Поради лікарів

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень (Частина четверта)

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень

Частина четверта

Комп’ютерна томографія. Загальні  відомості.

В наш час КТ використовується для діагностики багатьох захворювань та стану органів та систем. Інформативність та діагностична цінність методики різниться залежно від того, яку систему органів чи ділянку тіла ми досліджуємо, оскільки КТ, як і інші методики, характеризується деякими обмеженнями чи особливостями у застосуванні. КТ має особливу цінність у випадках ранньої діагностики онкологічних захворювань. Для підвищення інформативності обстеження часто проводять КТ з внутрішньовенним введенням контрасту.

Головне, що потрібно пам’ятати – КТ  це методика з використанням рентгенівського випромінювання в високих дозах ,і, хоча сучасні томографи  здійснюють мінімальний  негативний вплив на пацієнта, все-таки доза опромінення досить значна. Тому доцільність  проведення дослідження має оцінювати виключно лікар-клініцист.

Методика КТ має ряд переваг: висока точність знімків досліджуваних органів, швидкість проведення дослідження (при введенні контрасту тривалість процедури збільшується).

Так само, як і всі дослідження в медицині, КТ має покази та протипокази, які різняться залежно від того, яку систему органів чи ділянку тіла ми досліджуємо. Та є загальні протипокази  до проведення КТ, незалежно від досліджуваної ділянки.

Отже,  загальні протипокази  до  проведення КТ:

  • вагітність, крім тих випадків, коли є загроза для життя вагітної;
  • значна надлишкова маса тіла. Допустима маса тіла може відрізнятися залежно від марки томографа та виробника і визначається тим, яку вагу може витримати стіл апарата. Частіше протипоказом є маса тіла більше 150 кг, хоча деякі томографи мають обмеження в 120 кг;
  • високий артеріальний тиск на момент проведення обстеження.

У випадку проведення томографії з використанням контрасту:

  • алергічна реакція на йод чи контраст (під час попередній обстежень);
  • захворювання нирок з розвитком ниркової недостатності (контраст виводиться нирками);
  • у випадку прийому препаратів метформінового ряду при цукровому діабеті (з обережністю!);
  • порушення функції щитовидної залози з високим рівнем гормонів на момент обстеження.

Якщо планується проведення томографії з внутрішньовенним введенням контрасту, пацієнту необхідно дослідити рівень креатиніну в крові. Термін придатності такого аналізу крові не більше 30 днів. 

Перелом шийки стегна

Перелом шийки стегна

Перелом шийки стегна – це порушення анатомічної цілісності кістки стегна в ділянці шийки. Найчастіше зустрічається у людей похилого віку, коли у зв’язку з віком кістка стає крихкою і пористою: достатньо падіння з висоти власного зросту, щоб стався перелом. Травма потребує оперативного втручання (бажано у перші 48 годин після перелому) та характеризується тривалим періодом відновлення. 

Причини

До перелому шийки стегна можуть призвести:

  • неакуратність під час ходьби;
  • нестійкість та падіння;
  • ДТП, падіння із висоти, виробнича травма.

До факторів, які можуть призвести до перелому шийки стегна, також належать надмірна вага, остеопороз, літній вік, менопауза у жінок, пухлини, остеомієліт, шкідливі звички.

Симптоми перелому шийки стегна

Ознаками перелому є:

  • тривалий біль у пахвинній ділянці, що посилюється з часом;
  • неможливість наступити на п’яту і відірвати її від ліжка в лежачому положенні («симптом прилиплої п’яти»);
  • скорочення пошкодженої ноги;
  • поворот стопи назовні
  • хрускіт при спробі повернути ногу в положенні лежачи;
  • біль при пальпації;
  • надмірна пульсація стегнової артерії;
  • неможливість ходити та стояти;
  • больові відчуття при постукуванні по п’яті.

Діагностика

Діагностикою та лікуванням перелому шийки стегна займається травматолог-ортопед. Несвоєчасне звернення до лікаря погіршує стан та подовжує реабілітаційний період.

У разі підозри на перелом проводяться:

  • Рентгенографія – дозволяє підтвердити або спростувати перелом, визначити місце пошкодження (під підставою шийки, в центрі або близько до центру, недалеко від головки стегна).
  • При неінформативності рентгенівського знімка, коли на знімку немає ознак, роблять КТ.

Лікування

Алгоритм ведення пацієнтів при переломі шийки стегна визначається ступенем ушкодження. Можливе консервативне та оперативне лікування.

Консервативний підхід передбачає:

  • іммобілізацію та знерухомлення кінцівки;
  • скелетне витягування (за потреби).

Цей спосіб можливий лише у молодих пацієнтів. Зрощення триває довго (до восьми місяців), а внаслідок тривалого постільного режиму можуть виникати пролежні, варикозне розширення вен та інші ускладнення.

Хірургічне лікування включає:

  • остеосинтез – скріплення уламків кістки гвинтами: вони забезпечують щільне прилягання уламків один до одного, запобігають зміщенню фрагментів. Проводиться відкритим способом або закритим без розкриття суглобової капсули. Після остеосинтезу кістка зростається загалом через 4–6 місяців;
  • ендопротезування кульшового суглоба – високоефективний і безпечний метод, що передбачає заміну пошкоджених елементів штучними імплантаціями. Застосовується 2 види: тотальне протезування – із заміною всього суглоба, і часткове – із заміною шийка стегна, коли тазова частина залишається недоторканою.

Для покращення метаболізму кісткової тканини та підвищення щільності кісток лікар призначає прийом препаратів.

Реабілітація після перелому шийки стегна

Процес та тривалість реабілітації залежить від виду оперативного лікування.

Після остеосинтезу людині не можна переносити всю масу тіла на оперовану ногу протягом 3-5 місяців – стільки часу потрібно на зрощення кісток. Обмеження рухливості передбачає постільний режим, також рекомендується рухатися з допомогою милиць. Навантаження варто поступово збільшувати. Вже в перші дні можна сідати в ліжку, робити дихальну гімнастику, виконувати нескладні вправи для м’язів.

Після ендопротезування навантаження дозволяється наступного дня після втручання. Прискорити відновлення допоможуть терапевтичний масаж, фізіотерапевтичні процедури.

Прогноз та профілактика

Вчасно надана високоспеціалізована медична допомога може попередити важкі ускладнення травми.

Профілактика перелому шийки стегна полягає у контролюванні щільності кісткової тканини жінками після 50 років та чоловіками після 70. Для цього раз на 2 роки проводиться денситометрія. Для зміцнення м’язового каркасу, зв’язку та розвитку координації рухів рекомендується виконання фізичних вправ. Загалом корисними є активний спосіб життя, піші прогулянки, плавання та інші заняття.

Як профілактика також рекомендується прийом вітаміну D, але тільки після аналізів та консультації лікаря.

Харчування має бути різноманітним – це забезпечить організм необхідними мікронутрієнтами. У раціон варто додати м’ясо, рибу та морепродукти, крупи, овочі, фрукти та сухофрукти, молочні продукти, олії. Важливо пам’ятати, що надмірна вага підвищує ризик переломів, створюючи надлишкове навантаження на опорно-руховий апарат.

Регулярні профілактичні огляди допомагають запобігти переломам, захворюванням, підібрати лікування. 

Пролежні

Пролежні

Пролежні Пролежні - це патологічний стан, що супроводжується формуванням виразок (відкритих…
Апендицит

Апендицит

Апендицит  Апендицит - це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона…
Обмороження

Обмороження

Обмороження Зазвичай, обмороження описується за його клінічними проявами.Спочатку передбачити ступінь обмороженого…

Лейоміома матки

Лейоміома матки

Лейоміома матки (ЛМ) – це доброякісна пухлина, що виникає з клітин гладкої м’язової тканини матки (тобто міометрія). Терміни «лейоміома», «фіброміома», «міома» є синонімами і позначають доброякісну пухлину матки, що виявляється у 70-80 % жінок, які досягли 50-річного віку. Поширеність захворювання збільшується з віком і досягає максимуму у віці 40-50 років. У  залежності від розташування вузлів виділяють інтрамуральну (вузол в товщі стінки матки), субсерозну (вузол росте в бік черевної порожнини) та субмукозну міому (вузол росте в бік порожнини матки).  

Лейоміома матки може збільшуватись в розмірах, лишатися стабільною та/або регресувати, наприклад, у постменопаузі.

Діагностика

У багатьох жінок це захворювання має безсимптомний перебіг і діагностується випадково при гінекологічному обстеженні або при УЗД органів малого тазу. Але деякі жінки скаржаться на рясні кровотечі, болі внизу живота та попереку, порушення менструального циклу, порушення сечовипускання, болючість під час статевого акту, відчуття тиску на пряму кишку. Внаслідок тривалих кровотеч розвивається залізодефіцитна анемія, яка супроводжується слабкістю, головокружінням, тощо.

Діагностика ЛМ включає оцінку клінічних ознак, збір анамнезу, аналіз даних  гінекологічного обстеження, УЗД органів малого тазу, діагностичне вишкрібання при потребі. Іноді в складних випадках пацієнтку направляють на МРТ органів малого тазу.

Методи лікування

Лікування ЛМ включає медикаментозні, малоінвазивні, хірургічні методи та їх комбінації. Метод лікування обирається за інформованою згодою пацієнтки в залежності від наявних симптомів, типу, локалізації, розмірів та кількості вузлів ЛМ, віку жінки та бажання пацієнтки зберегти фертильність або матку.

Лейоміоми, які не викликають симптомів, малі або зустрічаються у жінки, яка наближається до менопаузи, часто не потребують лікування.

Жінкам з аномальними матковими кровотечами та больовим синдромом  призначають консервативне медикаментозне лікування, а саме – препарати транексамової кислоти, нестероїдні протизапальні препарати, гормональну терапію. При неефективності медикаментозного лікування використовують інші методи лікування.

Малоінвазивні методи лікування:

  • емболізація маткових артерій (ЕМА) – блокада судин, які живлять пухлину, внаслідок чого вона гине або значно зменшується;
  • фокусована ультразвукова абляція міоматозних вузлів – руйнування вузла під впливом ультразвукових хвиль, які фокусують на міому через шкіру під контролем МРТ.

Хірургічні:

  • гістероскопічна або лапароскопічна міомектомія – висічення вузла матки.

У жінок репродуктивного віку, які не бажають зберігати фертильність, та у пацієнток у постменопаузі видалення матки є остаточним лікуванням лейоміоми матки. Цей радикальний метод використовують у важких випадках і лише тоді, коли жінка не планує народжувати дітей.

При хірургічному лікуванні ЛМ обов’язкове патологогістологічне дослідження операційного матеріалу.

Регулярні медичні огляди та консультації з лікарем зможуть допомогти виявити лейоміому матки на ранній стадії та визначитись з подальшою тактикою ведення для уникнення прогресування хвороби та появи ускладнень.

 

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Біль за грудиною та серцевий напад: клініка та перша допомога

Біль за грудиною та серцевий напад: клініка та перша допомога

Біль за грудиною — це загрозливий симптом, який може свідчити про серцевий напад (початок гострого інфаркту міокарда) або інші небезпечні для життя стани. Вчасне розпізнавання ознак і адекватна медична допомога здатні значно покращити перебіг захворювання.

Що таке серцевий напад?

Серцевий напад виникає, коли кровопостачання до частини серцевого м’яза блокується, зазвичай через тромб у коронарній артерії. Без кисню клітини серця починають відмирати, що може призвести до серйозних ускладнень або смерті.

Клінічні прояви болю за грудиною при серцевому нападі

Симптоми серцевого нападу можуть відрізнятися за інтенсивністю і тривалістю, але найпоширеніші ознаки включають:

  1. Біль за грудиною:
  • відчуття тиснення, печіння, стискання у центрі грудної клітки;
  • може поширюватися на ліву руку, шию, щелепу, спину або живіт.
  1. Інші симптоми:
  • задишка;
  • пітливість, холодний піт;
  • запаморочення або втрата свідомості;
  • нудота, блювання;
  • почуття страху або тривоги.

Примітка: у жінок, літніх людей та людей з цукровим діабетом симптоми можуть бути менш вираженими (сильна втома, задишка, відчуття дискомфорту у грудях, черевній порожнині та ін.).

Диференціальна діагностика болю за грудиною

Не кожен біль за грудиною пов’язаний із серцевим нападом. Можливі інші причини: захворювання периферійних нервів («міжреберна невралгія»); захворювання органів системи травлення (рефлюксна хвороба, гастрит, виразкова хвороба шлунку та ін.). Точну причину може визначити лише лікар.

Перша допомога при серцевому нападі

  1. Виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги:
  • негайно зателефонуйте в екстрену (швидку) медичну допомогу;
  • повідомте диспетчеру про підозру на серцевий напад.
  1. Забезпечення спокою:
  • посадіть або покладіть постраждалого у зручне положення (напівсидячи);
  • забезпечте доступ свіжого повітря, розстібніть одяг, що стискає.
  1. Прийом ліків (за відсутності алергічних реакцій):
  • дайте таблетку аспірину (250-300 мг) для розрідження крові;
  • якщо є нітрогліцерин, дайте одну таблетку під язик (за відсутності протипоказань, таких, як знижений артеріальний тиск).
  1. Моніторинг стану
  • слідкуйте за диханням і свідомістю.

Профілактика серцевого нападу

  1. Контроль факторів ризику:
  • підтримка нормального рівня артеріального тиску, холестерину та глюкози крові;
  • відмова від куріння та зловживання алкоголем.
  1. Здоровий спосіб життя:
  • регулярна фізична активність;
  • раціональне харчування з обмеженням солі, жирів та цукру;
  • контроль маси тіла.
  1. Своєчасне лікування:
  • прийом ліків за призначенням лікаря;
  • регулярні профілактичні обстеження.

Біль за грудиною — це сигнал, який не можна ігнорувати. У разі підозри на серцевий напад важливо діяти швидко: викликати екстрену (швидку) допомогу, забезпечити постраждалого спокоєм і, якщо можливо, надати першу допомогу. Профілактика та контроль факторів ризику допоможуть знизити ймовірність виникнення цього небезпечного стану.

Догляд за ногами при діабеті

Догляд за ногами при діабеті

14 листопада відзначається всесвітній день боротьби з діабетомзахворюванням, поширеність якого щороку зростає й яке є причиною Nº1 смертності від ниркової недостатності, сліпоти у людей працездатного віку і нетравматичних ампутацій нижніх кінцівок.

Судинні та неврологічні порушення – стани, які супроводжують нелікований та несвоєчасно діагностований цукровий діабет.

Це комплексне хронічне захворювання, яке окрім медикаментозного лікування вимагає змін у харчуванні, фізичній активності, відмови від шкідливих звичок і підтримки із боку близьких. Окрім тісної взаємодії з мультидисциплінарною командою лікарів, люди з діабетом також мають взяти активну участь у догляді за собою. А для цього потрібно бути обізнаним в особливостях змін в організмі при цьому захворюванні.

Одним із найрозповсюджених ускладнень цукрового діабету є діабетична нейропатія – стан, який проявляється ураженням нервових волокон – великих і дрібних.

Ураження великих нервових волокон проявляється онімінням, поколюванням, порушенням рівноваги (адже вони відповідальні за відчуття тиску та рівноваги), а це, в свою чергу, значно підвищує ризик падінь.

Дрібні нервові волокна виконують захисну функцію – вони відповідають за почуття болю. Біль – це наш «сторожовий пес», який попереджає про небезпеку задля своєчасного її усунення.

При діабеті чутливість до болю значно порушується, причому вона може як стати неприємно підвищеною, так і значно знизитись. Водночас значно порушуються обмінні процеси у тканинах організму.

Проявом діабетичної нейропатії у чоловіків може бути еректильна дисфункція, яка також є ознакою вже наявних серцево-судинних захворювань.

Нейропатія, яка проявляється сильним больовим синдромом, здатна обмежити рухливість, негативно вплинути на якість життя, призвести до депресії та соціальної ізоляції. Та хоч вона і є дуже неприємним станом та складна у лікуванні, все ж спонукає звернутися до лікаря одразу, але часто чутливість навпаки втрачається, що непомітно для людини з діабетом. 

Так звана «діабетична стопа» – стан коли будь-яка (навіть значна) травматизація стопи не відчувається людиною, що призводить до її ігнорування і подальшого утворення виразок, інфікування, що може закінчитись гангреною й ампутацією кінцівки.

Фактором ризику діабетичної стопи є сухість, лущення шкіри, тріщини, мозолі, ознаки інфекції між пальцями ніг.

На жаль, своєчасна діагностика цього стану доволі утруднена – через значно обмежений час прийому лікар не завжди має змогу ретельно оглянути стопи людини із діабетом. Добре, якщо лікар фізично встигне провести визначення функції ваших нирок, співвідношення альбуміну до креатиніну та своєчасно діагностувати порушення, а також скерує Вас на обов’язкову консультацію до офтальмолога для запобігання сліпоти.

Несвоєчасна діагностика діабетичної нейропатії разом із відсутністю профілактичного догляду за ногами підвищує ризик розвитку синдрому діабетичної стопи.

Тому будьте уважні до свого тіла – якщо відчуваєте будь-який дискомфорт в стопах чи пальцях, наприклад, поколювання, відчуття «повзання мурашок», мерзлякуватість, печіння, або навіть відчуття удару електричним струмом, або ж «синдром неспокійних ніг» (непереборне бажання рухати ногами у стані спокою) – не ігноруйте ці сигнали тіла.

Обов’язковим заходом для профілактики наслідків діабетичної нейропатії є догляд за ногами. А ці 12 кроків здатні врятувати вас від багатьох проблем, що виникають у людей з діабетом.

1. Якщо має місце зниження чутливості, ЩОДНЯ оглядайте свої ніжки. Сухість, лущення шкіри, тріщини, підвищене ороговіння, мозолі, інфекції між пальцями та нігтями – стани, які не можна ігнорувати.
2. Завжди вдома носіть хатнє взуття. Будь-який дрібний предмет (наприклад, дрібна дитяча іграшка) може стати причиною травми стопи.
3. Мийте ноги тільки ТЕПЛОЮ або ПРОХОЛОДНОЮ водою для запобігання опікам. Приймаючи ванну, просіть близьких перевірити температуру води, або самостійно перевіряйте температуру води ліктем або термометром.

4. Стрижіть нігті, не зрізаючи куточки – для запобігання вростанню нігтя


5. Носіть ЗРУЧНЕ широке взуття, яке не погіршує кровообіг в стопі. Взимку це можуть бути уггі, в теплу пору року – сабо, крокси або зручні з м’якого матеріалу кросівки чи кеди. Варто бути обережним із відкритим взуттям, яке може натирати і призводити до значної травматизації. Обираючи зимове взуття, дуже просто визначити його відповідність власній нозі: дістаньте устілку та станьте на неї босоніж – якщо стопа значно виходить за її межі, шукайте іншу модель.

6. Вночі користуйтеся нічним світильником. Пам’ятайте, про можливе порушення рівноваги!

7. Приберіть килими з підлоги, через які можете перечепитися.

8. Забезпечте у ванній кімнаті наявність ручок в душі – це ваша безпека від падінь.

9. Для запобігання опікам – не засинайте, притулившись до батареї, або груби.

10. Відмовтесь від вживання алкоголю, бо він є нейротоксичним і не додає здоров’я вашим нервовим волокнам. Шукайте іншу – нешкідливу та смачну альтернативу, наприклад, каву з корицею (до речі, ця пряність позитивно впливає на рівень цукру в крові), але усьому знайте міру. 11. Приймайте ліки, які призначив вам лікар. Адже єдиним лікуванням діабетичної нейропатії є покращення контролю над рівнем глюкози в крові.
12. Вчасно проходьте діагностику цукрового діабету, пам’ятайте, що нормальний або навіть знижений рівень глюкози крові натще, який зазвичай перевіряють під час профілактичного обстеження, не виключає наявність цукрового діабету або переддіабету, при якому вже відбуваються судинні та нервові ураження. У цьому разі виключити цукровий діабет та переддіабет можна визначивши рівень глікованого гемоглобіну (але цей показник не дуже чутливий до незначних порушень рівня глюкози в крові) або ж провести глюкозо-толерантний тест (цей метод є точним).

Пам’ятайте, попри призначене медикаментозне лікування для досягнення успіху доведеться внести зміни у спосіб життя і покращити свій раціон харчування.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник 

© 2024 Антоніна Олійник

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень (Частина третя)

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень

Частина третя

Рентгенографія органів грудної клітини, в тому числі флюорографія

Протипоказів до проведення досліджень немає.

Спеціальної  підготовки не потребує.  

Особливості проведення: як діагностичне  профілактичне дослідження рекомендовано проводити 1 р/рік. Як діагностична процедура з метою постановки діагнозу та дослідження стану пацієнта в динаміці  у випадку захворювання може виконуватися декілька разів (за потребою), з  урахуванням співвідношення: діагностична користь/шкода  для здоров’я пацієнта.

Рентгенографія опорно-рухової системи та кісток черепа

 Протипоказів нема.

 Спеціальної підготовки не потребує.

Рентгенографія органів черевної порожнини, заочеревинного простору  та органів малого тазу (оглядова)

Протипоказів немає.

Спеціальна підготовка: у випадку невідкладної діагностики дослідження проводиться без підготовки. Якщо дослідження планове, то за 1-2 дні перед обстеженням не вживати харчові продукти, що можуть викликати метеоризм (надмірне газоутворення): бобові, сирі овочі та фрукти, чорний хліб та випічка, молоко, солодощі, а також  – газовані напої. Дослідження проводиться натще.

Особливості проведення: дослідження проводиться в положенні стоячи чи лежачи на лівому боці. 

Рентгенографія органів черевної порожнини з контрастуванням

Протипокази:

  • алергія на контраст;
  • токсичний мегаколон;
  • вагітність;
  • біопсія слизової оболонки органів ШКТ протягом шести місяців;
  • відсутність продуктивного контакту з пацієнтом.

Спеціальна підготовка: Дослідження проводиться натще, за 1-2 дні перед обстеженням не вживати харчові продукти, що можуть викликати метеоризм (надмірне газоутворення): бобові, сирі овочі та фрукти, чорний хліб та випічка, молоко, солодощі, а також  газовані напої. За необхідності може призначатися очисна клізма або проносні засоби. Перед дослідженням не можна курити.

Особливості проведення: перед оглядом проводиться оглядова рентгенографія  органів черевної порожнини  для визначення підготовки кишечника. У випадку наявності калових мас дослідження переноситься на інший день. Для проведення дослідження в якості контрасту найчастіше використовують барієву суспензію, яку готують безпосередньо перед дослідженням та приймають всередину (випивають). Якщо є підозра на перфорацію органів ШКТ,  використання барію протипоказане. У такому випадку використовують водорозчинні препарати йоду.  Барієва суспензія має не дуже приємний смак, тому гірше сприймається пацієнтами. При  потребі барієву суспензію не приймають всередину, а вводять  через пряму кишку за допомогою клізми.

Якщо метою дослідження є огляд кишечника, то перед проведенням процедури  бажано спорожнити сечовий міхур, для уникнення перетискання петель кишечника.

Якщо є необхідність проведення дослідження жінці, що годує грудьми, протягом двох днів після процедури рекомендовано годувати дитину сумішшю.

Рентгенографія сечо-видільної системи з контрастуванням (екскреторна урографія)

Протипокази:

  • алергія на йод;
  • порушення функції нирок;
  • вагітність, окрім випадків, коли ризик для здоров’я матері перевищує ризик для плоду;
  • тяжка серцева недостатність.

Спеціальна підготовка: за 1-2 дні перед обстеженням не вживати харчові продукти, що можуть викликати метеоризм (надмірне газоутворення): бобові, сирі овочі та фрукти, чорний хліб та випічка, молоко, солодощі, а також  газовані напої. Дослідження проводиться натще,  За необхідності може призначатися очисна клізма.

Особливості проведення: дослідження проводиться в положенні лежачи і триває 30-60хв. В момент виконання знімків пацієнт має бути максимально розслабленим та нерухомим (для чіткості зображення). Внутрішньовенно вводиться йодовмісний контраст. Після закінчення процедури пацієнту рекомендовано вживати багато рідини (вода) для швидшого виведення контрасту.

 

Дентальна рентгенографія та рентгенографія придаткових пазух носа

 Протипоказів немає.

Спеціальної підготовки не потребує. 

Мамографія

Протипоказів  немає. Наявність грудних імплантів не є протипоказом  до проведення  мамографії, однак пацієнтка повинна попередити медичний персонал про наявність у неї імплантів.

Спеціальної  підготовки не потребує, однак рекомендовано проводити дослідження на 7-9 день місячного циклу. Шкіра грудей повинна бути чистою і сухою, без нанесених будь-яких косметичних засобів, оскільки вони можуть бути причиною хибних результатів дослідження.

Особливості проведення. Дослідження рекомендовано проводити з 40- річного віку 1раз на 1-2роки, однак  у пацієнток з підозрою на наявність новоутворення молочних залоз або наявність новоутворень у їх прямих родичів мамографія може проводитися  і до досягнення  40 років.

 

Тапеторетинальна дистрофія: що це, і як з цим жити

Тапеторетинальна дистрофія: що це, і як з цим жити

Тапеторетинальна дистрофія (ТРД) — це рідкісна група генетичних спадкових хвороб, що призводять до поступового погіршення зору через пошкодження сітківки та пігментного епітелію. Основною характеристикою цього стану є дегенеративні зміни в сітківці ока, де відбувається накопичення пігменту, витончення тканини та атрофія. Цей процес може зачіпати різні структури ока, включаючи фоторецептори, що відповідають за сприйняття світла.

Хвороба, яка впливає на сітківку ока, поступово погіршуючи зір

Основні ознаки та симптоми:

  • зниження гостроти зору, проблеми з адаптацією до темряви (так звана нічна сліпота), а в пізніших стадіях — втрата периферичного зору, що може призводити до тунельного зору;
  • зниження гостроти центрального зору;
  • проблеми з розпізнаванням кольорів. 

Чому це відбувається?

ТРД викликана мутаціями в різних генах, які відповідають за нормальне функціонування сітківки. В залежності від типу мутації, симптоми та ступінь погіршення зору можуть відрізнятися. Деякі форми ТРД починаються в дитинстві, а інші можуть виявитися тільки в дорослому віці.

Діагностика та лікування

Для діагностики ТРД зазвичай використовують різні методи, такі як електроретинограма (ERG), ретельне обстеження очного дна, оптична когерентна томографія (ОКТ), Комп’ютерне поле зору(КПЗ), генетичні тести та інші.

На жаль, поки що не існує повного лікування для ТРД для всіх форм цієї патології . Однак, деякі методи лікування та допоміжні засоби можуть покращити якість життя пацієнтів. Наприклад:

  • використання спеціальних окулярів та лінз;
  • хірургічні методи в деяких випадках;
  • терапія генної інженерії, яка знаходиться в стадії дослідження.

Як жити з ТРД?

Життя з тапеторетинальною дистрофією може бути складним, але є способи адаптації. Регулярний нагляд у офтальмолога є важливим, щоб контролювати стан очей та адаптувати лікування до змін зору. Підтримка від сім’ї та друзів, а також зв’язок з іншими людьми, які мають цю хворобу, можуть допомогти подолати труднощі. Також є багато технологій та пристосувань, які дають змогу людям з ТРД підтримувати незалежність і якість життя.

Незважаючи на труднощі, пов’язані з тапеторетинальною дистрофією, наука та медицина продовжують робити кроки вперед, шукаючи нові способи лікування та підтримки пацієнтів. Надія є, і з кожним роком вона стає все ближчою до реальності.

Підготовка до грудного вигодування

Підготовка до грудного вигодування

Розглянемо, як підготуватися до такого важливого процесу як грудне вигодування. Звісно, у кожної жінки є свій індивідуальний досвід підготовки, тому що організм унікальний. Але є ряд обов´язкових рекомендацій, які допоможуть правильно підготуватися до грудного вигодування та зробити цей корисний процес приємним для матері і дитини, запобігши певних ризиків та ускладнень, пов´язаних з лактацією.

Для досягнення успішного початку грудного вигодування кожній вагітній та породіллі знадобиться неабияке терпіння, самоповага та підтримка медичного персоналу і родини.

Підготовку грудей до вигодовування треба починати завчасно. Левова частка успіху напряму залежить від відношення мами до грудного вигодовування. Деякі жінки відчувають страх невдачі, що робить процес болісним та може відбити будь-яке бажання годувати грудьми. Цьому не варто піддаватися. Адже саме від вас залежить успішний початок.

Огляд молочних залоз. Він здійснюється акушером-гінекологом ще під час вагітності. При підозрі на новоутворення проводиться консультація мамолога, який обстежить і дасть необхідні рекомендації.

Ставлення до грудного вигодування. Страх невдачі, невпевненість та недостатня віра в себе можуть зробити початковий період вигодовування важким та навіть затримати лактацію. Необхідно відкинути ці страхи та при необхідності отримати підтримку перинатального психолога.

Задати мету щодо терміну вигодовування. Бажано, щоб ще на етапі вагітності жінка вирішила, скільки вона планує годувати – півроку, рік чи більше. Жінки, які задають ціль, як правило, можуть годувати своїх дітей більш успішно і тривало.

Підтримка медичного персоналу і родини. Необхідно розповісти своєму партнеру та родині, що ви збираєтеся годувати грудьми, пояснити, наскільки це важливо для вас. Обговорити, яку саме підтримку ви сподіваєтеся отримати від них після пологів та під час лактації.

Вибір пологового закладу. Дізнайтеся, чи персонал тієї лікарні підтримує грудне вигодовування. Під час госпіталізації розкажіть лікарю, що ви дійсно хочете годувати грудьми, а також погодити зустріч з консультантом з лактації, який допомагає годуючим мамам.

Підготовка грудей. Знання та навички правильної підготовки та гігієни грудей допоможе попередити такі проблеми, як гіполактація, лактостаз, мастит, абсцес молочної залози, тощо. Під час вагітності груди збільшуються за рахунок гормонального впливу. Крім того за останні 3 місяці вагітності соски також збільшуються, наростає пігментація, ареоли темніють, часто виділяються краплі молозива.

Підбір зручного бюстгальтера, який має бути більшого розміру, не повинен тиснути чи робити груди пласкими, виготовлений із м´якого натурального дихаючого матеріалу з гладкою внутрішньою поверхнею для запобігання подразнення соска. З появою краплинок молозива використовуються лактаційні прокладки.

Для правильної гігієни сосків їх необхідно мити щоденно теплою водою, видаляючи виділення та сухі кірочки, використовуючи м´який рушник. Не слід мити груди та соски милом, що сушить шкіру,  викликає подразнення та тріскання. Не терти губкою, що може травмувати соски та не застосовувати речовини, що містять спирт.

При відчутті сухості шкіри грудей та розтяжках слід користуватися живильним кремом, уникаючи зони ареоли та соска. Немає потреби мастити їх кремом, оскільки сальні залози ареоли продукують речовину, що зволожує та живить сосок, захищаючи від подразнення при вагітності та вигодуванні. Під час купання, коли шкіра розм´якшена, варто обережно з боків стиснути сосок до виділення крапель молозива, щоб допомогти отворам відкритися і попередити їх закупорювання.

Перевірити форму та розвиненість сосків.  Для цього треба стиснути ареолу та подивися, чи сосок не став пласким чи втягнутим. Якщо так, необхідно здійснювати коригування соска – обережно потягуючи шкіру ареоли догори-вниз, праворуч-ліворуч. Це слід робити щоденно протягом кількох хвилин. Крім того, варто регулярно обережно масажувати груди, стимулюючи кровообіг, що сприятиме секреції молока. При цьому уникайте надмірно сильного впливу на груди та соски, особливо в останні місяці вагітності, що може призвести до передчасної пологової діяльності.

Ідеальним є проведення цього під наглядом лікаря чи консультанта з питань лактації.

Курган О.І. лікар акушер-гінеколог вищої категорії пологового відділення ЦІТОЗ, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України.

Пошук доказовості методу «Електроміостимуляція»

Пошук доказовості методу «Електроміостимуляція»

Стаття «Електрична міостимуляція (EMS) покращує метаболізм глюкози та поглинання кисню у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу».

Мета: Дослідити вплив EMS в T2DM на метаболізм глюкози, склад тіла та продуктивність фізичних вправ за допомогою нещодавно розробленого костюма для стимуляції, який включає м’язи тулуба, ніг та рук.

У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (T2DM) рекомендується тренування з фізичних вправ для поліпшення глікемічного контролю. Електрична міостимуляція (ЕМС) скелетних м’язів – це новий метод підвищення працездатності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю.

Методи  огляду: взяли участь п’ятнадцять осіб,  які проходили навчання протягом 10 тижнів двічі на тиждень тривалістю 20 хвилин з EMS. Оцінено вплив на глюкозу, глікозильований гемоглобін (HbA(1c)), споживання кисню та склад тіла.

Результати: спостерігалося значне збільшення поглинання кисню на аеробному порозі і максимальної працездатності, з супутньою тенденцією до поліпшення максимального поглинання кисню. Рівень глюкози в крові натще знизився та рівень HbA(1c) знизився також, тоді як середня загальна вага і частка жиру в організмі залишалися статистично незмінними.

Висновки: EMS може покращити метаболізм глюкози та функціональні показники у пацієнтів з T2DM. Ці дані свідчать про те, що EMS може стати новим додатковим терапевтичним режимом фізичних вправ і допомогти пацієнтам подолати свій сидячий спосіб життя.

Посилання: https //pubmed.ncbi.nlm.nih.gov /25734937/

 

Даний метод ефективно використовується у відділенні реабілітації КДЦ, призначається лікарем-фізіотерапевтом при наявності показів. 

Загально-клінічні та біохімічні дослідження крові

Загально-клінічні та біохімічні дослідження крові

Загальноклінічне дослідження крові, будучи одним з найважливіших діагностичних методів, тонко відтворює реакцію кровотворних органів на вплив на організм різних фізіологічних та патологічних факторів. У багатьох випадках воно відіграє велику роль у постановці діагнозу, а при захворюваннях системи кровотворення йому відводиться провідна роль.

Біохімічний аналіз крові – це розгорнуте дослідження венозної крові пацієнта, що проводиться для оцінки роботи внутрішніх органів, виявлення дефіциту вітамінів, ферментів, макро- і мікроелементів, а також – для діагностики патології обміну речовин. Біохімія крові та загальний аналіз крові дозволяють виявити багато захворювань на початковій стадії. Саме тому ці дослідження рекомендується проходити не тільки за призначенням лікаря, але і в профілактичних цілях не рідше одного разу на рік. Результати біохімічного аналізу крові охоплюють безліч пов’язаних між собою показників, і їх інтерпретацією повинен займатися лікар – самолікування небезпечно для вашого здоров’я.

Підготовка пацієнта до дослідження

Здача крові  передбачає дотримання ряду умов – в іншому випадку діагностика буде некоректною (якщо інше не визначено лікарем):

  • кров на  аналіз здається натщесерце, в ранкові години – звичайно в проміжку з 8 до 10, щоб витримати вимоги не менше 8 годин, але не більше 12 годин голоду. У день забору крові варто також утриматись від куріння та споживання кави, чаю, енергетичних напоїв, а алкоголь не можна вживати 24 год. до моменту забору проб крові;
  • рекомендується уникати фізичних і емоційних стресів напередодні процедури. Прийшовши до медичного закладу, постарайтеся спокійно посидіти хвилин 10-15  у зоні очікування перед тим, як буде взята кров;
  • необхідно уточнити у вашого лікаря, чи можливо прийняти ліки після здачі аналізів, чи слід зробити перерву в прийомі медикаментозних препаратів і на який період. Деякі ліки можуть спотворити дані аналізу;
  • якщо вам призначено курс фізіотерапії, проводилося якесь інструментальне дослідження, процедуру, ймовірно, краще відкласти. Проконсультуйтеся зі своїм лікарем.

Дітям до 1 року  рекомендовано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням;

Діти від 1 до 5 років натщесерце, рекомендовано за 30 хв перед взяттям крові випити води 150-200 мл. 

У випадках, коли необхідно отримати лабораторні показники в динаміці, повторні дослідження слід проводити в тому ж медичному закладі і при подібних умовах.

Загальний аналіз сечі. Аналіз характеризує функціональний стан сечовидільної системи. Для дослідження береться ранкова сеча, яка протягом ночі накопичилася в сечовому міхурі. Напередодні здачі аналізу рекомендується не вживати овочі та фрукти, що забарвлюють сечу, не приймати сечогінні препарати, настоянку сени та здавати сечу до початку або через 14 днів після закінчення курсу лікування антибактеріальними, протигрибковими препаратами. Перед збором сечі проводять гігієнічні процедури. Збирається сеча в чистий одноразовий посуд. Для достовірного результату важливо провести аналіз протягом 1,5–2 годин після отримання матеріалу. При тривалому перебуванні сечі в приміщенні при кімнатній температурі відбувається руйнування клітинних елементів, створюються сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів, випадають в осад солі, змінюється рН.

Аналіз калу (копрограма). Метою дослідження є вивчення ступеня засвоєння їжі. Перед дослідженням слід скасувати прийом лікарських препаратів, які посилюють перистальтику кишечника, впливають на зовнішній вигляд калу, колір, мікроскопічний склад. Це проносні, залізовмісні препарати, свічки, касторова і вазелінова олія. Щоб уникнути хибно позитивної реакції на приховану кров перед дослідженням не вживати в їжу м’ясо, рибу, кров’яну ковбасу, препарати гемоглобіну, зелені овочі. Для отримання достовірного результату важливо дотримуватися 3-денної дієти, яка виключає перераховані вище продукти.

Кал збирається у спеціальний одноразовий контейнер, після природної дефекації. Доставляється в лабораторію протягом 1–2 годин при природній температурі або не пізніше 10–12 годин в умовах зберігання при температурі +3–+5°С. Порушення часу доставки спричиняє дію процесів ферментації та гниття, а це призводить до отримання некоректних результатів.

Прокрутка до верху