Гінекологічне відділення

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – одне з найпоширеніших ендокринних захворювань серед жінок репродуктивного віку, що характеризується порушенням менструального циклу, підвищеним рівнем андрогенів та полікістозними змінами яєчників. Це не є суто гінекологічна проблема. Цей розлад виникає внаслідок порушення функції гіпоталамуса, гіпофіза та яєчників. Поширеність СПКЯ становить 5-15% серед жінок репродуктивного віку.

Як правило, жінки скаржаться на нерегулярні місячні, іноді з тривалими затримками, оволосіння по чоловічому типу, збільшення ваги, акне, безпліддя. Діагноз встановлюється на основі анамнезу, скарг, результатів визначення рівня гормонів (підвищений рівень тестостерону, АМГ та індексу НОМА) та даних дослідження УЗД ОМТ (полікістозна будова яєчників, ознаки ановуляції).  

Передменструальний синдром (ПМС) – це функціональний розлад ЦНС під впливом несприятливих факторів, що циклічно виникає у деяких жінок за 2-10 днів до менструації та погіршує якість життя. Більшість жінок відчувають легкі симптоми перед менструацією. На ПМС страждають 24-40% жінок репродуктивного віку, серед них – 5-8% мають важку форму перебігу цього синдрому.

ПМС характеризується різноманіттям симптоматики. Наразі відомо більш ніж 150 симптомів.

Фактори ризику:

• генетична схильність;
• гінекологічні та ендокринні захворювання;
• стреси;
• недостатня фізична активність;
• недавні пологи або аборт;
• початок прийому або відміна гормональних препаратів.

В залежності від переважання тих чи інших симптомів виділяють 4 основні клінічні форми та атипову форму синдрому:

• нервово-психічна (найпоширеніша форма) – переважають такі симптоми, як агресивність, дратівливість, плаксивість, депресія. У молодих жінок переважає депресія, у жінок більш старшого віку превалює агресивність.
• цефалгічна – характеризується появою пульсуючого головного болю, що може іррадіювати в очні яблука, а також супроводжуватись нудотою, блюванням. Іноді буває запаморочення, підвищена чутливість до запахів та звуків.
• набрякова – переважають нагрубання та болючість молочних залоз, набряки обличчя, гомілок та пальців рук;
• кризова  – характеризується кризовим перебігом, що починається з підвищення артеріального тиску, потім виникає страх смерті, відчуття здавлення за грудиною, оніміння кінцівок;
• атипова – гіпертермічна форма (підвищення температури тіла в другу фазу цикла), гіперсомнічна форма (сонливість в другій фазі циклу), офтальмоплегічна форма (одностороннє закриття ока), менструальна мігрень, алергічна (циклічна передменструальна астма, циклічна нудота та блювання, циклічний дерматит, циклічний ірідоцикліт).

Симптоми:

• фізичні симптоми – набряк та болючість молочних залоз, втомлюваність, біль у мʼязах та суглобах, головний біль, набряки кінцівок та живота;
• емоційні – депресія, апатія, дратівливість, тривога, емоційна лабільність, агресивність;
• поведінкові – бажання вживати вуглеводи та солодощі, зниження соціальної активності, ізоляція, безпричинний плач.

Головна ознака – це циклічність симптомів, їх зв’язок з другою фазою менструального циклу, негативний вплив на повсякденне життя та наявність «світлого» проміжку після менструації. До початку будь-якої терапії пацієнтці пропонують самостійно заповнити щоденник симптомів протягом 2-3 циклів. Саме щоденник симптомів являється основним діагностичним інструментом.

Діагностика ґрунтується на анамнезі пацієнтки:

• має бути принаймні один емоційний і один фізичний симптом впродовж 5-7 днів до менструації;
• симптоми повинні зникати впродовж 3-4 днів після початку менструації і повертатися не раніше, ніж на 13 день менструального циклу;
• симптоми заважають нормальному життю;
• щоденник симптомів, який веде пацієнтка впродовж 2-3 послідовних циклів, є найбільш надійним методом діагностики.

Для полегшення симптомів ПМС рекомендовано:

• обмежити вживання кави, алкоголю, фастфуду, солених та надміру солодких страв;
• за кілька днів до менструації зменшити вживання рідини до 1,5л;
• за тиждень до початку менструації вживати продукти з високим вмістом кальцію;
• дихальна гімнастика та релаксація.

Лікування:

• рефлексотерапія;
• лікувальний масаж;
• термотерапія – «зігрітись під ковдрою»;
• когнітивно-поведінкова терапія.

В лікуванні також використовують фітопрепарати, антидепресанти, гормональні препарати.

Контроль ефективності лікування – це календар симптомів та менструальний календар, який пацієнтка заповнює самостійно до та після лікування, завдяки якому можна оцінити ефективність терапії.

ПМС може супроводжувати жінку протягом усього репродуктивного віку або з’являтися тільки на певних етапах. Після настання менопаузи, коли змінюється гормональний фон, ПМС повністю проходить. 

Лейоміома матки (ЛМ) – це доброякісна пухлина, що виникає з клітин гладкої м’язової тканини матки (тобто міометрія). Терміни «лейоміома», «фіброміома», «міома» є синонімами і позначають доброякісну пухлину матки, що виявляється у 70-80 % жінок, які досягли 50-річного віку. Поширеність захворювання збільшується з віком і досягає максимуму у віці 40-50 років. У  залежності від розташування вузлів виділяють інтрамуральну (вузол в товщі стінки матки), субсерозну (вузол росте в бік черевної порожнини) та субмукозну міому (вузол росте в бік порожнини матки).  

Самообстеження грудей, яке повинна вміти проводити кожна жінка, є дуже важливим. Це найпростіший та найдоступніший спосіб перевірки стану грудей. Найпоширенішим раком у жінок є рак молочної залози. Тому дуже важливо виявити його якомога раніше.

Чому важливе самообстеження грудей?

  Це проста самодіагностика, яка доступна кожній жінці. Регулярно оглядаючи себе, можна виявити ущільнення до 1 см. Приблизно 75% – це доброякісні утворення, які вчасно лікуються і не перероджуються в злоякісні. Якщо підтвердиться, що ущільнення має злоякісні клітини, то при таких розмірах, як правило, ще немає метастазів, і тому жінка має хороші шанси на одужання.

Як часто і коли проводити самообстеження?

  Приблизно з 20 років це має стати щомісячною звичкою. Циклічні гормональні зміни, що відбуваються в організмі жінки, впливають на тканину молочних залоз. Тому найкраще проводити самообстеження грудей в першій половині циклу, після завершення менструації. У більшості жінок цей період припадає на 6-12 день циклу, коли груди найменше нагрубають. Жінки в менопаузі, у яких вже немає місячних, повинні проводити самообстеження в один і той самий день щомісяця. Наприклад, на початку кожного місяця.

Як правильно проводити самообстеження молочних залоз?

  Спочатку проводиться огляд грудей. Для цього потрібно зняти одяг вище пояса та стати перед дзеркалом у добре освітленій кімнаті. Стояти потрібно рівно, спочатку руки вільно опустити  вздовж тулуба, а потім – підняти їх за голову. У кожному з цих положень потрібно оцінити:

• симетричність молочних залоз та сосків;
• наявність припухлостей, втягнення соска, зміна характеру поверхні шкіри (виразка, лущення, зморшкуватість, бугристість, схожа на поверхню лимонної кірки);
• колір шкіри, наявність плям.

У більшості жінок молочні залози дещо асиметричні. Насторожити має, коли асиметрія стала більш помітною, ніж раніше.

  Після огляду проводиться пальпація молочних залоз. Слід лягти на спину і промацати груди, повторюючи процедуру при різних положеннях руки  зі сторони обстежуваної молочної залози: уздовж тулуба та піднята за голову. Можна робити таке обстеження під час душу, оскільки так легше ковзати пальцями по вологій шкірі. Промацування здійснюється кінчиками пальців, не пропускаючи жодного сантиметру грудей, за годинниковою стрілкою навколо соска, потім вгору-вниз з кожного боку молочної залози. Окремо обстежується сосок. Його стискають між пальцями без надмірного зусилля, починаючи з краю ареоли, для того, щоб оцінити наявність чи відсутність виділень. Після цього потрібно пропальпувати піхпахвинну западину з обох сторін, щоб оцінити стан лімфатичних вузлів.

Кожна жінка хоче якомога довше лишатися молодою, красивою та здоровою, тому регулярно відвідує перукаря, косметолога, майстра манікюру та педікюру. Візит до гінеколога з метою профілактики частіше відкладається до тих пір, поки не виникнуть  скарги та проблеми в жіночому здоров’ї, для подолання яких іноді потрібно докласти чимало зусиль, часу  та терпіння. Тож якби щорічні огляди у гінеколога стали регулярними, то більшості жінок можна було б уникнути багатьох проблем.

Хочемо запровадити моду на гінекологічний чек-ап – комплексне обстеження жіночого репродуктивного здоров’я з метою профілактики, що проводиться 1 раз на рік. 

Молочниця або Вульвовагінальний кандидоз (ВВК) – це стан, який характеризується появою великої кількості грибкової флори у піхві жінки. Приблизно 75-80% жінок хоча б раз стикались з цією проблемою протягом життя. Молочницю не відносять до інфекції, що передаються статевим шляхом. Іноді вона може виникати у жінок, які не живуть статевим життям.

ПРИЧИНИ МОЛОЧНИЦІ

У нормі піхва містить незначну кількість різних мікроорганізмів, серед яких є і гриби роду Кандида, які ніяк не проявляють себе. Але якщо порушується баланс мікрофлори піхви та створюються умови для росту грибів, то виникає молочниця. Ось деякі фактори, які найчастіше призводять до активації росту грибкової флори:

• прийом антибіотиків, гормональних препаратів, в тому числі і КОК;
• вагітність;
• підвищений рівень глюкози крові;
• ослаблений імунітет (ВІЛ, курси хіміотерапії, наявність хронічних запальних процесів, тощо);
• порушення власної гігієни (неправильне використання прокладок, тампонів; використання миючих засобів з антибактеріальним ефектом, синтетична нижня білизна).

СИМПТОМИ МОЛОЧНИЦІ

• свербіж та печія в ділянці вульви та піхви;
• почервоніння та набряк вульви та піхви;
• дискомфорт при сечовипусканні;
• біль під час статевого акту;
• білі сироподібні виділення з кислуватим запахом.

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

Для діагностики кандидозу проводиться гінекологічний огляд та забір матеріалу для дослідження (мазок на флору та бакпосів урогенітальних виділень).

Для лікування використовують протигрибкові препарати у вигляді таблеток та вагінальних свічок. Схему та тривалість терапії лікар підбирає індивідуально кожній пацієнтці відповідно до результатів аналізів.

Тому не варто займатися самолікуванням, бо це призводить до хронізації процесу і в подальшому – до частих рецидивів молочниці.

Під час лікування варто дотримуватись наступних рекомендацій по харчуванню – потрібно віддати перевагу кисломолочним продуктам, свіжим овочам, фруктам, кашам, виключивши з раціону солодке, борошняне, випічку.

ПРОФІЛАКТИКА  МОЛОЧНИЦІ

• зручна спідня білизна, бажано бавовняна;
• вчасно міняти мокрий одяг на сухий після відвідування басейну, купання у водоймах;
• уникати безконтрольного прийому антибіотиків;
• раціональне харчування – без  надмірного вживання солодощів;
• захист під час статевого контакту;
• регулярні профілактичні огляди у гінеколога.

Вірус папіломи людини (ВПЛ, HPV) –  група вірусів, що переважно передається статевим шляхом як в чоловіків, так і в жінок, уражаючи шкіру та слизові оболонки. Сьогодні ні в кого не викликає сумніву в тому, що основною причиною раку шийки матки є ВПЛ.

Найнадійнішим методом захисту від вірусу папіломи людини є вакцинація.

Чим небезпечний впл?

Існує близько 200 різних штамів вірусу папіломи людини. Впродовж життя ВПЛ інфікується щонайменше троє з чотирьох людей. Найчастіше інфікування відбувається у віці 20-25-років. У 9-ти з 10-ти інфікованих імунна система сама пригнічує ВПЛ протягом 2-х років після інфікування, не призводячи до захворювання. Проте в деяких пацієнтів інфікування ВПЛ сприяє розвитку злоякісних новоутворень різної локалізації (наприклад, раку шийки матки, раку статевого члена, раку аноректальної ділянки, раку ротоглотки). Найнебезпечнішими є 16-й і 18-й типи ВПЛ, які викликають  до 70% випадків раку шийки матки.

Як можна заразитись впл?

Вірус папіломи людини передається головним чином під час статевого акту, тож більшість людей інфікуються ВПЛ незабаром після того, як починають вести статеве життя (інфікуватись можна як під час вагінального, так і під час анального чи орального сексу через контакт із зараженою шкірою або слизовою оболонкою статевих органів). Але симптоми можуть виникати навіть через багато років після контакту із інфікованою людиною, тому не завжди можна визначити, коли саме сталося інфікування. Також можлива передача ВПЛ від матері до дитини під час пологів.

Як захиститись від впл?

Наразі на ринку України доступні дві вакцини для профілактики ВПЛ: Церварикс  (виробник GlaxoSmithKline, Бельгія) та Гардасил (виробник Merck, США). Церварикс забезпечує захист від двох найбільш онкогенних типів ВПЛ – 16 та 18,  а Гардасил, крім 16 та 18, захищає ще від типів 6 та 11, які є найпоширенішою причиною виникнення аногенітальних кондилом (бородавок). 

Вакцинувати дівчат і хлопців можна з 9 років. Розпочати курс щеплень можна й пізніше, головне – за можливістю розпочати вакцинацію до початку статевого життя.

Тим не менше, і після початку статевого життя вакцинація може бути ефективною, якщо інфікування ще не відбулося. Необхідність вакцинації дорослих обумовлена способом життя. Наприклад, якщо інфікування ВПЛ не відбулося, пара знаходиться в моногамних стосунках і не планує змінювати такий стан речей, то вакцинація в цьому випадку недоцільна, хоча й нешкідлива. Найоптимальнішою є вакцинація дорослих від ВПЛ до 26 років, проте якщо зберігається можливість інфікування через контакт з новими статевими партнерами, то вакцинація  має сенс і у віці до 45 років. 

В Україні щеплення проти ВПЛ відноситься до рекомендованих, тому вакцина може бути придбана власним коштом пацієнта. Вакцинація проводиться за загальноприйнятими принципами. Щеплення проводиться внутрішньом’язово, в плече.

Разова доза вакцини становить 0,5 мл і є однаковою для дітей та дорослих. Графік вакцинації залежить від віку особи. Починаючи з 9-річного віку та до 14 років на момент першої ін’єкції щеплення можна проводити двома дозами вакцини. Починаючи з 15-річного віку рекомендується лише трьохдозовий графік вакцинації.

Вакцина забезпечує вироблення імунітету, створюючи захисні антитіла ще до ураження вірусом. Однак, вакцина не захистить, якщо жінка вже інфікована ВПЛ, тому важливо зробити щеплення ще до початку статевого життя, щоб знизити ризик зараження. 

  За даними ВООЗ, рак шийки матки (РШМ) є четвертим найпоширенішим видом раку серед жінок у світі. За останні 4 роки в Україні кількість випадків РШМ зросла на 23%. На жаль, у 20-30% жінок цю хворобу виявляють на пізніх ІІІ та ІV стадіях. Саме тому жінці будь-якого віку для профілактики та ранньої діагностики РШМ необхідно регулярно відвідувати гінеколога та проходити скринінгові тести – ПАП-тест та тестування на виявлення вірусу папіломи людини, які допомагають вчасно виявити передракові стани шийки матки. Це, в свою чергу, дозволить відібрати групу жінок, які потребують більш детального дообстеження – проведення кольпоскопії, взяття біопсії шийки матки.