Поради лікарів

Варикозне розширення вен

Варикозне розширення вен

Варикозне розширення вен серед дорослого населення зустрічається більш ніж у 20%  випадків. Типові скарги – наявність варикозно змінених вен і важкість,  розпирання, набряки на гомілках.

До сучасних методів лікування відносять ЕВЛК, мініфлебєктомія, склеротерпія.

ЕВЛК – за допомогою енергії лазера, введеного в просвіт вени, “зварюються”  її стінки. Добре працює на прямих, рівних ділянках вен (в покручені важко провести волокно світловода). Надійний малотравматичний метод.

Мініфлебектомія – через маленькі проколи шкіри крючком Вараді дістається та сама покручена вена і видаляється назавжди. Підходить для  вен більше 4-5 мм в d. 

Склеротерапія – всі  маленькі вени, що не можна видалити лазером і мініфлебектомією. У просвіт вени під УЗД конролем вводиться  препарат, який надійно “склєює” вену.

Поєднання декількох методик дає гарні косметичні результати з мінімальним ризиком для пацієнта. Завдяки такому підходу пацієнти відновлюються швидше та відчувають менше дискомфорту після операції. 

 

Виконано ЕВЛК стовбура  ВПВ+мініфлебектомія приток. Анестезія місцева. Перебування в клініці 3 години. Результат через 1 місяць 


Слідкуйте за нашими новинами, щоб бути в курсі всіх подій та досягнень нашої лікарні. Здоров’я вам та вашим близьким! 

Сторінка хірургічного стаціонару №2 в м.Чернівці

Гіпертензія і нічне апное

Лікування артеріальної гіпертонії. Важливість виявлення порушень дихання уві сні

Якщо хвороба не піддається лікуванню, значить, не всі причини, які її провокують, встановлені. Яскравий тому приклад – артеріальна гіпертонія, лікування якої усуває поодинокі причини з ряду можливих. Останні дослідження довели, що поряд з розладами ендокринної системи, спадковими причинами, атеросклерозом – гіпертонія прогресує також через розлади сну.

Ще дванадцять років тому Національний комітет США з профілактики та лікування артеріального тиску опублікував дані, що підтверджують симптоми гіпертонії, за якими вторинна (що виникла на тлі якогось захворювання) артеріальна гіпертензія найчастіше виникає саме при супутньому синдромі обструктивного апное сну.

Нестача кисню, викликана зупинками дихання уві сні, провокує наднирники виділяти в моменти «задухи» гормон тривоги. Це викликає спазм судин і збільшує потужність роботи серця. Інтенсивні спроби дихати, які сплячий робить уві сні, ще більше погіршують стан та тягнуть за собою підвищення тиску.

Крім того, циклічні зупинки дихання і нестача кисню при апное сприяють посиленому виробленню адреналіну і норадреналіну. У результаті підвищується тонус судин, а значить, і артеріальний тиск у них, що, в свою чергу, веде до розвитку гіпертонії. Якщо ж людина спокійно спить, дихає рівно й розмірено, настає фізіологічне зниження тиску в порівнянні з денними показниками, що добре видно при проведенні амбулаторного добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ), який проводять у нашому закладі.

Якщо Ви страждаєте на безсоння, то під час мікропробуджень, повних пробуджень, постійної тривоги, депресії, безсоння також виділяється адреналін і норадреналін і запускається той самий механізм в роботі серцево-судинної системи.

Ось чому вторинна артеріальна гіпертензія, обумовлена синдромом обструктивного апное сну, частіше проявляється в нічні або ранкові години. А діагноз гіпертонії встановлюють, як правило, вдень, без урахування, як веде себе тиск вночі або відразу після пробудження. І тільки добове відстеження цих показників допоможе скласти повну картину хвороби і запідозрити наявність зупинок дихання уві сні. Доведено також, що у таких пацієнтів після пробудження тиск стабілізується самостійно, буквально через півгодини, як тільки вони починають повноцінно дихати.

Більш ніж в 80% випадків, коли лікування антигіпертензивними препаратами неефективно, присутній синдром обструктивного апное сну. На жаль, багато кардіологів і терапевтів вважають цей синдром незначним відхиленням в стані здоров’я пацієнта і лікують хворих тільки призначенням медикаментозних препаратів, що далеко не завжди є результативним.

У більшості випадків дуже хороший результат дає застосування СІПАП-терапії (вентиляції легень постійним позитивним тиском, створюваним в дихальних шляхах). Цей метод усуває гіпоксію, а значить, всі серцево-судинні її прояви: артеріальну гіпертонію, порушення ритму серця, ішемічну хворобу. 

Науковий відділ
внутрішньої медицини

Макулярний розрив

Макулярний розрив

Макула — це невелика область на сітківці ока, яка відповідає за центральний зір і здатність бачити деталі. Вона містить велику кількість фоторецепторів, що сприймають та перетворюють зображення на нервовий імпульс, що дозволяє нам читати, розпізнавати обличчя та розрізняти дрібні деталі.

📌Яка патологія може бути небезпечною для цієї ділянки?

❗️Макулярний розрив — це розрив сітківки в центральній частині, що впливає на гостроту зору.

👩🏼‍⚕️ Як зрозуміти, що стався саме макулярний розрив сітківки?

По-перше, це порушення гостроти та чіткості зору — контури предметів здаються розмитими, а прямі лінії – видаються вигнутими, тобто з’являється спотворення зображення.

Деякі пацієнти можуть відмічати появу темної плями, стає важко працювати з дрібними об’єктами та виникають труднощі з читанням.

👁️🔎Як лікуємо?

Важливо розуміти, що ефективність лікування макулярного розриву залежить від багатьох факторів, проте основний вид лікування- хірургічний, а саме-  вітректомія, під час якої відбувається видалення склоподібного тіла (гелеобразної речовини) з ока з наступним пілінгом внутрішньої прикордонної мембрани та газовою ендотампонадою для підтримки макули в  правильному положенні.

Успіх операції залежить від стадії розриву та часу, який минув від його виникнення до проведення операції. Чим раніше проводиться операція, тим вищі шанси на повне відновлення зору.

 

📍Пам’ятаємо – регулярні  обстеження у офтальмолога допоможуть вчасно виявити та лікувати будь-яку патологію!

Приходьте   🫶🏽

Сторінка Центру мікрохірургії ока

Абсцес та флегмона

Абсцес та флегмона

Абсцес (гнійник) – це запальний осередок, що має чіткі межі і заповнений гнійним вмістом. Абсцес може розвитися в підшкірній клітковині, м’язах, а також – в органах або між ними. Обмеження запального процесу та утворення порожнини, що оточує уражену ділянку, є захисним механізмом організму людини. Цим абсцес відрізняється від флегмони – гнійного запалення без чітких меж.

Флегмона – розлите гнійне запалення м’яких тканин, що характеризується їхнім просочуванням гноєм з тенденцією до швидкого поширення запалення в прилеглих м’язах, сухожиллях, жировій клітковині. Флегмона може розвиватися в будь-якій частині тіла, а при бурхливому перебігу захворювання – захоплювати низку анатомічних областей, наприклад, шийну, плечову, стегнову, сідничну, поперекову, тощо.

Причини виникнення абсцесу – потрапляння до тканин організму через ушкоджену шкіру або слизову оболонку патогенних та умовно-патогенних бактерій. Внаслідок дії інфекційних агентів на тканину виникає місцеве запалення. Імунна система прагне обмежити запальне вогнище, і її численні компоненти мігрують до місця ураження. Клітини імунної системи ведуть боротьбу з патогенними агентами, в результаті чого утворюється гній. Обмежену порожнину гнійника зсередини вистилає піогенна мембрана, яка відмежовує гнійний вміст від здорових тканин.  

Часто більш схильними до гнійних уражень є люди з імунодефіцитом. Також пацієнти, які лікуються глюкокортикоїдами та хіміотерапією за рахунок імуносупресивної дії даних груп препаратів. Таким особам необхідно бути більш обережними до пошкоджень та уважними до обробки ран. 

 Постін’єкційні абсцеси – через інфікування під час ін’єкції або неправильне введення розчину. Виникнення та формування постін’єкційого інфільтрату (запального ущільнення) може займати всього кілька годин. На 4-5 добу після невдалої ін’єкції при відсутності лікування або неефективному лікуванні формується гнійне вогнище.

Фактори, що сприяють виникненню абсцесу: знижений імунітет, цукровий діабет, порушення периферичного кровообігу, інтоксикація організму, переохолодження.

Прояви абсцесу: болісні відчуття в області ін’єкцій, почервоніння шкіри, припухлість, підвищення температури, болісні відчуття при рухах, біль та збільшення прилеглих лімфатичних вузлів, ущільнення та підвищення температури в місці ін’єкції.

Часто відмічаються симптоми інтоксикації організму:

  • нудота, блювання;
  • болі в м’язах і суглобах;
  • головний біль;
  • погіршення апетиту;
  • озноб;
  • загальна слабкість.

Також може спостерігатися загальне підвищення температури тіла через реакцію організму на запальний процес.

 

При утворенні гнійника в місці ураження відмічається місцеве підвищення температури, тобто при доторканні ви відчуваєте, що ділянка є гарячою. Тканина біля абсцесу набрякає, червоніє. В тканині за рахунок тиску подразнюються больові рецептори. Місце ураження стає болючим. Порушується функція ділянки чи органу.

При поверхневому розташуванні гнійника може просвітлюватися колір гнійного вмісту. Він може варіювати від світло-жовтого до зеленуватого.

Поверхневі абсцеси майже не потребують додаткових діагностичних маніпуляцій. Діагноз ставиться лікарем клінічно (на підставі збору анамнезу та фізикального обстеження).

Абсцеси внутрішніх органів можуть потребувати застосування арсеналу діагностичних методів:

  • рентген;
  • ультразвукове дослідження (УЗД);
  • комп’ютерна томографія (КТ);
  • магнітно-резонансна томографія (МРТ);
  • діагностична пункція.

Для призначення раціональної антибіотикотерапії може знадобитися бактеріальний посів з порожнини абсцесу.


Лікування абсцесів проводиться лише в медичних установах.

При виникненні абсцесу необхідно звернутися до хірурга!

Якщо абсцес не лікувати, сам він не пройде, а перейде у флегмону або сепсис. Небезпечно зловживати народними методами лікування абсцесів. Лікування абсцесів індивідуальне, тому народні методи підходять не всім!

При перших проявах абсцесу необхідно направити хворого до хірурга в медичну установу!


Чого не можна робити при абсцесах:

  1. Чекати поки він «пройде сам».
  2. Самостійно розкривати гнійник і видавлювати гній.
  3. Масажувати місце абсцесу.
  4. Робити компреси та примочки у випадку, якщо абсцес сформувався або гноїться.  
Сторінка
хірургічного відділення
Пролежні

Пролежні

Пролежні Пролежні - це патологічний стан, що супроводжується формуванням виразок (відкритих…
Докладніше ...
Апендицит

Апендицит

Апендицит  Апендицит - це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона…
Докладніше ...
Обмороження

Обмороження

Обмороження Зазвичай, обмороження описується за його клінічними проявами.Спочатку передбачити ступінь обмороженого…
Докладніше ...

Cкринінг слуху новонароджених

Cкринінг слуху новонароджених

Наказ МОЗ України від 09.06.2021. за номером 1144 про порядок проведення скринінгу слуху у новонароджених дітей регулює методику проведення скринінгу слуху та інтерпретацію результатів.

 

  1. Первинний скринінг слуху новонароджених проводиться безпосередньо у закладі охорони здоров’я, у якому перебуває дитина після народження.
  2. Обстеженню підлягають 100 відсотків немовлят за попередньою згодою батьків.
  1. Первинний скринінг слуху новонароджених проводиться шляхом реєстрації отоакустичноі емісіі (ОАЄ).

Зазвичай використовується пристрій для реєстрації і аналізу генерації первинних тонів, які видають волоскові клітини внутрішнього вуха у відповідь на стимул, для визначення порушення функції  роботи вуха.

  1. Обстеження проводиться уві сні дитини, або дитина повинна бути спокійною.
  2. У кімнаті, де проводиться скринінг, повинна бути тиша.
  3. Обстеження триває 1-2 хвилини.
  4. Результат: скринінг пройшов «pass» – означає, що у дитини в обох вухах зареєстрована отоакустична емісія достатньої амплітуди, а співвідношення сигнал/ шум не менше 3 ДБ.

Перевіряють ліве і праве вушко.

  1. Дані про результати скринінгу слуху заносяться в карту новонародженого та у виписку з неї, яку батьки отримують на руки в день виписки зі стаціонару.
  2. Якщо скринінг не був проведений або результат ОАЄ «скринінг не пройшов», новонароджений направляється на повне аудіологічне обстеження не пізніше досягнення 3-х місячного віку.
Сторінка пологового відділення центру охорони здоров’я матері і дитини

Що таке кохлеарна імплантація?

Що таке кохлеарна імплантація?

Кохлеарна імплантація – це хірургічна операція, під час якої у внутрішнє вухо встановлюється імплант. Цей пристрій допомагає передавати звукові сигнали безпосередньо до слухового нерва, що дозволяє дитині чути.

Як працює кохлеарний імплант?

Кохлеарний імплант (слуховий імплант) складається з двох основних частин: зовнішньої та внутрішньої. Зовнішня частина, що розташовується за вухом, складається з мікрофона і процесора, які збирають і обробляють звуки. Внутрішня частина, що імплантується під шкіру і безпосередньо у внутрішнє вухо, передає електричні сигнали до слухового нерва.

Кому показана кохлеарна імплантація?

Вона рекомендується дітям з важкими та глибокими ступенями втрати слуху, коли традиційні слухові апарати неефективні. Раннє виявлення проблем і своєчасна імплантація можуть значно покращити якість життя та розвиток дитини, адже дозволить їй чути, розмовляти й брати активну участь у соціальному житті. 

Процес кохлеарної імплантації

1) Спочатку проводиться комплексна оцінка слуху дитини, що складається з аудіологічних тестів та медичних обстежень.

2) За результатами оцінки визначається, чи можна проводити операцію.

3) Хірургічне втручання зазвичай триває кілька годин і проводиться під загальною анестезією.

4) По завершенню операції дитина може повернутися додому через кілька днів.

5) Через кілька тижнів після операції зовнішня частина імпланта активується і налаштовується спеціалістом.

6) Після активації імпланта дитина потребує реабілітації, що складається з роботи з логопедом та аудіологом для розвитку мовлення та слухових навичок.

Переваги кохлеарної імплантації

  • Покращення сприйняття звуків: діти можуть чути звуки навколишнього світу — мову, музику і природні звуки.
  • Розвиток мовлення: діти з імплантами мають можливість розвивати мовленнєві навички в однакових умовах з однолітками без порушень слуху.
  • Соціальна адаптація: покращення слуху сприяє кращій інтеграції дитини в суспільство, школі та в родині. 
Сторінка отоларингологічного відділення

З якими скаргами слід звертатися до невролога?

З якими скаргами слід звертатися до невролога?

Почнемо з того, що наша нервова система контролює найбільш важливі функції людського організму, впливаючи на органи зору, слуху, мову, рухи, процеси нашого мислення та пам’яті! Порушення в роботі головного або спинного мозку, периферичних нервів або м’язів можуть стати причиною багатьох  важких захворювань.

Отже, почнемо з розгляду скарг, за наявності яких потрібно обов’язково звернутися до лікаря невролога!!!

  • Головний біль. Від ниючого до гострого, різного ступеню інтенсивності та тривалістю за часом.
  • Біль в ділянці обличчя.
  • Асиметрія  обличчя, неможливість заплющити очі.
  • Порушення мови та ковтання, голосу.
  • Біль у спині (шийний, грудний чи поперековий відділи).
  • Запаморочення,  порушення рівноваги та координації рухів.
  • Шум/дзвін у голові та вухах.
  • Надмірна загальна слабкість та втома, відчуття млосності, м’язова слабкість.
  • Відчуття оніміння та поколювання в кінцівках, різних частинах тіла.
  • Порушення пам’яті та концентрації уваги.
  • Порушення зору, двоїння в очах, мерехтіння, ,,метеликів та зірочок” перед очима.
  • Порушення смаку та сприйняття запахів.
  • Нехарактерні мимовільні рухи, посмикування в м’язах.
  • Скутість/ загальмованість/, уповільнення рухів.
  • Втрата свідомості.
  • Судомний напад.
  • Тремор рук, ніг, голови.
  • Тривожність, знервованість, плаксивість.
  • Порушення сну, засинання, нічні прокидання.

Чим швидше пацієнт потрапляє до лікаря, тим швидше проводиться огляд, діагностуються неврологічні симптоми та синдроми, призначається план дообстеження та лікування, тим менше прояви та наслідки тієї чи іншої хвороби нервової системи!

Будьте здорові!

Сторінка відділення неврології та нейрофізіології

Як швидко схуднути?

Як швидко схуднути?

Літо – сезон відкритого одягу. Саме в цей час, більшість людей із зайвими кілограмами особливо переймаються наслідками затишних посиденьок з какао та смаколиками, і багато хто замислюється над тим, як швидко повернути свої колишні форми та швиденько схуднути, щоб влізти у минулорічний купальник.

Кожен хоче бути гарним та струнким, і на цій людській слабкості заробляють більшість блогерів-нутріціологів, які обіцяють швидкий ефект, організовуючи «марафони схуднення», та «розробляючи» індивідуальне смачне меню «без відчуття голоду».

На жаль, ніхто не попередить Вас про те, що ожиріння – це хронічне рецидивуюче захворювання, яке потрібно лікувати протягом усього життя, так само, як, наприклад, артеріальну гіпертензію. Люди без медичної освіти, які отримали модну професію нутріціологів мають право консультувати лише здорових людей, а сказавши Вам правду про ожиріння – ризикують втратити клієнта.

Окрім того, ніхто не попередить Вас про наслідки швидкого схуднення, і про ціну, яку це може Вам вартувати, дізнаєтесь потім, коли марафон вже скінчиться…

Швидко схуднути – не така вже й складна задача. Головна причина ожиріння – перевищення надходження енергії над її витратами, тому для досягнення результату потрібно обмежити калорії та збільшити фізичну активність. Здавалося б, все просто, і йти до лікаря заради цього немає потреби. Та чи дійсно це так?

Найкалорійнішою складової їжі є жири, тому найпростіше знизити калораж їжі шляхом уникання жирних продуктів.

Але! Різке обмеження жирів у раціоні призведе до застою жовчі у жовчному міхурі і врешті-решт – до жовчнокам’яної хвороби.

Річ у тому, що стимулятором скорочення жовчного міхура є виключно жирна їжа – курка на грилі з овочевим салатом не вирішить цього питання, тому в такій ситуації на весь період схуднення обов’язково мають призначатись лікарські препарати, що попередять таке ускладнення, а призначити лікування має тільки лікар.

Різке обмеження калорій призведе до швидкої втрати ваги, особливо – в перші тижні, але через різкі обмеження у нутрієнтах такий «позитивний ефект» неодмінно буде супроводжуватись втратою м’язової маси (яку потім не так легко повернути), випадінням волосся та поганим настроєм.
При експериментах на власному тілі у старшому віці стрімка втрата маси тіла призведе до м’язової слабкості та зменшення щільності кісток, що збільшить ризик падінь і переломів.

Вихід великої кількості жирів з жирової тканини у кров призведе до надходження їх у печінку, що збільшить ризик стеатогепатиту. Надмірне надходження жирів у кров призведе до її загущення, що збільшить ризик тромботичних ускладнень – інфаркту чи інсульту. Як вам така «спокуслива пропозиція»?  

При різкому схудненні відбувається вивільнення величезної кількості органічних токсичних речовин, що може навіть збільшити ризик онкологічних захворювань.

Різка втрата маси тіла доцільна виключно за медичними показаннями і має проводитись під наглядом лікарів різних спеціальностей.

Безпечна втрата маси тіла – це втрата лише 5-10% протягом першого року – і це безпечна та реалістична ціль, яка не має демотивувати. А до досягнення кінцевої мети може знадобитись аж до 3-х років
Про що ще мовчать нутріціологи? Кожен марафон схуднення, кожна спроба «сісти» на дієту є величезним стресом для організму, що запускає так званий «режим економії» – організм не пробачає знущань, тому чергова спроба «сісти на дієту», або взяти участь у «марафоні схуднення» з кожним разом буде даватися все важче і важче, а збільшення ваги після припинення дієти може перевищити попередній рівень, і така ноша врешті-решт може лишитися з вами на все життя.

Ожиріння – не косметичний дефект, це серйозне багатопричинне захворювання, а найголовніше – хронічне, тому вимагає пожиттєвого втручання, а не «тимчасового детоксу».

Саме тому дбайте про себе з розумом, звертаючись до фахівців і не довіряйте своє здоров’я дилетантам.

Безсумнівно, краса має свою ціну, проте вона не повинна бути дорожче здоров’я.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

Сторінка лікарських амбулаторій №1, №2

Головний біль напруги!

Головний біль напруги!

Один найпоширеніших видів первинного головного болю – це головний біль напруги (ГБН). Він спостерігається за життя хоча б один раз у 80 – 90% пацієнтів. ГБН носить доброякісний характер, але негативно позначається на якості життя. Він частіше виникає у жінок, ніж у  чоловіків. За тривалістю може  бути від 30 хвилин до тижня. Найчастішими тригерними чинниками виникнення ГБН є стрес, психоемоційне та фізичне перенавантаження.

🔹️Основні критерії ГБН:

✅️Повинно бути хоча б дві з цих ознак:

* ГБН малої чи середньої інтенсивності.

* ГБН двобічної локалізації.

* ГБН давлячого або стискаючого характеру, по типу ,,обруча”, більш відчутний у ділянці лоба та потилиці. Біль починає турбувати саме з шиї, далі поширюється на голову.

* ГБН не посилюється під час звичайної фізичної активності.

✅️Повинні бути ці обидві ознаки:

*Як правило, не супроводжується нудотою чи блюванням.

*Має один з симптомів: світло- або звукобоязнь.

🔹️ГБН поділяють на:

  • епізодичний (нечастий та частий) – до 10-15 нападів за місяць відповідно;
  • хронічний – більше 15 нападів за місяць протягом 3х місяців.

🔹️У виникненні  ГБН важливу роль відіграють периферичний ( напруження перикраніальних м’язів та фасцій голови та шиї) та центральний (коли в нейронах стовбура головного мозку знижується протибольова активність) больові механізми.

🔹️Лікування та профілактика:

-Для купування ГБН використовуються  знеболюючі (як правило, прості НПЗП)- ібупрофен 400-800мг, парацетамол 500-1000мг, напроксен 550мг та інші.

☝️Але прийом знеболюючих препаратів не більше 15 разів на місяць, бо це може спричинити появу іншого виду головного болю – абузусного!

  • Використання технік постізометричної м’язової релаксації.
  • Масаж для розслаблення м’язів шиї та голови, акупунктура.
  • Заняття спортом ( йога, плавання), прогулянки на свіжому повітрі.
  • Нормалізація сну, харчування, вживання води.
  • Усунення провокуючих факторів (кава, алкоголь, куріння та інше).
  • Уникання стресових ситуацій, психотерапія, КПТ, АД.

Надана інформація є пізнавальною!

Не займайтеся самолікуванням! Завітайте на огляд до лікаря для отримання кваліфікованої допомоги!

Будьте здорові💛💙

Сторінка відділення неврології та нейрофізіології

Цитологія

Цитологія

Давайте розберемось детальніше, що це за аналіз

Цитологічне дослідження грає важливу роль в діагностиці багатьох захворювань, в першу чергу злоякісних новоутворень. Метод дозволяє оцінити якісні та кількісні зміни клітин, а також – виявити наявність поза- і внутрішньоклітинних включень і мікроорганізмів. Досліджуватися можуть пунктати, мазки і зішкріби різних органів і тканин. Наприклад, мазки, взяті під час гінекологічного огляду,  пунктати, отримані при тонкоголковій аспіраційній біопсії (ТАБ) щитоподібної залози, лімфовузлів, а також – при плевральній, перикардіальній пункції, пункції порожнини суглоба і порожнини живота.

Цитологія – це мазок/аналіз на цитологію, цитологічне дослідження, мазок на атипові клітини, ПАП-тест – все це синоніми одного лабораторного дослідження, яке дозволяє виявити патологію, відхилення з боку клітин шийки матки. Своєчасне виявлення змін дозволяє обрати відповідне лікування і запобігти раку шийки матки.

ПАП-тест – надійна профілактика раку шийки матки! Саме тому важливо проходити планові обстеження у гінеколога. 

У зразку клітин, отриманих при цитології, виявляють вірус папіломи людини та визначають його тип, щоб оцінити ризик розвитку раку шийки матки. Забір аналізу виконується під час традиційного огляду на гінекологічному кріслі, як з зовнішньої, так і внутрішньої поверхні шийки матки. Для цього використовується спеціальна стерильна одноразова щітка. Ця процедура не болісна і займає мінімум часу (10-15 секунд)

 

Що показує аналіз на цитологію?

У нормі всі клітини повинні мати нормальну будову, мають бути відсутні атипові клітини. У випадку, якщо є якісь зміни – це ще не підтверджує рак або інші захворювання. 

Відхилення від норми –  це привід, щоб приділити час власному здоров’ю. У жодному разі не варто панікувати, і тим більше ігнорувати цю ситуацію, її потрібно вирішувати. Для цього необхідно звернутися за консультацією до гінеколога.

При виявленні атипових/патологічних клітин (атипія, дисплазія, CIN) лікар-гінеколог може Вам порекомендувати:

  • виконати додатковий діагностичний метод (біопсія) Це дозволить уточнити діагноз та визначити з подальшою тактикою лікування;
  • провести повторний тест через 3-6 місяців.

Не ігноруйте щорічні візити до гінеколога. Краще профілактувати захворювання, ніж його лікувати! 

Лабораторія патоморфологічних та цитологічних методів дослідження
Прокрутка до верху