Спіроме́трія — метод діагностики функції зовнішнього дихання (ФЗД), зокрема визначення фізіологічних об’ємів легень та швидкості повітряного потоку під час видиху. Спірометрія є основним функціональним дослідженням дихальної системи. Оцінка функції зовнішнього дихання використовується для діагностики та моніторингу більшості хронічних респіраторних захворювань.
Обладнання.
Для проведення спірометрії на сьогодні найпоширенішими є електронні цифрові спірометри, які автоматизують розрахунки та максимально спрощують дослідження. Всі прилади для проведення дослідження мають відповідати міжнародним стандартам і бути сертифікованими в Україні. Датчики приладів різних виробників можуть бути побудовані на різних принципах: на основі диференційного манометра, турбінні, термокондуктометричні, ультразвукові.
У нашій клініці дослідження проводиться на спірометрі компанії BTL: BTL-08.
В кінці 2019 року Американське торакальне товариство (American Thoracic Society -ATS) i Європейське респіраторне товариство (European Respiratory Society – ERS) опублікували стандарти виконання та інтерпретації спірометрії. Документ містить цінну інформацію щодо підготовки пацієнта, показів та проти показів до проведення спірометрії, методики проведення дослідження та стовінтерпретації результатів.
Покази до проведення спірометрії багато і їх можна розділити на декілька основних груп:
1-діагностика:
- підозра на респіраторне захворювання;
- оцінка тяжкості респіраторного захворювання;
- оцінка прогнозу в осіб із діагноаним респіраторним захворюванням;
- скринінг для осіб із підвищеним ризиком респіраторних захворювань;
- періопераційна оцінка ризику.
2-моніторинг:
- оцінка відповіді на лікування або реабілітацію;
- моніторинг прогресування захворювання і його загострень;
- моніторинг наслідків впливу шкідливих агентів, в тому числі ятрогенних.
3-оцінка інвалідності:
- оцінка функції дихальної системи для страхових або юридичних цілей.
4-інші:
- наукові дослідження;
- оцінка працездатності та моніторинг функції легень у професіях високого ризику;
- оцінка стану здоров’я перед виконанням фізичної активності, що створює ризик для дихальної системи.
Протипокази до проведення спірометрії
Спірометрія , як правило, добре переноситься пацієнтами і рідко є причиною ускладнень. Найчастіше проведення проби викликає запаморочення чи (рідко) втрату свідомості, які не потребують спеціального лікування. Проведення дослідження необхідно припинити, як тільки пацієнт повідомить про подібні скарги чи наявність болю в грудній клітці. У вітчизняних рекомендаціях протипокази розділені на дві групи: відносні та абсолютні. В американських та європейських рекомендаціях всі протипокази до проведення спірометрії вважаються відносними і їх розділяють на декілька груп.
Протипокази до проведення спірометрії.
1-пов’язані з підвищеним навантаженням на серце або впливом на артеріальний тиск:
- інфаркт міокарда протягом останнього тижня;
- низький тиск або тяжка артеріальна гіпертензія;
- клінічно значимі порушення ритму (аритмія);
- декомпенсована серцева недостатність;
- неконтрольована легенева гіпертензія;
- гостре легеневе серце;
- клінічно нестабільна тромбоемболія легеневої артерії;
- втрата свідомості чи запаморочення, пов’язані з глибоким диханням чи кашлем в минулому.
2-пов’язані з підвищенням внутрішньочерепного і внутрішньоочного тиску:
- аневризма внутрішньочерепних артерій;
- нейрохірургічна операція впродовж останніх 4-х тижнів;
- нещодавній струс головного мозку;
- офтальмологічна операція протягом останнього тижня.
3-пов’язані з підвищеним тиском в приносових пазухах і середньому вусі:
- операція або інфекція приносових пазух або середнього вуха протягом останнього тижня.
4-пов’язані з підвищеним тиском у грудній клітці або черевній порожнині:
пневмоторакс;
- операція на грудній клітці протягом останніх 4-х тижнів;
- операція в черевній порожнині протягом останніх 4-х тижнів;
- пізній термін вагітності.
5-пов’язані з ризиком передачі інфекції:
- гостре інфекційне захворювання або підозра на нього (включаючи туберкульоз);
- об’єктивні симптоми, які сприяють передачі інфекції (кровохаркання, відкашлювання великої кількості секрету, зміни в ротовій порожнині або кровотеча з ротової порожнини).
Крім того необхідно приймати до уваги і інші фактори, які стосуються пацієнта: свіжа травма грудної клітки, болі грудної клітки з різних причин, нездатність щільно охопити губами мундштук (наслідки мозкового інсульту), нездатність пацієнта до співпраці з медичним працівником, що проводить дослідження.
Підготовка пацієнта
Лікар, який призначає пацієнту спірометрію, повинен чітко і в доступній пацієнту формі проінформувата пацієнта про підготовку до дослідження, оскільки це має великий вплив на результати обстеження та їх інтерпретацію.
Отже, передусім, одяг пацієнта повинен бути зручним і не обмежувати рухи грудної клітки.
Перед спірометрією пацієнтам слід уникати:
- куріння тютюну або електронних сигарет за 1 годину до дослідження;
- вживання психоактивних речовин (напр. алкоголю) за 8 годин до дослідження;
- інтенсивного фізичного навантаження за 1 годину до дослідження.
Пацієнт також не повинен вживати велику кількість їжі протягом 2-х годин перед дослідженням. Прийом ліків перед проведенням спірометрії регулюється лікарем, що призначає обстеження, оскільки вживання ліків чи відміна їх прийому залежить від мети дослідження. Якщо спірометрія проводиться як діагностичне дослідження, то слід припинити прийом інгаляторів (якщо стан пацієнта дозволяє), коли ж обстеження проводиться для моніторингу захворювання чи оцінки ефективності лікування, то прийом ліків не припиняється.
Оскільки тривалість ефекту різних інгаляційних препаратів різна, то і час відміни їх прийому різниться.
- β2-агоністи короткої дії (напр. сальбутамол) – 4–6 год
- антихолінергічні лікарські засоби короткої дії (іпратропію бромід) – 12 год
- β2-агоністи тривалої дії (формотерол, сальметерол) – 24 год
- β2-агоністи дуже тривалої дії (індакатерол, вілантерол, олодатерол) – 36 год
- антихолінергічні лікарські засоби тривалої дії (тіотропій, умеклідіній, аклідіній, глікопіроній) 36–48 год
Методика проведення
Дослідження повинне проводитися в тихому приміщенні. Під час дослідження пацієнт повинен сидіти прямо з дещо піднятою головою на кріслі зі спинкою, щоб ноги пацієнта спиралися на підлогу. На ніс пацієнта безпосередньо перед початком обстеження надягається затискач. Добре фіксовані зубні протези можна залишити в роті. Перед виконанням спірометрії персонал, що проводить дослідження повинен чітко і в доступній для пацієнта формі пояснити пацієнту методику проведення проби, оскільки інформативність дослідження напряму залежить від того наскільки чітко виконані пацієнтом вказівки медичного персоналу. На першому етапі досліджується спокійне дихання пацієнта. На другому етапі дослідження виконується проба з форсованим видихом, яка визначає основні показники функціональної спроможності дихальної системи пацієнта. Вимірювання слід повторити не менше 3-х разів, кожного разу чекаючи, доки нормалізується ритм дихання між маневрами. Якщо якість дослідження незадовільна, пацієнт може повторити маневр форсованого видиху до 8 разів. Тест максимальної вентиляції легень нині практично не застосовується, оскільки його діагностична цінність невисока, а імовірність ускладнень значно зростає. При необхідності базова спірометрія може включати додаткові функціональні тести: проба з бронхолітиком чи проба з фізичним навантаження. Результати дослідження після їх обробки спірографом обов’язково оцінюються лікарем, який дає своє заключення.