводять до появи болю за грудниною;
  • оцінка масивності ушкодження міокарда;
  • моніторинг ефективності лікування ішемічних захворювань;
  • спостереження за станом пацієнтів із нестабільною стенокардією для своєчасного виявлення ускладнень;
  • перенесені оперативні втручання, з ризиком післяопераційного ушкодження серця.

Як підготуватися до дослідження:

  • натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин;
  • за добу виключити фізичні та емоційні навантаження, порушення режиму сну, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії;
  • у день дослідження допускається вживання невеликої кількості води;
  • за годину перед забором крові не можна палити.

Вміст тропоніну I у сироватці в нормі 0-0,5 нг/мл.

Пам’ятка для сім’ї з тривожними і невротичними розладами

Пам’ятка для сім’ї з тривожними і невротичними розладами

Актуальність використання дихально-медитативних технік під час війни в Україні

 

Війна в Україні створила безпрецедентний рівень стресу та психоемоційного навантаження для мільйонів людей. Постійна загроза життєдіяльності, втрата близьких, переміщення, відчуття невизначеності та нестабільності викликають тривожні й невротичні розлади, а також-  симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Стрес під час війни: вплив на здоров’я

  1. Фізіологічний вплив:
    • Постійний стрес активує симпатичну нервову систему, що може призвести до порушення рівня кортизолу. Це, у свою чергу, – ускладнення розвитку серцево-судинних захворювань, порушення сну, травлення та імунної дисфункції.
    • Гіпервентиляція, яка часто супроводжує тривожність, порушує рівень вуглекислого газу в організмі, викликаючи запаморочення, слабкість та інші фізіологічні симптоми.
  2. Психологічний вплив:
    • Війна провокує підвищення рівня тривоги, депресії, панічних атак та емоційного визнавання.
    • Без належної психологічної допомоги і підтримки ці стани можуть негативно впливати на соціальну адаптацію та якість життя.
  3. Особливості для військового та цивільного населення:
    • Військові стикаються з високим ризиком ПТСР через бойові дії.
    • Цивільні особи вразливі через втрату домівок, роботи, а також постійні обстріли та евакуації.

Роль дихально-медитативних технік

Дихально-медитативні практики стають ефективним і доступним інструментом для боротьби зі стресом і його наслідками. Вони можуть:

  • Швидко порушити рівень стресу. Дихальні техніки активують парасимпатичну нервову систему, допомагаючи організму перейти в стан релаксації.
  • Покращити психоемоційний стан. Медитація сприяє зниженню рівня тривожності та покращенню здатності адаптуватися до стресових умов.
  • Поліпшити якість сну. Завдяки регулярній практиці можна нормалізувати цикл сну, що є критичним для фізичного й психологічного відновлення.
  • Підвищити фізичну витривалість. Дихальні вправи допомагають зменшити вплив хронічного стресу на організм, покращуючи роботу серцево-судинної та дихальної систем.

Рекомендації для впровадження

В умовах війни важливо інтегрувати ці практики в щоденний розклад:

  • Для військових – включати вправи в тренування для підтримки психологічної стійкості.
  • Для цивільного населення – навчати основній техніці в центрах підтримки, лікарнях або онлайн-форматах.
  • Для дітей – адаптувати практику до ігрової форми, щоб знизити рівень стресу в умовах евакуації чи перебування у закритих приміщеннях.

Підтримка на державному рівні

Впровадження програми психологічної допомоги, яка включає дихально-медитативні засоби, є основною складовою загальної стратегії психосоціальної підтримки населення під час війни. Це дозволить зменшити негативні наслідки війни для психічного та фізичного здоров’я населення при більш швидкій адаптації до нових реалій.

Дихально-медитативні практики є надзвичайно актуальними в умовах війни, адже вони допомагають не лише зменшити стрес, а й сформувати стійкість до його негативних наслідків.

Використання дихально-медитативних технік для покращення психоемоційного стану

 

Що таке дихально-медитативні техніки?

Це прості методи, що поєднують дихальні вправи та медитацію для заспокоєння розуму, покращення роботи серця і нервової системи. Вони допомагають знизити рівень тривожності, підвищити концентрацію та зміцнити загальний стан здоров’я.

Рекомендації щодо практики

  1. Створіть комфортне середовище :
    Знайдіть тихе місце, де вас не будуть турбувати, сядьте або ляжте в зручній позі.
  2. Практикуйте дихальні техніки :
    Дихальні вправи допомагають регулювати рівень кисню та вуглекислого газу в організмі, активуючи парасимпатичну нервову систему.
    • Техніка повного дихання (4-7-8) :
      1. Вдихайте через ніс на рахунок 4.
      2. Затримайте дихання на рахунок 7.
      3. Видихайте через рот на рахунок 8.
        Виконуйте 5-10 циклів. Ця техніка заспокоює нервову систему та скорочує частоту серцевих скорочень.
        Наукове підтвердження : Дослідження показали, що повне дихання знижує тривожність та покращує варіабельність серцевого ритму【1】.
  3. Медитація усвідомленості (Mindfulness Meditation) :
    • Закрийте очі, зосередьтеся на своєму диханні. Відчувайте кожен вдих і видих. Якщо ви думаєте, просто поверніть увагу до дихання.
    • Практикуйте 10-15 хвилин щодня.
      Наукове підтвердження : Медитація усвідомленості знижує рівень кортизолу (гормон стресу) і покращує емоційну стабільність【2】.
  4. Прогресивна м’язова релаксація (PMR) :
    • Почніть з м’язів ніг, напружте і розслабте шкірну групу м’язів у тілі.
    • Ця техніка знижує фізичне напруження, спричинене тривожністю.
      Наукове підтвердження : PMR ефективно зменшує фізіологічні прояви тривоги та покращує якість сну【3】.
  5. Практика діафрагмального дихання :
    • Покладіть одну руку на живіт, іншу – на грудну клітку.
    • Вдихайте глибоко через ніс так, щоб живіт збільшився, а грудна клітка залишилася нерухомою. Видихайте повно.
    • Практикуйте 5-10 хвилин щодня.
      Наукове підтвердження : Діафрагмальне дихання сприяє активації парасимпатичної нервової системи та знижує рівень тривожності【4】.

Корисність для здоров’я

  • Зниження рівня стресу та тривожності.
  • Поліпшення якості сну.
  • Збільшення варіабельності серцевого ритму, що є показником стійкості до стресу.
  • Підвищення концентрації та когнітивних функцій.
  • Полегшення фізіологічних симптомів тривожності, таких як тахікардія та гіпервентиляція.

Рекомендації щодо регулярності

  • Почати з 5-10 хвилин щодня.
  • Поступово збільште тривалість до 20-30 хвилин.
  • Практикуйте вранці або ввечері для найкращого ефекту.

Протипоказання

  • Якщо у вас серйозні медичні або психічні захворювання, перед початком практики проконсультуйтеся з лікарем або психотерапевтом.

Наукові джерела

  1. Браун Р.П., Гербарг П.Л. Йога дихання, медитація та довголіття. Аннали Нью-Йоркської академії наук. 2009 рік.
  2. Hoge EA та ін. Зменшення стресу на основі уважності та результати, пов’язані зі стресом: систематичний огляд. Журнал психосоматичних досліджень. 2013 рік.
  3. Конрад А, Рот В.Т. Терапія розслаблення м’язів при тривожних розладах: це працює, але як? Журнал тривожних розладів. 2007 рік.
  4. Руссо М.А., Сантареллі Д.М., О’Рурк Д. Фізіологічні ефекти повільного дихання у здорової людини. Дихайте. 2017 рік. 

Ця пам’ятка допоможе вам поступово інтегрувати дихально-медитативні техніки у ваше життя для зниження тривожності та покращення загального самопочуття.

Знайомство з роботою лікаря-цитоморфолога лабораторії ПтМЦД

Знайомство з роботою лікаря-цитоморфолога лабораторії ПтМЦД

Лікар-цитоморфолог — це вузькопрофільний медичний спеціаліст, який займається діагностикою захворювань на основі вивчення клітинного складу тканин і рідин організму. Ця галузь медицини, що перебуває на стику цитології, патоморфології та клінічної медицини, відіграє важливу роль у ранній діагностиці онкологічних та багатьох інших захворювань.

Основні напрямки діяльності

  1. Аналіз клітинних зразків

Головним завданням цитоморфолога є дослідження клітин, отриманих різними методами, включаючи:

  • пункційну аспірацію (наприклад, тонкоголкова аспіраційна біопсія);
  • цитологічні мазки (зіскрібки з поверхні слизових оболонок, шкіри або шийки матки);
  • рідини організму (плевральна, перикардіальна, синовіальна рідина тощо);
  • клітини сечі або мокротиння.

Мета — виявити патологічні зміни у клітинах, які можуть свідчити про наявність запалення, інфекції, пухлинного процесу чи інших станів.

  1. Виявлення онкологічних захворювань

Одним із ключових аспектів роботи цитоморфолога є діагностика злоякісних новоутворень на ранніх стадіях. Використовуючи методи цитології, можна визначити:

  • тип пухлини (карцинома, саркома, лімфома тощо);
  • ступінь диференціації клітин;
  • ознаки інвазії чи метастазування.
  1. Оцінка неонкологічних патологій

Цитоморфолог також займається діагностикою неонкологічних захворювань, включаючи:

  • інфекційні процеси (грибкові, бактеріальні чи вірусні інфекції);
  • аутоімунні захворювання;
  • запальні стани та дегенеративні зміни.

Інструменти та методи роботи

  1. Підготовка матеріалу

Для якісної діагностики необхідно правильно підготувати клітинний матеріал. Лікар-цитоморфолог має:

  • проводити фіксацію мазків (наприклад, спиртовою фіксацією);
  • використовувати спеціальні барвники (Романовського-Гімзи, Папаніколау тощо);
  • оцінювати адекватність взятого матеріалу.
  1. Мікроскопія

Ключовий інструмент цитоморфолога — це мікроскоп. За його допомогою проводиться:

  • оцінка морфології клітин (форма, розміри, структура);
  • пошук патологічних змін (атипія, поліморфізм, мітотична активність).
  1. Додаткові дослідження

Для підвищення точності діагностики лікарі використовують сучасні методики:

  • імуногістохімія (ІГХ): виявлення специфічних антигенів на поверхні клітин;
  • молекулярні методи: ПЛР, FISH-аналіз, секвенування;
  • електронна мікроскопія: для глибшого аналізу ультраструктури клітин.

Взаємодія з іншими спеціалістами

Лікар-цитоморфолог працює у тісному контакті з:

  • клінічними онкологами: для планування лікування пацієнтів із пухлинами;
  • хірургами: для інтраопераційної цитології, яка допомагає приймати рішення під час операції;
  • гінекологами: у рамках скринінгу раку шийки матки (пап-тест);
  • інфекціоністами: для визначення збудників інфекцій.

Основні виклики професії

  1. Висока відповідальність

Цитоморфолог відповідає за точність діагнозу, що безпосередньо впливає на лікування пацієнта. Помилки можуть призвести до:

  • хибнопозитивних результатів (необґрунтоване лікування);
  • хибнонегативних результатів (втрачений час для лікування).
  1. Складність інтерпретації

Клітинні зміни можуть бути мінімальними або нетиповими, що ускладнює діагностику. Важливе значення мають:

  • досвід лікаря;
  • постійне вдосконалення навичок.
  1. Технічні обмеження

У деяких випадках обмеження обладнання чи якості матеріалу можуть впливати на точність діагностики. Тому важливі інвестиції у сучасні технології.

Професійні якості лікаря-цитоморфолога

Для успішної роботи у цій галузі потрібні:

  • сприйнятливість до деталей: здатність помічати навіть найдрібніші зміни у клітинах;
  • аналітичне мислення: уміння співвідносити результати досліджень із клінічною картиною;
  • наполегливість: готовність до тривалого навчання та самовдосконалення;
  • комунікабельність: для ефективної співпраці з колегами.

Висновок

Лікар-цитоморфолог — це фахівець, чия робота лежить в основі ранньої діагностики багатьох захворювань. Його знання та вміння допомагають врятувати життя пацієнтів, забезпечуючи правильний вибір лікувальної стратегії. Ця професія вимагає високої точності, знань і відповідальності, але водночас вона відкриває великі можливості для професійного розвитку та внеску в медицину. 

Коронарографія

Коронарографія

Як коронарографія може врятувати вас від інфаркту?

Дорогі пацієнти! Якщо ваш лікар рекомендує вам виконати коронарографію, не варто ігнорувати цю пораду. Коронарографія — це важливе обстеження, яке дозволяє детально побачити стан коронарних артерій, тобто судин, які постачають кров до вашого серця. Вона може допомогти вчасно виявити проблеми з кровотоком, особливо при атеросклерозі.

Що таке стенозуючий склероз коронарних артерій?

Це хвороба, при якій відбувається звуження артерій через накопичення холестерину та інших речовин на стінках судин серця. Такі «заторені» судини не можуть постачати серцю достатньо крові та кисню, що призводить до болю в грудях і значно збільшує ризик інфаркту міокарда.

Як виконується коронарографія?

Коронарографія виконується за допомогою катетера, який вводиться в кровоносну судину, найчастіше через стегно чи руку, і направляється до коронарних артерій. Після введення контрастної речовини лікар бачить точну «картину» судин на екрані, що дозволяє визначити місця звуження та ступінь склерозу.

Чому важливо зробити коронарографію вчасно?

Більшість людей з атеросклерозом не відчувають симптомів на ранніх стадіях. Однак із часом проблеми наростають, і тоді зростає ризик інфаркту. Якщо коронарографія виявить небезпечне звуження судин, лікар може порекомендувати необхідне лікування: від медикаментозного до встановлення стентів чи навіть шунтування. Це дозволяє уникнути серйозних ускладнень і зберегти ваше здоров’я та життя.

Пам’ятайте: коронарографія може врятувати ваше серце та уникнути інфаркту міокарда. Якщо лікар радить вам виконати це обстеження — варто дослухатися до поради.

Здорове серце — це здорове життя!

Профілактика варикозного розширення вен на ногах (основні поради)

Профілактика варикозного розширення вен на ногах (основні поради)

Варикозне розширення вен — поширена проблема, яка може спричиняти біль, набряки та інші неприємні симптоми. Однак, завдяки правильним заходам профілактики можна зменшити ризик розвитку цього захворювання. Ось кілька порад, як підтримувати здоров’я вен на ногах.

  1. Регулярна фізична активність

Один з найкращих профілактичних заходів — регулярна фізична активність. Ходьба, біг, плавання та велоспорт допомагають покращити кровообіг, зменшити застої крові у венах і підвищити тонус венозних стінок.

  1. Збалансоване харчування

Раціон, багатий на клітковину, антиоксиданти та омега-3 жирні кислоти допоможе зберегти здоров’я вен. Їжте більше овочів, фруктів, цільнозернових продуктів, риби та горіхів. Уникайте надмірної кількості солі та цукру, що можуть сприяти затримці рідини в організмі.

  1. Уникайте тривалого стояння або сидіння

Тривале стояння або сидіння може призвести до застою крові у венах. Якщо ваша робота передбачає такі умови, старайтеся робити перерви, щоб змінювати положення тіла та активізувати кровообіг. Використовуйте можливість ходити або виконувати прості вправи для ніг.

  1. Носіть компресійні панчохи

Компресійні панчохи допомагають покращити циркуляцію крові в ногах і зменшити навантаження на вени. Вони особливо корисні для людей, які проводять багато часу на ногах або за кермом.

  1. Слідкуйте за вагою

Зайва вага збільшує навантаження на вени нижніх кінцівок, що може сприяти розвитку варикозу. Підтримуйте здорову вагу через збалансоване харчування і регулярну фізичну активність.

  1. Уникайте високих підборів

Високі підбори змінюють механіку ходьби та підвищують тиск на вени ніг. Носіть зручне взуття з низькими підборами або без них, щоб зменшити навантаження на вени.

  1. Пийте достатньо води

Гідратація важлива для здоров’я кровоносної системи. Пийте достатньо води протягом дня, щоб підтримувати нормальний об’єм крові та зменшити ризик згущення крові.

Висновок

Здоровий спосіб життя, регулярна фізична активність, збалансоване харчування і правильний догляд за ногами можуть допомогти запобігти варикозному розширенню вен. Дотримуючись цих простих порад, ви зможете підтримувати здоров’я своїх вен та почувати себе краще.

З турботою про ваше здоров’я! 

«Червоні прапорці» при болю в спині!

«Червоні прапорці» при болю в спині!

Більшість гострих болів у попереку є неспецифічними. Приблизно 90% з них  мають в своїй основі ураження скелетно-м’язової частини хребта (спондилоартроз – фасетковий синдром, міофасціальний больовий синдром, дисфункція крижово-клубового счленування та інше).

«Червоні прапорці» при болю в спині вказують на можливі серйозні захворювання або патології, що вимагають консультації лікаря, ретельного  обстеження та своєчасного лікування.

Ось основні з них, що вимагають особливої уваги !!!

  • Біль у спині, який виникає раптово і є сильнішим за  інтенсивністю, ніж звичайно.
  • Біль у спині, що не зникає в спокої та має прогресуючий характер.
  • Біль у спині, що не зменшується після застосування різноманітних методів лікування протягом 2х місяців.
  • Біль у спині, що виникає вночі. Нічний біль – біль, що не минає під час відпочинку або посилюється вночі.
  • Біль у спині, який супроводжується раптовим онімінням, відчуттям поколювання та/або слабкістю в ногах чи руках, які наростають.
  • Біль у спині, який супроводжується підвищенням температури тіла,  ознобом.
  • Біль у спині, який супроводжується раптовим  порушенням функції органів сечопуску (затримка або нетримання сечі), порушенням акту дефекації, втратою чутливості в ділянці промежини.
  • Біль у спині, який супроводжується судомами в ногах ( стегнах, литках).
  • Біль в спині у пацієнтів, що мають в анамнезі онкологічні захворювання та  безпричинну втрату ваги.
  • Біль у спині, що виникає  вперше у пацієнтів молодше 20 років та старше 50 років.
  • Біль у спині у пацієнтів, які мають в своєму анамнезі остеопороз, що може призвести до патологічних переломів хребта.
  • Біль у спині у пацієнтів, що нещодавно отримали травму ( падіння, аварія та інше).
  • Біль у спині у пацієнтів, що тривалий час приймали стероїдні препарати, наркотичні засоби.

Якщо  у пацієнта має місце будь -який  з цих симптомів, то важливо якомога швидше звернутися за консультацією до лікаря. Пацієнт потребує негайного дообстеження, включно з МРТ або іншими візуалізаційними методами для виключення серйозної неврологічної та супутньої патології.

Звертайтесь своєчасно за допомогою до фахівців і будьте здорові! 

Прокрутка до верху