Моніторування ЕКГ за Холтером
Холтерівське моніторування ЕКГ (Добове моніторування ЕКГ, Холтер ЕКГ) – метод електрофізіологічної інструментальної діагностики, суть якого полягає в тривалій реєстрації ЕКГ в умовах щоденної активності пацієнта з наступним аналізом отриманої інформації.
Методика названа на честь її винахідника – американця Нормана Холтера.
ДМ ЕКГ дозволяє зареєструвати та оцінити порушення в роботі серця, що виникають рідко, оскільки створює можливість для безперервної реєстрації ЕКГ від декількох годин – до 7 діб. Для запису ЕКГ використовується спеціальний апарат – рекордер, що працює від невеликих елементів живлення в автономному режимі. Частіше використовуються так звані, дво – чи три- канальні рекордери. Хоча сучасні апарати дають можливість записувати ЕКГ на 12 відведень. Простота у використанні та невеликі розміри рекордера дають можливість проводити моніторинг ЕКГ як в стаціонарних умовах, так і в звичній для пацієнта обстановці. Також фактична відсутність серйозних протипоказів до проведення моніторування, дозволяє здійснювати дослідження пацієнтам різних вікових груп. Запис зберігається в електронному вигляді на спеціальний носій, потім за допомогою спеціальної програми обробляється і в подальшому аналізується підготовленим медичним персоналом (лікарем).
Покази до проведення моніторування ЕКГ:
- скарги та симптоми, що можуть бути обумовлені аритмією (відчуття серцебиття, перебоїв у роботі серця, втрата свідомості чи запаморочення);
- оцінка наявності нічного апное;
- діагностика коротких епізодів ішемії міокарду у випадку протипоказів до проведення проб з фіз. навантаженням чи їх не інформативності;
- оцінка ефективності антиаритмічної терапії;
- діагностика ускладнень у деяких категорій пацієнтів з симптомами аритмії чи без них (гіпертрофічна кардіоміопатія, хворі які перенесли інфаркт міокарда, синдром подовженого чи вкороченого інтервалу QT);
- оцінка роботи кардіостимулятора.
Протипоказами до проведення добового моніторування ЕКГ є наявність на грудній клітці пацієнта в місцях передбачуваної фіксації електродів висипань, ран. Також не рекомендується проведення обстеження у пацієнтів, з якими неможливий продуктивний контакт, і є ризик пошкодження реєстратора чи отримання некоректних даних.
Як проводиться дослідження?
Для запису ЕКГ використовують одноразові клейкі електроди, які фіксують на грудній клітці пацієнта згідно зі схемою, запропонованою виробником. Шкіра в місці кріплення електроду має бути знежирена спиртом, у разі наявності волосся – його збривають. Рекордер фіксується за допомогою спеціальної кобури та ременів на торсі пацієнта способом, передбачений виробником .
За час моніторування пацієнт веде свій звичний спосіб життя та веде щоденник з описанням в ньому скарг (при наявності) із зазначенням часу, фіксацію часу прийому ліків, періоду сну, фізичного навантаження та ін. Лікар, що рекомендує пацієнту моніторування ЕКГ, регулює прийом ліків на час проведення дослідження, а також дає рекомендації щодо фізичної активності.
Аналіз запису ЕКГ
Після закінчення моніторування запис обробляється за допомогою спеціальної програми з подальшим аналізом його лікарем. По закінченні аналізу лікар робить заключення. Загальноприйнятого зразка заключення немає, однак є обов’язкові моменти, що лікар має внести до заключення. Як правило, це інформація про ритм серця, його джерело та частоту, відомості про порушення ритму та провідності, зміни тривалості інтервалу QT, наявність гемодинамічно значимих пауз, наявність ішемічних змін сегменту SТ. Також проводиться аналіз зв’язку змін на ЕКГ із скаргами пацієнта та фіз. навантаженням. Зазначені в заключенні патологічні зміни та особливості повинні бути проілюстровані фрагментами ЕКГ за вказаний період дослідження.
