Виділення з піхви – норма чи патологія?
Вагінальні виділення – це нормальне явище, характерне для кожної дорослої здорової жінки.
Деякі жінки вважають наявність виділень з піхви проявом якихось захворювань і намагаються будь-яким чином позбутись їх. Тож спробуємо розібратись, де проходить межа між нормою та патологією.
Звідки ж беруться вагінальні виділення? Сюди входять:
– слиз, що утворюється залозами каналу шийки матки;
– клітини епітелію шийки матки та піхви, що постійно злущуються зі стінок в просвіт піхви;
– мікрофлора, яка представлена 5-12 видами мікроорганізмів (бактеріями, вірусами, грибами), що в нормі заселяють піхву.
Нормальна вагінальна мікрофлора у жінок репродуктивного віку в основному представлена молочнокислими бактеріями. В невеликій кількості наявні стрептококи, бактероїди, ентеробактерії, гриби. В дуже маленькій кількості присутні умовно-патогенні мікроорганізми – мікоплазми, уреаплазми, гриби роду Кандида, гарднерели. Сам факт виявлення цих мікробів не говорить про наявність захворювання.
Завдяки молочнокислим бактеріям вагінальні виділення мають кисле середовище (значення рН 3,8-4,4), яке обумовлює наявність кислуватого запаху (не завжди).
Нормальні виділення
Існує кілька різновидів нормальних вагінальних виділень, характер яких залежить від віку жінки, гормонального статусу, наявності чи відсутності статевого життя та інших факторів.
У дівчаток до початку статевого дозрівання виділень з піхви не повинно бути. Приблизно за рік до початку першої менструації починають появлятись виділення з піхви, які обумовлені гормональною перебудовою організму. Ці виділення рідкі або слизисті, мають білуватий колір або незначний жовтуватий відтінок, без запаху або зі слабким кислуватим запахом. Ці виділення являються фізіологічно нормальними. Вони необхідні для зволоження стінок піхви та захисту статевих органів від інфекційних агентів. При цьому не повинно бути свербежу, печії та почервоніння слизової оболонки зовнішніх статевих органів.
Після того, як менструальний цикл стане регулярним, характер вагінальних виділень міняється в залежності від дня менструального циклу. З моменту закінчення місячних і до 10-12 дня циклу – виділення незначні, водянисті або слизисті, однорідної консистенції (іноді мають маленькі включення до 2мм), прозорі, без кольору або з білуватим чи жовтуватим відтінком, без запаху або зі слабким кислуватим запахом.
В період овуляції (середина циклу) кількість виділень значно збільшується, вони стають слизисті, тягучі, іноді відтінок може бути бежевий, стають схожими на курячий білок.
Після овуляції кількість виділень зменшується, вони стають більш густі та білі. Напередодні місячних можуть мати жовтуватий відтінок.
Але існує ряд факторів, які можуть міняти характер вагінальних виділень.
Початок статевого життя або зміна статевого партнера призводить до того, що в статеві шляхи жінки потрапляє нова, незнайома, хоча абсолютно нормальна, непатогенна мікрофлора. Починається адаптація організму жінки до незнайомої мікрофлори, що може супроводжуватись збільшенням кількості виділень, зміною їх кольору та консистенції. Але при цьому не повинно бути дискомфорту, печії, свербежу.
При прийомі гормональних контрацептивів кількість вагінальних виділень зменшується. Після відміни гормональних препаратів характер виділень відновлюється.
Під час вагітності кількість вагінальних виділень збільшується, що обумовлено зміною гормонального фону.
Після пологів виділення називаються лохії. Тривалість виділення лохій складає 3-6 тижнів після пологів (іноді до 8 тижнів). Спочатку лохії схожі на місячні, іноді можуть мати згортки крові. Поступово їх кількість зменшується, стають мажучі, потім жовтувато-білуваті, а до кінця 6-8 тижня вагінальні виділення мають такий же характер, як і до вагітності.
Після менопаузи кількість виділень зменшується, в їхньому складі переважають кокові мікроорганізми.
Коли варто звернутись до гінеколога?
Коли виділення:
– мають нехарактерний колір та запах, домішки крові;
– змінилась їх інтенсивність та консистенція;
– з’явились свербіж, печія;
– супроводжуються болями в нижній частині живота, подразненням зовнішніх статевих органів
