Поради лікарів

Гінекологічні профілактичні огляди

Гінекологічні профілактичні огляди

Регулярні гінекологічні профілактичні огляди є ключовими для збереження жіночого здоров’я. Це важливий елемент турботи про себе, який допомагає виявляти серйозні захворювання на ранніх стадіях, коли їх ще можна ефективно лікувати. У нашому хірургічному стаціонарі №2 в місті Чернівці ви можете отримати професійну консультацію та пройти необхідні обстеження, які дозволять зберегти ваше здоров’я.

Гінекологічні огляди дозволяють вчасно виявити інфекції, поліпи, доброякісні та злоякісні новоутворення, зокрема, рак шийки матки та яєчників. До обов’язкових процедур під час огляду входять ПАП-тест (цитологічний тест), який дозволяє виявити передракові стани, а також – загальний огляд репродуктивної системи та молочних залоз.

Важливо зазначити, що багато гінекологічних захворювань можуть протікати безсимптомно на ранніх стадіях, тому відсутність скарг не є приводом уникати оглядів. Жінкам різного віку рекомендується проходити профілактичні огляди принаймні раз на рік, щоб підтримувати здоров’я та запобігати виникненню захворювань. 

Турбота про репродуктивне здоров’я — це найкращий спосіб забезпечити довголіття та якісне життя.

Переваги та користь грудного вигодовування

Переваги та користь грудного вигодовування

Цією публікацією ми розпочинаємо тематичний блог, присвячений темі грудного вигодовування

З 1 по 7 серпня за ініціативи ВООЗ у світі відзначають Всесвітній тиждень підтримки грудного вигодовування. Біля 170 країн беруть участь у заходах підтримки та популяризації вигодовування немовлят материнським молоком. В цьому році основним фокусом тижня було ментальне здоров’я мами та підтримка на шляху грудного вигодовування.

Його мета – підвищити обізнаність батьків про переваги та користь грудного вигодовування та підтримати жінок, які годують грудьми.

У 1995 році Україна приєдналася до міжнародного співробітництва та на основі положень «Декларації ЮНІСЕФ про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування» в Україні розроблена «Програма підтримки грудного вигодовування дітей України», яка передбачає так цілі:

  • зниження рівня захворюваності і смертності дітей першого року життя, післяпологових ускладнень;
  • покращення репродуктивного здоров’я жінок шляхом підвищення розповсюдженості та тривалості грудного вигодовування дітей шляхом впровадження сучасних методів ведення лактації і годування груддю за єдиними принципами на всіх етапах надання медичної допомоги. 

Грудне вигодування – це ідеальне харчування, яке сприяє здоровому росту і розвитку малюка. Основу грудного молока складають особливі білки, які відрізняються високою біологічною цінністю, легко перетравлюються і всмоктуються. З молоком матері дитині передається більшість захисних антитіл від багатьох хвороботворних організмів.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ дітей бажано годувати грудьми до двох років. Але обов’язковим терміном вигодовування для малюка є період від народження до року.

Чому це так важливо, і як жінці зберегти лактацію?

Жіноче грудне молоко – це унікальний за своїм складом продукт, що ідеально підходить для немовляти. Жодна суміш, навіть найсучасніша, не зможе замінити жіноче молоко. Протягом усієї лактації воно може змінювати співвідношення корисних речовин залежно від потреб немовляти.

Переваги грудного вигодовування для дитини:

Гармонійний розвиток. Дитина адекватно розвивається за рахунок унікального складу жіночого молока. У цих дітей кращий фізичний, психічний та розумовий розвиток порівняно з дітьми на змішаному та штучному вигодовуванні.

Природній антистрес. Годування груддю позитивно впливає на психоемоційний стан дитини за рахунок ласки, дотиків, погляду, заколисування. Дитина уникає стресу, що веде до підвищення інтелекту та покращення пам’яті.

Розвиток мозку та органу зору. За рахунок присутності ненасичених амінокислот діти на грудному вигодовуванні мають високі показники гостроти зору та психоемоційного розвитку.

Виживання. Грудне вигодовування знижує ймовірність синдрому раптової смерті.

Прикус. Смоктання формує правильний прикус, сприяє здоровому розвитку щелепи.

Гіпоалергічність. Діти рідше страждають на алергічні захворювання, тому що молоко – це індивідуальне харчування, створене природою персонально для немовляти. У секреті матері може бути невелика кількість алергенів, але вони в такій малій кількості, що дитина поступово адаптується до них без розвитку алергічної реакції. Що не можна сказати про суміші, що містять чужорідні для організму малюка білки.

Травлення. Молоко матері позитивно впливає на травлення, попереджаючи виникнення хвороб шлунково-кишкового тракту, містить травні ферменти, лактобактерії, які населяють кишківник і лактозу, що послаблює стілець. Все це добре перетравлюється і всмоктується, що не перенапружує функцію незрілого травного тракту дитини. Покращує стан кишківника та дає можливість пристосуватися до нової їжі.

Захист від раку. Грудне вигодовування знижує ризик розвитку онкологічних захворювань як у ранньому віці, так і протягом усього життя дитини.

Імунітет. Немовлята, які перебувають на грудному вигодовуванні, у 2,5 рази рідше хворіють, ніж діти, вигодувані замінниками молока. У молочному секреті є антитіла, імуноглобуліни, лізоцим та інші захисні речовини, які допомагають дитині боротися з інфекціями. Також молоко захищає малюка від  перенесених матір’ю інфекцій. Якщо жінка під час вигодовування захворіла на ГРВІ, дитина не заразиться, тому що в молоко надходять захисні речовини, які виробляються в крові у матері на початковому етапі застуди.

Користь грудного вигодовування для жінок.

Годувати грудьми корисно не лише для дитини, а й для матері. Відразу після пологів воно сприяє зупинці кровотечі за рахунок швидкого скорочення матки, відновлення сил. Крім того, турбота про малюка допомагає покращити психоемоційний стан жінки та знижує ризик відмови від дитини, зменшується ймовірність виникнення онкозахворювань матки, яєчників та молочної залози.

Також грудне вигодовування є засобом контрацепції у перші шість місяців життя дитини, при певних умовах ризик завагітніти становить лише 2%.

Грудне вигодовування – це зручно. Матері в будь-якому місці і в будь-який час достатньо прикласти дитину до грудей, оскільки молоко саме по собі стерильне та тепле.

Вигодовування грудьми – це трудомісткий процес, але при правильній його організації він принесе вам і вашій дитині величезну користь та задоволення. Головне – на початковому етапі докласти максимум зусиль та терпіння.

Здоров’я вам та вашим дітям!

Курган О.І. лікар акушер-гінеколог вищої категорії пологового відділення ЦІТОЗ, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України.

Вальгусна деформація першого пальця стопи

Вальгусна деформація першого пальця стопи

Вальгусна деформація першого пальця стопи

Вальгусна деформація першого пальця стопи (від англ. «hallux valgus») – поширене захворювання стопи, яке виникає біля першого пальця. Це відхилення великого пальця стопи до мізинця. Сусідній палець при цьому також деформується.

Хто схильний до вальгусної деформації?

Причиною такого захворювання зазвичай є спадковий фактор. Прогресування деформації також провокує носіння тісного й незручного взуття. Сильне навантаження на стопу призводить до збільшення деформації, причому, другий палець немов «заходить» на перший. У результаті – на нозі й виникають кісточки. До цього захворювання схильні як чоловіки, так і жінки, але, як показує клінічна практика, жінки після 30 років звертаються за допомогою до травматологів-ортопедів частіше.

Причинами вальгусної деформації першого пальця стопи є:

  • спадковість;
  • носіння незручного взуття, яке травмує стопу;
  • надмірні фізичні навантаження на ноги та стопу зокрема;
  • надмірна вага тіла;
  • вагітність та зміна гормонального фону;
  • наявність запальних процесів у суглобах;
  • отримані травми або наслідки невдалих операцій.

На першому етапі розвитку захворювання більшість пацієнтів сприймають випирання кістки як косметичний дефект і не звертаються до лікаря. Пізніше з’являються болючі відчуття, стає складніше рухати стопою. Можуть розвинутися артроз тазостегнового або колінного суглобів, остеохондроз та інші патології, що стосуються опорно-рухового апарату. На перших етапах вальгусної деформації можна обмежитися консервативними методами лікування, проте у разі інтенсивного розвитку деформації лікування відбувається за допомогою хірургічного втручання.

Діагностика вальгусної деформації першого пальця стопи

Фахівці нашої лікарні проводять повну діагностику вальгусної деформації пальця, керуючись міжнародними стандартами. Після цього складається індивідуальний план лікування для кожного пацієнта.

Лікування вальгусної деформації пальців неможливе без усунення причини її виникнення. Хірургічне втручання позбавляє пацієнта від деформації, повертаючи його до звичного способу життя. А вплив на етіологію захворювання допомагає не допустити повторної появи деформації.

Вальгусна деформація буває трьох видів складності: легка, середня та важка. Лікування призначається залежно від рівня деформації.

Коли варто звернутися до лікаря?

Основним симптомом вальгусної деформації вважається біль у стопі після тривалої ходьби, статичних чи динамічних навантажень. Пацієнт може також відчувати дискомфортні відчуття в литкових м’язах. Якщо захворювання знаходиться у важкій стадії, біль стає постійним.

Записатися на прийом до травматолога варто, якщо ви:

  • помітили, що «кісточки» збільшуються у розмірі;
  • відчуваєте болючі відчуття в стопі і помітили почервоніння;
  • візуально виявили деформацію пальців ноги;
  • відчуваєте сильний біль у суглобах стопи;
  • відчуваєте сильну втому навіть від незначних фізичних навантажень;
  • маєте проблеми з вибором зручного взуття.

Як проводиться діагностика вальгусної деформації стопи

Лікарі-травматологи хірургічного відділення під час первинного огляду пацієнта визначають типові деформації, ставлять йому клінічний діагноз та спрямовують на додаткові дослідження: плантографію, рентген, подометрію. Залежно від одержаних результатів призначається консервативне чи оперативне лікування.

Консервативне лікування вальгусної деформації пальця стопи передбачає:

  • носіння зручного взуття, що не деформує стопу;
  • носіння ортопедичних устілок;
  • застосування коригувальних бандажів для великого пальця стопи;
  • виконання курсу фізіотерапії;
  • масаж.

У разі, якщо консервативні заходи не дають результату, і біль у пацієнта не проходить, призначається оперативне втручання. Його завдання – усунути деформації та повернути пацієнтові звичний спосіб життя.

Оперативне лікування вальгусної деформації

Оперативне лікування вальгусної деформації великого пальця стопи призначають, коли терапевтичне лікування виявилося неефективним. Лікарі не лише видаляють «кісточки» на нозі, але і виконують коригувальну остеотомію плюсневої кістки. Корекція деформації здійснюється за допомогою резекції кісткової тканини, що виступає, а також – виправлення кута між плюсневими кістками шляхом позиціонування першої плюсневої кістки. Результат операції полягає у відновленні функції суглоба.

Для лікування кісточки стопи в нашій клініці використовуються мініінвазивні методи.

Хірургічне втручання виконується на сухожиллях, переважно на м’яких тканинах Завдяки цьому зменшується час відновлення пацієнта після операції. Під час операції лікар робить всього 2 надрізи: один – між пальцями та другий –  на внутрішній поверхні стопи. Операція проводиться під місцевою анестезією, тип якої призначається анестезіологом з урахуванням стану здоров’я пацієнта та наявності у нього тих чи інших захворювань.

Протипоказання до операції:

  • наявність інфекційних захворювань у гострій фазі;
  • наявність запальних процесів у м’яких тканинах стопи або на шкірі ніг;
  • порушення системи згортання крові у людини;
  • патологія судин ніг;
  • декомпенсація серцево-судинної, нервової, дихальної систем організму та виражене порушення їх функцій.

Лікар-терапевт оцінює загальні аналізи та показники життєдіяльності, які визначають готовність пацієнта до оперативного лікування і дає допуск до

операції. Також перед операцією пацієнта оглядає анестезіолог. Після хірургічного втручання пацієнтові накладається еластична туга пов’язка з метою обмеження руху. Пропонується програма реабілітації, яка передбачає виконання певної кількості рухів та суворе дозування навантажень на ногу. У перші дні після операції краще використовувати додаткову опору для пересування, наприклад, тростину. Через 4–6 тижнів відбувається повне відновлення опорної функції ноги. Надалі рекомендують носіння супінаторів та спеціального взуття.

Профілактика захворювання:

Завдяки профілактичним заходам, описаним нижче, можна не лише зупинити процес розвитку деформації, а й повністю його уникнути.

  1. Правильне харчування. Необхідно виключити з раціону харчування вуглеводи, цукор, солоні та гострі страви і додати більше фруктів та овочів. Зайва вага може спричинити збільшення навантажень на стопи, що призводить до розвитку вальгусних деформацій.
  2. Гімнастика для стоп. Рекомендуємо щоденно виконувати комплекс гімнастичних вправ для стоп. Для цього достатньо 5–10 хвилин, головне – регулярність виконання вправ. Наприклад:
  • розкидайте по підлозі дрібні предмети та збирайте їх пальцями ніг; це можуть бути канцелярські предмети: ручки, гумки, олівці тощо;
  • протягом кількох хвилин ходіть то на передніх пальцях, то на п’ятах;
  • ворушіть пальцями стоп, розсовуйте їх, щоб вони не стикалися (протягом 1–2 хвилин);
  • малюйте пальцями в повітрі різні фігури; цю вправу добре виконувати на піску (якщо є така можливість);
  • налийте у пляшку воду і перекочуйте її ступнею.
  1. Масаж стоп. Цю процедуру можна довірити професіоналам, а можна виконувати самостійно вдома. Важливо пам’ятати, що руки під час масажу мають бути сухими та теплими. Проводити масаж рекомендовано 2 рази на день – вранці та ввечері. Розтирайте ступні і пальці рухами, що погладжують і постукують. Основний акцент – на внутрішню поверхню підошви. Пальці необхідно масажувати від їх кінчиків до стопи. У самому кінці зробіть згинання та розгинання пальців ніг.
  2. Ванни для стоп. Рекомендуємо робити ванну для стоп ввечері після важкого дня. У воду можна додати сіль, соду чи трави. Ванни для стоп відмінно розслабляють і заспокоюють. Після цього ноги треба промити прохолодною водою і розтерти м’яким рушником.
  3. Комфортне і якісне взуття. Не рекомендовано носити взуття вузької форми та на високих підборах. Взуття має бути зручним: м’яка підошва, каблук не більше 4–5 см.
  4. Ортопедичні устілки. Ортопедичні устілки можна носити всім людям у будь-якому віці. Вони допомагають розподілити навантаження на стопу, зокрема – на пальці. Устілки можна придбати у спеціалізованому магазині або виготовити у спеціалістів на замовлення (з урахуванням форми вашої стопи).
  5. Використання ортез. Ортези – це спеціальні міжпальцеві вставки-розділювачі, які розташовуються між великим та другим пальцями. Також існують вкладиші подушечки різних видів, що захищають стопи від натоптишів.
  6. Відпочинок для ніг. Якщо робота вимагає постійного знаходження у положенні «стоячи», необхідно через певні проміжки часу влаштовувати ногам розминку (опускати і піднімати пальці ніг тощо).

Звернувшись за допомогою до нашої лікарні, ви отримаєте:

  • допомогу лікарів, які регулярно вдосконалюють свої знання;
  • передове, а головне – доступне діагностичне обладнання;
  • оперативний прийом спеціалістів;
  • уважний догляд після операцій.
Пролежні

Пролежні

Пролежні Пролежні - це патологічний стан, що супроводжується формуванням виразок (відкритих…
Апендицит

Апендицит

Апендицит  Апендицит - це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона…
Обмороження

Обмороження

Обмороження Зазвичай, обмороження описується за його клінічними проявами.Спочатку передбачити ступінь обмороженого…

Про що шурхоче листя

Про що шурхоче осіннє листя

Чи відомо вам, чому восени листя на деревах стає жовтим?

Все завдяки каротиноїдам – рослинним пігментам жовтого та помаранчевого кольору. Влітку ми не бачимо цього яскравого забарвлення через присутність у листі іншого, зеленого пігменту – хлорофілу, який восени руйнується, відкриваючи нам приховану таємницю.

В природі існує понад 600 каротиноїдів, серед них – бета-каротин. Багато з них ще не вивчені, але також надзвичайно важливі для нашого здоров’я.

У  перекладі з латинської «carota» означає «морква», вона, власне, і є цінним джерелом бета-каротину, з якого у нашому організмі утворюється активний вітамін А – вітамін, який ще називають «протиінфекційним». Восени, коли розпочинається сезон застуд, навіть сама природа нагадує нам про цей вітамін, тому що він надзвичайно важливий для відновлення та нормального функціонування клітин слизових оболонок, які є важливим бар’єром на шляху інфекції. Саме через них, як відомо, відбувається перший контакт вірусів та бактерій з організмом. І одним з проявів дефіциту вітаміну А є схильність до інфекційних захворювань.

Вітамін А міститься тільки у тваринних продуктах, основаними джерелами якого є печінка, вершкове масло та яєчні жовтки.

Важливо знати, що надмірне вживання вітаміну А може спричинити токсичний ефект та викликати вади розвитку плода під час вагітності. Саме через високий вміст вітаміну А в печінці при плануванні та під час вагітності варто утриматись від її вживання.

Перетворення каротиноїдів в активний вітамін А –  добре регульований процес, тому передозування вітаміну А з рослинних джерел навряд чи викличе отруєння.

Джерелами бета-каротину є темно-зелені листові, жовті, помаранчеві та червоні овочі та плоди: морква, петрушка, червоний перець, зелена цибуля, помідори, шпинат, обліпиха, горобина, шипшина, гарбуз, абрикоси. Для кращого засвоєння бета-каротину продукти, які його містять,  варто вживати після варіння та подрібнення з одночасним вживанням оливкової олії, багатої на ненасичені жирні кислоти та вітамін Е.

Надлишок бета-каротину може надати шкірі жовтуватий відтінок, що особливо помітно на долонях, кутикулі та підошвах ніг. Окрім того, надмірне вживання бета-каротину може посилити дію на печінку різних токсинів та порушити засвоєння інших важливих каротиноїдів. Тому, пам’ятаючи про користь каротину, не варто надзвичайно захоплюватись вживанням морквяного соку. Пам’ятайте, що харчування має бути збалансованим та різноманітним. 

Цікавий факт! Виражене недоїдання та незбалансоване харчування уповільнює обмін речовин, разом з тим уповільнюється перетворення каротину, що веде до збільшення його рівня в крові та набуття шкірою жовто-помаранчевого відтінку. Особливо це стає помітним у дітей та підлітків, які, загалом, повільніше перетворюють каротин у вітамін А. Тому, якщо помічаєте таку зміну кольору шкіри, можливо, час оцінити збалансованість вашого раціону?

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

До Всесвітнього дня здорового харчування

До Всесвітнього дня здорового харчування

16 жовтня відзначається Всесвітній день здорового харчування і Всесвітній день цього продукту, який є важливою складовою харчування більшості людей вже декілька тисячоліть, а його аромат вважається одним із найприємніших ароматів в усьому світі. Здогадалися, про що йдеться мова? Так, це – ХЛІБ!

Яких тільки міфів не ходить навколо цього продукту! Хтось не уявляє без нього жодного прийому їжі та заїдає ним навіть картоплю і макарони, хтось демонізує цей продукт і звинувачує у виникненні багатьох проблем зі здоров’ям, а хтось має критичне мислення та шукає наукове пояснення тій чи іншій думці. Отож, розберемо найпоширеніші та найважливіші міфи і факти про хліб, які варто знати кожному.

«Прибери хліб з раціону і ти почнеш худнути!» Хто не чув цю фразу! Але насправді, зайва вага – мультифакторне захворювання,  і хліб не є причиною зайвих кілограмів, звісно, якщо ми не з’їдаємо цілого батона протягом дня.

3–4 шматочки хліба містять близько 200–300 ккал (в залежності від складу), якщо взяти за добову середньостатистичну потребу в енергії 2000 ккал, то не так вже це й багато.

«Хліб – це прості вуглеводи, які потрібно виключити з раціону!» – помилка, якої часто припускаються нутріціологи, які не вивчали хімію. Насправді, хліб є джерелом складних вуглеводів, які будуть надавати нашому тілу енергію протягом тривалого часу. Звісно, хліб не є обов’язковим компонентом раціону, якщо ви вживаєте інші джерела вуглеводів: каші, картоплю, макарони, овочі, фрукти. Проте, цей продукт значно полегшує нам життя, коли ми ламаємо голову над тим, що взяти з собою на роботу.

Більшість споживачів начувані про користь цільнозернового хлібу і тому обирають хліб із зернятами та вважають, чим хліб дорожчий – тим він кращий! Це типова помилка багатьох людей.

Насправді, наявність гарбузового, соняшникового, кунжутного чи лляного насіння хоч і збільшить вартість хліба, проте не зробить його цільнозерновим, якщо в ньому немає борошна із цільного зерна. Що ж це за борошно, і яку воно має перевагу над звичайним?

По перше, розберемось що таке звичайне біле рафіноване (очищене) борошно. Це подрібнене зерно, з якого видаляється зовнішня оболонка, зародок, лишається лише внутрішня частина, яка є фактично крохмалем – чистим вуглеводом без клітковини, мінералів і вітамінів. При виробництві цільнозернового борошна зберігаються всі компоненти зерна, таке борошно містить більше білку, клітковини, важливої для кишківника, мікроелементів – магнію, заліза, кальцію та вітамінів В і Е. 

Хліб із очищеного борошна ніяким чином не нашкодить нашому організму, якщо ним не зловживати, адже в ньому немає якихось шкідливих речовин. Сучасні комерційні види хліба, які виготовляють з очищеного борошна, дуже смачні, духмяні та апетитні. І немає нічого поганого в тому, щоб інколи ними посмакувати. Проте, варто відноситись до них як до «смаколиків», адже це рафіновані продукти, яких вистачає у нашому харчуванні. Зізнаємось, ми зловживаємо солодощами і випічкою, та споживаємо замало клітковини, тому більшу частину хлібного кошику доречно заповнити саме цільнозерновим хлібом.

Цільнозерновий хліб – це той, який містить не менше 51% цільного зерна, тому. обираючи хліб, варто звертати увагу не на маркетингові пастки у вигляді яскравих надписів «містить цільне зерно», «мультизерновий», «мультизлаковий», які можуть ввести в оману, а уважно вивчати саме склад продукту, який, зазвичай, не привертає нашої уваги. 

Часто у складі можна побачити термін «борошно грубого помелу» –борошно із якого частково видаляються оболонки та зародок, тому поживних речовин в ньому буде дещо менше, проте недосвідчений споживач може сприйняти це як цільнозернове борошно. 

«Для чого взагалі роблять хліб з очищеного борошна?» – природнє питання, яке виникає після того, як дізнаєшся про користь цільного зерна. Насправді, рафінацію придумали не для того, щоб нам нашкодити, а зовсім навпаки – рафіноване борошно краще зберігається, з ним легше працювати. Тому цільнозерновий хліб і коштує набагато дорожче. Гарною альтернативною є хліб з житнього борошна, яке зберігає багато клітковини навіть при очищенні.

Варто зауважити, що людям з певними захворюваннями шлунково-кишкового тракту (наприклад, гастриті), краще обирати хліб саме з очищеного борошна, бо груба клітковина може погіршити стан. 

«Без цукру, без дріжджів, без глютену…» 

Серед неймовірного різноманіття хліба маркетологи пропонують більш «корисні» варіанти, що не місять «шкідливих» компонентів.

«У хлібі багато глютену! Про нього так багато говорять. Мені потрібен безглютеновий хліб». Чи дійсно глютен такий страшний?

«Такий поганий глютен» – чудовий спосіб заробітку нутріціологів, які продають вам «таємні знання» на їхніх курсах та чудовий інструмент невтішних маркетологів, які шукають способи збільшення попиту на безглютенові продукти. Тому демонізація глютену має сенс!

Глютен – це група білків, що містяться в пшениці, житі, ячмені, вівсі. Сувора безглютенова дієта є вимушеною необхідністю для людей з целіакією і має ряд недоліків: вона дефіцитна по клітковині та багатьом мікроелементам, дороговартісна і складна у дотриманні.

«Але мені стало краще після відмови від глютену!» – часта відповідь тих, хто відмовився від цього «ворога». Насправді, дійсно так буває: при відмові від глютену покращення може настати вже сьогодні!

Часто причина поганого самопочуття була не в глютені, а в надмірному вживанні вуглеводів, в тому числі, хліба, що в цілому призводило до незбалансованого харчування.

Не варто забувати і про «ефект плацебо», тобто самонавіювання. Для деяких людей з відсутністю критичного мислення, відмова від глютену є своєрідним ритуалом турботи та любові до себе. Простіше в усьому звинуватити шматок хліба, ніж забезпечити собі достатній сон, режим дня, раціональне харчування, фізичну активність та турботу про психічне здоровʼя. 

Будь-яке обмеження має бути обґрунтованим. І для цього існують лабораторні обстеження і, врешті-решт, харчовий щоденник. 

Цікава думка про небезпеку хліба в плані «склеювання» нашого кишечника, адже з борошна варили клей! Клейковина – друга назва того ж глютену, завдяки якому тісто набуває тягучої та вʼязкої консистенції при замішуванні та стає пухирчастим під час випікання. (А кому корисна його демонізація, ви вже знаєте).

Неможливо оминути пояснень стосовно дріжджів – основного інгредієнта хліба.

«Потрібно обирати бездріжджовий хліб! Дріжджі – це гриби, які заселять наш організм і призведуть до кандидозу». Та чи дійсно дріжджі – винуватці кандидозу?

Насправді, нічого спільного з кандидою хлібні дріжджі не мають. Кандида – це умовно патогенний мікроорганізм, який в нормі існує в нашому тілі, а до захворювання призводить у разі зниження імунітету. Дріжджі, що використовуються при випіканні хліба є сахароміцетами – зовсім іншим видом грибів, які не чинять патогенного впливу. Тому припиніть звинувачувати хліб у кандидозі! А ось про надлишок вуглеводів при надмірному вживанні хліба забувати не варто. 

Деякі чутливі люди краще переносять хліб на заквасці, тому що вона забезпечує триваліший цикл бродіння, що зменшує кількість вуглеводів. Причиною здуття та інших неприємних симптоми з боку травної системи при вживанні звичайного хліба є не дріжджі, а саме – вуглеводи.

Також дуже хибно вважати, що бездріжджовий хліб «на заквасці» не містить дріжджів, тому що закваска сама по собі є нічим іншим, як поєднанням молочнокислих бактерій разом з дріжджами.

Якщо після цієї інформації тепер у вас з’явився ще й страх закваски, знайте: після відвідування печі все живе гине і дріжджі – не виключення.

«В хлібі не має бути цукру! Цукор – причина зайвих кілограмів». Технологічно, щоб виготовити хліб, цукор не потрібен, але деякі виробники можуть трохи додати його, щоб зробити свій продукт ще смачнішим. Якщо ви вивчаєте склад продуктів, то знаєте, що інгредієнти вказують в порядку зменшення по кількості, і якщо цукор і є у хлібі, як правило, він вказаний десь на останньому місці, разом з сіллю. Тому якщо ви і з’їсте шматочок такого хліба без масла та джему, це не зіпсує вашу фігуру.

А щодо солі? Хліб містить доволі багато солі, в 100г хліба – близько 1,1г солі. Рекомендована безпечна кількість солі для більшості дорослих людей – 5 грамів. І це ще один факт, який застерігає не з’їдати цілий батон за один день, враховуючи інші джерела солі.

Ця стаття була написана до Всесвітнього дня здорового харчування. І на прикладі найуживанішого продукту мала на меті донести, що будь-яка іжа – це не чорне і не біле, і вона є важливим, але не єдиним чинником впливу на здоров’я! І який би хліб не був сьогодні на вашому столі, варто замислитись над українським прислів’ям: люди помирають не від хліба, а від голоду.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

Опіки

Опіки

Опік – це ушкодження тканин, спровоковане точковою дією високих температур, агресивних хімічних подразників, іонізуючого випромінювання або електричного струму. Ознаки опіку можуть проявитися як відразу, так і поступово протягом декількох хвилин.

Класифікація

Залежно від локалізації травми розрізняють: опіки ока, опіки шкіри та інгаляційні пошкодження (дихальних шляхів).

Також існує класифікація опіків за глибиною:

  • I ступінь.
    Характерне неповне ушкодження поверхневого шару шкіри. Симптоми опіку зберігаються 2-3 дні, далі — загоєння. 
  • II ступінь.
    Характерне повне пошкодження поверхневого шару шкіри. Загоєння відбувається протягом 1-2 тижнів.
  • III ступінь.
    Спостерігається ураження поверхневих і глибоких шарів шкіри. По виду опіки діляться на III-A ступеня і III-B ступеня. У першому випадку глибокі шари травмуються частково. Одразу після отримання травми на поверхні з’являється опіковий струп. Можливе утворення масивних пухирів. Часто спостерігається нагноєння, загоєння уповільнюється. При ураженні III-B ступеня гинуть всі шари шкіри.
  • IV ступінь.
    Відбувається обвуглювання шкіри. Прогноз несприятливий.

 

Опіки I–III-А ступеня є поверхневими і можуть гоїтися самостійно, без додаткового втручання. Небезпека проявляється при нагноєнні рани через поглиблення. При опіках III-B і IV ступенів необхідно видалення некрозу з проведенням шкірної пластики (обов’язково).

Етіологія

Залежно від типу пошкодження розрізняють опіки:

  • отримані в результаті контакту з різними речовинами;
  • отримані в різних ситуаціях.

Існують наступні види опіків:

  • термічні – пошкодження парою, окропом, розпеченими предметами (тобто при контакті з високими температурами);
  • хімічні – причини полягають в необережному контакті з кислотою, лугом, солями важких металів;
  • сонячні – виникають в результаті впливу УФ-випромінювання;
  • променеві – отримані після контакту з лазерною зброєю та іонізуючим випромінюванням;
  • електричні – пошкодження, отримані при контакті з джерелами струму;
  • радіаційні.

Патогенез

При ураженні шкіри відбувається повне руйнування клітин, порушуються їх функції. Ступінь ураження залежить від температури, тривалості, характеру впливу, товщини шкірного покриву та його провідності.

Схематично опікове вогнище представляють у вигляді певних зон. Для центральної частини характерно істотне поглиблення з повним руйнуванням судин і клітин. Периферичні частини є зоною гіперемії. Область ураження страждає в меншій мірі.

На початку періоду відновлення запускається вазоконстрикція, що змінюється дилатацією. В області ураження збільшується проникність судин, що пояснюється активністю окремих гормонів кисневих радикалів. В результаті цієї реакції до ураженої ділянки надходять білки і макромолекули сироватки, утворюється набряк.

Процеси регенерації та кінцевий результат даної медичної проблеми залежать від ступеня опіку, обсягів ураження, загального стану організму, віку пацієнта, наявності супутніх травм і захворювань. Опікове ураження шкіри вкрай небезпечно для людей з порушенням згортання крові, системними хворобами ендокринної системи (наприклад, цукровим діабетом). Лікування опіків в стаціонарі з подальшою реабілітацією покращує прогноз на відновлення.

У медичній практиці найчастіше зустрічається опік шкіри легкого ступеня, коли шкіра червоніє або на ній утворюються пухирі, заповнені ексудатом.

Важкі ураження більш небезпечні. У пацієнта трапляється опіковий шок.

У результаті масивних опіків шкіри не виключена смерть потерпілого.

Клінічні прояви

Залежно від ступеня ураження розрізняють симптоми опіку.

Клінічні прояви, характерні для опіків I ступеня:

  • виражене почервоніння шкіри;
  • набряклість;
  • пекучий біль;
  • місцева гіпертермія.

Симптоми при опіках II ступеня:

  • глибоке ураження верхніх шарів шкіри;
  • відшарування зовнішнього шару шкіри;
  • утворення пухирів, які наповнені прозорим або жовтуватим секретом;
  • підвищення температури тіла.

При опіках III ступеня:

  • ураження всієї товщі шкіри зі збереженням росткового шару;
  • обвуглювання;
  • омертвіння шкіри і підшкірного жиру.

Для IV ступеня характерно:

  • обвуглювання шкіри і внутрішніх органів;
  • втрата свідомості;
  • опіковий шок;
  • некроз всіх шарів шкіри, сухожилків, кістки.

Опіки III і IV ступеня складно отримати в побуті. Найчастіше вони трапляються на виробництві. При важких і об’ємних ураженнях прогноз для пацієнта погіршується, стан розцінюється важким.

Зазвичай в таких випадках потерпілий стикається з втратою рідини в організмі, порушенням терморегуляції. Виклик бригади швидкої допомоги потрібно здійснити якомога швидше. Від якості надання першої допомоги при опіках III і IV ступеня залежить прогноз подальшого відновлення.

Особливості у дітей

Шкіра у дітей більш тонка і чутлива, ніж у дорослих. Вона має розвинену лімфатичну та кровоносну мережу, відповідно показники теплопровідності значно вищі. Ця особливість призводить до того, що хімічні та фізичні агенти здатні провокувати глибокі опіки.

Через недосконалість компенсаторних і регуляторних механізмів у дітей може розвинутися опікова хвороба. Ускладнення спостерігаються при 5-10% ураження. Опік шкіри у дитини протікає важче, ніж у дорослого. Часто виникають розлади кровообігу та обміну речовин.

Ускладнення

Ускладнення при опіках I, II та III-A ступеня не виявляються. Відновлення цілісності шкіри забезпечується за рахунок компенсаторних функцій організму. Наслідки спостерігаються при опіках III-B і IV ступеня.

До переліку можливих наслідків відносяться:

  • Опікове виснаження
  • Інфекційні ускладнення
  • М’язова атрофія
  • Порушення травлення
  • Токсичний гепатит
  • Печінкова недостатність
  • Опіковий сепсис (прогресує на фоні пригнічення імунітету)
  • Опікові деформації
  • Трофічні виразки та інші ураження шкіри

Лікування має проходити під контролем лікаря-хірурга або комбустіолога.

На ранній стадії важливо своєчасно диференціювати симптоми, зробити діагностику, встановити ступінь і обсяг ураження.

Перша допомога

Правила надання першої допомоги при опіках розрізняються залежно від ступеня ураження.

Що робити при опіку шкіри

I ступінь.
Уражену ділянку шкіри тримають під холодною проточною водою протягом 10 хвилин. Прискорити відновлення допоможуть протиопікові засоби.

II ступінь.
Травмовану ділянку охолоджують під проточною водою. Якщо травма отримана в результаті контакту з хімічною сполукою, реакцію переривають. При утворенні пухирів слід звернутися до лікаря. Розкривати їх самостійно не можна, є ризик приєднання інфекції. Для прискореного відновлення використовують протиопікові та знеболюючі засоби.

III ступінь.
В першу чергу слід обмежити контакт з вражаючим чинником і викликати бригаду невідкладної допомоги. Осередок ураження прикривають стерильною серветкою або чистою тканиною.

IV ступінь.
Постраждалого ізолюють від джерела ураження, забезпечують спокій і викликають медиків. Під час виклику бригади необхідно повідомити диспетчеру про обсяг і тяжкість ушкодження.

Лікування

При опіках I та II ступеня пацієнт може самостійно звернутися до лікаря.

При масивному ураженні III ступеня та при опіковому ураженні IV ступеня рекомендована госпіталізація в стаціонар для проведення регулярної санації опікового вогнища та введення антибактеріальних препаратів.

При ураженні глибоких шарів проводиться шкірна пластика.

При ураженні IV ступеня після основного лікування опіку та проведення операції проходить інтенсивна реабілітація. Процес повного відновлення займає більше 1 року. Всі стадії загоєння опіку повинен контролювати комбустіолог.

Операції при опіках

Залежно від характеру ураження та термінів проведення висічення розрізняють операції двох типів.

При опіках шкіри проводять некректомію (видалення нежиттєздатних тканин). Хірургічне лікування опіків в цьому випадку буває:

  • первинним – у перші години після травми;
  • відстроченим – через кілька днів після ураження;
  • вторинним – проводиться при нагноєнні.

Пацієнтам з опіковим ураженням IV ступеня рекомендують проведення шкірної пластики. Операція полягає в заміщенні дефекту шкіри і буває:

  • первинною – проводиться після видалення ділянок некрозу;
  • відстроченою – проходить через 2-4 доби після видалення мертвих тканин;
  • вторинною – після розвитку рубцевої тканини.

Профілактика

Профілактика опіків полягає в дотриманні норм і правил техніки безпеки в побуті та на виробництві.

 

Пролежні

Пролежні

Пролежні Пролежні - це патологічний стан, що супроводжується формуванням виразок (відкритих…
Апендицит

Апендицит

Апендицит  Апендицит - це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона…
Обмороження

Обмороження

Обмороження Зазвичай, обмороження описується за його клінічними проявами.Спочатку передбачити ступінь обмороженого…

Бешиха

Бешиха

Бешиха – це інфекційне захворювання, яке викликається бета-гемолітичним стрептококом групи A та характеризується переважним ураженням шкірних покривів і слизових оболонок серозного або серозно-геморагічного характеру. Ця хвороба частіше виявляється у жінок (особливо після 50 років), вона схильна до рецидивів і серед гострих інфекцій займає 4-е місце за поширеністю.

Класифікація бешихи

З огляду на тяжкість місцевих проявів і вираженість загальної інтоксикації виділяють три форми бешихового запалення:

  • легке;
  • средньотяжке;
  • важке;

За характером місцевих симптомів виділяють такі види бешихового запалення:

  • еритематозне;
  • еритематозно-бульозне;
  • бульозно-геморагічне;

З огляду на масштаби та поширеність уражень виділяють чотири види бешихового запалення:

  • локалізоване;
  • мігруюче (або блукаюче);
  • поширене;
  • метастатичне;

За оцінкою перебігу форми бешихового запалення поділяють на:

  • первинне — захворювання виникає раптово та закінчується повним одужанням;
  • рецидивуюче — епізод запалення повторюється через відрізок часу від 2 діб до 2 років після останнього випадку;
  • повторне — запальний процес повторюється через понад 2 роки після останнього епізоду;

Перебіг бешихи може бути неускладненим і ускладненим, на який вказує виникнення флегмони або некротичного ураження.

Етіологія бешихи

Причина виникнення бешихи — інфікування бета-гемолітичним стрептококом групи A (рідше групи C або G). Найчастіше збудником є Streptococcus pyogenes. Збудник виділяє безліч екзо- й ендотоксинів, ферментів та антигенів. Цей вид стрептококів буває складником мікрофлори ротоглотки або шкіри здорових людей. Джерелом інфекції може бути як здоровий носій стрептокока, так і заражена стрептококовою інфекцією хвора людина.

Сприйнятливість до бешихової інфекції зростає при лікуванні стероїдами, хронічному тонзиліті й інших стрептококових інфекціях ЛОР-органів, варикозній хворобі, карієсі, цукровому діабеті, посттравматичних або післяопераційних рубцях, грибкових інфекціях стоп, лімфовенозній недостатності та лімфедемі.

Пік захворювання спостерігається в останні місяці літа та на початку осені.

Патогенез бешихи

Інфікування бета-гемолітичним стрептококом відбувається через пошкоджені ділянки шкіри. При хворобі бешиха шляхи передачі можуть бути пов’язані з хронічними вогнищами інфекції. У такому разі збудник разом із потоком крові потрапляє в капіляри. Після надходження в лімфатичну мережу дерми стрептококи розмножуються.

Під час активного розмноження в кров виділяється безліч продуктів життєдіяльності: антигенів, токсинів, ферментів. Вони викликають загальну інтоксикацію, а також підвищення температури. У важких випадках розвивається токсико-інфекційний шок.

Бешиха належить до інфекційних захворювань. Тому хворому та його оточенню варто обов’язково дотримуватися правил при антисептичній обробці ран, що значно скорочує шляхи передачі хвороби бешиха.

Симптоми бешихи

Інкубаційний період бешихи може простежуватися тільки при посттравматичному зараженні цією інфекцією. У таких випадках він становить від декількох годин до 5 діб.

Симптоми бешихи в 90% випадків з’являються раптово та проявляються гостро. У хворого швидко підвищується температура та прогресують прояви загальної інтоксикації:

  • головний біль;
  • погіршення або відсутність апетиту;
  • відчуття вираженої слабкості та ломоти в м’язах;

Приблизно через кілька годин з’являються місцеві симптоми бешихи, які проявляються виникненням обмеженої запальної ділянки на шкірі або слизових оболонках. Зона запалення стає ущільненою, набряклою, свербить або пече, червоніє та виглядає як блискуча, піднята, ущільнена бляшка. У хворого з’являються скарги на відчуття розпирання та болючість під час дотику або спроб промацування.

Особливо болючими є виниклі на волосистій частині голови ураження. Так само до симптомів бешихи нерідко долучаються ознаки лімфаденіту: відбувається збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, під час руху або промацування вони болючі.

При важкій формі бешихи в періоді розвитку інфекції загальна інтоксикація стрімко прогресує. Виникають такі ознаки бешихи:

  • нудота;
  • блювота;
  • марення;
  • втрата свідомості;

Лихоманка триває близько 7–8 днів. На ураженій шкірі або слизових запаленнях стихає пізніше. В області еритеми простежується легке лущення. Іноді виникає пігментація. При розвитку лімфостазу утворюється набряклість.

Осередок ураження при еритематозній формі виглядає як ділянка еритеми яскраво-червоного кольору з набряком і чіткими нерівними контурами у вигляді «географічної карти» або «язиків полум’я». Колір ураженої ділянки може варіювати від бурого (при вираженому порушенні живлення тканин) до синюшного (при застої лімфи). Під час натискання на вогнище почервоніння зникає через 1–2 секунди.

Твердість шкіри та регіонарний лімфаденіт можуть зберігатися довго. Зазвичай ця ознака бешихи вказує на високу ймовірність її рецидиву.

Під час розвитку еритематозно-геморагічної форми на тлі еритеми з’являються дрібні та великі вогнища крововиливів. Гарячковий період зазвичай триває орієнтовно 14 днів, і репресування ознак бешихи відбувається значно повільніше. Водночас при цій формі бешихи зростає ймовірність некротичних уражень.

Еритематозно-бульозна форма бешихи супроводжується появою пухирців (булл). Вони можуть бути дрібними та великими, містять прозорий серозний ексудат. Булли виникають через 2–3 дні після розвитку бешихи. Вони можуть розкриватися самостійно. Якщо бульбашки великі, рекомендується розтин за допомогою стерильних ножиць. Рубці після булл найчастіше не залишаються.

При бульозно-геморагічній бешисі в бульбашках накопичується серозно-кров’яниста рідина. Після розтину вони можуть залишати виразки й ерозії. Ця форма бешихи нерідко ускладнюється розвитком нагноєнь або некрозу.

Особливості бешихи при вагітності

Розвиток бешихи при вагітності є небезпечним для майбутнього малюка та перебігу гестації. Поява будь-яких ознак, що нагадують бешихове запалення, має бути підставою для негайного звернення до лікаря. Призначення антибіотиків та інших засобів для лікування захворювання проводиться залежно від терміну гестації.

Ускладнення бешихи

Наслідки бешихи можуть виникати через тяжкий перебіг, особливості стану здоров’я або несвоєчасне лікування.

Найчастішими наслідками бешихи стають різні нагноєння: флегмони, виразки, пустули, абсцеси, некротичні ураження. Також можливий розвиток флебітів та тромбофлебітів. Рідше бешиха ускладнюється вторинними пневмоніями або сепсисом.

Бешиха, симптоми якої пов’язані з тривалим періодом спричиненої лимфостазом набряклості, нерідко призводить до розвитку лімфедеми, яка ускладнюється слоновістю, екземою, пігментацією, гіперкератозом, папіломатозом і лімфореєю.

Діагностика бешихи

Діагностика бешихи зазвичай полягає у виявленні характерних ознак захворювання. У сумнівних випадках для диференціальної діагностики бешихи з дерматологічними патологіями проводиться консультація дерматолога. У разі потреби виявлення та лікування проявів варикозу або флебітів призначається консультація флеболога.

Лікування

Дізнатися, як лікується бешиха, можна тільки після консультації лікаря-хірурга. Самолікування цього захворювання небезпечне ускладненнями!

Найчастіше бешихова інфекція лікується амбулаторно. Госпіталізація необхідна маленьким дітям, літнім пацієнтам, тяжким хворим, у яких є супутнє захворювання.

Хворим рекомендується дотримуватися принципів збалансованого харчування та включати в раціон більше вітамінізованих продуктів, які сприятимуть зміцненню імунітету.

Для лікування бешихи в план консервативної терапії включаються:

  • антибіотики;
  • антигістамінні препарати;
  • симптоматичні засоби (анальгетики, жарознижувальні тощо);
  • фізіотерапія (УФ-опромінення);
  • нестероїдні протизапальні засоби;
  • вітаміни (С, групи В);
  • перев’язки з антисептичними та протизапальними розчинами, присипками, аерозолями;

Пацієнтам, у яких виникає не менше 3 рецидивів за рік, рекомендується диспансеризація.

Показання для хірургічного лікування бешихи:

  • бульозна форма бешихи;
  • гнійно-некротичні ускладнення;

Лікування проводиться в хірургічному відділенні.

При гнійних процесах або буллах виконується їхній розтин та обробка вогнища з його подальшим дренуванням для кращого відтоку ексудату. У разі потреби проводиться пластика.

Профілактика бешихи

Для попередження розвитку бешихи варто:

  • вчасно лікувати запальні патології та травми слизових і шкіри, стрептококові інфекції та карієс;
  • дотримуватися особистої гігієни;
  • при гіпергідрозі користуватися присипкою для складок шкіри;
  • носити комфортний вільний одяг;
Пролежні

Пролежні

Пролежні Пролежні - це патологічний стан, що супроводжується формуванням виразок (відкритих…
Апендицит

Апендицит

Апендицит  Апендицит - це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона…
Обмороження

Обмороження

Обмороження Зазвичай, обмороження описується за його клінічними проявами.Спочатку передбачити ступінь обмороженого…

Синдром неспокійних ніг

Синдром неспокійних ніг

Синдром неспокійних ніг (СНН) (англ. restless legs syndrome) – стан, що характеризується неприємними відчуттями та дискомфортом в нижніх кінцівках.

СНН проявляється чутливими порушеннями, які бувають у вигляді повзання „мурашок”, пульсації або свербіння, відчуття стягування у литках. Також проявляється посиленням періодичних рухів кінцівками (ПРК) – ритмічні короткочасні посмикування, які найчастіше спостерігаються в ногах, мають стереотипний характер і охоплюють тильне згинання великих пальців стопи, іноді з віялоподібним розведенням інших пальців або згинанням всієї стопи.

Щоб полегшити свій стан, пацієнти змушені витягувати і згинати кінцівки, струшувати, розтирати і масажувати їх, перевертатися в ліжку, вставати і ходити по кімнаті або переступати з ноги на ногу. Під час руху неприємні відчуття зменшуються або проходять, але варто хворому лягти в ліжко, як вони знову посилюються.

Чутливі та рухові прояви зʼявляються в спокої, посилюються частіше у вечірній і нічний час, змушують пацієнта здійснювати полегшуючі їх рухи, що часто призводять д о порушення сну. Прямим наслідком неприємних відчуттів в кінцівках і необхідності постійно здійснювати ними рухи є порушення сну – безсоння (інсомнія).

Хворі довго не можуть заснути і часто прокидаються вночі. Наслідком
безсоння є сонливість та швидка стомлюваність в денний час, що призводить до виснаження та розвитку депресивних станів.

Причини СНН:

Причиною синдрому неспокійних ніг є порушення дофамінергічної системи, яка відповідає за передачу нервових імпульсів та впливає на рухову активність. Дослідження показали аномалії пре- і постсинаптичних рецепторів дофаміну в базальних гангліях головного мозку, що приводить до його дефіциту, як і при хворобі Паркінсона. Але на відміну від хвороби Паркінсона рухливі та чутливі порушення винивають виключно в нічний час.
1. Первинні (ідіопатичні):
Більш ніж у половині випадків СНН виникає під час відсутності будь-якого іншого неврологічного або соматичного захворювання. Він як
правило, проявляється в перші три десятиліття життя людини і може мати спадковий характер. Сімейний анамнез вказує на аутосомно-домінантний тип спадкування.

2. Вторинні (симптоматичні):

1) Неврологічні захворювання (Хвороба
Паркінсона, есенціальний тремор, полінейропатії)

2) Супутні захворювання:

  • захворювання нирок, уремія; – недостатність віт.В12, заліза;
  • цукровий діабет, фіброміалгія, – зловживання кавою;
  • захворювання артерій або хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок
  • захворювання щитовидної залози (гіпотиреоз або тиреотоксикоз);
  • ревматоїдний артрит;

Майже у 20 % вагітних жінок, причому в частині випадків СНН його симптоми зʼявляються лише в II-III триместрі і зникають незабаром після пологів – є наслідом дії препаратів (метоклопрамід, В-блокатори).

Діагноз Синдрому неспокійних ніг, як правило, ставиться клінічно.
Даний синдром зустрічається майже у 5-15% людей.

Не займайтеся самолікуванням! Звертайтесь на консультацію до професіоналів, які допоможуть підібрати медикаментозні та немедикаментозні методи лікування CHH!

Будьте здорові!

Харчування та мігрень

Харчування та мігрень

Давайте сьогодні поговоримо про мігрень та  харчування.

Чи є між ними зв’язок, як ті чи інші продукти впливають на перебіг цього захворювання.

Як відомо є тригери мігрені ( фактори, які найчастіше провокують мігренозні напади). Сьогодні поговоримо про харчові тригери мігрені.

Адже дуже важливо розпізнавати, які саме з продуктів провокують мігренозний біль. Уникати цих чинників, відкоригувати свій раціон харчування, тим самим зменшуючи частоту виникнення  нападів мігрені.

Звичайно  цей список умовний, тому що кожна людина має  індивідуальні особливості організму.

Серед харчових продуктів та їх хімічних складових речовин, що провокують мігрень найчастіше виділяють наступні:

➡️ Продукти, які містять тирамін – витримані сири (Пармезан, Чеддер, Швейцарський), сири з пліснявою, какао,  закваска, йогурт, сметана, консервовані або копчені м’ясо та риба, ковбаски, шинка, бекон.

➡️ Шоколад містить фенілетиленаміни.

➡️ Продукти, які підвищують рівень допаміну  – мигдаль, волоський горіх, кешью.

➡️ Бобові містять таніни.

➡️ Продукти, що є джерелом гістаміну – лосось та тунець.

➡️ Цитрусові та банани поєднують у собі тирамін та гістамін.

➡️ Продукти, що є джерелом триптаміну – томати та ананас.

➡️ Харчові добавки – глутамат натрію (підсилювач смаку) або аспартам (підсолоджувач).

➡️ Соління, мариновані продукти, прянощі, продукти, які містять розсіл  або оцет,  також можуть викликати головний біль.

➡️ Вживання алкоголю, що містить тирамін та сульфіти, дубильні речовини (особливо червоне вино, пиво, шампанське) сприяє розвитку нападу мігрені.

➡️ Ну і звичайно продукти , що містять кофеїн (кава, чай, кока-кола). Як правило кофеїн провокує головний  біль та впливає  на ефективність протимігренозних ліків.

Серед продуктів також є ті, вживання яких знижує частоту виникнення мігренозних нападів. Вони багаті мінералами, вітамінами та жирними кислотами, що допомагають запобігти мігрені:

✔️        Продукти з низьким вмістом вуглеводів,  помірним білків та високим жирів – кетогенні продукти (яйця, курка, індичка, яловичина, сир)

✔️        Продукти, багаті на омега-3жирні кислоти (скумбрія  та лосось)

✔️       Продукти,  багаті на магній  – броколі, болгарський перець, риба (тунець, короп, тріска, камбала), листові овочі, крупи (гречка, вівсяні пластівці), авокадо, банани, грейпфрут, лимон, полуниця, яблука та груші.

Дослідження вказують також, що причиною головного болю може бути тривалий голод, значні перерви  між прийомами їжі, які призводять до зниження рівні глюкози в крові людини, що також може спровокувати  мігрень.

Треба враховувати температуру вживаної  їжі, вона не повинна бути занадто гарячою чи холодною, що також може сприяти виникненню головного болю.

Звичайно тригером виникнення мігрені може бути будь-який чинник (стрес, порушення сну та інше), окрім харчових продуктів. Але майже до 25-35% усіх нападів мігрені провокується неправильним харчуванням.

Отже виключення з раціону продуктів – тригерів, регулярне харчування, не пропускання прийомів їжі, достатнє вживання чистої води, фізична активність, раціональний сон, індивідуальний підбір дієти –  з низьким глікемічним індексом, кетодієта  значно зменшать частоту нападі мігренозного  болю та покращать якість життя.

Будьте здорові!

Чому регулярні візити до стоматолога настільки важливі?

Чому регулярні візити до стоматолога настільки важливі?

Чому регулярні візити до стоматолога настільки важливі

Кожен, хто хоч раз переживав зубний біль погодиться з тим, що будь-які захворювання порожнини рота краще вилікувати заздалегідь, і не допускати критичних ситуацій.

Доступність інформації часто вносить певні особливості у взаєминах лікаря і пацієнта. З різних джерел можна отримати відомості про стоматологічні хвороби і методи їхнього лікування, що нерідко стає причиною ще більших сумнівів, наростають побоювання, візит до стоматолога відкладається на деякий час.

Пам’ятайте, що огляд не займає багато часу. Але постановка діагнозу і знання реальної картини – це величезний крок. Зробіть його, щоб побороти свої страхи. У цій статті розглянемо, що роблять стоматологи і наскільки важливо регулярно перевіряти зуби.

Навіщо потрібний профілактичний огляд

Якщо дійсно хочеться мати здорові зуби і при цьому не витрачати величезні кошти на їх лікування необхідно зрозуміти, що стоматологи є важливою частиною нашого життя, які повертають нам не тільки сяючу посмішку, але і здоров’я. Нас привчили думати по іншому, ставитися до своїх зубів як до чогось незначного, ніби без них в житті нічого не зміниться, а їх втрата ніяк не вплине на загальне здоров’я людини. На жаль це не так! І дуже шкода, що це розуміють далеко не всі наші співвітчизники. Адже головною метою лікаря-стоматолога, як і будь-якого лікаря іншої спеціальності, – не просто вилікувати хворобу, а не допустити її.

Отже, чому до стоматолога треба йти тоді, коли ще не болить:

  • Своєчасне відвідування стоматолога допоможе заздалегідь попередити Вас про виникнення проблеми і допоможе усунути її в самому початку. Так іноді досить на початкових стадіях карієсу (який неозброєним оком не помітний) скорегувати харчування, застосувати необхідний ополіскувач або зубну пасту, щоб уникнути не тільки пломбування зуба і зберегти його здоровим, але і запобігти серйозним стоматологічним захворюванням, які призводять до сильного зубного болю або видалення зуба.
  • Неприємний запах з роту, просідання ясен, розхитування зубів і їх випадіння – це можна запобігти! На ранніх стадіях пародонтоз досить легко і недорого лікується, але початок захворювання може діагностувати лише лікар-стоматолог.
  • Стоматолог може виявити ознаки інших захворювань на ранніх стадіях, у тому числі гіпертонії, діабету, ВІЛ, герпесу і т. д.
  • Гарний приклад для своїх дітей і формування правильних стандартів. Навчаючи свою дитину (в тому числі і власним досвідом) відвідувати стоматолога на ранній стадії, Ви допомагаєте їй не тільки не боятися стоматолога (коли існує асоціація: якщо стоматолог – значить боляче), але і вчить піклуватися про себе і своє здоров’я.
  • Регулярне відвідування стоматолога врятує вас від втрати свого робочого часу в подальшому. Дослідження показали, що поганий стан зубів, значно знижує продуктивність людини! Зубні болі можуть змусити людину не вийти на роботу. Вторинні інфекції, до яких найчастіше приводить халатне ставлення до свого здоров’я, призводять до серйозних хвороб. Зазвичай від зубного болю ніхто не застрахований. Але регулярне відвідування стоматолога зводить ризик до нуля.
    Не чекайте коли зубний біль прийде до Вас. Кілька хвилин, які Ви виділите раз у півроку для контрольного огляду у стоматолога допоможуть Вам зберегти місяці безболісною і щасливого життя сучасної людини

Що відбувається під час візиту до стоматолога?

Для початку необхідно вибрати стоматолога, на огляді у якого вам буде комфортно. Наступним кроком буде запис на огляд, до того як у вас виникнуть проблеми з зубами.

Під час першого візиту лікар ознайомиться з вашою медичною картою та ознайомиться із станом ваших зубів. Для початку необхідно вибрати стоматолога, на огляді у якого вам буде комфортно. Наступним кроком буде запис на огляд, до того як у вас виникнуть проблеми з зубами.

Під час першого візиту лікар ознайомиться з вашої медичною картою та ознайомиться із станом ваших зубів. Також розповість про правильний догляд за порожниною рота, і якщо є необхідність проведе чистку, призначить рентген або проведе інші необхідні маніпуляції.
 Якщо регулярно відвідувати стоматолога, то найчастіше більшість візитів є профілактичними оглядами, які допоможуть Вам зберегти здорові і чисті зуби, а також допоможуть запобігти розвитку захворювань.

Консультація стоматолога: діагностика і лікування зубів

Своєчасна діагностика зубів і порожнини рота дозволяє уникнути больових відчуттів, складного і дорогого лікування на запущеній стадії. Багато стоматологів рекомендують відвідувати їх для огляду зубів не рідше, ніж 1 раз за 6 місяців. Однак, якщо ви маєте проблемні зуби або захворювання, що вимагають постійного контролю, то візит до зубного лікаря повинен відбуватися частіше.

Діагностика зубів направлена на огляд, виявлення проблеми і постановку правильного діагнозу. Саме від неї залежить, наскільки ефективним буде лікування, і які матеріали для нього потрібно вибрати.
 Види стоматологічної діагностики:

  • огляд за допомогою комп’ютера. Даний вид діагностики потрібна при лікуванні серйозних захворювань, наприклад, для визначення стадії і швидкості розвитку пульпіту. Комп’ютер допомагає правильно визначити захворювання, знайти його вогнище і вибрати план лікування;
  • апаратна діагностика. Більшість сучасних апаратів спрямовані на те, щоб замінити рентгенівське опромінення і знизити його. Також вони дають більш точну картину того, що відбувається в місцях, недоступних людському оку. Наприклад, все частіше стоматологи пропонують зробити об’ємний 3D знімок зуба, який допоможе визначити ступінь захворювання зуба;
  • комп’ютерна томографія, дозволяє виявляти на ранніх стадіях пульпіт, карієс, кісту, пухлину, патологію, руйнування зубної емалі і пошкодження зуба.

Існують також спеціальні апарати для визначення глибини зубного каналу. Вони допомагають здійснити максимально ефективну чистку. Часто в платних клініках використовується мікроскоп, що дозволяє побачити навіть найдрібніші патології.
 Переваги звернення в стоматологію:

  • професійні клініки стежать за тим, щоб лікування відбувалося в повній стерильності і безпеки для пацієнта;
  • кожен лікар налаштований на мінімізацію больових відчуттів під час лікування, тому необхідно діагностувати патологічні процеси на ранніх стадіях;
  • досвідчені фахівці стежать за сучасними тенденціями, що дозволяє лікувати зуби швидко, ефективно і практично безболісно;
  • саме висококваліфікований стоматолог може індивідуально підібрати вам анестетик і розробити план лікування;
  • хороша стоматологія – це відкритий доступ до документації та сертифікатів, ввічливий персонал і якісні матеріали.

Як подолати страх перед стоматологом?

У багатьох з нас візит до стоматолога викликає панічний страх. Навіть якщо ви не уникаєте візиту до стоматолога, атмосфера біля кабінету лікаря, як правило, буває напруженою. Що зробити, щоб страх не паралізував?
 Фахівці радять:

  • Виберіть надійного стоматолога. Якщо у вас немає постійного лікаря, якому ви довіряєте, зверніться до знайомих за рекомендаціями. Звичайно, вам вдасться знайти того єдиного.
  • Розпитайте лікаря про хід лікування. Переважна більшість людей бояться невідомості. Якщо лікар детально пояснить, що він буде робити, які інструменти використовувати, то це допоможе вам розслабитися.
  • Найбільший страх, пов’язаний з лікуванням, стосується болю, який може виникнути під час лікування. У цьому випадку є тільки один спосіб уникнути страху перед болем – анестезія. Сучасні фармакологічні препарати не тільки дуже ефективні, але і безпечні для здоров’я.
  • Не бійтеся, а якщо не можете впоратися зі страхом, розкажіть про це своєму стоматологу. Він постарається бути більш делікатним.
  • Ефективний спосіб звести до мінімуму страх перед стоматологом – записатися на прийом вранці. Чому? Страх посилюється в міру очікування.
  • Дуже корисний спосіб розслабитися в стоматологічному кріслі – прослуховування музики. Багато стоматологів дозволяють своїм пацієнтам надягати навушники. В результаті ви не тільки розслабитеся, але і не почуєте звуки стоматологічного обладнання та інструментів.

І головна порада:

  • Ніколи не нехтуйте гігієною порожнини рота, відвідуйте стоматолога раз на півроку. По-перше, часті візити стануть для вас звичними, а по-друге, ви позбудетеся від хвороби, перш ніж вона розвинеться. Зрештою, чим менше проблем, тим менше болю.

Піклуйтеся про зуби регулярно, і відвідування стоматолога не буде таким страшним.

Висновок

Ставтеся уважно до догляду за порожниною рота і не забувайте про своєчасну профілактику зубних хвороб, щоб запобігти втраті зубів. Проходьте регулярні огляди у стоматолога, хоча б кожні півроку, і ретельно доглядайте за зубами – тоді ваші онуки будуть захоплюватися вашими власними здоровими зубами, а не штучними коронками.

 

Прокрутка до верху