Поради лікарів

Патології сітківки ока

Які патології сітківки можуть призвести до її відшарування?

Розриви сітківки можуть виникати через витончення тканин на тлі дистрофічних змін або внаслідок тракцій (натягу) з боку скловидного тіла. Найчастіше такі стани є безсимптомними на ранніх стадіях, але їх ускладнення – відшарування сітківки може призводити до значної втрати зору, аж до сліпоти.

Які ж причини виникнення розривів існують?

  1. Тракції: натяг сітківки через щільне прикріплення скловидного тіла до її периферії, особливо – в зоні решітчастої дистрофії.
  2. Травми ока: механічні пошкодження можуть викликати гострий розрив.
  3. Вікові зміни: дегенеративні процеси в сітківці, які посилюються з віком.
  4. Генетична схильність: деякі типи дистрофій передаються у спадок. 

Тракції сітківки

Симптоми, на які варто звернути увагу

  • Спалахи світла (“фотопсії”): можуть свідчити про натяг або початковий розрив.
  • “Плаваючі мушки”: поява нових темних плям може вказувати на крововилив або відрив тканини.
  • Раптове зниження зору: може бути ознакою відшарування сітківки.

Діагностика

Для своєчасного виявлення периферичних дистрофій, розривів та тракцій необхідно регулярно проходити:

  1. Офтальмоскопію: огляд очного дна, обов’язково в умовах медикаментозного мідріазу (тобто огляд з розширеною зіницею).
  2. Оптичну когерентну томографію (ОКТ): дозволяє детально оцінити стан сітківки.
  3. Ультразвукове дослідження ока: особливо у випадках, коли огляд утруднений через помутніння середовищ.

Лікування

  1. Лазерна коагуляція: “запаювання” розривів або зміцнення ділянок дистрофії для запобігання відшаруванню.
  2. Хірургічне втручання: при наявності відшарування сітківки (вітректомія, пломбування склери).
  3. Контроль за основними факторами ризику: наприклад, корекція високої короткозорості чи лікування супутніх захворювань.

Зверніть увагу! Для збереження зору пацієнтам рекомендовано:

  • Регулярне проходження обстеження у офтальмолога, особливо якщо у вас міопія, спадкова схильність до захворювань сітківки або були травми ока.
  • Уникайте важких фізичних навантажень, які можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску.
  • Бережіть очі від травм і вчасно звертайтеся за допомогою при появі будь-яких тривожних симптомів.
Новини:

Блокади плечового сплетення

Блокади плечового сплетення

У  ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС виконується регіональна анестезія під контролем УЗД, зокрема блокади плечового сплетення з метою провідникової анестезії при оперативних втручаннях на верхній кінцівці. 

Блокади плечового сплетення – найпоширеніший вид регіонарної анестезії при втручаннях на верхній кінцівці й найбільш часто використовувані види периферичних нервових блокад. Вони відрізняються порівняно високою частотою успіху, досить безпечні при акуратному підході до техніки виконання й дотриманні рекомендованих доз для місцевих анестетиків. Розрізняють чотири основних доступи для проведення блокади плечового сплетення: міждрабинчастий, надключичний, підключичний і пахвовий. Вибір доступу диктується областю втручання.

Провідникова анестезія є достатньою для виконання широкого спектру хірургічних втручань на верхній кінцівці та наступного післяопераційного програмованого знеболення. Переваги ультрасонографічного контролю блокади плечового сплетення полягають в точності виконання пункції, неприв‘язаності до зовнішніх анатомічних орієнтирів, можливості виконання пункції при різних особливостях анатомії шиї та анатомічних варіантах будови плечового сплетення.

Перевагою технології є УЗД навігація, яка дозволяє візуалізувати анатомічні структури в реальному часі, забезпечуючи точне введення препарату в цільову область. Це підвищує ефективність блокади та зменшує ризик побічних ефектів.

 Точна візуалізація дозволяє уникати пошкодження навколишніх структур, таких як судини або нерви.

 УЗД навігація дозволяє лікарю швидше і точніше знайти правильне місце для блокади, зменшуючи кількість спроб і дискомфорт для пацієнта.

Новини:

Їжа від депресії

Їжа від депресії

Депресія є одним з найпоширеніших захворювань психіки. Незважаючи на складний час сьогодення, часто саме холодна пора року є непростим періодом для психічного здоров’я. Похмура погода, короткі дні, довгі вечори, відсутність сонця, а часом ще й світла – все це чинить негативний вплив на нашу нервову систему.

То чи може їжа допомогти в цьому випадку?

Існує 12 нутрієнтів, які здатні чинити позитивний вплив на профілактику та лікування депресивних розладів: залізо, магній, вітамін B6, омега-3 жирні кислоти (EPA та DHA), вітамін B12, фолієва кислота, калій, тіамін, вітамін A, вітамін С, селен і цинк. 

Розглянемо кожен із них детальніше.

Залізо. Прояви дефіциту цього елементу не мають чітких специфічних ознак і тому часто ігноруються, а про тісний зв’язок між дефіцитом заліза та депресією відомо не всім. Дефіцит заліза є найпоширенішим дефіцитом мікронутрієнтів у світі. Чи знаєте ви рівень його запасів в своєму організмі? Дізнавайтесь більше про цей елемент у попередніх статтях Простий тест на дефіцит заліза: чи все так просто?  та Дбати про себе, щоб рятувати інших 

Магній. Цей елемент виконує декілька сотень функцій в організмі людини, в тому числі, бере участь у регуляції нейромедіаторів – хімічних речовин, завдяки яким нервові клітини «спілкуються» між собою. Одним з таких нейромедіаторів є серотонін, так званий «гормон щастя» (але ж тепер ви знаєте, що ніякий це не гормон), брак якого є основною причиною депресії.

Джерела магнію – темна листова зелень, горіхи, насіння, авокадо, соєві боби і банани. Проте засвоєння харчового магнію доволі низьке, а потреба у ньому – велика. Тому додатковий прийом добавок з магнієм для профілактики та лікування депресії має сенс.

Вітамін В6 – справжній «король» вітамінів групи В. Він бере участь у понад 100 ферментативних реакціях, у тому числі – в виробленні нейромедіаторів. Найкращими його джерелами є м’ясо, цільні зерна, горіхи та овочі, але термічна обробка та зберігання можуть зменшити доступність вітаміну B6 на 10-50%. Цей вітамін є водорозчинним, через що не накопичується в організмі, тому має постійно надходити з їжею. І хоч справжній дефіцит цього вітаміну – це велика рідкість, проте межові рівні доволі поширені і можуть проявитись різноманітними симптомами, в тому числі, депресією.

Омега-3 жирні кислоти (EPA та DHA). Мозок на 60% складається з жиру і є одним із органів з найбільшою концентрацією омега-3 жирних кислот, найкращими джерелами яких є жирна риба (причому у лососі їх значно менше, ніж в оселедці) та молюски. Незважаючи на користь горіхів та лляного насіння, ці продукти не містять цих жирних кислот, про що важливо пам’ятати тим, хто не вживає тваринні продукти. І хоча рекомендація вживати рибу 2-3 рази на тиждень загальновідома, дотримуються її в силу тих чи інших причин далеко не всі.

Вітамін В 12 також міститься виключно у продуктах тваринного походження, таких як морепродукти, м’ясо, яйця та молочні продукти. Не дивно, чому у вегетаріанців депресія зустрічається частіше, адже цей вітамін дуже важливий для виробництва нейромедіаторів.

Також він підтримує нормальний рівень гомоцистеїну, що важливо для нормальної роботи мозку. Науковцями було доведено, що додавання вітаміну В12 може підвищувати ефективність антидепресантів та зменшувати симптоми депресії.

До браку цього вітаміну може призвести прийом деяких лікарських засобів та захворювання травної системи, тому його дефіцит – не рідкість.

Вітамін В9 (фолієва кислота) – вітамін, який ми, лікарі, рекомендуємо приймати усім вагітним для попередження вад розвитку нервової трубки у плода, тому більшості жінок відомо про нього. Але потрібен цей вітамін не лише вагітним, а й нашій нервовій системі для зниження ризику депресії. Проте вживати його у надмірній кількості, не маючи дефіциту,  для поліпшення здоров’я нервової системи не варто, адже є дані про зв’язок між високим споживанням фолієвої кислоти та підвищеним ризиком раку.

В цілому, доцільно уникати прийому фолієвої кислоти або вітаміну B12 у дозах значно вищих за рекомендовану добову норму без суттєвих показів (це стосується більшості вітамінів).

Важливо знати! Якщо у людини є дефіцит вітаміну В12, ПРИЙОМ ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ може маскувати (але не усунути) нелікований дефіцит вітаміну В12 або навіть погіршити неврологічні ускладнення. Тому краще не займайтесь самолікуванням!

Калій. Всі начувані про важливість обмеження вживання солі (до 5 г на добу) через негативний вплив великої кількості натрію на артеріальний тиск та нирки. Та зрідка хто замислюється про його головного конкурента – калій, без якого неможлива нормальна робота нервової системи. Між іншим, потреба в ньому для здорових людей не менша, ніж у натрії. І якщо дефіцит натрію ми можемо легко усунути, підсоливши свої страви, то з калієм трохи складніше. Найбагатше джерело цього нутрієнта – наша рідненька звичайна картопля, а також щорічно доступні нам банани. Також його доволі багато у бобових та рибі. Замочування продуктів у воді, зливання відвару, заморожування та кип’ятіння знижують кількість калію в їжі. Для його збереження слід за можливості вживати овочі та фрукти у свіжому вигляді, для очищення продуктів промивати їх, не замочуючи у воді, а під час приготування їжі, багатої на калій, використовувати якомога менше води, яку потім не зливати, а застосовувати для приготування інших страв, оскільки вона містить багато калію (наприклад, готуючи картопляне пюре, багатий на калій відвар можна використати як основу для перших страв).

Вітамін С, вітамін А і селен є найважливішими антиоксидантами, які підтримують здоров’я усіх клітин. Вітамін С бере участь в утворенні серотоніну (того самого «гормону щастя»), допомагає нашим наднирникам долати стрес. Селен попереджає руйнування клітин мозку, також є «борцем» з нейротоксичними металами – ртуттю, свинцем, кадмієм. Враховуючи корисні властивості цих нутрієнтів, варто пам’ятати, що вони є АНТИОКСИДАНТАМИ, передозування якими матиме зворотній ефект, тому хоч ці середники є безрецептурними препаратами та добавками, самолікування може нашкодити. Найкраще – збагати свій раціон цими нутрієнтами за допомогою поживних продуктів – шукайте відповідні статті про вітамін С та А за посиланнями – Що потрібно знати про вітамін С? та Про що шурхоче осіннє листя. Кращими природними джерелами селену є морепродукти, нирки та печінка, а також м’ясо.

Тіамін (вітамін В1). Прояви дефіциту цього вітаміну – дратівливість, плаксивість, головні болі, безсоння, зниження пам’яті, відсутність сновидінь та… ДЕПРЕСІЯ. Дефіцит тіаміну виникає через наявність в основі раціону рафінованих (очищених) продуктів – шліфованого рису, білого борошна, молочних продуктів, овочів та фруктів (які є бідними на його вміст). Його багато у цільнозернових продуктах і крупах, дріжджах, бобових, свинині. На жаль, варіння, випікання та консервування деяких продуктів, а також пастеризація можуть руйнувати цей вітамін.

Цинк – важливий елемент для нейромедіаторної системи. А найкращими його джерелами є печінка і червоне м’ясо.

Незважаючи на те, що для підтримки психічного здоров’я у більшості випадків нам так хочеться чогось солоденького, пам’ятайте: науковцями було досліджено, що найпоживнішими продуктами в плані боротьби з депресією є морепродукти та субпродукти, а також листова зелень, салат, перець і хрестоцвіті овочі.

Та окрім їжі варто не забувати про своєчасну діагностику депресивних станів і виявлення дефіцитів, що сприяють їх розвитку для можливої корекції.
Будьте уважним один до одного, підтримуйте, не будьте байдужими до близьких вам людей і шукайте власні, не деструктивні, способи поліпшення психічного здоров’я.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

Новини:

Гірка правда про фруктовий цукор

Гірка правда про фруктовий цукор

Основним джерелом енергії, що ми споживаємо з їжею, є вуглеводи, які за хімічною будовою розділяються на прості та складні. Складні утворюються з безлічі молекул і, потрапивши в організм, поступово розщеплюються, не створюючи «великого вуглеводного навантаження» – це крупи, хліб, картопля, тобто усі крохмалисті продукти. До складних вуглеводів також відноситься клітковина, але наш організм не вміє її перетравлювати.

Прості вуглеводи далі вже не розщеплюються, тому дуже швидко засвоюються. Фруктоза належить до простих вуглеводів.

Що цікаво: обмін усіх вживаних вуглеводів, окрім клітковини, відбувається через утворення глюкози – простого вуглеводу, який так потрібен нашому мозку та всім іншим клітинам організму.

Цукор є чистою хімічною сполукою, яка швидко відновлює енергетичні витрати, і в природі не існує кращої речовини, коли потрібна негайна енергетична підтримка. Чому ж його часто називають «білою смертю»?

Загальновідомо, що надмірне вживання цукру шкодить здоров’ю, тому ми намагаємось знайти якусь солоденьку альтернативу. І тут за зброю беруться маркетологи – продукти, які зазвичай мали б містити звичайний цукор, роблять солодкими додаючи фруктозу. У багатьох магазинах навіть є відокремлені полички з продуктами для людей хворих на цукровий діабет. На ній можна знайти багато солодощів – печиво, халву, зефір, і всі ці продукти мають позначку «на фруктозі» або «без цукру». Фруктозу навіть додають до продуктів для дітей, адже турботливі матусі обиратимуть для своєї дитини лише найкраще та натуральне. 

Фруктоза відома як фруктовий цукор. Вона набагато солодша, ніж звичайний цукор, міститься у меді, винограді, хурмі, яблуках, грушах, бананах, кавунах та інших солодких фруктах. Всім відома користь фруктів, тому, коли на етикетці ми бачимо помітку «на фруктозі», одразу сприймаємо цей продукт як корисний та «натуральний» – і рука одразу тягнеться його придбати. Тим паче, якщо ці продукти стоять на поличках для людей з цукровим діабетом, ми особливо сприймаємо ці продукти як ті, які мають поліпшувати здоров’я. 

Але чи дійсно фруктоза краща за звичайний цукор?

На початку я вже згадала про те що фруктоза є простим цукром, тобто далі розщеплятися не буде. Проте вона здатна перетворюватися на інші хімічні сполуки. Пам’ятаєте, що обмін усіх вживаних вуглеводів, окрім клітковини, йде через утворення глюкози?     

Наш організм не має потреби у фруктовому цукрі, тому не вміє його використовувати. Що цікаво: фруктоза навіть не проходить через гематоенцефалічний бар’єр – природній бар’єр, який захищає наш мозок від проникнення непотрібних речовин з кровотоку.

Фруктоза сама по собі погано засвоюється організмом, і якщо не всмоктується у тонкому кишечнику, потрапляє далі – до товстого, де її очікують кишкові бактерії. Тому при надмірному вживанні здатна викликати неприємні симптоми у вигляді здуття, надмірного газоутворення, болю в животі та навіть діареї.

У тонкому кишківнику близько половини вживаної фруктози перетворюється на глюкозу, решта надходить до печінки.

Через те що фруктоза не потрібна нашому організму, він намагається її кудись використати.

У печінці зайва фруктоза перетворюється на ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ) – і це головний недолік!  Адже це транспортна форма жирів, яка дуже швидко відкладається у вигляді зайвих кілограмів і призводить до зайвої ваги. Особливо це негативно відобразиться на людях, які мають цукровий діабет ІІ типу. Адже надмірна вага і є однією з причин цього захворювання. І багато дослідників звинувачують саме вживання фруктози як причину виникнення неалкогольної стеатотичної хвороби печінки (минула назва – жировий гепатоз). Тепер ви знаєте, чому після сезону динь, кавунів, персиків та винограду ми набираємо зайві кілограми. А через те, що фруктоза не пригнічує гормон голоду грелін, ми дуже легко можемо з’їсти цілого кавуна.

Вживання зайвої фруктози веде до збільшення тригліцеридів крові, що підвищує ризик серцево-судинних захворювань.

Велика кількість фруктози надходить при вживанні безалкогольних напоїв, цукерок, джемів, желе та різноманітних десертів, в які додається глюкозо-фруктозний або кукурудзяний сироп з високим вмістом фруктози. Багато людей вивчають склад продуктів, та нікого не лякає наявність у складі кукурудзяного сиропу, адже всі знають, що кукурудза – це корисна злакова культура. Ще й без глютену… Але тепер Ви знаєте трохи більше.)

Що ж таке цукор? Основним компонентом цукру є сахароза – вуглевод, який складається з двох молекул: глюкози та фруктози. Сахарозу можна знайти  у  цукровому буряку, тростині, меді та кленовому сиропі. 

Чи кращий мед за цукор? В меді фруктози більше ніж у цукрі, тому, враховуючи її «користь», робіть висновки. Та не спішіть позбуватися медових запасів, адже чайна ложечка меду дуже добре допомагає при болі в горлі.

А як же фрукти? Адже це природнє джерело вітамінів, мінералів, клітковини, і… фруктози. Саме тому, враховуючи її «користь» обирайте фрукти з низьким вмістом фруктового цукру – зелені яблука, ківі, гранати, грейпфрути, а ще краще – надавайте перевагу ягодам. Солодкими фруктами (а тим паче соками) не варто надмірно захоплюватись, сприймайте їх за десерт, пам’ятаючи про апельсин, яким варто поділитись. 

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2025 Антоніна Олійник

Новини:

Перша допомога при травмах: забій, перелом, розтягнення

Перша допомога при травмах: забій, перелом, розтягнення

При зниженні температури повітря та появи ожеледиці спостерігається тенденція до підвищення рівня травматизації. З цією метою хочемо вас ознайомити, як правильно діяти в цих ситуаціях.

Травми – це пошкодження тканин і органів, що виникають внаслідок впливу зовнішніх факторів. Знання основ надання першої допомоги може зменшити ризик ускладнень та врятувати життя. Розглянемо, як правильно діяти при забоях, переломах і розтягненнях.

Забій

 

Забій – це пошкодження м’яких тканин без порушення цілісності шкіри, часто супроводжується набряком, болем і синцем.

Ознаки забою:

  • біль у місці травми;
  • набряк та почервоніння;
  • утворення синця (гематоми).

Перша допомога:

  1. Спокій і фіксація: забезпечте спокій постраждалому, знерухомте пошкоджену частини тіла.
  2. Охолодження: прикладіть до місця травми холодний компрес або лід, загорнутий у тканину, на 15-20 хвилин. Це зменшить набряк і біль.
  3. Захист від подальших ушкоджень: уникайте тиску на травмоване місце.
  4. Термінова госпіталізація: викличте екстрену (швидку) медичну допомогу.
Перелом

 

Перелом – це порушення цілісності кістки, яке може бути відкритим (з пошкодженням шкіри) або закритим (без пошкодження шкіри).

Ознаки перелому:

  • сильний біль у місці травми;
  • деформація кінцівки;
  • порушення рухливості;
  • набряк або кровотеча (при відкритому переломі).

Перша допомога:

  1. Забезпечення нерухомості: не намагайтеся виправити положення кінцівки. Зафіксуйте її в тому стані, в якому вона знаходиться.
  2. Накладення шини: використовуйте підручні засоби (дошку, палицю) для іммобілізації. Фіксуйте суглоби вище і нижче місця перелому.
  3. Зупинка кровотечі (при відкритому переломі): накладіть стерильну пов’язку або джгут (при артеріальній кровотечі).
  4. Охолодження: прикладіть холод до місця травми, щоб зменшити набряк.
  5. Термінова госпіталізація: викличте екстрену (швидку) медичну допомогу.
Розтягнення

 

Розтягнення – це пошкодження зв’язок або м’язів через надмірне навантаження.

Ознаки розтягнення:

  • біль у ділянці суглоба;
  • обмеження рухливості;
  • набряк і почервоніння;
  • можливе утворення гематоми.

Перша допомога:

  1. Спокій і фіксація: забезпечте нерухомість пошкодженого суглоба, за потреби використовуйте еластичний бинт.
  2. Охолодження: прикладіть лід на 15-20 хвилин кожні кілька годин у перші дві доби.
  3. Знеболення: при сильному болю можна дати постраждалому знеболювальні препарати.
  4. Консультація лікаря: якщо біль і набряк не зникають, потрібне додаткове обстеження.
Загальні поради

 

  • Завжди звертайте увагу на стан постраждалого. Якщо є втрата свідомості, ускладнення дихання чи інші серйозні симптоми, негайно викликайте екстрену (швидку) медичну допомогу.
  • Уникайте самостійного вправляння суглобів чи кісток – це може погіршити стан.
  • При будь-яких сумнівах щодо серйозності травми краще звернутися до лікаря.

Дотримання цих рекомендацій допоможе мінімізувати наслідки травм та швидше відновити здоров’я.

Новини:

Синдром полікістозних яєчників

Синдром полікістозних яєчників

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – одне з найпоширеніших ендокринних захворювань серед жінок репродуктивного віку, що характеризується порушенням менструального циклу, підвищеним рівнем андрогенів та полікістозними змінами яєчників. Це не є суто гінекологічна проблема. Цей розлад виникає внаслідок порушення функції гіпоталамуса, гіпофіза та яєчників. Поширеність СПКЯ становить 5-15% серед жінок репродуктивного віку.

Як правило, жінки скаржаться на нерегулярні місячні, іноді з тривалими затримками, оволосіння по чоловічому типу, збільшення ваги, акне, безпліддя. Діагноз встановлюється на основі анамнезу, скарг, результатів визначення рівня гормонів (підвищений рівень тестостерону, АМГ та індексу НОМА) та даних дослідження УЗД ОМТ (полікістозна будова яєчників, ознаки ановуляції).  

Симптоми

  • нерегулярні місячні або повна їх відсутність;
  • проблеми зі шкірою: акне, збільшення волосся на тілі;
  • зайва вага або ожиріння;
  • труднощі з зачаттям.

Діагностика

Для постановки діагнозу СПКЯ необхідна наявність двох з наступних критеріїв:

  • порушення менструального циклу та відсутність овуляції;
  • ознаки гіперандрогенії: клінічні (оволосіння за чоловічим типом – біла лінія живота, верхня губа, підборіддя, бакенбарди, ділянка грудини та крижово-поперекова ділянка) чи біохімічні (підвищений рівень тестостерону в сироватці крові);
  • полікістозна будова яєчників, підтверджена за допомогою УЗ-дослідження (згідно традиційного визначення — 12 чи більше фолікулів розміром 2–9 мм в діаметрі у кожному яєчнику та/або збільшений об’єм яєчника >10мл).

У жінок з СПКЯ може спостерігатись підвищення рівня АМГ, тестостерону, індексу НОМА.

Лікування

Медикаментозне лікування СПКЯ не є обов’язковим в усіх випадках. Дуже важливе значення при даній патології має модифікація способу життя (дієта, адекватні фізичні навантаження, відмова від паління). Іноді для зменшення симптоматики варто збільшити фізичну активність та змінити раціон харчування. Фізичні вправи зменшують інсулінорезистентність, що сприяє відновленню овуляції. Навіть незначне зменшення ваги може значно поліпшити симптоми СПКЯ. Важливо розуміти, що СПКЯ неможливо вилікувати повністю. Основними цілями при лікуванні є:

  • нормалізація менструального циклу;
  • відновлення фертильності;
  • зменшення симптомів, пов’язаних з підвищеним рівнем андрогенів;
  • поліпшення метаболізму.

Медикаментозні засоби для лікування СПКЯ:

  • гормональні препарати – КОК, прогестини, антиандрогени;
  • метформін;
  • інозітоли;
  • стимулятори овуляції;
  • препарати для лікування ожиріння;
  • вітамін Д, Магній, фолієва кислота.

В окремих випадках лікування СПКЯ потребує хірургічного втручання – проводиться лапароскопічний дрилінг яєчників.

Для підтримання гормонального здоров’я та раннього виявлення будь-яких порушень важливо регулярно відвідувати лікаря. Візьміть собі за правило звертатися на плановий медичний огляд 1 раз на рік, навіть тоді, коли Вас нічого не турбує. Своєчасна діагностика та адекватне лікування можуть значно поліпшити якість життя жінки з СПКЯ та запобігти потенційним ускладненням. 

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини, оголошення:

Перші кроки до грудного вигодовування у пологовому стаціонарі

Перші кроки до грудного вигодовування у пологовому стаціонарі

Всесвітньою організацією охорони здоров’я, дитячим фондом ООН «ЮНІСЕФ» розроблено «10 принципів грудного вигодовування немовлят».

  1. Пологовий будинок повинен мати фіксовану програму з грудного вигодовування немовлят та доводити її до медичного персоналу.
  2. Навчати медичний персонал пологових будинків, дитячих лікарень необхідним навичкам підтримки грудного вигодовування.
  3. Інформувати всіх вагітних жінок про перевагу грудного вигодовування немовлят.
  4. Допомагати матерям починати годувати свою дитину протягом перших 30 хвилин після пологів.
  5. Навчати та показувати матерям, як треба годувати дитину, а також, як забезпечити лактацію, якщо мати і дитина будуть відокремлені.
  6. Годувати дитину тільки грудним молоком і не давати іншої їжі, не поїти, за винятком медичних показань.
  7. Ввести в практику цілодобове сумісне перебування матері і дитини.
  8. Заохочувати матір до годування груддю за вимогою немовляти.
  9. Не давати новонародженим, що вигодовуються груддю, ніяких заспокійливих засобів і пристроїв, що імітують грудь.
  10. Сприяти організації груп підтримки грудного вигодовування і направляти матерів у ці групи після виписки з пологового будинку.

На сучасному етапі найбільш раціональним і фізіологічним режимом акушерського стаціонару є спільне перебування матері і дитини. Воно починається з часу народження дитини: викладання дитини на живіт матері, здійснення контакту “шкіра до шкіри”, “очі в очі”, раннє прикладання до грудей матері через 30 хвилин життя. З пологової зали новонароджений разом із матір’ю переводиться до відділення спільного перебування матері і новонародженого, де продовжується цілодобове спільне перебування матері і дитини з виключно грудним вигодовуванням за вимогою дитини. Це забезпечує становлення лактації у матері, фізіологічну колонізацію новонародженого мікрофлорою матері, сприяє формуванню так званого, «біологічного кувезу», тобто зони комфорту для новонародженої дитини. Материнське тепло має заспокійливу дію на організм дитини. Дитина відчуває матір, що формує у неї почуття захищеності.

Прикладання до грудей матері у пологовій залі та ранній початок грудного вигодовування проводиться всім здоровим доношеним новонародженим і недоношеним та новонародженим з малою масою тіла з гестаційним віком більше 32 тижні за умови задовільного стану дитини.

Вкрай важлива перша «золота година» після народження, коли дитина знаходиться в контакті «шкіра до шкіри» з мамою при виявленні ознак готовності до годування (дитина піднімає голівку, відкриває ротик, облизує шкіру, робить повзаючі рухи в напрямку до соска, «націлюється» на сосок); присутній медичний персонал (акушерка, лікар-неонатолог, лікар акушер-гінеколог) допомагає здійснити перше прикладання дитини до грудей.

У цю «золоту годину» відбувається перше прикладання, коли дитина отримує з молозивом свій захист у вигляді антитіл та інших біологічно активних речовин. Допомагає дитині утримувати оптимальну температуру тіла, заспокоює і синхронізує серцебиття, дихання дитини. Допомагає вчасно розпочати грудне вигодовування і успішно продовжити його.

Протипоказаннями до проведення методики з боку матері є: тяжкий стан матері (оперативні втручання, акушерські ускладнення, важкі соматичні захворювання), відкрита форма туберкульозу, ВІЛ/СНІД, гострий період вітряної віспи, прийом деяких медикаментів, гострі психічні захворювання матері.

З боку дитини протипоказання для вигодовування груддю: тяжкий стан новонародженого, який вимагає проведення реанімаційних заходів, новонароджений з дуже низькою та екстремально низькою масою тіла при народженні (менше 1500 грамів) , гестаційний вік до 32 тижнів, галактоземія, хвороба «кленового сиропу». До тимчасових протипоказань для вигодовування груддю відносять: важка асфіксія при народженні, пологова травма, внутрішньоутробна пневмонія, вроджені вади розвитку, респіраторні розлади, тощо.

Тобто грудне вигодовування є пріоритетним не лише для здорової новонародженої дитини, але й для новонароджених з перинатальною патологією після стабілізації стану, передчасно народжених та дітей з малою масою тіла по досягненню ними готовності до грудного вигодовування (формування координації між смоктальним та ковтальним рефлексом).

Використовується наступна методика першого прикладання до грудей: одразу після народження протягом «золотої години» мати лежить у зручному положенні, спокійна і розслаблена. Дитина всім корпусом повернута до матері і притиснута до неї. Голова дитини повинна знаходитись на одній лінії з тулубом, а живіт – на­впроти живота матері. Підборіддя дитини торкається до грудей, можна доторкнутись соском до губ дитини для стимуляції рефлексу захоплення (краще торкнутись верхньої губи) та зачекати, поки дитина широко розкриє рот у пошуках соска. Швидко прикладіть дитину до грудей так, щоб її нижня губа широко охоплювала ареолу. Підборіддя дитини повинно прилягати до грудей, а язик буде знаходитись прямо під молочним синусом. В такому положенні сосок буде знаходитись далі центру рота дитини, і молозиво стікатиме на корінь язика, коли скорочення м’язів язика зціджуватимуть його шляхом притискання синусів до піднебіння. Не слід защемляти пальцями сосок чи ареолу і намагатись заштовхнути сосок дитині в рот. 

Ознаки правильного прикладання: підборіддя дитини торкається до груді, рот дитини широко відкритий, нижня губа дитини вивернута назовні, дитина більше захоплює нижню частину ареоли, мати не відчуває болю в ділянці соска, чутно, як дитина ковтає молоко.

Таким чином, для проведення успішного вигодовування слід дотримуватися наступних правил:

  • прикладання дитини до грудей матері протягом першої «золотої години» життя за відсутності протипоказань;
  • не давати дитині до 6 місяців ніяких інших продуктів і рідини, за виключенням випадків, зумовлених медичними показаннями, обов’язкове введення адекватного прикорму з 6 місяців;
  • тривалість грудного вигодовування до 1 року, а при можливості, і довше;
  • грудне вигодовування за вимогою дитини, в тому числі, вночі;
  • цілодобове спільне перебування матері з дитиною;
  • правильне прикладання дитини до грудей матері;
  • не використовувати соски, пустушки.

 

Курган О.І. лікар акушер-гінеколог вищої категорії пологового відділення ЦІТОЗ, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України.

Новини:

Передменструальний синдром

Передменструальний синдром

Передменструальний синдром (ПМС) – це функціональний розлад ЦНС під впливом несприятливих факторів, що циклічно виникає у деяких жінок за 2-10 днів до менструації та погіршує якість життя. Більшість жінок відчувають легкі симптоми перед менструацією. На ПМС страждають 24-40% жінок репродуктивного віку, серед них – 5-8% мають важку форму перебігу цього синдрому.

ПМС характеризується різноманіттям симптоматики. Наразі відомо більш ніж 150 симптомів.

Фактори ризику:

  • генетична схильність;
  • гінекологічні та ендокринні захворювання;
  • стреси;
  • недостатня фізична активність;
  • недавні пологи або аборт;
  • початок прийому або відміна гормональних препаратів.

В залежності від переважання тих чи інших симптомів виділяють 4 основні клінічні форми та атипову форму синдрому:

  • нервово-психічна (найпоширеніша форма) – переважають такі симптоми, як агресивність, дратівливість, плаксивість, депресія. У молодих жінок переважає депресія, у жінок більш старшого віку превалює агресивність.
  • цефалгічна – характеризується появою пульсуючого головного болю, що може іррадіювати в очні яблука, а також супроводжуватись нудотою, блюванням. Іноді буває запаморочення, підвищена чутливість до запахів та звуків.
  • набрякова – переважають нагрубання та болючість молочних залоз, набряки обличчя, гомілок та пальців рук;
  • кризова  – характеризується кризовим перебігом, що починається з підвищення артеріального тиску, потім виникає страх смерті, відчуття здавлення за грудиною, оніміння кінцівок;
  • атипова – гіпертермічна форма (підвищення температури тіла в другу фазу цикла), гіперсомнічна форма (сонливість в другій фазі циклу), офтальмоплегічна форма (одностороннє закриття ока), менструальна мігрень, алергічна (циклічна передменструальна астма, циклічна нудота та блювання, циклічний дерматит, циклічний ірідоцикліт).

Симптоми:

  • фізичні симптоми – набряк та болючість молочних залоз, втомлюваність, біль у мʼязах та суглобах, головний біль, набряки кінцівок та живота;
  • емоційні – депресія, апатія, дратівливість, тривога, емоційна лабільність, агресивність;
  • поведінкові – бажання вживати вуглеводи та солодощі, зниження соціальної активності, ізоляція, безпричинний плач.

Головна ознака – це циклічність симптомів, їх зв’язок з другою фазою менструального циклу, негативний вплив на повсякденне життя та наявність «світлого» проміжку після менструації. До початку будь-якої терапії пацієнтці пропонують самостійно заповнити щоденник симптомів протягом 2-3 циклів. Саме щоденник симптомів являється основним діагностичним інструментом.

Діагностика ґрунтується на анамнезі пацієнтки:

  • має бути принаймні один емоційний і один фізичний симптом впродовж 5-7 днів до менструації;
  • симптоми повинні зникати впродовж 3-4 днів після початку менструації і повертатися не раніше, ніж на 13 день менструального циклу;
  • симптоми заважають нормальному життю;
  • щоденник симптомів, який веде пацієнтка впродовж 2-3 послідовних циклів, є найбільш надійним методом діагностики.

Для полегшення симптомів ПМС рекомендовано:

  • обмежити вживання кави, алкоголю, фастфуду, солених та надміру солодких страв;
  • за кілька днів до менструації зменшити вживання рідини до 1,5л;
  • за тиждень до початку менструації вживати продукти з високим вмістом кальцію;
  • дихальна гімнастика та релаксація.

Лікування:

  • рефлексотерапія;
  • лікувальний масаж;
  • термотерапія – «зігрітись під ковдрою»;
  • когнітивно-поведінкова терапія.

В лікуванні також використовують фітопрепарати, антидепресанти, гормональні препарати.

Контроль ефективності лікування – це календар симптомів та менструальний календар, який пацієнтка заповнює самостійно до та після лікування, завдяки якому можна оцінити ефективність терапії.

ПМС може супроводжувати жінку протягом усього репродуктивного віку або з’являтися тільки на певних етапах. Після настання менопаузи, коли змінюється гормональний фон, ПМС повністю проходить. 

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини, оголошення:

Кардіореспіраторний навантажувальний тест у відділенні внутрішньої медицини та інтервенційної кардіології 

Кардіореспіраторний навантажувальний тест у відділенні внутрішньої медицини та інтервенційної кардіології 

Нещодавно у відділенні розпочато виконання кардіореспіраторного тесту на новому сучасному обладнані з можливістю оцінки переносимості фізичного навантаження і встановлення причини її зниження.
В основі  дослідження  –  оцінка параметрів систем кровообігу та дихання протягом виконання наростаючого фізичного навантаження, аж до досягнення визначених для пацієнта лімітів або до виникнення симптомів. Під час дослідження моніторуються: параметри вентиляції (за допомогою датчика пневмотахографа), парціальний тиск O2 та CO2 у видихуваному повітрі, артеріальний тиск, ЕКГ. Також є можливість виконання стрес- ехокардіокрафії.

Показання

 

  • діагностика причин зниження переносимості фізичного навантаження, або симптомів, виникаючих при фізичному навантаженні;
  • оцінка переносимості фізичного навантаження у здорових осіб (спортивна медицина);
  • оцінка операційного ризику;
  • диференційна діагностика ішемічної хвороби серця;
  • визначення функціонального класу стенокардії напруги.
Новини:

«Прокапатися для профілактики»

«Прокапатися для профілактики»

Міф про проходження курсу крапельниць «для судин»,  «для мозку»,  «для тиску» , «для  підтримки здоров’я»  широко розповсюджений  у суспільстві.

Але чи насправді «прокапатися»  раз чи двічі на рік – це справді необхідно для підтримки здоров’я.  Відповідь – НІ!!!

Деякі препарати, які використовуються з цією метою, за кордоном заборонені взагалі. А внутрішньовенні маніпуляції проводяться тільки за показаннями, частіше, в умовах реанімаційного відділення.

Ось основні з них:

  • екстрена допомога;
  • інтенсивна терапія;
  • інтоксикаційний с-м;
  • крововтрата.

 

Чому ж після курсу «профілактичних» крапельниць пацієнти  почуваються краще? Тому, що: будь яка рідина, введена внутрішньовенно, покращує периферійний кровотік та роботу капілярів; також,  має місце психологічний ефект самих маніпуляцій та віра в їх дієвість.

Висновки:

  • немає достовірних даних  ефективності    курсових  крапельниць в прогнозі, щодо лікування  хронічних захворювань  чи попередження ускладнень;
  • ризик внутрішньо венного введення (флебіти, алергічні реакції, тромби, інфікування)  інколи вище, ніж користь від них;
  • хронічні захворювання  лікуються  регулярним прийомом таблеток.
Новини:
Прокрутка до верху