Опіки I–III-А ступеня є поверхневими і можуть гоїтися самостійно, без додаткового втручання. Небезпека проявляється при нагноєнні рани через поглиблення. При опіках III-B і IV ступенів необхідно видалення некрозу з проведенням шкірної пластики (обов’язково).
Етіологія
Залежно від типу пошкодження розрізняють опіки:
- отримані в результаті контакту з різними речовинами;
- отримані в різних ситуаціях.
Існують наступні види опіків:
- термічні – пошкодження парою, окропом, розпеченими предметами (тобто при контакті з високими температурами);
- хімічні – причини полягають в необережному контакті з кислотою, лугом, солями важких металів;
- сонячні – виникають в результаті впливу УФ-випромінювання;
- променеві – отримані після контакту з лазерною зброєю та іонізуючим випромінюванням;
- електричні – пошкодження, отримані при контакті з джерелами струму;
- радіаційні.
Патогенез
При ураженні шкіри відбувається повне руйнування клітин, порушуються їх функції. Ступінь ураження залежить від температури, тривалості, характеру впливу, товщини шкірного покриву та його провідності.
Схематично опікове вогнище представляють у вигляді певних зон. Для центральної частини характерно істотне поглиблення з повним руйнуванням судин і клітин. Периферичні частини є зоною гіперемії. Область ураження страждає в меншій мірі.
На початку періоду відновлення запускається вазоконстрикція, що змінюється дилатацією. В області ураження збільшується проникність судин, що пояснюється активністю окремих гормонів кисневих радикалів. В результаті цієї реакції до ураженої ділянки надходять білки і макромолекули сироватки, утворюється набряк.
Процеси регенерації та кінцевий результат даної медичної проблеми залежать від ступеня опіку, обсягів ураження, загального стану організму, віку пацієнта, наявності супутніх травм і захворювань. Опікове ураження шкіри вкрай небезпечно для людей з порушенням згортання крові, системними хворобами ендокринної системи (наприклад, цукровим діабетом). Лікування опіків в стаціонарі з подальшою реабілітацією покращує прогноз на відновлення.
У медичній практиці найчастіше зустрічається опік шкіри легкого ступеня, коли шкіра червоніє або на ній утворюються пухирі, заповнені ексудатом.
Важкі ураження більш небезпечні. У пацієнта трапляється опіковий шок.
У результаті масивних опіків шкіри не виключена смерть потерпілого.
Клінічні прояви
Залежно від ступеня ураження розрізняють симптоми опіку.
Клінічні прояви, характерні для опіків I ступеня:
- виражене почервоніння шкіри;
- набряклість;
- пекучий біль;
- місцева гіпертермія.
Симптоми при опіках II ступеня:
- глибоке ураження верхніх шарів шкіри;
- відшарування зовнішнього шару шкіри;
- утворення пухирів, які наповнені прозорим або жовтуватим секретом;
- підвищення температури тіла.
При опіках III ступеня:
- ураження всієї товщі шкіри зі збереженням росткового шару;
- обвуглювання;
- омертвіння шкіри і підшкірного жиру.
Для IV ступеня характерно:
- обвуглювання шкіри і внутрішніх органів;
- втрата свідомості;
- опіковий шок;
- некроз всіх шарів шкіри, сухожилків, кістки.
Опіки III і IV ступеня складно отримати в побуті. Найчастіше вони трапляються на виробництві. При важких і об’ємних ураженнях прогноз для пацієнта погіршується, стан розцінюється важким.
Зазвичай в таких випадках потерпілий стикається з втратою рідини в організмі, порушенням терморегуляції. Виклик бригади швидкої допомоги потрібно здійснити якомога швидше. Від якості надання першої допомоги при опіках III і IV ступеня залежить прогноз подальшого відновлення.
Особливості у дітей
Шкіра у дітей більш тонка і чутлива, ніж у дорослих. Вона має розвинену лімфатичну та кровоносну мережу, відповідно показники теплопровідності значно вищі. Ця особливість призводить до того, що хімічні та фізичні агенти здатні провокувати глибокі опіки.
Через недосконалість компенсаторних і регуляторних механізмів у дітей може розвинутися опікова хвороба. Ускладнення спостерігаються при 5-10% ураження. Опік шкіри у дитини протікає важче, ніж у дорослого. Часто виникають розлади кровообігу та обміну речовин.
Ускладнення
Ускладнення при опіках I, II та III-A ступеня не виявляються. Відновлення цілісності шкіри забезпечується за рахунок компенсаторних функцій організму. Наслідки спостерігаються при опіках III-B і IV ступеня.
До переліку можливих наслідків відносяться:
- Опікове виснаження
- Інфекційні ускладнення
- М’язова атрофія
- Порушення травлення
- Токсичний гепатит
- Печінкова недостатність
- Опіковий сепсис (прогресує на фоні пригнічення імунітету)
- Опікові деформації
- Трофічні виразки та інші ураження шкіри
Лікування має проходити під контролем лікаря-хірурга або комбустіолога.
На ранній стадії важливо своєчасно диференціювати симптоми, зробити діагностику, встановити ступінь і обсяг ураження.
Перша допомога
Правила надання першої допомоги при опіках розрізняються залежно від ступеня ураження.
Що робити при опіку шкіри
I ступінь.
Уражену ділянку шкіри тримають під холодною проточною водою протягом 10 хвилин. Прискорити відновлення допоможуть протиопікові засоби.
II ступінь.
Травмовану ділянку охолоджують під проточною водою. Якщо травма отримана в результаті контакту з хімічною сполукою, реакцію переривають. При утворенні пухирів слід звернутися до лікаря. Розкривати їх самостійно не можна, є ризик приєднання інфекції. Для прискореного відновлення використовують протиопікові та знеболюючі засоби.
III ступінь.
В першу чергу слід обмежити контакт з вражаючим чинником і викликати бригаду невідкладної допомоги. Осередок ураження прикривають стерильною серветкою або чистою тканиною.
IV ступінь.
Постраждалого ізолюють від джерела ураження, забезпечують спокій і викликають медиків. Під час виклику бригади необхідно повідомити диспетчеру про обсяг і тяжкість ушкодження.
Лікування
При опіках I та II ступеня пацієнт може самостійно звернутися до лікаря.
При масивному ураженні III ступеня та при опіковому ураженні IV ступеня рекомендована госпіталізація в стаціонар для проведення регулярної санації опікового вогнища та введення антибактеріальних препаратів.
При ураженні глибоких шарів проводиться шкірна пластика.
При ураженні IV ступеня після основного лікування опіку та проведення операції проходить інтенсивна реабілітація. Процес повного відновлення займає більше 1 року. Всі стадії загоєння опіку повинен контролювати комбустіолог.
Операції при опіках
Залежно від характеру ураження та термінів проведення висічення розрізняють операції двох типів.
При опіках шкіри проводять некректомію (видалення нежиттєздатних тканин). Хірургічне лікування опіків в цьому випадку буває:
- первинним – у перші години після травми;
- відстроченим – через кілька днів після ураження;
- вторинним – проводиться при нагноєнні.
Пацієнтам з опіковим ураженням IV ступеня рекомендують проведення шкірної пластики. Операція полягає в заміщенні дефекту шкіри і буває:
- первинною – проводиться після видалення ділянок некрозу;
- відстроченою – проходить через 2-4 доби після видалення мертвих тканин;
- вторинною – після розвитку рубцевої тканини.
Профілактика
Профілактика опіків полягає в дотриманні норм і правил техніки безпеки в побуті та на виробництві.
