Амбулаторії

Їжа від депресії

Їжа від депресії

Депресія є одним з найпоширеніших захворювань психіки. Незважаючи на складний час сьогодення, часто саме холодна пора року є непростим періодом для психічного здоров’я. Похмура погода, короткі дні, довгі вечори, відсутність сонця, а часом ще й світла – все це чинить негативний вплив на нашу нервову систему.

То чи може їжа допомогти в цьому випадку?

Існує 12 нутрієнтів, які здатні чинити позитивний вплив на профілактику та лікування депресивних розладів: залізо, магній, вітамін B6, омега-3 жирні кислоти (EPA та DHA), вітамін B12, фолієва кислота, калій, тіамін, вітамін A, вітамін С, селен і цинк. 

Розглянемо кожен із них детальніше.

Залізо. Прояви дефіциту цього елементу не мають чітких специфічних ознак і тому часто ігноруються, а про тісний зв’язок між дефіцитом заліза та депресією відомо не всім. Дефіцит заліза є найпоширенішим дефіцитом мікронутрієнтів у світі. Чи знаєте ви рівень його запасів в своєму організмі? Дізнавайтесь більше про цей елемент у попередніх статтях Простий тест на дефіцит заліза: чи все так просто?  та Дбати про себе, щоб рятувати інших 

Магній. Цей елемент виконує декілька сотень функцій в організмі людини, в тому числі, бере участь у регуляції нейромедіаторів – хімічних речовин, завдяки яким нервові клітини «спілкуються» між собою. Одним з таких нейромедіаторів є серотонін, так званий «гормон щастя» (але ж тепер ви знаєте, що ніякий це не гормон), брак якого є основною причиною депресії.

Джерела магнію – темна листова зелень, горіхи, насіння, авокадо, соєві боби і банани. Проте засвоєння харчового магнію доволі низьке, а потреба у ньому – велика. Тому додатковий прийом добавок з магнієм для профілактики та лікування депресії має сенс.

Вітамін В6 – справжній «король» вітамінів групи В. Він бере участь у понад 100 ферментативних реакціях, у тому числі – в виробленні нейромедіаторів. Найкращими його джерелами є м’ясо, цільні зерна, горіхи та овочі, але термічна обробка та зберігання можуть зменшити доступність вітаміну B6 на 10-50%. Цей вітамін є водорозчинним, через що не накопичується в організмі, тому має постійно надходити з їжею. І хоч справжній дефіцит цього вітаміну – це велика рідкість, проте межові рівні доволі поширені і можуть проявитись різноманітними симптомами, в тому числі, депресією.

Омега-3 жирні кислоти (EPA та DHA). Мозок на 60% складається з жиру і є одним із органів з найбільшою концентрацією омега-3 жирних кислот, найкращими джерелами яких є жирна риба (причому у лососі їх значно менше, ніж в оселедці) та молюски. Незважаючи на користь горіхів та лляного насіння, ці продукти не містять цих жирних кислот, про що важливо пам’ятати тим, хто не вживає тваринні продукти. І хоча рекомендація вживати рибу 2-3 рази на тиждень загальновідома, дотримуються її в силу тих чи інших причин далеко не всі.

Вітамін В 12 також міститься виключно у продуктах тваринного походження, таких як морепродукти, м’ясо, яйця та молочні продукти. Не дивно, чому у вегетаріанців депресія зустрічається частіше, адже цей вітамін дуже важливий для виробництва нейромедіаторів.

Також він підтримує нормальний рівень гомоцистеїну, що важливо для нормальної роботи мозку. Науковцями було доведено, що додавання вітаміну В12 може підвищувати ефективність антидепресантів та зменшувати симптоми депресії.

До браку цього вітаміну може призвести прийом деяких лікарських засобів та захворювання травної системи, тому його дефіцит – не рідкість.

Вітамін В9 (фолієва кислота) – вітамін, який ми, лікарі, рекомендуємо приймати усім вагітним для попередження вад розвитку нервової трубки у плода, тому більшості жінок відомо про нього. Але потрібен цей вітамін не лише вагітним, а й нашій нервовій системі для зниження ризику депресії. Проте вживати його у надмірній кількості, не маючи дефіциту,  для поліпшення здоров’я нервової системи не варто, адже є дані про зв’язок між високим споживанням фолієвої кислоти та підвищеним ризиком раку.

В цілому, доцільно уникати прийому фолієвої кислоти або вітаміну B12 у дозах значно вищих за рекомендовану добову норму без суттєвих показів (це стосується більшості вітамінів).

Важливо знати! Якщо у людини є дефіцит вітаміну В12, ПРИЙОМ ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ може маскувати (але не усунути) нелікований дефіцит вітаміну В12 або навіть погіршити неврологічні ускладнення. Тому краще не займайтесь самолікуванням!

Калій. Всі начувані про важливість обмеження вживання солі (до 5 г на добу) через негативний вплив великої кількості натрію на артеріальний тиск та нирки. Та зрідка хто замислюється про його головного конкурента – калій, без якого неможлива нормальна робота нервової системи. Між іншим, потреба в ньому для здорових людей не менша, ніж у натрії. І якщо дефіцит натрію ми можемо легко усунути, підсоливши свої страви, то з калієм трохи складніше. Найбагатше джерело цього нутрієнта – наша рідненька звичайна картопля, а також щорічно доступні нам банани. Також його доволі багато у бобових та рибі. Замочування продуктів у воді, зливання відвару, заморожування та кип’ятіння знижують кількість калію в їжі. Для його збереження слід за можливості вживати овочі та фрукти у свіжому вигляді, для очищення продуктів промивати їх, не замочуючи у воді, а під час приготування їжі, багатої на калій, використовувати якомога менше води, яку потім не зливати, а застосовувати для приготування інших страв, оскільки вона містить багато калію (наприклад, готуючи картопляне пюре, багатий на калій відвар можна використати як основу для перших страв).

Вітамін С, вітамін А і селен є найважливішими антиоксидантами, які підтримують здоров’я усіх клітин. Вітамін С бере участь в утворенні серотоніну (того самого «гормону щастя»), допомагає нашим наднирникам долати стрес. Селен попереджає руйнування клітин мозку, також є «борцем» з нейротоксичними металами – ртуттю, свинцем, кадмієм. Враховуючи корисні властивості цих нутрієнтів, варто пам’ятати, що вони є АНТИОКСИДАНТАМИ, передозування якими матиме зворотній ефект, тому хоч ці середники є безрецептурними препаратами та добавками, самолікування може нашкодити. Найкраще – збагати свій раціон цими нутрієнтами за допомогою поживних продуктів – шукайте відповідні статті про вітамін С та А за посиланнями – Що потрібно знати про вітамін С? та Про що шурхоче осіннє листя. Кращими природними джерелами селену є морепродукти, нирки та печінка, а також м’ясо.

Тіамін (вітамін В1). Прояви дефіциту цього вітаміну – дратівливість, плаксивість, головні болі, безсоння, зниження пам’яті, відсутність сновидінь та… ДЕПРЕСІЯ. Дефіцит тіаміну виникає через наявність в основі раціону рафінованих (очищених) продуктів – шліфованого рису, білого борошна, молочних продуктів, овочів та фруктів (які є бідними на його вміст). Його багато у цільнозернових продуктах і крупах, дріжджах, бобових, свинині. На жаль, варіння, випікання та консервування деяких продуктів, а також пастеризація можуть руйнувати цей вітамін.

Цинк – важливий елемент для нейромедіаторної системи. А найкращими його джерелами є печінка і червоне м’ясо.

Незважаючи на те, що для підтримки психічного здоров’я у більшості випадків нам так хочеться чогось солоденького, пам’ятайте: науковцями було досліджено, що найпоживнішими продуктами в плані боротьби з депресією є морепродукти та субпродукти, а також листова зелень, салат, перець і хрестоцвіті овочі.

Та окрім їжі варто не забувати про своєчасну діагностику депресивних станів і виявлення дефіцитів, що сприяють їх розвитку для можливої корекції.
Будьте уважним один до одного, підтримуйте, не будьте байдужими до близьких вам людей і шукайте власні, не деструктивні, способи поліпшення психічного здоров’я.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

Новини:

Гірка правда про фруктовий цукор

Гірка правда про фруктовий цукор

Основним джерелом енергії, що ми споживаємо з їжею, є вуглеводи, які за хімічною будовою розділяються на прості та складні. Складні утворюються з безлічі молекул і, потрапивши в організм, поступово розщеплюються, не створюючи «великого вуглеводного навантаження» – це крупи, хліб, картопля, тобто усі крохмалисті продукти. До складних вуглеводів також відноситься клітковина, але наш організм не вміє її перетравлювати.

Прості вуглеводи далі вже не розщеплюються, тому дуже швидко засвоюються. Фруктоза належить до простих вуглеводів.

Що цікаво: обмін усіх вживаних вуглеводів, окрім клітковини, відбувається через утворення глюкози – простого вуглеводу, який так потрібен нашому мозку та всім іншим клітинам організму.

Цукор є чистою хімічною сполукою, яка швидко відновлює енергетичні витрати, і в природі не існує кращої речовини, коли потрібна негайна енергетична підтримка. Чому ж його часто називають «білою смертю»?

Загальновідомо, що надмірне вживання цукру шкодить здоров’ю, тому ми намагаємось знайти якусь солоденьку альтернативу. І тут за зброю беруться маркетологи – продукти, які зазвичай мали б містити звичайний цукор, роблять солодкими додаючи фруктозу. У багатьох магазинах навіть є відокремлені полички з продуктами для людей хворих на цукровий діабет. На ній можна знайти багато солодощів – печиво, халву, зефір, і всі ці продукти мають позначку «на фруктозі» або «без цукру». Фруктозу навіть додають до продуктів для дітей, адже турботливі матусі обиратимуть для своєї дитини лише найкраще та натуральне. 

Фруктоза відома як фруктовий цукор. Вона набагато солодша, ніж звичайний цукор, міститься у меді, винограді, хурмі, яблуках, грушах, бананах, кавунах та інших солодких фруктах. Всім відома користь фруктів, тому, коли на етикетці ми бачимо помітку «на фруктозі», одразу сприймаємо цей продукт як корисний та «натуральний» – і рука одразу тягнеться його придбати. Тим паче, якщо ці продукти стоять на поличках для людей з цукровим діабетом, ми особливо сприймаємо ці продукти як ті, які мають поліпшувати здоров’я. 

Але чи дійсно фруктоза краща за звичайний цукор?

На початку я вже згадала про те що фруктоза є простим цукром, тобто далі розщеплятися не буде. Проте вона здатна перетворюватися на інші хімічні сполуки. Пам’ятаєте, що обмін усіх вживаних вуглеводів, окрім клітковини, йде через утворення глюкози?     

Наш організм не має потреби у фруктовому цукрі, тому не вміє його використовувати. Що цікаво: фруктоза навіть не проходить через гематоенцефалічний бар’єр – природній бар’єр, який захищає наш мозок від проникнення непотрібних речовин з кровотоку.

Фруктоза сама по собі погано засвоюється організмом, і якщо не всмоктується у тонкому кишечнику, потрапляє далі – до товстого, де її очікують кишкові бактерії. Тому при надмірному вживанні здатна викликати неприємні симптоми у вигляді здуття, надмірного газоутворення, болю в животі та навіть діареї.

У тонкому кишківнику близько половини вживаної фруктози перетворюється на глюкозу, решта надходить до печінки.

Через те що фруктоза не потрібна нашому організму, він намагається її кудись використати.

У печінці зайва фруктоза перетворюється на ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ) – і це головний недолік!  Адже це транспортна форма жирів, яка дуже швидко відкладається у вигляді зайвих кілограмів і призводить до зайвої ваги. Особливо це негативно відобразиться на людях, які мають цукровий діабет ІІ типу. Адже надмірна вага і є однією з причин цього захворювання. І багато дослідників звинувачують саме вживання фруктози як причину виникнення неалкогольної стеатотичної хвороби печінки (минула назва – жировий гепатоз). Тепер ви знаєте, чому після сезону динь, кавунів, персиків та винограду ми набираємо зайві кілограми. А через те, що фруктоза не пригнічує гормон голоду грелін, ми дуже легко можемо з’їсти цілого кавуна.

Вживання зайвої фруктози веде до збільшення тригліцеридів крові, що підвищує ризик серцево-судинних захворювань.

Велика кількість фруктози надходить при вживанні безалкогольних напоїв, цукерок, джемів, желе та різноманітних десертів, в які додається глюкозо-фруктозний або кукурудзяний сироп з високим вмістом фруктози. Багато людей вивчають склад продуктів, та нікого не лякає наявність у складі кукурудзяного сиропу, адже всі знають, що кукурудза – це корисна злакова культура. Ще й без глютену… Але тепер Ви знаєте трохи більше.)

Що ж таке цукор? Основним компонентом цукру є сахароза – вуглевод, який складається з двох молекул: глюкози та фруктози. Сахарозу можна знайти  у  цукровому буряку, тростині, меді та кленовому сиропі. 

Чи кращий мед за цукор? В меді фруктози більше ніж у цукрі, тому, враховуючи її «користь», робіть висновки. Та не спішіть позбуватися медових запасів, адже чайна ложечка меду дуже добре допомагає при болі в горлі.

А як же фрукти? Адже це природнє джерело вітамінів, мінералів, клітковини, і… фруктози. Саме тому, враховуючи її «користь» обирайте фрукти з низьким вмістом фруктового цукру – зелені яблука, ківі, гранати, грейпфрути, а ще краще – надавайте перевагу ягодам. Солодкими фруктами (а тим паче соками) не варто надмірно захоплюватись, сприймайте їх за десерт, пам’ятаючи про апельсин, яким варто поділитись. 

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2025 Антоніна Олійник

Новини:

Про що шурхоче листя

Про що шурхоче осіннє листя

Чи відомо вам, чому восени листя на деревах стає жовтим?

Все завдяки каротиноїдам – рослинним пігментам жовтого та помаранчевого кольору. Влітку ми не бачимо цього яскравого забарвлення через присутність у листі іншого, зеленого пігменту – хлорофілу, який восени руйнується, відкриваючи нам приховану таємницю.

В природі існує понад 600 каротиноїдів, серед них – бета-каротин. Багато з них ще не вивчені, але також надзвичайно важливі для нашого здоров’я.

У  перекладі з латинської «carota» означає «морква», вона, власне, і є цінним джерелом бета-каротину, з якого у нашому організмі утворюється активний вітамін А – вітамін, який ще називають «протиінфекційним». Восени, коли розпочинається сезон застуд, навіть сама природа нагадує нам про цей вітамін, тому що він надзвичайно важливий для відновлення та нормального функціонування клітин слизових оболонок, які є важливим бар’єром на шляху інфекції. Саме через них, як відомо, відбувається перший контакт вірусів та бактерій з організмом. І одним з проявів дефіциту вітаміну А є схильність до інфекційних захворювань.

Вітамін А міститься тільки у тваринних продуктах, основаними джерелами якого є печінка, вершкове масло та яєчні жовтки.

Важливо знати, що надмірне вживання вітаміну А може спричинити токсичний ефект та викликати вади розвитку плода під час вагітності. Саме через високий вміст вітаміну А в печінці при плануванні та під час вагітності варто утриматись від її вживання.

Перетворення каротиноїдів в активний вітамін А –  добре регульований процес, тому передозування вітаміну А з рослинних джерел навряд чи викличе отруєння.

Джерелами бета-каротину є темно-зелені листові, жовті, помаранчеві та червоні овочі та плоди: морква, петрушка, червоний перець, зелена цибуля, помідори, шпинат, обліпиха, горобина, шипшина, гарбуз, абрикоси. Для кращого засвоєння бета-каротину продукти, які його містять,  варто вживати після варіння та подрібнення з одночасним вживанням оливкової олії, багатої на ненасичені жирні кислоти та вітамін Е.

Надлишок бета-каротину може надати шкірі жовтуватий відтінок, що особливо помітно на долонях, кутикулі та підошвах ніг. Окрім того, надмірне вживання бета-каротину може посилити дію на печінку різних токсинів та порушити засвоєння інших важливих каротиноїдів. Тому, пам’ятаючи про користь каротину, не варто надзвичайно захоплюватись вживанням морквяного соку. Пам’ятайте, що харчування має бути збалансованим та різноманітним. 

Цікавий факт! Виражене недоїдання та незбалансоване харчування уповільнює обмін речовин, разом з тим уповільнюється перетворення каротину, що веде до збільшення його рівня в крові та набуття шкірою жовто-помаранчевого відтінку. Особливо це стає помітним у дітей та підлітків, які, загалом, повільніше перетворюють каротин у вітамін А. Тому, якщо помічаєте таку зміну кольору шкіри, можливо, час оцінити збалансованість вашого раціону?

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

Новини:

До Всесвітнього дня здорового харчування

До Всесвітнього дня здорового харчування

16 жовтня відзначається Всесвітній день здорового харчування і Всесвітній день цього продукту, який є важливою складовою харчування більшості людей вже декілька тисячоліть, а його аромат вважається одним із найприємніших ароматів в усьому світі. Здогадалися, про що йдеться мова? Так, це – ХЛІБ!

Яких тільки міфів не ходить навколо цього продукту! Хтось не уявляє без нього жодного прийому їжі та заїдає ним навіть картоплю і макарони, хтось демонізує цей продукт і звинувачує у виникненні багатьох проблем зі здоров’ям, а хтось має критичне мислення та шукає наукове пояснення тій чи іншій думці. Отож, розберемо найпоширеніші та найважливіші міфи і факти про хліб, які варто знати кожному.

«Прибери хліб з раціону і ти почнеш худнути!» Хто не чув цю фразу! Але насправді, зайва вага – мультифакторне захворювання,  і хліб не є причиною зайвих кілограмів, звісно, якщо ми не з’їдаємо цілого батона протягом дня.

3–4 шматочки хліба містять близько 200–300 ккал (в залежності від складу), якщо взяти за добову середньостатистичну потребу в енергії 2000 ккал, то не так вже це й багато.

«Хліб – це прості вуглеводи, які потрібно виключити з раціону!» – помилка, якої часто припускаються нутріціологи, які не вивчали хімію. Насправді, хліб є джерелом складних вуглеводів, які будуть надавати нашому тілу енергію протягом тривалого часу. Звісно, хліб не є обов’язковим компонентом раціону, якщо ви вживаєте інші джерела вуглеводів: каші, картоплю, макарони, овочі, фрукти. Проте, цей продукт значно полегшує нам життя, коли ми ламаємо голову над тим, що взяти з собою на роботу.

Більшість споживачів начувані про користь цільнозернового хлібу і тому обирають хліб із зернятами та вважають, чим хліб дорожчий – тим він кращий! Це типова помилка багатьох людей.

Насправді, наявність гарбузового, соняшникового, кунжутного чи лляного насіння хоч і збільшить вартість хліба, проте не зробить його цільнозерновим, якщо в ньому немає борошна із цільного зерна. Що ж це за борошно, і яку воно має перевагу над звичайним?

По перше, розберемось що таке звичайне біле рафіноване (очищене) борошно. Це подрібнене зерно, з якого видаляється зовнішня оболонка, зародок, лишається лише внутрішня частина, яка є фактично крохмалем – чистим вуглеводом без клітковини, мінералів і вітамінів. При виробництві цільнозернового борошна зберігаються всі компоненти зерна, таке борошно містить більше білку, клітковини, важливої для кишківника, мікроелементів – магнію, заліза, кальцію та вітамінів В і Е. 

Хліб із очищеного борошна ніяким чином не нашкодить нашому організму, якщо ним не зловживати, адже в ньому немає якихось шкідливих речовин. Сучасні комерційні види хліба, які виготовляють з очищеного борошна, дуже смачні, духмяні та апетитні. І немає нічого поганого в тому, щоб інколи ними посмакувати. Проте, варто відноситись до них як до «смаколиків», адже це рафіновані продукти, яких вистачає у нашому харчуванні. Зізнаємось, ми зловживаємо солодощами і випічкою, та споживаємо замало клітковини, тому більшу частину хлібного кошику доречно заповнити саме цільнозерновим хлібом.

Цільнозерновий хліб – це той, який містить не менше 51% цільного зерна, тому. обираючи хліб, варто звертати увагу не на маркетингові пастки у вигляді яскравих надписів «містить цільне зерно», «мультизерновий», «мультизлаковий», які можуть ввести в оману, а уважно вивчати саме склад продукту, який, зазвичай, не привертає нашої уваги. 

Часто у складі можна побачити термін «борошно грубого помелу» –борошно із якого частково видаляються оболонки та зародок, тому поживних речовин в ньому буде дещо менше, проте недосвідчений споживач може сприйняти це як цільнозернове борошно. 

«Для чого взагалі роблять хліб з очищеного борошна?» – природнє питання, яке виникає після того, як дізнаєшся про користь цільного зерна. Насправді, рафінацію придумали не для того, щоб нам нашкодити, а зовсім навпаки – рафіноване борошно краще зберігається, з ним легше працювати. Тому цільнозерновий хліб і коштує набагато дорожче. Гарною альтернативною є хліб з житнього борошна, яке зберігає багато клітковини навіть при очищенні.

Варто зауважити, що людям з певними захворюваннями шлунково-кишкового тракту (наприклад, гастриті), краще обирати хліб саме з очищеного борошна, бо груба клітковина може погіршити стан. 

«Без цукру, без дріжджів, без глютену…» 

Серед неймовірного різноманіття хліба маркетологи пропонують більш «корисні» варіанти, що не місять «шкідливих» компонентів.

«У хлібі багато глютену! Про нього так багато говорять. Мені потрібен безглютеновий хліб». Чи дійсно глютен такий страшний?

«Такий поганий глютен» – чудовий спосіб заробітку нутріціологів, які продають вам «таємні знання» на їхніх курсах та чудовий інструмент невтішних маркетологів, які шукають способи збільшення попиту на безглютенові продукти. Тому демонізація глютену має сенс!

Глютен – це група білків, що містяться в пшениці, житі, ячмені, вівсі. Сувора безглютенова дієта є вимушеною необхідністю для людей з целіакією і має ряд недоліків: вона дефіцитна по клітковині та багатьом мікроелементам, дороговартісна і складна у дотриманні.

«Але мені стало краще після відмови від глютену!» – часта відповідь тих, хто відмовився від цього «ворога». Насправді, дійсно так буває: при відмові від глютену покращення може настати вже сьогодні!

Часто причина поганого самопочуття була не в глютені, а в надмірному вживанні вуглеводів, в тому числі, хліба, що в цілому призводило до незбалансованого харчування.

Не варто забувати і про «ефект плацебо», тобто самонавіювання. Для деяких людей з відсутністю критичного мислення, відмова від глютену є своєрідним ритуалом турботи та любові до себе. Простіше в усьому звинуватити шматок хліба, ніж забезпечити собі достатній сон, режим дня, раціональне харчування, фізичну активність та турботу про психічне здоровʼя. 

Будь-яке обмеження має бути обґрунтованим. І для цього існують лабораторні обстеження і, врешті-решт, харчовий щоденник. 

Цікава думка про небезпеку хліба в плані «склеювання» нашого кишечника, адже з борошна варили клей! Клейковина – друга назва того ж глютену, завдяки якому тісто набуває тягучої та вʼязкої консистенції при замішуванні та стає пухирчастим під час випікання. (А кому корисна його демонізація, ви вже знаєте).

Неможливо оминути пояснень стосовно дріжджів – основного інгредієнта хліба.

«Потрібно обирати бездріжджовий хліб! Дріжджі – це гриби, які заселять наш організм і призведуть до кандидозу». Та чи дійсно дріжджі – винуватці кандидозу?

Насправді, нічого спільного з кандидою хлібні дріжджі не мають. Кандида – це умовно патогенний мікроорганізм, який в нормі існує в нашому тілі, а до захворювання призводить у разі зниження імунітету. Дріжджі, що використовуються при випіканні хліба є сахароміцетами – зовсім іншим видом грибів, які не чинять патогенного впливу. Тому припиніть звинувачувати хліб у кандидозі! А ось про надлишок вуглеводів при надмірному вживанні хліба забувати не варто. 

Деякі чутливі люди краще переносять хліб на заквасці, тому що вона забезпечує триваліший цикл бродіння, що зменшує кількість вуглеводів. Причиною здуття та інших неприємних симптоми з боку травної системи при вживанні звичайного хліба є не дріжджі, а саме – вуглеводи.

Також дуже хибно вважати, що бездріжджовий хліб «на заквасці» не містить дріжджів, тому що закваска сама по собі є нічим іншим, як поєднанням молочнокислих бактерій разом з дріжджами.

Якщо після цієї інформації тепер у вас з’явився ще й страх закваски, знайте: після відвідування печі все живе гине і дріжджі – не виключення.

«В хлібі не має бути цукру! Цукор – причина зайвих кілограмів». Технологічно, щоб виготовити хліб, цукор не потрібен, але деякі виробники можуть трохи додати його, щоб зробити свій продукт ще смачнішим. Якщо ви вивчаєте склад продуктів, то знаєте, що інгредієнти вказують в порядку зменшення по кількості, і якщо цукор і є у хлібі, як правило, він вказаний десь на останньому місці, разом з сіллю. Тому якщо ви і з’їсте шматочок такого хліба без масла та джему, це не зіпсує вашу фігуру.

А щодо солі? Хліб містить доволі багато солі, в 100г хліба – близько 1,1г солі. Рекомендована безпечна кількість солі для більшості дорослих людей – 5 грамів. І це ще один факт, який застерігає не з’їдати цілий батон за один день, враховуючи інші джерела солі.

Ця стаття була написана до Всесвітнього дня здорового харчування. І на прикладі найуживанішого продукту мала на меті донести, що будь-яка іжа – це не чорне і не біле, і вона є важливим, але не єдиним чинником впливу на здоров’я! І який би хліб не був сьогодні на вашому столі, варто замислитись над українським прислів’ям: люди помирають не від хліба, а від голоду.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

Новини:

Як швидко схуднути?

Як швидко схуднути?

Літо – сезон відкритого одягу. Саме в цей час, більшість людей із зайвими кілограмами особливо переймаються наслідками затишних посиденьок з какао та смаколиками, і багато хто замислюється над тим, як швидко повернути свої колишні форми та швиденько схуднути, щоб влізти у минулорічний купальник.

Кожен хоче бути гарним та струнким, і на цій людській слабкості заробляють більшість блогерів-нутріціологів, які обіцяють швидкий ефект, організовуючи «марафони схуднення», та «розробляючи» індивідуальне смачне меню «без відчуття голоду».

На жаль, ніхто не попередить Вас про те, що ожиріння – це хронічне рецидивуюче захворювання, яке потрібно лікувати протягом усього життя, так само, як, наприклад, артеріальну гіпертензію. Люди без медичної освіти, які отримали модну професію нутріціологів мають право консультувати лише здорових людей, а сказавши Вам правду про ожиріння – ризикують втратити клієнта.

Окрім того, ніхто не попередить Вас про наслідки швидкого схуднення, і про ціну, яку це може Вам вартувати, дізнаєтесь потім, коли марафон вже скінчиться…

Швидко схуднути – не така вже й складна задача. Головна причина ожиріння – перевищення надходження енергії над її витратами, тому для досягнення результату потрібно обмежити калорії та збільшити фізичну активність. Здавалося б, все просто, і йти до лікаря заради цього немає потреби. Та чи дійсно це так?

Найкалорійнішою складової їжі є жири, тому найпростіше знизити калораж їжі шляхом уникання жирних продуктів.

Але! Різке обмеження жирів у раціоні призведе до застою жовчі у жовчному міхурі і врешті-решт – до жовчнокам’яної хвороби.

Річ у тому, що стимулятором скорочення жовчного міхура є виключно жирна їжа – курка на грилі з овочевим салатом не вирішить цього питання, тому в такій ситуації на весь період схуднення обов’язково мають призначатись лікарські препарати, що попередять таке ускладнення, а призначити лікування має тільки лікар.

Різке обмеження калорій призведе до швидкої втрати ваги, особливо – в перші тижні, але через різкі обмеження у нутрієнтах такий «позитивний ефект» неодмінно буде супроводжуватись втратою м’язової маси (яку потім не так легко повернути), випадінням волосся та поганим настроєм.
При експериментах на власному тілі у старшому віці стрімка втрата маси тіла призведе до м’язової слабкості та зменшення щільності кісток, що збільшить ризик падінь і переломів.

Вихід великої кількості жирів з жирової тканини у кров призведе до надходження їх у печінку, що збільшить ризик стеатогепатиту. Надмірне надходження жирів у кров призведе до її загущення, що збільшить ризик тромботичних ускладнень – інфаркту чи інсульту. Як вам така «спокуслива пропозиція»?  

При різкому схудненні відбувається вивільнення величезної кількості органічних токсичних речовин, що може навіть збільшити ризик онкологічних захворювань.

Різка втрата маси тіла доцільна виключно за медичними показаннями і має проводитись під наглядом лікарів різних спеціальностей.

Безпечна втрата маси тіла – це втрата лише 5-10% протягом першого року – і це безпечна та реалістична ціль, яка не має демотивувати. А до досягнення кінцевої мети може знадобитись аж до 3-х років
Про що ще мовчать нутріціологи? Кожен марафон схуднення, кожна спроба «сісти» на дієту є величезним стресом для організму, що запускає так званий «режим економії» – організм не пробачає знущань, тому чергова спроба «сісти на дієту», або взяти участь у «марафоні схуднення» з кожним разом буде даватися все важче і важче, а збільшення ваги після припинення дієти може перевищити попередній рівень, і така ноша врешті-решт може лишитися з вами на все життя.

Ожиріння – не косметичний дефект, це серйозне багатопричинне захворювання, а найголовніше – хронічне, тому вимагає пожиттєвого втручання, а не «тимчасового детоксу».

Саме тому дбайте про себе з розумом, звертаючись до фахівців і не довіряйте своє здоров’я дилетантам.

Безсумнівно, краса має свою ціну, проте вона не повинна бути дорожче здоров’я.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

Новини:

День донора

Дбати про себе, щоб рятувати інших

14 червня відзначається Всесвітній день донора крові.

Бути донором – дати шанс на життя тому, хто цього потребує. Проте, надважливо подбати і про власне відновлення, а саме – відновити запаси заліза в організмі.

Згідно рекомендаціям Міністерства охорони здоровʼя України щодня дорослі чоловіки мають споживати 15 мг заліза, а невагітні жінки – 17 мг.

Залізо надходить до нашого організму з тваринними (м’ясо, птиця, риба, морепродукти) і рослинними (зернові, бобові, овочі, фрукти) продуктами. При чому в деяких рослинних продуктах вміст заліза більший ніж у тваринних.

Цією інформацією часто зловживають популяризатори веганства та вегетаріанства.

Дійсно, у склянці сливового соку – цілих 10 мг заліза (стільки, скільки і в 100 г курячої печінки); у склянці вареного зеленого горошку – 5,6 мг, в той час як 100 г вареної яловичини містить лише до 5 мг заліза.

Попри це, важливо знати, що рослинні продукти містять негемову (тривалентну, Fe3+) форму заліза, яка засвоюється втричі гірше. А саме у тваринних продуктах наявне гемове (двовалентне, Fe2+) залізо, яке є найбільш доступним до засвоєння.

До речі, у тваринних продуктах більше половини заліза також є негемовим, але через те що воно нероздільно споживається разом з гемовим – засвоюється набагато краще. Тому для кращого засвоєння цього елементу із рослинних продуктів їх важливо поєднувати із тваринними.

Окрім того, друзями, що допомагають засвоєнню негемового заліза є продукти, багаті на вітамін С: цитрусові, ківі, броколі, солодкий перець, полуниця, помідори, смородина. Через це, вживання фруктів і овочів разом з тваринними продуктами буде дуже доречним.

Окрім друзів, у заліза є безліч ворогів: наприклад, надмірне вживання клітковини (харчових волокон, які поліпшують роботу кишківника, сприяють нормалізації рівня холестерину та цукру в крові) заважає всмоктуванню заліза, тому важливо не перестаратися з цим корисним нутрієнтом.

Для любителів цілодобового чаювання, інтенсивних споживачів кави, шоколаду та какао є погана новина – ці продукти також заважають всмоктуванню заліза.

Незважаючи на те, що яйця є джерелом заліза (одне яйце забезпечує від 0,5 до 1,5 мг заліза), фосфобілки, які містяться в цьому продукті заважають  засвоєнню цього елементу.

Також перепоною для всмоктування заліза є продукти, багаті на кальцій. Але, якщо людина постійно вживає багато молочних продуктів організм адаптується до цього і залізо засвоюється вже краще.

Ще одним ворогом є фітати, які є у насінні, зернах і горіхах. Саме тому не варто покладати величезну надію на багаті негемовим залізом соняшникове насіння (7 мг заліза/100 г) або інші горіхи (5-7 мг заліза/скл.). Надмірне вживання цих висококалорійних продуктів скоріш сприятиме поповненню жирових запасів організму, а не запасів заліза.

В середньому за добу доросла людина споживає близько 20 мг заліза, але всмоктується не більше 10%.

Враховуючи той факт, що донор втрачаючи 500 мл крові втрачає близько 250 мг заліза, відновити його запаси завдяки харчуванню не завжди легко. Відновлення запасів заліза – тривалий процес, який може відбуватися протягом декількох місяців. Саме тому, протягом двох місяців після цієї процедури часто доцільний додатковий прийом добавок заліза і утримання від повторної здачі крові протягом мінімум 8-ми тижнів.

Для кращого засвоєння заліза, приймаючи його добавки чи препарати, важливо уникати їх одночасного прийому з «ворогами заліза».

Якщо ж попри раціональне харчування і додатковий прийом заліза немає адекватної реакції організму (зберігаються симптоми залізодефіциту) – варто виявити причину цього стану, звернувшись по лікарську допомогу.

P.S. Існує безліч причин зниження запасів заліза в організмі. І серед них – причини обумовлені медичним втручанням. Якщо така шляхетна справа як донорство є вагомою причиною, яку складно не помітити, існує те, що часто не береться до уваги, а саме, часте діагностичне дослідження крові (інколи – без наявної на те потреби). Саме тому не варто займатись самопошуком захворювань без чітко розробленого й обґрунтованого лікарем плану, задля уникнення зайвих інвазивних обстежень та недоцільної втрати крові.

Ваш дієтолог – Антоніна Олійник

© 2024 Антоніна Олійник

Новини:

Йододефіцит – проблема, яку ігнорують

Йододефіцит – проблема, яку ігнорують

Щороку 25 травня, відзначається всесвітній день щитоподібної залози. Цей, схожий за формою на метелик, ендокринний орган вагою лише до 20 грамів впливає на обмінні процеси майже в усіх клітинах організму. А найголовнішим, але не єдиним! елементом для нормальної роботи цього «метелика» є йод.
Незважаючи на те, що 90% захворювань щитоподібної залози викликані дефіцитом йоду, а проблема йододефіциту стосується майже 40% населення нашої планети, його роль досить часто недооцінюється.
Що ж це за елемент, і чому він заслужив стільки уваги?

Йод – це необхідний мікроелемент, основна функція якого – участь у виробництві гормонів щитоподібної залози, а саме – тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3).

Ці гормони відповідальні за безліч процесів в організмі: обмін речовин, зростання і розвиток, здатність до розмноження та роботу нашого мозку.

Дифузний та вузловий зоб, токсична аденома – всі ці захворювання є наслідком йодного дефіциту.

Окрім захворювань щитоподібної залози дефіцит йоду призводить до безпліддя, порушення менструального циклу, спричиняє викидні, вроджені вади, порушує функцію і розвиток щитоподібної залози у дітей та збільшує ризик мертвонародження.

Один з найвагоміших наслідків дефіциту йоду є зниження інтелектуального і професійного потенціалу нації. Якщо жінка під час вагітності недоотримує йод, дитина не зможе бути максимально розумово повноцінною, адже цей елемент вкрай необхідний для внутрішньоутробного розвитку мозку.

Наявність йодного дефіциту до трирічного віку, коли найактивніше формуються ділянки мозку, відповідальні за моторику, когніцію і запам’ятовування, завадить дитині стати інтелектуально здоровою та досягти відповідного рівня IQ.

Йод впливає не лише на обмінні процеси та розумові здібності, а і – на тривалість життя. Неможливо прожити довге життя, якщо до організму не потрапляє достатньої кількості йоду.

Дефіцит йоду також веде до збільшення ризику фіброзно-кістозної мастопатії та навіть раку молочної залози і шлунка.

Окрім того, дефіцит йоду сприяє підвищенню рівня холестерину та загальної захворюваності.

Чому виникає йодний дефіцит?

Йодний дефіцит виникає при недостатньому щоденному споживанні цього елемента через те, що наш організм не вміє його ані виробляти, ані накопичувати.

Проблема йододефіциту має територіальні особливості через нерівномірний природній розподіл йоду у ґрунті і воді .

Йоду дуже мало на територіях розташованих далеко від моря, гірських регіонах, а також – місцевостях з частими повенями. Зменшенню кількості йоду в ґрунті сприяють дощі, які вимивають його протягом тисячоліть, тому врожай вирощений на таких територіях буде дефіцитним за вмістом йоду. Через те, що до організму людини йод потрапляє з їжею та водою, вживання місцевих продуктів на дефіцитних територіях призведе до дефіциту йоду.

Легкий йодний дефіцит широко поширений майже на всій території України. Західні області України: Закарпатська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Тернопільська і Чернівицька є територіями з яскраво вираженим дефіцитом йоду.

 Скільки ж йоду нам потрібно вживати, щоб попередити йододефіцитні захворювання?

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує щоденне споживання на рівні 150 мкг йоду дорослим і дітям з 12 років, 250 мкг  – вагітним та годуючим, 90 мкг – немовлятам і дітям до 5-ти років, 120 мкг – дітям від 6 до 12 років.

Де ж шукати цей важливий мікроелемент, і що станеться, якщо збільшити рекомендоване дозування?

Йод можна знайти як у продуктах харчування, так і у лікарських препаратах та дієтичних добавках, які можна придбати без рецепту.

Важливо пам’ятати, що в деяких дієтичних добавках кількість йоду може перевищувати добову потребу в декілька разів, а завдати шкоду здоров’ю може як дефіцитне, так і надмірне вживання йоду.

При відсутності захворювань щитоподібної залози побічних ефектів може і не бути, адже вона має високі адаптаційні можливості до надмірного вживання йоду. Проте, якщо ж у людини є збільшення залози (ендемічний зоб), високі дози йоду можуть викликати надмірне вироблення гормонів залози (гіпертиреоз), що буде супроводжуватися неприємними симптомами, такими як збудження, тремтіння, часте серцебиття, безсоння, пітливість, розлади травлення тощо. Якщо ж високі дози прийме людина з аутоімунним тиреоїдитом – це може спричинити пригнічення роботи залози (гіпотиреоз) з відповідними симптомами.

Лідером за вмістом йоду є морські водорості, в яких йод складає до 1% сухої маси. В 100 г висушеної морської капусти може міститись від 160 000 до 800 000 мкг йоду. Через те, що у водоростях йод міститься у двох формах – органічній та неорганічній, а неорганічні з’єднання йоду дають багато побічних ефектів, регулярне вживання морської капусти в якості джерела йоду не є безпечним.

Найкращими ж джерелами йоду є морська риба і тваринні морепродукти: креветки, кальмари, краби, восьминоги, молюски. В 100 г цих продуктів міститься від 100 до 500 мкг йоду, тому для повного закриття добової потреби в йоді потрібно щодня вживати 100-200 г цих морських дарів. Не дивно, чому дефіцит йоду такий поширений, адже такі продукти не є доступними для кожного, тим паче, для щоденного вживання.

Йод також міститься в овочах, але його кількість в них надзвичайно мізерна.

Не дуже поширеним додатковим джерелом йоду є йодована питна вода. Також йод може потрапляти до організму з молоком, якщо при його виробництві використовувались йодомісткі засоби для дезінфекції.

Для подолання йодного дефіциту в багатьох країнах застосовуються масові профілактичні заходи. Для цього розроблений спосіб збагачення солі йодом. Заміна звичайної солі на йодовану значно зменшила поширеність йодного дефіциту у багатьох країнах.

Враховуючи те, що йод швидко випаровується, зберігати йодовану сіль необхідно у щільно закритому посуді, а у страви додавати безпосередньо перед вживанням або наприкінці приготування і, окрім цього, при наявності дефіциту вживати йод додатково.

Як же діагностувати йодний дефіцит?

У лабораторних умовах дефіцит йоду можна визначити за його вмістом у сечі. Але, враховуючи те, що йод дуже швидко виводиться з організму, витрачати кошти на цей аналіз не варто. Такий метод доцільний лише у популяційних дослідженнях – так визначається усереднене споживання йоду серед населення.

Існує поширена думка, нібито якщо зі шкіри швидко зникає малюнок нанесений спиртовим розчином йоду, це означає нестачу цього елементу, а регулярні заняття такою творчістю допоможуть усунути йодний дефіцит. Насправді жодних наукових досліджень, які підтверджували ці дані немає, проте важливо розуміти, що регулярне нанесення йоду на шкіру може викликати подразнення і опіки.

Для визначення дефіциту йоду сучасним та доступним методом є проведення ультразвукового дослідження щитоподібної залози, яке дозволяє точно визначити розміри і структуру цього органу. При дефіциті йоду знижується вироблення гормонів щитоподібної залози, а для відновлення вироблення гормонів відбувається збільшення залози – так виникає дифузний зоб. Коли дефіцит йоду не ліквідується на цьому етапі, в деяких ділянках залози відбувається значне збільшення кількості клітин – так з’являються вузли щитоподібної залози.

Значно збільшена щитоподібна залоза – не лише косметичний дефект, вона може чинити тиск на трахею або стравохід, порушуючи дихання та ковтання, а також завадити ранній діагностиці супутнього раку щитовидної залози.

Якщо при ультразвуковому дослідженні не виявлено патологічних змін, чи потрібно визначати рівень гормонів?

Важливо розуміти, що структура і функція органу – поняття не тотожні. Тому для комплексної оцінки щитоподібної залози також варто контролювати рівень гормонів.

Висновки:

Оскільки нам відомі добові потреби, дефіцит йоду можна і потрібно профілактувати та лікувати. Для цього рекомендується заміна звичайної солі на йодовану, вживання морської риби і морепродуктів, а також – індивідуальний прийом препаратів йоду.

Важливо пам’ятати, що для профілактики і лікування дози різняться, а також необхідно враховувати надходження йоду з продуктами харчування. Тому не займайтесь самолікуванням, а звертайтесь до фахівців.

Ваш дієтолог – Антоніна Олійник

© 2024 Антоніна Олійник

Новини:

7 квітня відзначався всесвітній день здоровʼя. Чи варто за це випити?

7 квітня відзначався всесвітній день здоровʼя. Чи варто за це випити?

«Тільки з мудрими пити корисно для нас,
чи бо з милим кумиром у вибраний час.
Не хвались бенкетуючи й потім. Відтак –
пий потроху, пий зрідка, і не напоказ».

Це слова перського філософа Омара Хайяма, який у своїх рубаях часто згадував спиртні напої, а саме – вино.

Думка про те, що помірні дози алкоголю чинять позитивний вплив на здоров’я, міцно засіла в головах більшості людей: і кровообіг покращує, і настрій підіймає, і серцево-судинні хвороби профілактує та навіть запобігає жовчокамʼяній хворобі – суцільна користь!

Для прикладу, сухе червоне вино навіть входить до переліку рекомендованих продуктів «середземноморської дієти», яка наразі є найбільш вивченою стосовно позитивного впливу на здоров’я людини.

Олії у вогонь «користі» також підливає так званий «французький парадокс»: не зважаючи на високу поширеність паління, багату жирами традиційну французьку кухню, рівень серцево-судинних захворювань у Франції досить низький, що пояснюється, зокрема регулярним вживанням вина, яке багате на антиоксидант ресвератрол.

Та чи дійсно це так? Якщо так – чому алкоголь досі не визнали ліками та не поширюють аптечною мережею?

Вчені намагались пояснити «французький парадокс», але дійшли висновку, що кількість вина, яку мала б випити людина, щоб отримати необхідну «захисну» дозу антиоксидантів, мала б бути неймовірно великою. Тому суперечки тривають до цього часу. Можливо, істина все ж не у вині?

За статистичними даними, алкоголь є причиною майже половини усіх вбивств і нападів та чверті зґвалтувань. Виробничі травми, ДТП, нещасні випадки на виробництві, самогубства, руйнування сімей – неповний список проблем, які створює алкоголь …

Для того щоб зрозуміти дію всіх алкогольних напоїв на організм людини, необхідно розглянути їх обов’язкову складову – етиловий спирт.

Етиловий спирт є речовиною, яка утворюється із вуглеводів, але по калорійності наближена до жирів, про що обов’язково необхідно пам’ятати, якщо маєте на меті контролювати масу тіла!

Наведемо деякі дані про Етиловий спирт:

 

  1. Це засіб наркотичної дії, який пригнічує центральну нервову систему людини. Балакучість чи підвищення настрою від прийому незначної дози алкоголю не є результатом активації мозкової діяльності, а відбувається внаслідок пригнічення гальмівних центрів у головному мозку.
  2. Рожеві щічки і тепло у тілі, після спустошеної чарочки, відбувається не завдяки покращенню кровообігу, а через гальмування судинного центру у головному мозку. Саме тому думка, що на морозі можна зігрітися алкоголем – лише ілюзія. При цьому, розширення судин не супроводжується підвищенням температури тіла, як при активній фізичній діяльності, навпаки, при порушенні регуляції судинного тонусу втрата тепла збільшується ще більше, що веде до переохолодження.
  3. Сечогінна дія алкоголю також обумовлена гальмівним впливом на мозок, а саме зниженням вироблення антидіуретичного гормону, який зберігає рідину в організмі, що призводить до зневоднення. Ось чому після вживання спиртних напоїв так хочеться пити.
  4. Алкоголь викликає фізичну і психічну залежність, водночас. На превеликий жаль, не існує достеменно ефективних препаратів для лікування такої залежності.
  5. Щодо профілактики серцево-судинних захворювань алкоголем, варто зазначити, що невеликі його дози підвищують рівень, так званих, «корисних» ліпідів високої щільності у крові та чинять антитромботичну дію. Але необхідно пам’ятати, що спиртні напої збільшують рівень тригліцеридів, що в свою чергу, є додатковим фактором ризику серцево-судинної патології. Окрім цього, хронічне вживання алкоголю призводить до дефіциту вітаміну В1, що вражає нервову систему і серце.
  6. В медичній практиці етиловий спирт застосовується як дієвий антисептик. Але виключно місцевий (зовнішній)!!! Вживання «антисептику» всередину, замість дезінфекції, послаблює імунну систему та навпаки робить наш організм вразливим для інфекцій.
  7. Пам’ятайте, що загальної безпечної дози алкоголю для людини не існує! Водночас дітям, вагітним і людям з певними захворюваннями (наприклад, печінки, шлунку та стравоходу), а також генетичними особливостями, алкоголь протипоказаний взагалі.

Дослідження впливу алкоголю на організм людини є надзвичайно складним. Досі не існує достатньо наукових пояснень стосовно його переваг і користі. А причина в тому, що люди, які утримуються від вживання алкоголю або вживають помірну його кількість, як правило, в цілому ведуть дещо інший спосіб життя, ніж ті, хто ним зловживає. У зв’язку з цим, вкрай важко дослідити, що саме чинить вплив на здоров’я у конкретному випадку.

Як же зрозуміти, має людина «проблеми з алкоголем» чи ні? Для цього існує спеціальне тестування AUDIT (Alcohol Use Disorders Identification Test), яке можна виконати самостійно в домашніх умовах. Воно допомагає виявити людей групи ризику зловживанням і натякнути на необхідність допомоги фахівця.

Пити чи не пити – дилема яка триває…
Не секрет, що якісна реклама збільшує прибуток, алкоголь не є виключенням!
Хоча до цього часу відсутня достатня кількість наукових обґрунтувань абсолютної користі алкоголю, масове поширення інформації про користь помірних доз алкоголю та його доступність значно збільшує продажі! А ви досі вважаєте, що виробники алкоголю дбають про ваше здоров’я, а не про власний гаманець?

То ж робіть власні висновки, і пам’ятайте, що багато чого залежить не лише від алкоголю, а й від закуски!☝🏻

© 2024 Антоніна Олійник

Новини, оголошення:

Цікаві факти та міфи про нирки

Якщо Ви гадаєте, що єдиний орган, який ніколи не відпочиває – це серце, то сьогодні ми поговоримо про інших трудівників нашого тіла. Цей парний орган за формою дуже схожий на квасолю. Здогадалися про що йде мова? Так, це нирки!

Прокрутка до верху