Лабораторія патоморфологічних та цитологічних методів дослідження

Лікар-цитоморфолог — це вузькопрофільний медичний спеціаліст, який займається діагностикою захворювань на основі вивчення клітинного складу тканин і рідин організму. Ця галузь медицини, що перебуває на стику цитології, патоморфології та клінічної медицини, відіграє важливу роль у ранній діагностиці онкологічних та багатьох інших захворювань.

Основні напрямки діяльності

1. Аналіз клітинних зразків

Головним завданням цитоморфолога є дослідження клітин, отриманих різними методами, включаючи:

• пункційну аспірацію (наприклад, тонкоголкова аспіраційна біопсія);
• цитологічні мазки (зіскрібки з поверхні слизових оболонок, шкіри або шийки матки);
• рідини організму (плевральна, перикардіальна, синовіальна рідина тощо);
• клітини сечі або мокротиння.

Мета — виявити патологічні зміни у клітинах, які можуть свідчити про наявність запалення, інфекції, пухлинного процесу чи інших станів.

2. Виявлення онкологічних захворювань

Одним із ключових аспектів роботи цитоморфолога є діагностика злоякісних новоутворень на ранніх стадіях. Використовуючи методи цитології, можна визначити:

• тип пухлини (карцинома, саркома, лімфома тощо);
• ступінь диференціації клітин;
• ознаки інвазії чи метастазування.

3. Оцінка неонкологічних патологій

Цитоморфолог також займається діагностикою неонкологічних захворювань, включаючи:

• інфекційні процеси (грибкові, бактеріальні чи вірусні інфекції);
• аутоімунні захворювання;
• запальні стани та дегенеративні зміни.

Інструменти та методи роботи

1. Підготовка матеріалу

Для якісної діагностики необхідно правильно підготувати клітинний матеріал. Лікар-цитоморфолог має:

• проводити фіксацію мазків (наприклад, спиртовою фіксацією);
• використовувати спеціальні барвники (Романовського-Гімзи, Папаніколау тощо);
• оцінювати адекватність взятого матеріалу.

2. Мікроскопія

Ключовий інструмент цитоморфолога — це мікроскоп. За його допомогою проводиться:

• оцінка морфології клітин (форма, розміри, структура);
• пошук патологічних змін (атипія, поліморфізм, мітотична активність).

3. Додаткові дослідження

Для підвищення точності діагностики лікарі використовують сучасні методики:

• імуногістохімія (ІГХ): виявлення специфічних антигенів на поверхні клітин;
• молекулярні методи: ПЛР, FISH-аналіз, секвенування;
• електронна мікроскопія: для глибшого аналізу ультраструктури клітин.

Взаємодія з іншими спеціалістами

Лікар-цитоморфолог працює у тісному контакті з:

• клінічними онкологами: для планування лікування пацієнтів із пухлинами;
• хірургами: для інтраопераційної цитології, яка допомагає приймати рішення під час операції;
• гінекологами: у рамках скринінгу раку шийки матки (пап-тест);
• інфекціоністами: для визначення збудників інфекцій.

Основні виклики професії

1. Висока відповідальність

Цитоморфолог відповідає за точність діагнозу, що безпосередньо впливає на лікування пацієнта. Помилки можуть призвести до:

• хибнопозитивних результатів (необґрунтоване лікування);
• хибнонегативних результатів (втрачений час для лікування).

2. Складність інтерпретації

Клітинні зміни можуть бути мінімальними або нетиповими, що ускладнює діагностику. Важливе значення мають:

• досвід лікаря;
• постійне вдосконалення навичок.

3. Технічні обмеження

У деяких випадках обмеження обладнання чи якості матеріалу можуть впливати на точність діагностики. Тому важливі інвестиції у сучасні технології.

Професійні якості лікаря-цитоморфолога

Для успішної роботи у цій галузі потрібні:

• сприйнятливість до деталей: здатність помічати навіть найдрібніші зміни у клітинах;
• аналітичне мислення: уміння співвідносити результати досліджень із клінічною картиною;
• наполегливість: готовність до тривалого навчання та самовдосконалення;
• комунікабельність: для ефективної співпраці з колегами.

Висновок

Лікар-цитоморфолог — це фахівець, чия робота лежить в основі ранньої діагностики багатьох захворювань. Його знання та вміння допомагають врятувати життя пацієнтів, забезпечуючи правильний вибір лікувальної стратегії. Ця професія вимагає високої точності, знань і відповідальності, але водночас вона відкриває великі можливості для професійного розвитку та внеску в медицину. 

Давайте розберемось, що це таке, і для чого воно потрібне! 

Найчастіше цей метод використовують при оперативних втручаннях на щитоподібній залозі.  Вузли в щитоподібній залозі під час ультразвукового дослідження виявляють у 50% населення. Тому першочерговим завданням при виявленні вузла є визначення його структури, ознак доброякісного чи злоякісного процесу, для цього використовують пункційний метод з цитологічним дослідженням, однак бувають випадки, коли під час цитологічного дослідження отримують сумнівні результати.

Тому доцільно використати саме інтраопераційне гістологічне експрес дослідження – дослідження видаленого зразка пухлини, яке проводиться лікарем патогістологом під час оперативного втручання та інформує лікаря про результати під часу ходу операції, що дозволяє корегувати тактику і об’єм оперативного втручання в реальному часі з гістологічним висновком протягом 20-30 хв.

Інтраопераційно людині не забирають повністю щитоподібну залозу, а тільки частку, де є патологічний процес. Під час самої операції, поки людина під наркозом, роблять аналіз, який дає остаточний результат – наявний злоякісний процес чи ні.

Якщо під час дослідження виявили злоякісне утворення, тоді забирають іншу частину щитоподібної залози, якщо немає, то завершують операцію.

Інтраопераційне експрес дослідження дозволяє врятувати здорову частку щитоподібної залози і зробити менш травматичним оперативне втручання, так як одна частка щитоподібної залози зможе виробляти необхідну кількість гормонів для функціонування організму. 

Висновки: задля більш чіткого диференціювання злоякісних пухлин і надання можливості частішого застосування органозберігаючих оперативних втручань необхідно застосувати інтраопераційне гістологічне експрес дослідження.