Лейоміома матки

Лейоміома матки може збільшуватись в розмірах, лишатися стабільною та/або регресувати, наприклад, у постменопаузі.

Діагностика

У багатьох жінок це захворювання має безсимптомний перебіг і діагностується випадково при гінекологічному обстеженні або при УЗД органів малого тазу. Але деякі жінки скаржаться на рясні кровотечі, болі внизу живота та попереку, порушення менструального циклу, порушення сечовипускання, болючість під час статевого акту, відчуття тиску на пряму кишку. Внаслідок тривалих кровотеч розвивається залізодефіцитна анемія, яка супроводжується слабкістю, головокружінням, тощо.

Діагностика ЛМ включає оцінку клінічних ознак, збір анамнезу, аналіз даних  гінекологічного обстеження, УЗД органів малого тазу, діагностичне вишкрібання при потребі. Іноді в складних випадках пацієнтку направляють на МРТ органів малого тазу.

Методи лікування

Лікування ЛМ включає медикаментозні, малоінвазивні, хірургічні методи та їх комбінації. Метод лікування обирається за інформованою згодою пацієнтки в залежності від наявних симптомів, типу, локалізації, розмірів та кількості вузлів ЛМ, віку жінки та бажання пацієнтки зберегти фертильність або матку.

Лейоміоми, які не викликають симптомів, малі або зустрічаються у жінки, яка наближається до менопаузи, часто не потребують лікування.

Жінкам з аномальними матковими кровотечами та больовим синдромом  призначають консервативне медикаментозне лікування, а саме – препарати транексамової кислоти, нестероїдні протизапальні препарати, гормональну терапію. При неефективності медикаментозного лікування використовують інші методи лікування.

Малоінвазивні методи лікування:

• емболізація маткових артерій (ЕМА) – блокада судин, які живлять пухлину, внаслідок чого вона гине або значно зменшується;
• фокусована ультразвукова абляція міоматозних вузлів – руйнування вузла під впливом ультразвукових хвиль, які фокусують на міому через шкіру під контролем МРТ.

Хірургічні:

• гістероскопічна або лапароскопічна міомектомія – висічення вузла матки.

У жінок репродуктивного віку, які не бажають зберігати фертильність, та у пацієнток у постменопаузі видалення матки є остаточним лікуванням лейоміоми матки. Цей радикальний метод використовують у важких випадках і лише тоді, коли жінка не планує народжувати дітей.

При хірургічному лікуванні ЛМ обов’язкове патологогістологічне дослідження операційного матеріалу.

Регулярні медичні огляди та консультації з лікарем зможуть допомогти виявити лейоміому матки на ранній стадії та визначитись з подальшою тактикою ведення для уникнення прогресування хвороби та появи ускладнень.