Поради лікарів

Всесвітньою організацією охорони здоров’я, дитячим фондом ООН «ЮНІСЕФ» розроблено «10 принципів грудного вигодовування немовлят».

1. Пологовий будинок повинен мати фіксовану програму з грудного вигодовування немовлят та доводити її до медичного персоналу.
2. Навчати медичний персонал пологових будинків, дитячих лікарень необхідним навичкам підтримки грудного вигодовування.
3. Інформувати всіх вагітних жінок про перевагу грудного вигодовування немовлят.
4. Допомагати матерям починати годувати свою дитину протягом перших 30 хвилин після пологів.
5. Навчати та показувати матерям, як треба годувати дитину, а також, як забезпечити лактацію, якщо мати і дитина будуть відокремлені.
6. Годувати дитину тільки грудним молоком і не давати іншої їжі, не поїти, за винятком медичних показань.
7. Ввести в практику цілодобове сумісне перебування матері і дитини.
8. Заохочувати матір до годування груддю за вимогою немовляти.
9. Не давати новонародженим, що вигодовуються груддю, ніяких заспокійливих засобів і пристроїв, що імітують грудь.
10. Сприяти організації груп підтримки грудного вигодовування і направляти матерів у ці групи після виписки з пологового будинку.

На сучасному етапі найбільш раціональним і фізіологічним режимом акушерського стаціонару є спільне перебування матері і дитини. Воно починається з часу народження дитини: викладання дитини на живіт матері, здійснення контакту “шкіра до шкіри”, “очі в очі”, раннє прикладання до грудей матері через 30 хвилин життя. З пологової зали новонароджений разом із матір’ю переводиться до відділення спільного перебування матері і новонародженого, де продовжується цілодобове спільне перебування матері і дитини з виключно грудним вигодовуванням за вимогою дитини. Це забезпечує становлення лактації у матері, фізіологічну колонізацію новонародженого мікрофлорою матері, сприяє формуванню так званого, «біологічного кувезу», тобто зони комфорту для новонародженої дитини. Материнське тепло має заспокійливу дію на організм дитини. Дитина відчуває матір, що формує у неї почуття захищеності.

Прикладання до грудей матері у пологовій залі та ранній початок грудного вигодовування проводиться всім здоровим доношеним новонародженим і недоношеним та новонародженим з малою масою тіла з гестаційним віком більше 32 тижні за умови задовільного стану дитини.

Вкрай важлива перша «золота година» після народження, коли дитина знаходиться в контакті «шкіра до шкіри» з мамою при виявленні ознак готовності до годування (дитина піднімає голівку, відкриває ротик, облизує шкіру, робить повзаючі рухи в напрямку до соска, «націлюється» на сосок); присутній медичний персонал (акушерка, лікар-неонатолог, лікар акушер-гінеколог) допомагає здійснити перше прикладання дитини до грудей.

У цю «золоту годину» відбувається перше прикладання, коли дитина отримує з молозивом свій захист у вигляді антитіл та інших біологічно активних речовин. Допомагає дитині утримувати оптимальну температуру тіла, заспокоює і синхронізує серцебиття, дихання дитини. Допомагає вчасно розпочати грудне вигодовування і успішно продовжити його.

Протипоказаннями до проведення методики з боку матері є: тяжкий стан матері (оперативні втручання, акушерські ускладнення, важкі соматичні захворювання), відкрита форма туберкульозу, ВІЛ/СНІД, гострий період вітряної віспи, прийом деяких медикаментів, гострі психічні захворювання матері.

З боку дитини протипоказання для вигодовування груддю: тяжкий стан новонародженого, який вимагає проведення реанімаційних заходів, новонароджений з дуже низькою та екстремально низькою масою тіла при народженні (менше 1500 грамів) , гестаційний вік до 32 тижнів, галактоземія, хвороба «кленового сиропу». До тимчасових протипоказань для вигодовування груддю відносять: важка асфіксія при народженні, пологова травма, внутрішньоутробна пневмонія, вроджені вади розвитку, респіраторні розлади, тощо.

Тобто грудне вигодовування є пріоритетним не лише для здорової новонародженої дитини, але й для новонароджених з перинатальною патологією після стабілізації стану, передчасно народжених та дітей з малою масою тіла по досягненню ними готовності до грудного вигодовування (формування координації між смоктальним та ковтальним рефлексом).

Використовується наступна методика першого прикладання до грудей: одразу після народження протягом «золотої години» мати лежить у зручному положенні, спокійна і розслаблена. Дитина всім корпусом повернута до матері і притиснута до неї. Голова дитини повинна знаходитись на одній лінії з тулубом, а живіт – на­впроти живота матері. Підборіддя дитини торкається до грудей, можна доторкнутись соском до губ дитини для стимуляції рефлексу захоплення (краще торкнутись верхньої губи) та зачекати, поки дитина широко розкриє рот у пошуках соска. Швидко прикладіть дитину до грудей так, щоб її нижня губа широко охоплювала ареолу. Підборіддя дитини повинно прилягати до грудей, а язик буде знаходитись прямо під молочним синусом. В такому положенні сосок буде знаходитись далі центру рота дитини, і молозиво стікатиме на корінь язика, коли скорочення м’язів язика зціджуватимуть його шляхом притискання синусів до піднебіння. Не слід защемляти пальцями сосок чи ареолу і намагатись заштовхнути сосок дитині в рот. 

Жіноче молоко є найкращою їжею для немовлят. Педіатри та дієтологи використовують складні графіки і критерії розвитку, які відображають якість отриманого харчування та фізіологічний розвиток немовлят, що підкреслює цінність складу грудного молока у порівнянні з його замінниками.

Грудне молоко складається з 87-88% води, 1% білка, 3,8-4% ліпідів і 7% вуглеводів (включаючи 1-2,4% олігосахаридів), містить багато мінералів і вітамінів.

Порівняно з коров’ячим, жіноче молоко містить менше білка (3,5% у коров’ячому молоці), особливо казеїну (від загального білка) – максимум 50% (у порівнянні з 80% у коров’ячому), відсутній β-лактоглобулін. Деяких білків міститься більше у грудному молоці (лізоцим, лактоферин тощо), також небілкових фракцій азоту (вільні амінокислоти, таурин). Ще одним унікальним аспектом людського молока є висока частка жирних кислот, включаючи дві незамінні жирні кислоти – лінолєву та альфа-лінолєнову, які важливі для розвитку мозку немовляти. Крім поживних компонентів, людське молоко містить біологічно активні та імунологічні речовини, що підтримують здоров’я та розвиток немовлят.

Перший тиждень після пологів груди виділяють молозиво – густу жовту (за рахунок бета-каротина) рідину, що має вищий рівень вітамінів А, Е, К, мінералів, порівняно зі зрілим молоком. Молозиво містить комплемент, макрофаги, лімфоцити, лактопероксидазу та лізоцим. Має більше білка, ніж у зрілому молоці, і менше вуглеводів, жиру та калорій. Олігосахариди молозива служать пребіотиками для створення раннього мікробіому кишечника. У молозиві співвідношення сироватка/казеїн дуже високе – майже 90:10, але поступово воно змінюється до 60:40 у зрілому молоці.

З 7 по 14 день – перехідне молоко, поєднання молозива і зрілого молока, надалі – зріле молоко. Калорійність зрілого молока складає 65-70 Ккал/100 мл, близько 50% енергетичної цінності становить жир і 40% вуглеводи. Грудне молоко можна розділити на синювато-сіре передмолочко, на початку годування, що містить менше жиру, і кремово-біле заднє молоко, що виділяється наприкінці годування, збагачене жиром.

Типовими білками є альфа-лактальбумін, секреторний IgA і лактоферин. Альфа-лактальбумін сприяє синтезу лактози в молочних залозах, незамінних амінокислот, засвоєнню мінералів і мікроелементів, відіграє важливу роль у роботі імунної системи, має антибактеріальні властивості. Зв’язуючись з олеїновою кислотою утворює комплекс, що знищує пухлинні клітини. Секреторний IgA впливає на зв’язування патогенів, синергічно з муцином та сіаловою кислотою, перешкоджає їх прилипанню до слизової оболонки кишечника, попереджуючи некротичний ентероколіт. У молозиві міститься у 7 разів більше, ніж у зрілому молоці лактоферину, що має протиінфекційний та протизапальний ефект. Лактоферин і лізоцим пригнічують поширення патогенних бактерій, мають бактеріостатичну та бактерицидну дію на патогенів, які потребують заліза. Лактоферин впливає на синтез цитокінів, які забезпечують імуномодуляцію та пасивний захист. Біодоступність заліза із грудного молока завдяки лактоферину – до 20-50% (коров’яче – біля 7%).

В грудному молоці є лейкоцити (переважно лімфоцити), макрофаги, стовбурові клітини, що стійкі до травних ферментів та зберігають активність. Інші імунні компоненти молока: комплемент, фактори хемотаксису, пропердин, інтерферон, альфа-фетопротеїн, біфідус-фактор, антимікробні та противірусні фактори, нуклеотиди, ганглеозиди, ензими лейкоцитів.

Протеїни грудного молока є високоспецифічними та неалергенними для немовлят, що не викликають утворення антитіл. Водночас, на протеїни коров’ячого молока через 18 днів у дітей синтезуються антитіла. Алергія на білок коров’ячого молока займає до 20% всіх дитячих алергічних станів.

Вміст білка в жіночому молоці є низьким (10 г/л), майже найнижчим серед усіх молока ссавців, і ми можемо пов’язати це з дуже низькою швидкістю росту новонароджених дітей у порівнянні з іншими ссавцями.

Жир в грудному молоці постачає до 50% калорій. Максимально легко всмоктується в кишківнику. Він є найбільш мінливим макроелементом молока. Більше його вмісту – в денні та вечірні годування. Наприкінці годування може бути в 2-3 рази більше молочного жиру. Зловживання матері хлібом, закусками, фаст-фудом, маргарини, веде до збільшення у молоці трансжирних кислот до 7-8% від загальної кількості жирних кислот.

Вуглеводи грудного молока – це дисахарид лактоза, що складається з молекули глюкози та галактози. Концентрація лактози в жіночому молоці є найменш мінливою з макроелементів, але вищі концентрації лактози містяться в молоці матерів, у яких виробляється більша кількість молока, хоча мають нижчу концентрацію жирів та білків. Лактоза покращує засвоєння кальцію, а безлактозна дієта веде до зниження його засвоєння. Лактоза розщеплюється ферментом лактаза на глюкозу та галактозу, які поглинаються кишківником. Доношені діти виробляють кількість лактази достатню для перетравлення приблизно 1 літра грудного молока щодня.

Олігосахариди жіночого молока є другим найбільш поширеним вуглеводом після лактози. Вони служать пребіотиками та метаболічними субстратами, підтримуючи ріст корисних кишкових бактерій і захист організму. Вони засвоюються дитячими кишково-асоційованими біфідобактеріями, які беруть участь у виробництві коротколанцюгових жирних кислот, важливого джерела енергії для ентероцитів.

У грудному молоці міститься широкий спектр вітамінів та мінералів. Вітаміну Д міститься біля 40 ОД/літр. В молоко проникає до 10% від материнської дози цього вітаміну при додатковому прийомі.

Вітамін К синтезується мікрофлорою кишківника. З молоком надходить мізерна кількість, тому всі немовлята мають отримати його в першу добу життя.

Вміст вітаміну В₁₂ залежить від харчування матері, Його тривалий дефіцит може викликати незворотні наслідки для нервової системи дитини.

Рівень вітаміну С залежить від харчування жінки.

Вітамін А міститься в достатній кількості. Прийом матір’ю великих доз збільшує концентрацію вітаміну А в молозиві, але знижує вміст альфа-токоферолу або вітаміну Е.

Вітаміни В_1,6 містяться в грудному молоці в достатній кількості.

Кальцій надходить в молоко з кісткової тканини жінки. Добавки кальцію не підвищують рівень кальцію в молоці.

Фосфор, магній – практично не залежать від харчування мами.

Залізо має високу біодоступність з грудного молока (20-50%), хоча відносно невисокий вміст. Мало залежить від споживання жінкою з їжею.

Йод, цинк – рівень залежить від раціону матері.

Ртуть з деяких видів морських риб може проникати в молоко. Жінки мають обмежити споживання королівської скумбрії, білого тунця, риби-меча.

Склад грудного молока може відрізнятися в залежності від здоров’я матері, харчування, впливу навколишнього середовища, гестаційного віку та інших факторів. Він також змінюється з тривалістю лактації –  після 12 міс спостерігається підвищення вмісту білка та жиру, поступове зниження рівня лактози, ввечері в молоці більше серотоніну, зростає кількість антитіл, рівень лактоферину, секреторного IgA, епідермального фактору росту, тощо.

Грудне молоко є видоспецифічним. Його склад був адаптований протягом існування людини, щоб задовольнити харчові та протиінфекційні потреби людського немовляти для забезпечення оптимального росту, розвитку та виживання.