Поради лікарів

«Корисні» поради, які погіршать ваше здоров’я

«Корисні» поради, які погіршать ваше здоров’я

Ми живемо в епоху контенту і часто шукаємо відповіді на питання у соцмережах, на шпальтах інтернету та медіа, чуємо рекомендацій для поліпшення здоров’я від людей у білих халатах, які переконливо звучать з вуст не лише фахівців, а й аматорів. Та часто ці поради далекі від істини і можуть не лише не допомогти, а й нашкодити.

Отож, розберемо 10 поширених «корисних» рекомендацій.

 

  1. «10 тисяч кроків щодня» – хто ж не чув про універсальну користь цього заходу для поліпшення стану серцево-судинної системи, корекції ваги й нормалізації психічного здоров’я. Нібито все правильно… Тим не менш, навряд чи такому навантаженню зрадіють наші суглоби і хребет за наявності проблем з поставою, сутулості, плоскостопості, вальгусної деформації стопи (т.з. «кісточка» на стопі), особливо за зайвої ваги? Адже в даному випадку потрібні саме корекційні вправи, а не піші марафони.
  2. «Чим більше води – тим краще! Сеча має бути прозора як вода!» Така «корисна» порада не лише не несе користі, а й може призвести до справжнього отруєння водою і перевантаження наших нирок. Насправді, дуже прозора сеча – ознака перевантаження рідиною. Нормальна сеча має бути кольору світлого лимонаду, а не мати вигляд кришталевих джерел. Детальніше про вживання води – тут https://clinic.gov.ua/pro-vodu-bez-vody/.
  3. «Їжте більше овочів!» Вони мають займати половину Вашої тарілки! В теорії це так. Овочі є чудовим джерелом харчових волокон – компонентів їжі, які допомагають роботі нашого кишечника, покращують стан мікрофлори, зменшують рівень цукру та холестерину в крові. Середземноморська дієта – одна з найпотужніших для поліпшення стану здоров’я при багатьох захворюваннях, таких як ожиріння, цукровий діабет. І вона дійсно рекомендує нам їсти їх якомога більше. Але нічого не каже про здуття живота через надмірне вживання грубої клітковини. Тим паче, якщо Ви не звикли робити це щодня. А що робити взимку? Перець, помідори, огірки – не ростуть в цей час, а смакові та й складові властивості тепличної продукції лишають бажати кращого. Насправді здорове харчування – це не «побільше овочів», а про гнучкість і адекватність потребам і можливостям кожної людини.
  4. «Тільки цільні зерна!» Ніякого білого хліба і рису! Для інформації: цільні зерна – це ті, в яких зберігаються всі компоненти зерна, в т.ч. оболонка. До речі, якщо крупа і має вигляд цілих зернят – це не завжди «цільне зерно», наприклад, перлова крупа – це шліфований ячмінь, а подрібнена ячка – якраз і є цільним зерном. У цільному зерні більше вітамінів, мінералів і клітковини. Прихильники здорового харчування часто радять замінити, до прикладу, шліфований рис на бурий (нешліфований). Але! Навряд ви чули, що надмірне вживання нешліфованого рису з метою отримати побільше «вітамінів» може врешті-решт викликати важкі хвороби. Річ у тому, що рис – це рослина, яка більш ніж інші культури (наприклад, пшениця, ячмінь) здатна накопичувати у своїх зернах миш’як. І це відбувається особливо в лушпинні та висівках, за якими ми так полюємо. Поглинанню корінням миш’яку сприяють особливості вирощування рису у напівводяному середовищі на рисових полях. Саме полірування дозволяє ефективно зменшувати вмісту миш’яку в рисі. Тому не завжди рафінація – це погано. Тим паче, сучасні рекомендації зі здорового харчування рекомендують вживати принаймні половину цільних зерен від усієї кількості зернових раціону. Тому шліфований білий рис також має право бути на наших тарілках. Якщо ж мова йде про дитяче харчування, тим більш, перевагу варто надавати саме безпеці, а не «ймовірній користі».
  5. «Готуйте без жиру!» І для цього існує безліч дешевих і зручних способів: запікання у рукаві, фользі, варіння у харчовій плівці – господині щедро діляться своїми рецептами у соцмережах. Сучасний світ подарував нам безліч зручних і дешевих пристроїв для приготування їжі без пригорання, жиру та навіть – брудного посуду. Розігрівання і приготування у мікрохвильовій печі у пластику, або, навіть пакеті – все, щоб зекономити час та гроші. Але благі наміри знаєте куди приведуть… І мова не про забруднення світового океану всіма цими відходами, а про наш внутрішній крихкий храм. Бісфенол – надпотужний канцероген, який потрапляє до нашого тіла разом з апетитними стравами з любов’ю приготованими в рукаві для запікання. Алюміній – метал, який роками надходить до нашого тіла разом з запеченими у фользі смачними шедеврами, викликаючи неврологічні порушення, хворобу Альцгеймера і інші проблеми зі здоров’ям.
  6. «Виключіть солодке!» Челенджі і аскези «30 днів без цукру» обіцяють зцілення ледве не від усього. Але чому ж мало хто бачить покращення після? Деякий час без солодощів ми ще витримуємо, але щось у житті трапляється – зрив і кінець дієті. Насправді, їжа – це не лише паливо, а й джерело задоволення, тому смаколик у правильному дозуванні не лише не нашкодить, а й може допомогти профілактувати «зловживання», а утримання навпаки врешті-решт призведе до компенсації такої депривації.
  7. «Щоб схуднути необхідно часто дрібно харчуватись». Таку пораду часом можна і почути від лікарів, але сучасні дослідження доводять зовсім протилежне. Кожен прийом їжі сприяє підвищенню рівня інсуліну – гормону, який буквально «зберігає» кожен кілограм, тому ця порада не лише не працює, а навпаки, сприяє збільшенню ваги.
  8. «При подагрі вживайте тільки пісне м’ясо!» Курятина у більшості людей (навіть лікарів) асоціюється з чимось «дієтичним», адже там мало жиру. Насправді, при високому рівні сечової кислоти рекомендація вживати пісне м’ясо (курятину, кролика) – найкраща порада для ще більшого підвищення її рівня.
  9. «При нирковій недостатності уникайте тваринного білка» – порада, яку надають, на жаль, лікарі! Насправді, при нирковій недостатності важливо обмежувати загальну кількість вживаного білка, але не тваринного, а саме – рослинного. Тому для отримання рекомендацій з харчування важливо звертатись до дієтолога.
  10. «Не потрібно вживати жодних вітамінів додатково – все є в їжі». Насправді навіть самий збалансований раціон може бути дефіцитним. Цьому існує багато причин. Часом від блогерів можна почути порівняння людей з птахами, які не приймають вітамінів і не мають жодних проблем у вигляді випадіння пір’я, що є дуже некоректним порівнянням, адже у багатьох тварин вітаміни здатні утворюватися в організмі. Нам, на жаль, не так пощастило: людина має надзвичайну залежність від харчового фактору. А отримати всі необхідні речовини лише з їжею не так вже й просто. Рекомендація вживати додатково якісь вітамінні добавки тільки після лабораторного дослідження принесе користь лише лабораторії, а не людині, адже більшість аналізів не відображає справжнього вітамінно-мінерального статусу людини, і його оцінка у більшості випадків є клінічною. Та й загально визначена потреба у вітамінах для всіх людей є умовною, а для кожної людини насправді – індивідуальна.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2025 Антоніна Олійник

Хто такий дієтолог?

Про воду «без води»

У квітні відзначався всесвітній день здоров’я, і стаття мала б бути зовсім на іншу, більш цікаву, тему. Але після нещодавніх консультацій виникла потреба у деякому «лікбезі» для пацієнтів стосовно професії дієтолога. 

Більшість людей не розуміють різниці між дієтологом і нутриціологом. Слово «нутриціолог» звучить доволі модно, дорого та цікаво, а «дієтолог» — ніби щось про «парову котлету». А дехто взагалі не розуміє різниці.

Чи задавались ви питанням, чому у жодному медичному закладі немає нутриціологів? Все тому, що «диплом нутриціолога» може отримати будь-яка людина без медичної освіти, після проходження курсів, навіть з інтернету. Знайти таких «професіоналів» ви легко зможете в інстаграмі, тіктоці, фітнес-центрах, але не у медичних закладах, тому що консультувати такі фахівці мають лише здорових людей після отримання висновку лікаря, і про це не знає більшість людей.

Для прикладу, часто нутриціологи надають рекомендації людям із зайвою вагою, не заглиблюючись у стан здоров’я людини, незважаючи на те, що ожиріння є захворюванням і вимагає комплексного підходу, діагностики та лікування ускладнень.

Хто ж такий дієтолог?

Найчастіше до дієтолога звертаються із проблемою зайвої ваги. Ця професія у нашій країні, на жаль, не поширена, і наявність таких спеціалістів у державних лікарнях залишає бажати кращого, а вартість консультації у приватних лікарнях зазвичай захмарна.

У приватних медичних закладах за чималі гроші вам складуть раціон на тиждень або місяць, забезпечать «супровід» протягом певного часу — все для вашого комфорту. Складання персоніфікованого раціону (якщо він дійсно персоніфікований) — процес досить тривалий та кропіткий, вимагає не однієї години роботи, а тому і вартує відповідно.

Чітке дотримання рекомендації врешті-решт принесе результати і бажане покращення, але якщо після досягнення результату почати святкувати перемогу над парою втрачених кілограмів, влаштувавши бенкет або повернувшись до звичного раціону — вага швидко повернеться, і наступного разу схуднення даватиметься все складніше, бо з кожними такими «ваговими гойдалками» ви збільшуєте не лише розміри, а й кількість власних жирових клітин.

Доки ви не усвідомите, що ожиріння це хронічне рецидивуюче ЗАХВОРЮВАННЯ, яке потрібно лікувати протягом усього життя, нормалізація ваги буде приречена на невдачу. І якщо ви сподіваєтесь, що місячне меню від лікаря вирішить це питання, то і тут на вас чекатиме розчарування, оскільки схуднення — процес тривалий, і безпечна втрата ваги протягом першого року не має перевищувати 5-10%! Про наслідки швидкого схуднення читайте тут https://clinic.gov.ua/yak-shvydko-skhudnuty/.

Суттєві зміни ваги при «здоровому схудненні» можна буде побачити лише через 3 роки після змін у раціоні. Саме через тривалість цього шляху важливо навчитися самостійно планувати своє харчування, стати обізнаним у харчовій цінності продуктів і навчитись врешті-решт читати етикетки продуктів. Чи вирішить це питання місячне меню? Ні! Дотримуватись тривалий час чітко складеного лікарем раціону є утопією.

Мета дієтолога — усунути тотальну необізнаність населення у питаннях харчування, навчити самостійному вибору продуктів та плануванню власного харчування, не поставивши у залежність від себе, а дати вам «вудку», яка допоможе спіймати саме ту рибку, яка виконає ваші бажання. Невиконання ваших забаганок, а саме – співпраця і партнерські стосунки з лікарем неодмінно дадуть позитивний результат.

Якщо ж ви вимагаєте скласти вам меню на місяць, при цьому не вникаючи у план харчування, і волієте поводити себе як «сліпий дегустатор» — струнка талія і поліпшення здоров’я у довгостроковій перспективі вам не загрожуватиме.

Типове хибне очікування багатьох, хто звертається до дієтолога — одразу отримати рекомендації, що треба їсти.

У більшості людей ця професія асоціюється з паровою котлетою і кашею-розмазнею, одним словом — з дієтою, і,  як показує практика, не кожен розуміє, що дієтолог — це ЛІКАР, який не лише надає рекомендації з харчування, а й призначає обстеження і лікування.

Саме тому він не надасть вам рекомендацій, детально не дізнавшись про ваші захворювання, ліки, що приймаєте, сімейну історію захворювань, динаміку змін ваги, результати досліджень, а за потреби, призначивши додаткове обстеження і консультації суміжних фахівців. І лише після цього перейде до оцінки вашого поточного раціону. Детальний діалог з лікарем допоможе оцінити ваш стан і надати вам адекватні рекомендації.

Харчування має неабиякий вплив на перебіг багатьох захворювань, тому якщо метою вашої консультації було лише схуднення, дієтолог мусить скласти для вас рекомендації з урахуванням усіх патологічних станів.

Не дивуйтесь, коли при самостійному зверненні до дієтолога, без направлення лікаря і без наявності чіткого комплексного діагнозу, протягом усієї консультації лікар буде займатись лише аналізом вашого стану.

Якщо історія ваших захворювань є обширною, не дивуйтеся, якщо при першій зустрічі з лікарем ви не отримаєте жодної інформації з харчування: велика проблема ховається в тому, що навіть маючи безліч хронічних захворювань, рідко хто може чітко розповісти — чим він хворіє. Ба більше, навіть знаючи про свої хвороби, не всі вважають за потрібне розповідати про це дієтологу.

І дійсно, яка різниця, що у людини поширені лімфатичні набряки невідомої причини, якщо вона прийшла за дієтою, щоб схуднути! І яка дієтологу різниця, чи перебував пацієнт зі слоновістю у тропічних країнах, і чи не кусали його комарі? Адже його діло — говорити про харчування, а не розказувати, до яких інших фахівців потрібно звернутись! І навіщо дієтолог розказує про якусь подушку від печії, якщо пацієнт прийшов почути «про їжу»?

Принаймні, дехто вважає саме так, що досить ускладнює як роботу дієтолога, так і забирає дорогоцінний час консультації.

Яка дієтологу різниця, чи є у мене хропіння чи немає? Це зовсім не про харчування! Навіщо лікар витрачає на це час моєї консультації і розказує мені про якогось сомнолога, якщо мені потрібні чіткі поради щодо їжі, щоб схуднути?

На жаль, не знає більшість людей, що хропіння уві сні — не лише наслідок зайвих кілограмів, а й важлива складова «хибного кола», яке заважає схудненню. Сучасні дослідження доводять, що хропіння, порушуючи нормальний сон, збільшує рівень гормону голоду ГРЕЛІНУ і знижує рівень гормону ситості ЛЕПТИНУ, що сприяє переїданню, ожирінню і заважає худнути навіть при обмеженні вживаних калорій. Саме тому дієтолог за наявності у вас хропіння надає рекомендації з корекції цього стану і рекомендує звернутись до лікаря-сомнолога (фахівця, що займається лікуванням порушень сну).

Навіщо дієтологу знати, які ліки я приймаю, якщо я прийшов почути, що мені їсти, це ж забирає час моєї консультації! І дійсно, такі важливі речі забирають час, адже не кожен може швидко пригадати назви препаратів чи дієтичних добавок (не кажучи вже про дозування), незважаючи на те, що вони щодня потрапляють до власного тіла. І дійсно, навіщо дієтологу знати про левотироксин, який призначив ендокринолог? І нехай я щодня зранку запиваю ці ліки ранковою кавою, яка порушує їх всмоктування і зводить лікування нанівець.

Дієтологія — надзвичайно складна наука. І стати таким лікарем можна лише після закінчення вищого навчального медичного закладу і отримання спеціалізації з терапії або сімейної медицини.

Мета дієтолога — не лише розповісти, який суп з фрикадельками і яку вівсяну кашу вам їсти, а покращити ваше здоров’я, що, як ви вже зрозуміли, неможливе без комплексного підходу.

Саме тому не дивуйтеся, коли дієтолог на прийомі тричі виміряє вам тиск (саме так, як рекомендовано Європейським товариством кардіологів 2024 року). Хоча, звісно, для чого це дієтологу, який може надати харчові рекомендації для зниження тиску?

Можливо, ця професія тому і не така поширена, адже не всі готові до комплексного підходу і роботи над собою. Незважаючи на те, що раціональне харчування – основа збереження здоров’я, набагато простіше після декілька хвилинного контакту з людиною у білому халаті отримати рецепт з печаткою, де все чітко і зрозуміло: «приймати двічі на день протягом місяця», не замислюючись над питаннями: «чому і навіщо?», а потім йти до іншого фахівця і скаржитись, що лікування у попереднього не допомогло.

Для уникнення таких ситуацій має бути зворотній зв’язок з лікарем, до якого ви звернулись, а одноразове звернення цьому аж ніяк не сприяє. Тому, якщо ви вперше звернулись до лікаря-дієтолога, не сподівайтесь, що вшанування лікаря одноразовим візитом покращить ваше життя. Часом для оцінки лише стану людини потрібно близько трьох консультацій.

Отже, тепер ви знаєте, що дієтолог — це не просто «експерт з харчування», а ЛІКАР, який може призначати обстеження і лікування, як, наприклад, терапевт, або сімейний лікар, за необхідності скеровувати до фахівців інших спеціальностей і, будучи всебічно обізнаним у питаннях харчування, допомогти вам змінити свій раціон для досягнення найкращих результатів у боротьбі та профілактиці ускладнень багатьох захворювань.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2025 Антоніна Олійник

Поради кардіолога: як зберегти серце здоровим після 40

Поради кардіолога: як зберегти серце здоровим після 40

Після 40 років наше серце потребує особливої уваги. З віком змінюється обмін речовин, зростає ризик гіпертонії, атеросклерозу та інших серцево-судинних захворювань. Але хороша новина: дотримуючись кількох простих правил, ви можете суттєво зменшити ризики та зберегти своє серце здоровим.

1. Контролюйте артеріальний тиск
Підвищений тиск часто не має симптомів, але шкодить судинам та серцю. Вимірюйте тиск хоча б раз на тиждень, особливо якщо є скарги на головний біль, запаморочення або серцебиття.

2. Робіть кардіообстеження раз на рік
ЕКГ,моніторинг тиску, аналізи на холестерин і глюкозу — це база, яка допоможе виявити приховані ризики ще до появи симптомів.

3. Змінюйте раціон
Менше жирного, смаженого, солоного. Більше овочів, риби, цільнозернових продуктів та горіхів. Зменшення споживання солі до 5 г на добу може знизити тиск навіть без ліків.

4. Рухайтесь щодня
30 хвилин активності щодня — це не обов’язково спортзал. Швидка прогулянка, плавання, йога чи велопрогулянка — усе це укріплює серце.

5. Не ігноруйте стрес
Хронічний стрес шкодить серцю не менше, ніж неправильне харчування. Шукайте способи розслаблення — прогулянки на природі, медитація, хобі чи якісний сон.

6. Відмовтесь від шкідливих звичок
Куріння та зловживання алкоголем — одні з головних ворогів серця. Відмова від цигарок вже через 1 рік зменшує ризик серцево-судинних захворювань майже на 50%.

Підготовка пацієнтів до госпіталізації в стаціонар

Підготовка пацієнтів до госпіталізації в стаціонар

Підготовка до госпіталізації в стаціонар є важливим етапом, що допомагає пацієнту знизити стрес і забезпечити комфортне лікування.

Ось кілька порад, які допоможуть підготуватися до цього процесу:

1. Консультація з лікарем
Перед госпіталізацією важливо пройти консультацію з лікарем, щоб уточнити діагноз, обговорити хід лікування та відповісти на всі питання. Лікар надасть необхідні рекомендації щодо того, які документи та аналізи потрібно мати при собі.

2. Необхідні документи
Підготуйте такі документи:
Паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Медичну картку або направлення від лікаря.
Страховий поліс (якщо є).
Результати обстежень (аналізи, УЗД, рентген, ЕКГ тощо).
Перелік ліків, які ви приймаєте.

3. Одяг і особисті речі
Пакуйте комфортний і зручний одяг для перебування в стаціонарі. Ось що може знадобитися:
Одяг для перебування в палаті (піжама, халат, тапочки).
Підгузки або серветки (якщо потрібно).
Особисті гігієнічні засоби (зубна паста, щітка, мило, шампунь).
Питна вода, невеликі закуски (якщо лікар не забороняє їжу).
Зарядний пристрій для телефону.

4. Психологічна підготовка
Госпіталізація може бути стресовою, тому важливо налаштуватися на позитивне. Поговоріть з близькими людьми про те, що ви переживаєте, і про те, як вони можуть підтримати вас під час перебування в лікарні.

5. Забезпечення медичних потреб
Враховуйте будь-які особливості вашого здоров’я:
Алергії. Якщо у вас є алергія на ліки, продукти чи інші речовини, обов’язково повідомте лікаря та медсестер, щоб уникнути небажаних реакцій.
Індивідуальні потреби. Якщо у вас є потреби в особливому харчуванні або вимогах до лікування, також обговоріть це з медичним персоналом. Наприклад, якщо ви вегетаріанець або маєте специфічні вимоги до харчування через діабет або інші хронічні захворювання.

6. План на час госпіталізації
Плануйте, як будуть вирішуватися побутові питання, наприклад, хто доглядатиме за домашніми тваринами, чи допоможе хтось з родини з важливими справами.

7. Важливі питання для медичного персоналу
Не забудьте запитати лікаря про всі аспекти майбутнього лікування, наприклад:
Які процедури будуть проводитися?
Які ліки необхідно приймати?
Які є ризики для здоров’я?
Чи є обмеження у харчуванні чи фізичній активності?

8. Не хвилюйтеся!
Госпіталізація — це лише етап вашого одужання. Сучасні медичні установи мають висококваліфікованих спеціалістів, і вони зроблять все для вашого здоров’я.
Пам’ятайте, що правильна підготовка допоможе вам пройти цей етап максимально комфортно та ефективно.

Поширені труднощі при грудному вигодуванні та способи їх подолання

Поширені труднощі при грудному вигодуванні та способи їх подолання

Грудне вигодовування – це період найтіснішого контакту мами та дитини, що дарує безліч чудових моментів, але для багатьох мам ці миті можуть бути одночасно захопливими та затьмарюватися думками про певні труднощі та проблеми, які можуть виникати під час годування грудьми. Необхідно усвідомити, що проблеми – це частина процесу, що більшість із них тимчасові, і за умови належного підходу їх досить нескладно подолати.

Малюк не хоче смоктати груди

Невміння дитини правильно брати груди — одна з найпоширеніших проблем грудного вигодовування, тому треба розуміти, що дитині потрібен певний час, щоб навчитися правильно брати груди. Іноді на початковому етапі причиною може бути порушений смоктальний рефлекс, викликаний незрілістю нервової системи, травмою або захворюванням, а також анатомічні особливості малюка, які заважають йому правильно захопити грудь.

Після виключення можливих причин необхідна правильна організація «ритуалу» годування:

забезпечте спокійну та розслаблену атмосферу, розмістившись зручно на ліжку чи кріслі та підклавши подушки. Створіть тілесний контакт із малюком, що допоможе вам обом розслабитися. Не змушуйте малюка брати груди, надайте йому ініціативу та не форсуйте процес. Визначте зручну позицію, коли йому буде простіше захоплювати груди. Спробуйте правильну техніку захоплення грудей – торкніться соском до носика малюка і трохи полоскочіть, щоб активувати його інстинкт. Малюк широко розкриє рот і захопить більшу частину ареоли. У вас усе вийде, не будьте до себе надто суворі.

Біль у грудях під час годування

Це часта проблема, яка може мати низку причин:

неправильне прикладання дитини – якщо малюк недостатньо захоплює сосок і частину ареоли, це може спричинити біль та подразнення. Закупорка молочних протоків – відбувається, коли молоко неефективно виділяється, викликаючи набряк і біль. Тріщини сосків, інфекції, мастит – можуть супроводжуватися болем, почервонінням, набряком і навіть – лихоманкою.

Важливо не припиняти грудне вигодовування. Після консультації фахівця та усунення причини болю годування швидко стане комфортним.

Тріщини сосків

Одна з найчастіших причин болю – тріщини на сосках, які можуть виникнути через сухість шкіри, спричинену частими годуваннями чи порушенням гігієни, неправильним прикладання, через надмірний тиск на соски, частим прикладанням, що не дає шкірі достатньо часу для відновлення.

Наступні рекомендації допоможуть угамувати запалення сосків і зробити процес годування грудьми комфортним:

 Змочуйте соски в зцідженому грудному молоці і дайте їм висохнути, це чудовий природній засіб заживлення сосків, що потріскалися. Стимулюйте приплив молока, прикладаючи теплий компрес до запаленої ділянки та зціджуючись перед годуванням. Захищайте запалені соски за допомогою спеціальних накладок для годування, а також зволожуючого та протизапального спеціального крему. Захищайте соски між сеансами годування спеціальними накладками та вкладишами в бюстгальтер. Обирайте для годування оптимальну позу. Якщо тріщини не загоюються або виникли інші проблеми, зверніться до лікаря.

Закупорка молочних протоків

Може спостерігатися, якщо ваші груди стали надмірно чутливими, болісними, твердими, важкими і гарячими. Проблему можна усунути самостійно вдома:

треба більше відпочивати, зберігати регулярні годування, звільняючи груди від молока, а також прикладати теплі компреси до ураженої ділянки. Зціджування також сприятиме усуненню закупорки, а рекомендоване лікарем знеболювальне допоможе полегшити дискомфорт.

Мастит

Причиною маститу може бути бактеріальна інфекція або неналежний відтік молока з грудей. Це болісний стан, коли одна чи обидві молочні залози стають твердими і гарячими на дотик, червоними та запаленими, а під час годування дитини виникає відчуття печіння. Висока температура і загальна слабкість при цьому також вказують на мастит. Зверніться до свого лікаря, якщо у вас є подібні симптоми, оскільки в деяких випадках для лікування маститу необхідно приймати антибіотики і навіть – хірургічне втручання.

Перенаповнення грудей молоком

При такому стані малюку важко захопити груди, а також це може викликати біль, дискомфорт і інфікування. Причинами цього може бути:

нерегулярне годування, що призводить до накопичення молока в грудях. Раптова зміна режиму годування, коли дитина починає спати уночі довше. Блокуванням молочних протоків, що може ускладнювати виведення молока. Вазоспазм сосків, що може бути спричинене холодом або стресом.

Намагайтеся не допускати ситуації, коли груди вже повні та тверді. Якщо це сталось, і малюк не може захопити сосок, необхідно зцідити трохи молока руками або молоковідсмоктувачем, але небагато – тільки, щоб груди стали м’якими та малюк зміг їх захопити.

Малюк кашляє під час годування

 Зазвичай під час становлення лактації в молодих мам є інтенсивний приплив грудного молока. Якщо під час годування потік молока занадто сильний, дитина починає задихатися, кашляти або зригувати молоко. Частіше  ця проблема зникає сама собою, але корисно знати деякі прийоми, які допоможуть вам контролювати ситуацію:

 Спосіб «руки – ножиці». Контролюйте інтенсивність потоку під час годування, затиснувши сосок між вказівним і середнім пальцями та натискаючи на ареолу. Позиція напівлежачи зменшить потік молока. Зменшити потік також допоможе зціджування невеликої кількості молока перед годуванням.

Пласкі чи втягнуті соски

Для вдалого годування важливо, щоб малюк добре захоплював груди. Якщо сосок втягнутий або плаский, потрібні додаткові зусилля, щоб допомогти малюкові його захопити. Якщо ви одна з власниць таких сосків, то необхідно наступне:

допомагайте собі пальцями, масуйте сосок, захопивши та відтягуючи його. Використовуйте спеціальні силіконові накладки на соски для годування.

Недостатньо молока

Затримка лактогенезу – це коли немає молока в грудях в перші дні після народження малюка. У таких випадках, якщо молозиво в грудях вже є, важливо дитину прикладати до грудей якомога частіше, щоб вона з’їдала це “рідке золото”.

Ознакою, що дитині не вистачає молока є недостатнє набирання ваги. В разі виникнення такої ситуації вам варто звернутись до фахівця, який зможе розібратись в причині цього та, за необхідності, підібрати схему посилення лактації: важливо повірити в себе, бо часто кажуть, що “молоко з’являється в голові матері”. Не засмучуйтеся, висипайтеся, відпочивайте. Покращуйте практику годування, звернувши увагу на те, чи правильно малюк смокче груди. Спробуйте знайти положення, в якому дитина може смоктати і спорожнювати груди найбільш ефективно. Годуйте дитину, коли вона цього хоче або коли ви відчуваєте, що це необхідно. Чим частіше ви годуєте грудьми, тим більше у вас буде вироблятися молока для задоволення потреб дитини. Не уникайте нічних годувань, вони хоч і виснажливі, але є основним фактором, що впливає на частоту грудного вигодовування. Намагайтеся годувати дитину обома грудьми, це дасть вашому організму інформацію, необхідну для збільшення вироблення молока. Зціджуйте груди. Не дозволяйте дитині спати під час грудного вигодовування. Спробуйте ніжно полоскотати щоки дитини, щоб заохотити їсти більше. Якщо після годування недостатньо зціджуються груди, використовуйте молоковідсмоктувач. Не давайте дитині додаткових напоїв, вони їх не потребують. Грудне молоко – це і їжа, і напій.

Перезбудження малюка, відмова від грудей

Відмова від груді – це типова ситуація у 3-4 місяці, бо навколо багато цікавого, а мамині груди нікуди не дінуться. Спробуйте знайти для годування затишне, тихе місце, де вас ніхто не потурбує і не відволіче малюка. Можна спробувати нагодувати малюка напівсонним, коли він не повністю прокинувся.

У малюка прорізуються зуби, стоматит, отит чи болить горло

При цьому малюку боляче їсти, це його дратує, і грудне годування може бути ускладнене. Зазвичай, достатньо змазати ясна знеболюючим препаратом, дотримуючись рекомендацій лікаря і перечекати цей важкий період. Якщо у малюка молочниця, отит чи хворе горло, потрібно звернутись до лікаря, бо в таких випадках необхідно лікувати дитину, а іноді і маму.

Малюку важко дихати під час годування через закладений ніс

Спробуйте допомогти малюку, почистивши його носик перед годуванням, щоб він міг вільно дихати.  Використовуйте зволожувач, щоб повітря не було занадто сухим. Також, слідкуйте, щоб малюк не був голодним, адже він і так ослаблений через хворобу, може капризувати і ще складніше буде його нагодувати. 

Дитина втомлена і засинає при годуванні

Не давайте малюку перевтомлюватися. Якщо він починає засинати під час годування, ніжно полоскочіть його щічку. Чи нехай малюк трошки поспить, а потім спробуйте погодувати його, діти прокидаються, якщо хочуть їсти.   

Зміна смаку молока чи запаху мами

Інколи мама може з’їсти продукти з інтенсивним смаком чи надлишком спецій, що може змінити смак молока і відлякати малюка. Будьте обережними, якщо дитина реагує на такі речі.

Немовлята звикають та люблять природний запах мами. Не змінюйте дезодорант та не зловживайте сильними парфумами протягом періоду вигодовування. Малюк може відмовитись від грудей.

Використання пляшечки з соскою чи дурника

При грудному вигодовуванні до 6 місяців намагайтеся зовсім не використовувати пляшечку чи дурник. Прийом молочної суміші чи води може спричинити відмову від грудного вигодовування. Якщо, все ж таки, доводиться догодовувати малюка – використайте чайну ложку чи спеціальну чашечку.

Вроджена коротка вуздечка язика у немовляти

Іноді у немовлят буває надто коротка складка-вуздечка, яка тягнеться від середини нижньої частини язика до основи ясен. Такий стан може спричинити проблеми з годуванням малюка, у мами часто виникає подразнення сосків та спостерігається брак молока через що, у свою чергу, немовля повільно набирає вагу. Дана ситуація потребує консультації фахівця і, за необхідності, проведення нескладного хірургічного втручання.

Якщо ви зіткнулися з труднощами під час годування малюка, найважливіше, що потрібно зробити – звернутися за фаховою допомогою. Терміново проконсультуйтеся з лікарем, який визначить причину, запропонує відповідне рішення, що допоможе вам продовжити грудне вигодовування.

Ваша мотивація та віра в себе є найважливішими факторами для успішного грудного вигодовування. Якщо ви переконані в цьому і готові до певних труднощів, то ці перешкоди можна легко подолати.  

Курган О.І. лікар акушер-гінеколог вищої категорії пологового відділення ЦІТОЗ, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України.

Способи прикладання до грудей, положення дитини та матері при вигодуванні

Способи прикладання до грудей, положення дитини та матері при вигодуванні

Правильне положення та прикладання є найважливішим для успішного грудного вигодовування, бо дитині буде легше правильно годуватись.

При вірному підході лише за декілька разів мама починає правильно розуміти, як прикладати дитину до грудей, в неї навіть формується свій особливий спосіб годування. Але сама дитина починає правильно смоктати груди лише через один-два місяці після народження, і весь цей час мама повинна її вчити і контролювати процес грудного годування.

Є 2 способи прикладання:

  • підхід з боку дитини, максимально давши їй можливість прикластися до грудей;
  • підхід під керівництвом матері.

Перший підхід дозволяє вашій дитині використовувати свій природний інстинкт, щоб присмоктатися до грудей. Для цього породіллі потрібно вибрати зручне, максимально розслаблене положення, покласти дитину на себе животиком, щоб мати легкий доступ до соска. Нехай вона сама знайде вашу грудь і присмокчеться.

Якщо підхід під керівництвом дитини з якихось причин вам не підходить, ви можете взяти більш активну роль, допомагаючи своїй дитині присмоктатися. Це називається підхід під керівництвом матері.

Але на практиці частіше всього застосовуються комбіновані техніки цих двох способів, що відображаються в тій чи іншій позиціях. 

Позиції при грудному вигодовуванні

Перш ніж почати годувати грудьми, прийміть зручне положення, щоб ви і ваша дитина сиділи або лежали зручно. Спробуйте наступні позиції, відчувши, яка найкраще підходить вам і вашій дитині.

Невимушена біологічна позиція, або живіт до живота – це фантастична поза для грудного вигодовування, яка дозволяє вам розслабитися, поки ваша дитина може легко прикластися до ваших грудей. Це дуже важливо в перші дні, поки ви обидва звикнете до грудного вигодовування.

Такі поради дозволять налаштувати правильну техніку:

  • рух, необхідний для того, щоб потрапити в це положення, здійснюється від вашого тазу. Перемістіть стегна вперед на стільці або ліжку, щоб створити напівлежаче положення. Поклавши на себе дитину, ви гарантуєте, що вона ідеально контактуватиме з вашим тілом.
  • Покладіть дитину на себе животиком вниз і притуліть щоку до ваших грудей.
  • Дозвольте дитині самостійно прикріпитися, вона знайде груди і присмокчеться. Ви також можете направляти або допомагати дитині.
  • Використовуйте руки як поручні для підтримки дитини на своєму тілі, а подушки – для підтримки там, де вам це потрібно.

Класична колиска. В такому положенні дитина також розгорнута до мами, спираючись головою на руку мами. Краще всього, якщо голівка немовляти перебуває на згині ліктя, а також важливо:

  • тримайте дитину близько і обличчям до себе. Ви можете підкласти подушку на коліна, щоб підтримати дитину.
  • Ніжно підтримуйте шию, спину та плечі дитини, що дозволить їй легко закинути голову назад.
  • Не тримайте і не закривайте потилицю дитини. Це може спричинити до її відштовхування назад або вигину, що призводить до невдалого прикладання. Для успішного прикріплення важливо створити простір, щоб дитина могла безперешкодно відхилити голову назад.
  • Долонею іншої руки можна підтримувати спину дитини.

Перехресна колиска. Дитина утримується протилежною рукою, аніж грудь, до якої прикладається (ліва грудь – права рука і навпаки). Мама сидить з прямою спиною, плечі розслаблені. Можна використовувати подушку за спину і під руки матері. Ноги матері зазвичай стоять рівно на підлозі, або розслаблені на ліжку. Можна підкласти валик під коліна. Мати розташовує дитину повністю повернутою на бік, щоб обличчя, груди та живіт були повернуті до неї. Мати підтримує шию і плечі дитини рукою, протилежною до груді, якою годує. Ліктем притискає таз і ноги дитини до свого тулуба.

Позиція коали. Добре підходить для немовлят з рефлюксом, вушною інфекцією, низьким м’язовим тонусом, кульшовою дисплазією кульшового, при гіпергалактії. Це положення зручне для немовлят, які можуть сидіти без сторонньої допомоги. Цю позицію часто займають старші діти

Щоб виконати утримання коали:

  • Ваша дитина сидить на вашому стегні.
  • Її спина, голова під час годування розташовані прямо.
  • Мати і дитина направлені обличчями один до одного вертикально або напівлежачи.

Футбольне утримання, позиція під пахвою або клатч. Для годування в такій позі мамі необхідно сісти на диван, покласти поруч подушку, а на неї малюка так, щоб його тіло перебувало під пахвою. Ця поза зручна тим, що процес годування молоком легше контролювати, у мами не втомлюються руки, дитина швидше захоплює груди. Зручна також після операції кесарів розтин.

Для її забезпечення:

  • Підтримуйте шию, спину та плечі вашої дитини рукою.
  • Нехай спина дитини лежить уздовж вашої руки, дитина повинна бути повернута до вас носом біля соска.
  • Підтримуйте груди іншою рукою. Направте сосок до рота дитини.
  • Ваша дитина пригортається ближче й починає смоктати.

Позиція лежачи на боці. Розповсюджена позиція, що добре підходить для нічних годувань. Легка для вивчення позиція, використовується, коли матері дуже боляче сидіти, дозволяє мамі більше відпочити, після кесаревого розтину.

Позицією передбачено:

  • Ви з дитиною лежите обличчям один до одного, ваша шия та спина зручно підтримуються. Груди малюка мають бути звернені до ваших грудей.
  • Руку, на якій ви лежите, покладіть собі під голову, або підтримуйте нею дитину, поклавши їй під голову або навколо її тіла.
  • Використовуйте подушку чи згорнуту ковдру для підтримки спини дитини.
  • Ніс малюка буде біля соска, так ваша дитина відчує запах грудного молока, широко відкриє рота і знайде сосок.

Позиції для годування двійні. Найкраще випробувати декілька позицій, щоб підібрати найбільш зручну для одночасного годування відразу двох малюків. Так діти будуть вчасно їсти, а мама не буде поспішати під час годування.

Найкраще підходять позиції: V-утримання (варіація невимушеної біологічної позиції), подвійний футбольний клатч, комбінована чи перехресна колиски.

Курган О.І. лікар акушер-гінеколог вищої категорії пологового відділення ЦІТОЗ, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України.

Прикладання немовля до грудей при грудному вигодуванні

Прикладання немовля до грудей при грудному вигодуванні

Грудне вигодовування – це фізіологічно адекватний спосіб харчування немовлят і дітей першого року життя, незамінна біологічна й емоційна основа розвитку дитини. Воно виконує широке коло життєво важливих функцій не лише харчового та захисного характеру, але й має важливе значення для фізіологічної постнатальної адаптації новонароджених. Грудне молоко максимально засвоюється в організмі немовлят, його складові виконують пластичну та енергетичну роль, забезпечуючи фізіологічний розвиток дитини.

Прикладання дитини до грудей потрібно проводити вже з першого дня за будь-яких ознак голоду чи дискомфорту з боку дитини – це годування за вимогою. Частота прикладання до груді при спільному перебуванні може досягати 10-12 і більше разів на добу, включаючи й нічні годування. Поступово кількість годувань зменшується до 6-7 на добу та збільшується тривалість нічного проміжку, але не більше, ніж 6 годин.

Виключно грудне вигодовування у здорової дитини рекомендується до 6 місячного віку. Будь яка рідина, харчові добавки чи ліки повинен призначати лише лікар.

Після переведення матері та дитини до палати сумісного перебування кваліфікований медичний працівник, який пройшов навчання та має досвід успішного консультування з питань грудного вигодовування, навчає та перевіряє техніку прикладання дитини до грудей, спостерігаючи за годуванням, допомагає жінці, пояснює основні правила та виправляє помилки.

При появі ознак голоду у дитини (активні смоктальні рухи губ, обертальні рухи голівки з різними звуковими знаками ще до крику, плач дитини) мати повинна вимити руки, сісти або лягти у зручному положенні та розслабитися. Годування може тривати достатньо тривалий час – 30 хвилин та більше, тому слід упевнитися, що мати сидить зручно, може тримати дитину в такій позі досить довго.

Перед початком годування необхідно впевнитись в здатності дитини до смоктання, якості смоктання, чи не кашляє і не захлинається дитина при годуванні, відсутності зригувань або блювання при годуванні чи після нього. Дитина може кашляти і захлинатися внаслідок зниженого м’язового тонусу, а зригування можливі через наявність гастроезофагального рефлюксу і схильність до заковтування повітря при смоктанні, тому матері і персоналу необхідно ретельно стежити за цими ознаками під час і після годування.

Від правильного прикладання малюка до грудей, залежить не лише комфорт мами, а й те, чи достатньо молока дитина буде вживати та як добре набиратиме вагу та розвиватися.

Для зручності пропонуємо використати наступний алгоритм

  • Перш ніж почати годування, візьміть дитину так, аби вона могла спиратися на ваше тіло своєю грудною кліткою і тазом.
  • Підтримуйте тіло дитини так, щоб підборіддя немовляти спиралося на груди, а ніс — залишатися навпроти соска.
  • Дозвольте малюкові злегка відкинути голівку назад так, щоб його верхня губа могла торкатися соска — так буде зручніше захопити більшу частину грудей.
  • Коли дитина широко відкрила рот, її підборіддя торкається грудей, голівка відкинута назад. Злегка присуньте маля до груді, щоб воно могло захопити більшу частину молочної залози внизу та сосок.
  • Якщо ви відчули біль, то заберіть малюка від грудей і почніть все спочатку.
  • Перевірте наступні ознаки правильного прикладання:
    • Положення матері повинно бути зручне для неї.
    • Голова і тіло дитини знаходяться в одній площині.
    • Мати підтримує усе тіло дитини знизу, а не тільки його голову та плечі.
    • Мати підтримує груди пальцями, при цьому вказівний палець знаходиться знизу, а великий палець – зверху, пальці не повинні бути близько від соска.
    • Дитина захоплює груди широко розкритим ротом.
    • Підборіддя дитини щільно притиснуте до грудей.
    • Нижня губа вивернута.
    • Годування не викликає у годувальниці болісних відчуттів, хоча перші кілька смоктань можуть бути дискомфортними.
    • Більшу частину ареоли не видно, в основному її нижню частину. Якщо видно ареолу, то не охопленою ротиком малюка має залишатися більша її ділянка над верхньою губою, а не під нижньою.
    • Коли дитина смокче, її щічки округлені або розтікаються по груді матері.
    • Дитина ритмічно робить довгі смоктальні рухи.
    • Чути, як дитина ковтає молоко.
    • Мати не відчуває біль, навіть при тривалому смоктанні.
    • У дитини спостерігається повільне, глибоке смоктання з невеликими перервами.
    • Малюк самостійно закінчує їсти та відпускає груди. 

Грудне вигодовування буде успішним, якщо: мати почувається добре, дитина правильно прикладена до груді, що дозволяє їй ефективно смоктати, дитина смокче так часто і так довго, як того бажає, оточуюча обстановка сприяє грудному вигодовуванню.

Психологічний стрес, хвилювання, страх, неуважне, грубе ставлення медичного персоналу до матері, яка годує, можуть призвести до повного чи тимчасового виключення рефлексу виділення молока.

І навпаки, радість, спокій матері, спілкування з дитиною можуть бути сигналом для його реалізації і закріплення.

Курган О.І. лікар акушер-гінеколог вищої категорії пологового відділення ЦІТОЗ, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України.

Передопераційне обстеження: що необхідно?

Передопераційне обстеження: що необхідно?

Перед прийняттям до стаціонару для планового оперативного лікування необхідно пройти обстеження. Обсяг досліджень залежить від типу операції, стану пацієнта та особливостей його здоров’я.

Обстежитися можна в ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС

Стандартний обсяг призначень:

• загальний аналіз крові (дійсний 2 тижні);
• коагулограма (АЧТЧ, МНО, ПЧ) (дійсна 1 тиждень);
• рівень глюкози (дійсний 1 тиждень);
• група крові;
• біохімічний аналіз крові (рівні електролітів – натрій і калій);
• імунологічний аналіз крові. Anti-HBs повинен бути позитивним, за винятком деяких груп пацієнтів (хронічно хворі, особливо – з порушеннями імунітету); anti-HCV повинен бути негативним);
• загальний аналіз сечі (дійсний 1 тиждень);
• ЕКГ (дійсна 1 тиждень);
• рентген органів грудної клітки – у пацієнтів старше 40 років (дійсний 1 рік);
• консультація терапевта;
• біохімічний аналіз крові з визначенням рівнів ниркових, печіночних проб (у пацієнтів із захворюваннями);
• ЕХО-КГ і навантажувальні проби серця – за наявності захворювань коронарних судин або після операцій на них;
• рівень TSH, t3, t4 – у деяких груп пацієнтів.

Обсяг досліджень залежить від стану здоров’я пацієнта, виду та широкості оперативного втручання, анестезіологічного ризику, перебігу післяопераційного періоду.

Тому додатково можуть призначатися:

• консультація кардіолога, ендокринолога, ревматолога, невролога;
• консультація психотерапевта, психіатра;
• інструментальні методи діагностики – УЗД, КТ.

Чим докладніше обстежений пацієнт до операції, чим краще скориговані порушення, тим сприятливіше пройде операція, коротшим буде післяопераційний період і тим швидше можна буде повернутися до повноцінного життя.

Дитяча реабілітація: комплексний підхід до відновлення потенціалу

Дитяча реабілітація: комплексний підхід до відновлення потенціалу

У сучасному світі зростає кількість дітей з різними порушеннями розвитку та функціональними обмеженнями. В цих умовах дитяча реабілітація стає не просто медичною процедурою, а комплексною системою заходів, спрямованих на відновлення та розвиток фізичного, психологічного та соціального потенціалу дитини.

Дитяча реабілітація – це багатогранний процес, що охоплює медичні, психологічні, педагогічні та соціальні аспекти. Її головна мета – не лише відновлення втрачених функцій, але й створення умов для максимально повної інтеграції дитини в суспільство. Важливо враховувати значний потенціал дитячого організму до відновлення та адаптації, що робить ранню та комплексну реабілітацію особливо ефективною.

Основні завдання дитячої реабілітації:

  • Відновлення та компенсація порушених функцій: відновлення рухових навичок, мовлення, когнітивних функцій тощо з використанням сучасних методик та технологій.
  • Профілактика ускладнень та інвалідизації: своєчасні реабілітаційні заходи запобігають прогресуванню захворювання та розвитку стійких функціональних порушень.
  • Соціальна адаптація та інтеграція: розвиток навичок самообслуговування, спілкування та соціальної взаємодії для повноцінної участі дитини в житті суспільства.
  • Психологічна підтримка дитини та її родини: забезпечення емоційного благополуччя та підтримки на всіх етапах реабілітаційного процесу.

Сучасні методи та підходи

Сучасна дитяча реабілітація базується на принципах доказової медицини та використовує широкий спектр методів, таких як:

  • Фізична терапія: лікувальна фізкультура, масаж, кінезіотерапія, механотерапія та інші методи для відновлення рухових функцій.
  • Ерготерапія: розвиток навичок самообслуговування та адаптація до повсякденного життя, враховуючи індивідуальні потреби дитини.
  • Логопедія та дефектологія: корекція порушень мовлення та когнітивних функцій з використанням інноваційних методик.
  • Психологічна та психотерапевтична допомога: забезпечення емоційної підтримки та допомоги в подоланні психологічних труднощів.
  • Ігрова терапія: розвиток емоційної сфери, комунікативних навичок та соціальної адаптації через ігрову діяльність.
  • Застосування сучасних технологій: використання віртуальної реальності, інтерактивних ігор та інших технологічних засобів для оптимізації реабілітаційного процесу.

Особлива увага приділяється індивідуальному підходу до кожної дитини. Програма реабілітації розробляється з урахуванням індивідуальних потреб, особливостей розвитку та наявних порушень.

Роль мультидисциплінарної команди

Ефективна дитяча реабілітація можлива завдяки злагодженій роботі мультидисциплінарної команди, що включає лікарів різних спеціальностей : педіатри, неврологи, ортопеди, лікарі з  ФРМ, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди, психологи, педагоги та інші фахівці.

Дитяча реабілітація – це складний та багатогранний процес, що потребує комплексного підходу та професійної співпраці. Сучасні методи та підходи дозволяють досягати значних успіхів у відновленні та розвитку дітей з різними порушеннями. Рання діагностика та своєчасне втручання є ключовими факторами успішної реабілітації. Подальші наукові дослідження та впровадження новітніх технологій сприятимуть покращенню якості життя дітей з особливими потребами та їх інтеграції в суспільство.  

Вакцинація дітей з серцево-судинними захворюваннями

Вакцинація дітей з серцево-судинними захворюваннями

Пацієнти з хронічними серцево-судинними захворюваннями відносяться до групи високого ризику щодо розвитку ускладнень та летальних наслідків від грипу та пневмококової інфекції.

Вроджені вади серця із значним шунтуванням крові, ціанозом, кардіоміопатії, вади клапанів та хронічна серцева недостатність стають причиною частих госпіталізацій таких дітей і підвищують ризик нозокоміальних гастроентеритів – саме тому такій категорії пацієнтів рекомендована додаткова імунізація проти ротавірусної інфекції. Зокрема при ротавірсному гастроентериті, який супроводжується зневодненням, а у дітей з ціанотичними вадами серця може стати додатковим фактором ризику розвитку тромбозів.

Центральноєвропейська група з питань вакцинації класифікує дітей з хронічною серцевою патологією як пацієнтів з коморбідними станами, що є показанням до вакцинації пневмококовими вакцинами.

Діти з вродженими вадами серця, вадами клапанів, кардіоміопатіями швидше за все потребуватимуть кардіохірургічних втручань та використання донорської крові під час штучного кровообігу, отже вакцинація проти гепатиту В має бути проведена вчасно згідно з Календарем щеплень.

Кардіохірургічне втручання  не є протипоказанням до вакцинації, але є ряд особливостей певних вакцин. Введення оральної (живої) поліомієлітної вакцини слід уникати за 6 тижнів до планового кардіохірургічного втручання, оскільки дитина виділятиме вірус і може бути небезпечною для інших дітей. Але можливе ведення інактивованої поліомієлітної вакцини, і може бути проведене включно за 2 доби до планової госпіталізації.

Вакцинацію для профілактики кору, краснухи і паротиту (КПК) та вітряної віспи слід провести не пізніше,  ніж за 2 і 4 тижні до оперативного втручання, оскільки діти можуть дати реакції, подібні до легкого перебігу цих захворювань, що може викликати діагностичні труднощі і відтермінувати операцію. Ургентні або невідкладні хірургічні втручання ніколи не повинні відкладатися через нещодавно проведені щеплення. Після операції слід обмежити введення живих вакцин ( КПК, ВВ), адже їх застосування раніше зазначеного терміну не зараховуються як введення вакцин відповідно до затвердженої схеми, тому що препарати крові, які мають специфічні антитіла, можуть призводити до нейтралізації вакцинного вірусу і до відсутності імунної відповіді. Після закінчення зазначеного інтервалу часу між введення препаратів крові вакцина має бути введена повторно.

Дітям із синдромом Ді Джорджи протипоказані усі живі вакцини (БЦЖ, КПК, ВВ). Діти з аспленією  особливо сприйнятливі до інвазивних інфекцій, викликаних інкапсульованими бактеріями через втрату фагоцитарної активності селезінки. Таким пацієнтам рекомендовані щеплення кон’югованими вакцинами проти пневмокока і менінгокока, гемофільної інфекції та грипу.

Під час лікування хвороби Кавасакі за сучасними рекомендаціям призначають високі дози загального (полівалентного) імуноглобуліну, у зв’язку з чим рекомендовані інтервали між вакцинацією для профілактики кору, паротиту, краснухи і вітряної віспи та введенням препаратів крові, що містять специфічні антитіла, становить 11 міс.

Скорочення рекомендованого інтервалу може призводити до нейтралізації вакцинного вірусу та до відсутності імунної відповіді. Хвороба Кавасакі є протипоказанням до БЦЖ через високий рівень важких місцевих реакцій.

Серцево-судинні захворювання, при яких довготривало призначається аспірин, а саме – наявність штучного протезного матеріалу після оперативної корекції ВВС, хвороба Кавасакі, ціанотичні ВВС- є показаннями до вакцинації проти грипу та ВВ.

Прокрутка до верху