Синдром карпального каналу
Найчастіша причина затерпання в пальцях рук або синдром карпального каналу (синдром зап’ястного каналу)
Це найпоширеніша форма компресійноішемічної невропатії, яка виникає через здавлення серединного нерва в карпальному каналі зап’ястя. Синдром здебільшого розвивається після 40 років, за статистикою зустрічається в 4 рази частіше у жінок, ніж чоловіків.
Причинами розвитку синдрому є:
- Механічні фактори:
- Травми зап’ястя (переломи, вивихи тощо).
- Тривале перевантаження зап’ястя (робота за комп’ютером, гра на музичних інструментах, вишивка та в’язання тощо).
- Постійна вібрація (наприклад, у робітників з інструментами).
- Запальні процеси:
- Тендиніт (запалення сухожиль).
- Артрит променево- зап’ясткового суглобу (ревматоїдний, остеоартрит).
- Пухлини в ділянці каналу.
- Ендокринні та метаболічні порушення:
- Цукровий діабет.
- Гіпотиреоз.
- Акромегалія.
- Вагітність (через затримку рідини).
- Інші причини:
- Ожиріння.
- Системні захворювання сполучної тканини.
- Ідіопатичні (без очевидної причини).
Основними клінічними проявами є:
- Сенсорні ( чутливі) симптоми:
Оніміння, поколювання (парестезії) зоні іннервації серединного нерва (перші три пальці та половина четвертого).
Печіння або біль, особливо вночі та рано вранці. Пацієнти часто цілу ніч розтирають кисті і трясуть ними, що дає певне полегшення.
Біль може поширюватися вгору по руці у напрямку передпліччя.
Симптоми можуть посилюватися при тривалому згинанні зап’ястя.
- Моторні симптоми:
При прогресуванні цього стану м’язи великого пальця можуть ослабнути і атрофуватися, викликаючи слабкість кисті, це викликає незручності, особливо при виконанні точних рухів (утримання дрібних предметів, важко взяти склянку або чашку, застібати гудзики, чистити картоплю тощо).
Діагностика:
- Клінічне обстеження:
- Неврологічний огляд пацієнта з оцінкою зони оніміння та слабкості.
- Провокаційні тести (Тінеля, Фалена).
- Симптом Тінеля (біль або поколювання при постукуванні по зап’ястку).
- Симптом Фалена (посилення симптомів при згинанні зап’ястя на 30-60 секунд).
- Інструментальні методи:
- Електронейроміографія стимуляційна верхніх кінцівок (ЕНМГ): виявляє зниження швидкості проведення імпульсів по серединному нерву.
- УЗД серединного нерва: виявлення набряку, змін структури.
- МРТ або рентген зап’ястя: у разі підозри на травму чи новоутворення.
Лікування:
- Консервативне:
- Зміна навантаження: уникати рухів, що провокують симптоми.
- Ортези: носіння фіксатора для обмеження згинання зап’ястя (особливо вночі).
- Медикаментозне лікування: НПЗ3 для зменшення болю. Кортикостероїдні ін’єкції в карпальний канал.
- Фізіотерапія: Ультразвук. Масаж для кисті. Вправи для„ковзання” нерву.
- Хірургічне (у разі неефективності консервативного лікування):
Карпальна декомпресія: розсічення поперечної зв’язки зап’ястя для зменшення тиску на нерв. Виконується травматологами відкрито або ендоскопічно. Рекомендована при стійких симптомах понад 6 місяців або значній атрофії м’язів.
Неврологи відділення Невролгії та нейрофізіології оцінять неврологічний статус пацієнта, проведуть електронейроміографію стимуляційну верхніх кінцівок з метою діагностики ураження серединного нерва, призначать консервативне лікування.
У більшості випадків своєчасне лікування дає добрі результати!
Затяжні або неліковані форми можуть призвести до необоротної атрофії м’язів кисті та хронічного болю.
Звертайтесь своєчасно до спеціалістів за допомогою, не займайтесь самолікуванням! Будьте здорові!
