Розшаровуюча аневризма аорти — це одне з найнебезпечніших гострих судинних захворювань, що характеризується розривом внутрішньої оболонки аорти з проникненням крові в стінку судини та формуванням хибного просвіту. Стан супроводжується високою летальністю та потребує негайної діагностики й лікування.

Аорта — найбільша артерія організму, яка складається з трьох шарів: інтими, медії та адвентиції. При розшаруванні відбувається розрив інтими, після чого кров під високим тиском розшаровує медію.

Ключову роль у патогенезі відіграють:

• Дегенеративні зміни медії
• Підвищений артеріальний тиск
• Спадкові захворювання сполучної тканини

Основні фактори, що підвищують ризик розвитку патології:

• Артеріальна гіпертензія
• Атеросклероз
• Спадкові синдроми (наприклад, Синдром Марфана)
• Травми грудної клітки
• Куріння
• Похилий вік

Клінічна картина

Симптоматика залежить від локалізації та поширеності процесу.

Найхарактерніші прояви:

• Раптовий інтенсивний біль у грудях або спині («роздираючий» біль)
• Іррадіація болю в шию, спину, живіт
• Асиметрія пульсу або артеріального тиску
• Неврологічні симптоми
• Ознаки шоку

Своєчасна діагностика є критично важливою. Використовуються:

• Комп’ютерна томографія з контрастуванням
• Магнітно-резонансна томографія
• Ехокардіографія
• Ангіографія

Тактика лікування:

• Контроль артеріального тиску (β-блокатори)
• Зменшення частоти серцевих скорочень
• Знеболення
• Хірургічне лікування:
  • Протезування ураженої ділянки аорти
  • Ендоваскулярні втручання (стент-графти)

Без лікування можливі:

• Розрив аорти
• Тампонада серця
• Інсульт
• Гостра ниркова недостатність

Прогноз

Прогноз залежить від швидкості надання допомоги. Без лікування смертність може досягати 50% протягом перших 48 годин.

Профілактичні заходи включають:

• Контроль артеріального тиску
• Відмову від куріння
• Регулярні обстеження у групах ризику
• Генетичне консультування

Висновок

Розшаровуюча аневризма аорти залишається критичним станом у кардіоваскулярній медицині. Рання діагностика, сучасні методи лікування та контроль факторів ризику значно підвищують шанси на виживання пацієнтів.