Поради лікарів

Особливості гігієни порожнини рота при користуванні зубними протезами

Особливості гігієни порожнини рота при користуванні зубними протезами

Зубні протези – це конструкції , які відновлюють дефекти зубів та зубних рядів. Поганий гігієнічний догляд за зубами залишається головним фактором ризику розвитку карієсу та його ускладень, появі зубного каменю. Недотримання гігієни порожнини рота з зубними протезами загрожує розвитком запальних процесів у порожнині рота ,передчасною  втратою власних зубів, що лишилися , скороченням терміну служби ортопедичних конструкцій.

При наявності в порожнині рота незнімних зубних протезів : штучних коронок, мостоподібних протезів  їжа , рідина та м’який зубний наліт мають властивість інтенсивно накопичуватися біля країв коронок, в ділянці міжзубних проміжків та в проміжній частині мостоподібних протезів.Це може стати причиною запалення слизової оболонки, втрати зуба.Накопичення нальоту веде до більш швидкого псування та руйнування фіксуючого матеріалу, що призводить до розцементування  ортопедичної конструкції.Основний догляд за незнімними зубними протезами – чистка їх два рази на день. Можна користуватися звичайною зубною щіткою. Краще підібрати щітку зі щетиною середньої жорсткості. У разі наявності кровоточивості ясен та чутливості емалі власних зубів потрібно  вибрати м’яку щітку. Використовувати зубні пасти ,що сприяють видаленню нальоту та запобігають утворенню зубного каменю.Ефективним засобом  гігієни у разі наявності штучних коронок та мостоподібних  протезів є іригатор, який у режимі  *струмені” найбільш ефективно справляється з вимиванням залишків їжі з важкодоступних місць.За допомогою зубних йоржиків та зубної нитки (флосу) вдається найбільш ефективно очистити проміжну частину мостоподібного протеза в місці його прилягання до слизової оболонки ясен та міжзубний простір. Бажано користуватися зубними ополіскувачами — це препарати по догляду за порожниною рота .Мають протизапальну, антимікробну, регенеруючу і дезодоруючу дію, блокують неприємні запахи та освіжають подих.

Якщо наявні знімні зубні протези, пацієнту не слід забувати чистити також їх, адже на них теж нагромаджуються залишки їжі та мікроорганізми. Між протезом і яснами є проміжок, де знаходяться ідеальні умови для розвитку мікробів. Це сприяє появі неприємного запаху з рота і виникненню запалення ясен та слизової оболонки. Найправильніший підхід – це чищення зубних протезів вранці, після кожного прийому їжі та перед сном. Щоб не пошкодити зубний протез чистку бажано робити м’якою зубною щіткою, з використанням слабоабразивних зубних паст або без вмісту абразивних частинок. Абразиви можуть залишити подряпини на протезах, в яких будуть накопичуватися бактерії та шкідливі мікроорганізми. Щітка повинна бути тільки для протезів. Чистити необхідно всі поверхні, а особливо ту частину, яка прилягає до ясен.Також чистити потрібно не тільки зубний протез, а також свої зуби і ясна. Можна використовувати піну для чищення зубних протезів та пігулки, що розчиняються у воді, в яку занурюють протези на вказаний в інструкції час. При використанні цих препаратів протез не лише очищається від нальоту й залишків їжі, але це дозволяє позбутися неприємного запаху та продезінфікувати знімний зубний протез. Виконуючи чистку, необхідно бути  обережним. При падінні знімні протези можуть тріснути або зламатися . Краще здійснювати гігієнічні процедури над раковиною, наповненою водою або над рушником, щоб знизити ризик поломки під час удару.

Чисті зубні протези менше адсорбують мінеральні солі, що містяться в слині та призводять до появи зубного каменю.

Багатьох проблем після імплантації зубів можна уникнути за допомогою правильного догляду та дотриманням гігієни порожнини рота, завдяки якій знижується ризик появи запального процесу та периімплантиту.При встановлених імплантатах ,рекомендується чистити зуби двічі на день, вранці і ввечері. Чистка повинна проводитися за допомогою зубної щітки і спеціальних міжзубних йоржиків, це дозволяє позбутися від залишків їжі і видалити зубний наліт. Після встановлення імплантату міжзубні проміжки збільшуються. Тому міжзубні йоржики, які завдяки наявності тонких і  довгих щетинок ідеально підійдуть для очищення великих міжзубних проміжків. Використовувати йоржик необхідно акуратно щоб не пошкодити ясна і не викликати кровотечу.Для більшого ефекту гігієнічних процедур у пацієнтів із встановленими імлантами є щоденне використання іригатора.

Виконання всіх вказівок лікаря  по догляду за ротовою порожниною і протезами допоможе зберегти ваші зуби та ясна здоровими, а термін служби протеза буде максимально тривалим.

Паління як фактор ризику захворювань ротової порожнини

Паління як фактор ризику захворювань ротової порожнини

Тютюнокуріння – одна з актуальних соціальних та медичних проблем сучасності, причина багатьох важких захворювань (онкологічних, серцево-судинних, респіраторних та ін.). Поширеність куріння в Україні залишається на високому рівні, курить майже чверть усього дорослого населення.

Згубний вплив тютюнокуріння добре відомий лікарям різних спеціальностей, однак мало  хто вважає, що  куріння спричиняє негативні наслідки і для ротової порожнини, адже першими під удар  шкідливого чинника потрапляють слизова оболонка  порожнини рота та тканини пародонту. Тканини пародонта – це морфофункціональний комплекс,  до складу  якого входять ясна, кісткова тканина з окістям, періодонт і тканини зуба.

Органи і тканини порожнини рота, ротова рідина- це місце первинного контакту організму курця з  токсичними  і канцерогенними речовинами, які входять до складу тютюнового  диму. В огляді  наявних публікацій щодо зв’язку куріння із захворюваннями  ротової  порожнини, який підготувала Колегія лікарів США, доведено значний вплив куріння  на виникнення карієсу зубів ,захворювань тканин пародонта та слизової оболонки порожнини рота, випадки відторгнення зубних імплантатів. Курці стикаються з проблемою галітозу (смердюче дихання), утворенням специфічного щільного нальоту на зубах ( «нальоту курця»), сухістю в порожнині рота і смаковими інверсіями.

Тютюновий дим та тютюнові смоли – речовини, що містять до 2000 хімічних реагентів, негативно впливають на організм курця, та в першу чергу – на  слизову оболонку порожнини рота, яка має високу прониклу  спроможність.

Встановлено також, що куріння негативно впливає на гігієнічний стан порожнини рота, про що свідчать високі значення гігієнічних індексів у курців порівняно з некурцями. У курців інтенсивніше  утворюються тверді зубні відкладення, які травмують ясенний край і є ретенційним пунктом для формування зрілої біоплівки, патогенної для тканин пародонта. Нікотин, який міститься у тютюновому диму, пригнічує синтез колагену, має судинозвужуючі властивості, що гальмує процеси остеоінтеграції  дентальних імплантів та прискорює процеси старіння організму в цілому.

З огляду на вищезазначене, лікарі-стоматологи, як і лікарі всіх спеціальностей, повинні щоденно інформувати пацієнтів про негативний вплив куріння на тканини порожнини рота, спонукаючи останніх до повного припинення куріння.

Все про лапароскопію в Хірургічному стаціонарі №1

Лапароскопія

Що таке лапароскопія?

Лапароскопія – це сучасний малоінвазивний метод хірургічного втручання, який дозволяє проводити операції чи діагностичні процедури через невеликі проколи у передній черевній стінці. Такий підхід мінімізує травматизацію тканин, забезпечуючи швидке відновлення.

Суть методу полягає в тому, що через кілька невеликих проколів (зазвичай 3–4) у черевній стінці вводяться спеціальні інструменти для виконання маніпуляцій. Для покращення огляду черевну порожнину наповнюють вуглекислим газом, що дозволяє хірургу чітко бачити органи за допомогою телескопічної трубки з відеокамерою (ендоскопа). Високоточна візуалізація дає можливість проводити найдрібніші маніпуляції з мінімальним ризиком.

Видалення органів чи тканин здійснюється через невеликий розріз у пупковій зоні. Після операції накладаються косметичні шви, а за потреби встановлюються дренажі. Для знеболення застосовують внутрішньовенний або інгаляційний наркоз, а тривалість операції залежить від її складності та може становити від 15 хвилин.

Показання до лапароскопії

Лапароскопія використовується як для діагностичних цілей, так і для лікування.

Основні показання включають:

  • збір біоптату для гістологічного дослідження;
  • видалення органів або утворень у черевній порожнині та малому тазу;
  • підозра на патології чи травми внутрішніх органів;
  • видалення доброякісних та злоякісних пухлин.

Окрім лапароскопій з метою проведення хірургічних втручань існує діагностична лапароскопія. Вона використовується у випадках, коли інші методи не дали результату, наприклад, для уточнення причин болю в животі чи оцінки стадії онкологічного процесу.

Діагностична лапароскопія

Діагностичну лапароскопію найчастіше виконують в тих випадках, коли неінвазивні методи дослідження виявились неефективними. Відмінністю діагностичної лапароскопії від оперативної в основному є кількість проколів – для забезпечення візуалізації органів черевної порожнини та малого тазу достатньо одного проколу в пупковій ділянці, через який вводиться прилад оснащений камерою. Зображення виводиться на монітор, що дозволяє лікарю візуально оцінити стан внутрішніх органів.

Якщо під час діагностичної лапароскопії була виявлена патологія, що потребує хірургічного втручання, діагностична лапароскопія може перетворитися в оперативну.

Отже, щоб не виконувати 2 рази хірургічну процедуру, діагностувати та пролікувати патологію можуть одномоментно.

Протипоказання до лапароскопії

В деяких випадках проведення лапароскопії унеможливлюється. Такі стани поділяються на абсолютні та відносні протипоказання.

До абсолютних протипоказань відносять:

  • шоковий стан пацієнта;
  • порушення в системі згортання крові;
  • загальне виснаження організму (кахексія);
  • гостра печінкова недостатність;
  • порушення мозкового кровообігу;
  • тяжкі захворювання органів дихання чи серцево-судинної системи в стадії декомпенсації.

Відносні протипоказання – це стани, які підлягають корекції перед проведенням планового оперативного втручання. До відносних протипоказань відносять:

  • гострі респіраторні вірусні захворювання;
  • гнійний перетоніт;
  • кровотеча;
  • Спайковий процес органів черевної порожнини;
  • вагітність на пізніх термінах.

Переваги лапароскопії

Порівняно з традиційними операціями, лапароскопія має низку переваг:

  • мінімальні косметичні дефекти завдяки відсутності великих розрізів;
  • зменшення післяопераційного болю та потреби у знеболювальних;
  • менший ризик утворення післяопераційних злук та ускладнень;
  • малотравматичний метод;
  • швидший період реабілітації порівняно з відкритими оперативними втручаннями;
  • скорочується тривалість перебування пацієнта в клініці в післяопераційному періоді;
  • малий об’єм крововтрати;
  • зниження ризику утворення післяопераційних гриж

Підготовка до лапароскопії

Для успішного проведення лапароскопії пацієнт має дотримуватися рекомендацій. Ось декілька загальних рекомендацій щодо підготовки до лапароскопії:

  • за 3–4 дні виключити з раціону продукти, що спричиняють газоутворення.
  • У день операції не їсти та не пити за кілька годин до втручання.
  • Повідомити лікаря про наявні захворювання чи ліки, що приймаються постійно.

Перед операцією обов’язковими є стандартні обстеження:

  • загальний та біохімічний аналіз крові;
  • група крові та резус-фактор;
  • аналіз сечі;
  • аналізи крові на гепатити, ВІЛ та сифіліс;
  • ЕКГ;
  • флюорографія;
  • для жінок – УЗД органів малого тазу та мазок на цитологію та бакпосів.

Ускладнення після лапароскопії

Ускладнення після лапароскопічних втручань мінімальні. Внаслідок лапароскопії можуть виникати кровотечі через травмування кровоносних судин чи перитоніт, або інші інфекційні ускладнення як наслідок пошкодження стінок кишечника троакаром. Також в рідкісних випадках можливе травмування сечоводів чи повітряна емболія.

Види лапароскопічних операцій у нашому центрі

В Хірургічному стаціонарі №1 абдомінальні хірургічні операції лапароскопічним методом виконують при наступних патологічних станах:

  • холецистит, жовчнокам’яна хвороба.
  • Грижові дефекти – пупкові, пахові, вентральні та післяопераційні грижі.
  • Діафрагмальні грижі в тому числі ГЕРХ та ахалазія кардії.
  • Грижа спортсмена.
  • Апендицит.
  • Діастаз м’язів живота.
  • Спленектомія.

Баріатрична хірургія майже завжди виконується малоінвазивними методами. Лапароскопічно виконують наступні види оперативних втручань:

  • лапароскопічне шлункове міні-шунтування;
  • лапароскопічне шлункове шунтування;
  • повздовжня резекція шлунка.

Відновлення після лапароскопії

Реабілітація після лапароскопії відносно швидка, але залежить від обсягу оперативного втручання.

Невеликі операції, як видалення апендикса, потребують до трьох тижнів для відновлення, а більш обширні втручання, наприклад, видалення селезінки чи частини кишківника, мають довший період повної реабілітації, близько трьох місяців.

Безпосередньо після втручання пацієнт залишається на декілька днів в стаціонарі під наглядом лікарів. Прооперованому виконують перев’язки, видаляють дренажі та згодом відпускають додому.

Протягом першого тижня необхідно уникати фізичних навантажень та тренувань, дотримуватися рекомендацій лікаря щодо харчування та активності. 

Як впливає стрес та війна на організм

Як впливає стрес та війна на організм: інформація для пацієнтів

Війна та її наслідки для здоров’я

Війна завдає багатофакторного впливу на організм, ушкоджуючи фізичний та психологічний стан. Вона призводить до нейро-ендокринно-імунних розладів та виснажує резерви адаптації організму.

Гібридна війна, яка поєднує традиційні військові дії з інформаційним і економічним тиском, також суттєво впливає на психічне та фізичне здоров’я.

Як стрес впливає на організм

Довготривалий стрес:

  • Викликає хронічне запалення, що може призвести до серцево-судинних, аутоімунних захворювань та навіть раку.
  • Знижує захисні функції імунної системи, що збільшує ризик інфекцій.

Симптоми стресу: порушення сну, втома, головний біль, зміни настрою, тривожність.

Посттравматичний стресовий розлад (PTSD)

Виникає внаслідок травматичних подій, таких як військові дії чи аварії.

Основні симптоми: уникнення, тривожність, перепроживання травматичних подій, проблеми з пам’яттю.

PTSD може проявлятися у різних формах: гостра, хронічна, з відтермінованими симптомами.

Як боротися зі стресом: рекомендації для пацієнтів

  • Психологічна підтримка:
  • Звертайтеся до психологів чи психотерапевтів.
  • Використовуйте методи релаксації: медитація, дихальні практики.
  • Творчість, хобі та фізична активність допомагають відволіктися.
  • Нормалізація сну: здоровий сон тривалістю 8 годин є основою гарного самопочуття.
  • Раціон харчування: збалансована дієта з вітамінами та мікроелементами, обмеження легких вуглеводів.
  • Фізична активність: регулярні прогулянки та вправи на свіжому повітрі.

Чому важливо діяти проактивно?

Раннє виявлення стресу та його наслідків дозволяє запобігти розвитку хронічних захворювань.

У нашій клініці ми пропонуємо скринінгові обстеження, консультації фахівців і програми відновлення для підтримки вашого здоров’я.

Звертайтеся до нас, щоб отримати професійну допомогу та зберегти своє здоров’я навіть у складні часи. 

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень (Частина четверта)

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень

Частина четверта

Комп’ютерна томографія. Загальні  відомості.

В наш час КТ використовується для діагностики багатьох захворювань та стану органів та систем. Інформативність та діагностична цінність методики різниться залежно від того, яку систему органів чи ділянку тіла ми досліджуємо, оскільки КТ, як і інші методики, характеризується деякими обмеженнями чи особливостями у застосуванні. КТ має особливу цінність у випадках ранньої діагностики онкологічних захворювань. Для підвищення інформативності обстеження часто проводять КТ з внутрішньовенним введенням контрасту.

Головне, що потрібно пам’ятати – КТ  це методика з використанням рентгенівського випромінювання в високих дозах ,і, хоча сучасні томографи  здійснюють мінімальний  негативний вплив на пацієнта, все-таки доза опромінення досить значна. Тому доцільність  проведення дослідження має оцінювати виключно лікар-клініцист.

Методика КТ має ряд переваг: висока точність знімків досліджуваних органів, швидкість проведення дослідження (при введенні контрасту тривалість процедури збільшується).

Так само, як і всі дослідження в медицині, КТ має покази та протипокази, які різняться залежно від того, яку систему органів чи ділянку тіла ми досліджуємо. Та є загальні протипокази  до проведення КТ, незалежно від досліджуваної ділянки.

Отже,  загальні протипокази  до  проведення КТ:

  • вагітність, крім тих випадків, коли є загроза для життя вагітної;
  • значна надлишкова маса тіла. Допустима маса тіла може відрізнятися залежно від марки томографа та виробника і визначається тим, яку вагу може витримати стіл апарата. Частіше протипоказом є маса тіла більше 150 кг, хоча деякі томографи мають обмеження в 120 кг;
  • високий артеріальний тиск на момент проведення обстеження.

У випадку проведення томографії з використанням контрасту:

  • алергічна реакція на йод чи контраст (під час попередній обстежень);
  • захворювання нирок з розвитком ниркової недостатності (контраст виводиться нирками);
  • у випадку прийому препаратів метформінового ряду при цукровому діабеті (з обережністю!);
  • порушення функції щитовидної залози з високим рівнем гормонів на момент обстеження.

Якщо планується проведення томографії з внутрішньовенним введенням контрасту, пацієнту необхідно дослідити рівень креатиніну в крові. Термін придатності такого аналізу крові не більше 30 днів. 

Перелом шийки стегна

Перелом шийки стегна

Перелом шийки стегна – це порушення анатомічної цілісності кістки стегна в ділянці шийки. Найчастіше зустрічається у людей похилого віку, коли у зв’язку з віком кістка стає крихкою і пористою: достатньо падіння з висоти власного зросту, щоб стався перелом. Травма потребує оперативного втручання (бажано у перші 48 годин після перелому) та характеризується тривалим періодом відновлення. 

Причини

До перелому шийки стегна можуть призвести:

  • неакуратність під час ходьби;
  • нестійкість та падіння;
  • ДТП, падіння із висоти, виробнича травма.

До факторів, які можуть призвести до перелому шийки стегна, також належать надмірна вага, остеопороз, літній вік, менопауза у жінок, пухлини, остеомієліт, шкідливі звички.

Симптоми перелому шийки стегна

Ознаками перелому є:

  • тривалий біль у пахвинній ділянці, що посилюється з часом;
  • неможливість наступити на п’яту і відірвати її від ліжка в лежачому положенні («симптом прилиплої п’яти»);
  • скорочення пошкодженої ноги;
  • поворот стопи назовні
  • хрускіт при спробі повернути ногу в положенні лежачи;
  • біль при пальпації;
  • надмірна пульсація стегнової артерії;
  • неможливість ходити та стояти;
  • больові відчуття при постукуванні по п’яті.

Діагностика

Діагностикою та лікуванням перелому шийки стегна займається травматолог-ортопед. Несвоєчасне звернення до лікаря погіршує стан та подовжує реабілітаційний період.

У разі підозри на перелом проводяться:

  • Рентгенографія – дозволяє підтвердити або спростувати перелом, визначити місце пошкодження (під підставою шийки, в центрі або близько до центру, недалеко від головки стегна).
  • При неінформативності рентгенівського знімка, коли на знімку немає ознак, роблять КТ.

Лікування

Алгоритм ведення пацієнтів при переломі шийки стегна визначається ступенем ушкодження. Можливе консервативне та оперативне лікування.

Консервативний підхід передбачає:

  • іммобілізацію та знерухомлення кінцівки;
  • скелетне витягування (за потреби).

Цей спосіб можливий лише у молодих пацієнтів. Зрощення триває довго (до восьми місяців), а внаслідок тривалого постільного режиму можуть виникати пролежні, варикозне розширення вен та інші ускладнення.

Хірургічне лікування включає:

  • остеосинтез – скріплення уламків кістки гвинтами: вони забезпечують щільне прилягання уламків один до одного, запобігають зміщенню фрагментів. Проводиться відкритим способом або закритим без розкриття суглобової капсули. Після остеосинтезу кістка зростається загалом через 4–6 місяців;
  • ендопротезування кульшового суглоба – високоефективний і безпечний метод, що передбачає заміну пошкоджених елементів штучними імплантаціями. Застосовується 2 види: тотальне протезування – із заміною всього суглоба, і часткове – із заміною шийка стегна, коли тазова частина залишається недоторканою.

Для покращення метаболізму кісткової тканини та підвищення щільності кісток лікар призначає прийом препаратів.

Реабілітація після перелому шийки стегна

Процес та тривалість реабілітації залежить від виду оперативного лікування.

Після остеосинтезу людині не можна переносити всю масу тіла на оперовану ногу протягом 3-5 місяців – стільки часу потрібно на зрощення кісток. Обмеження рухливості передбачає постільний режим, також рекомендується рухатися з допомогою милиць. Навантаження варто поступово збільшувати. Вже в перші дні можна сідати в ліжку, робити дихальну гімнастику, виконувати нескладні вправи для м’язів.

Після ендопротезування навантаження дозволяється наступного дня після втручання. Прискорити відновлення допоможуть терапевтичний масаж, фізіотерапевтичні процедури.

Прогноз та профілактика

Вчасно надана високоспеціалізована медична допомога може попередити важкі ускладнення травми.

Профілактика перелому шийки стегна полягає у контролюванні щільності кісткової тканини жінками після 50 років та чоловіками після 70. Для цього раз на 2 роки проводиться денситометрія. Для зміцнення м’язового каркасу, зв’язку та розвитку координації рухів рекомендується виконання фізичних вправ. Загалом корисними є активний спосіб життя, піші прогулянки, плавання та інші заняття.

Як профілактика також рекомендується прийом вітаміну D, але тільки після аналізів та консультації лікаря.

Харчування має бути різноманітним – це забезпечить організм необхідними мікронутрієнтами. У раціон варто додати м’ясо, рибу та морепродукти, крупи, овочі, фрукти та сухофрукти, молочні продукти, олії. Важливо пам’ятати, що надмірна вага підвищує ризик переломів, створюючи надлишкове навантаження на опорно-руховий апарат.

Регулярні профілактичні огляди допомагають запобігти переломам, захворюванням, підібрати лікування. 

Пролежні

Пролежні

Пролежні Пролежні - це патологічний стан, що супроводжується формуванням виразок (відкритих…
Апендицит

Апендицит

Апендицит  Апендицит - це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона…
Обмороження

Обмороження

Обмороження Зазвичай, обмороження описується за його клінічними проявами.Спочатку передбачити ступінь обмороженого…

Лейоміома матки

Лейоміома матки

Лейоміома матки (ЛМ) – це доброякісна пухлина, що виникає з клітин гладкої м’язової тканини матки (тобто міометрія). Терміни «лейоміома», «фіброміома», «міома» є синонімами і позначають доброякісну пухлину матки, що виявляється у 70-80 % жінок, які досягли 50-річного віку. Поширеність захворювання збільшується з віком і досягає максимуму у віці 40-50 років. У  залежності від розташування вузлів виділяють інтрамуральну (вузол в товщі стінки матки), субсерозну (вузол росте в бік черевної порожнини) та субмукозну міому (вузол росте в бік порожнини матки).  

Лейоміома матки може збільшуватись в розмірах, лишатися стабільною та/або регресувати, наприклад, у постменопаузі.

Діагностика

У багатьох жінок це захворювання має безсимптомний перебіг і діагностується випадково при гінекологічному обстеженні або при УЗД органів малого тазу. Але деякі жінки скаржаться на рясні кровотечі, болі внизу живота та попереку, порушення менструального циклу, порушення сечовипускання, болючість під час статевого акту, відчуття тиску на пряму кишку. Внаслідок тривалих кровотеч розвивається залізодефіцитна анемія, яка супроводжується слабкістю, головокружінням, тощо.

Діагностика ЛМ включає оцінку клінічних ознак, збір анамнезу, аналіз даних  гінекологічного обстеження, УЗД органів малого тазу, діагностичне вишкрібання при потребі. Іноді в складних випадках пацієнтку направляють на МРТ органів малого тазу.

Методи лікування

Лікування ЛМ включає медикаментозні, малоінвазивні, хірургічні методи та їх комбінації. Метод лікування обирається за інформованою згодою пацієнтки в залежності від наявних симптомів, типу, локалізації, розмірів та кількості вузлів ЛМ, віку жінки та бажання пацієнтки зберегти фертильність або матку.

Лейоміоми, які не викликають симптомів, малі або зустрічаються у жінки, яка наближається до менопаузи, часто не потребують лікування.

Жінкам з аномальними матковими кровотечами та больовим синдромом  призначають консервативне медикаментозне лікування, а саме – препарати транексамової кислоти, нестероїдні протизапальні препарати, гормональну терапію. При неефективності медикаментозного лікування використовують інші методи лікування.

Малоінвазивні методи лікування:

  • емболізація маткових артерій (ЕМА) – блокада судин, які живлять пухлину, внаслідок чого вона гине або значно зменшується;
  • фокусована ультразвукова абляція міоматозних вузлів – руйнування вузла під впливом ультразвукових хвиль, які фокусують на міому через шкіру під контролем МРТ.

Хірургічні:

  • гістероскопічна або лапароскопічна міомектомія – висічення вузла матки.

У жінок репродуктивного віку, які не бажають зберігати фертильність, та у пацієнток у постменопаузі видалення матки є остаточним лікуванням лейоміоми матки. Цей радикальний метод використовують у важких випадках і лише тоді, коли жінка не планує народжувати дітей.

При хірургічному лікуванні ЛМ обов’язкове патологогістологічне дослідження операційного матеріалу.

Регулярні медичні огляди та консультації з лікарем зможуть допомогти виявити лейоміому матки на ранній стадії та визначитись з подальшою тактикою ведення для уникнення прогресування хвороби та появи ускладнень.

 

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Біль за грудиною та серцевий напад: клініка та перша допомога

Біль за грудиною та серцевий напад: клініка та перша допомога

Біль за грудиною — це загрозливий симптом, який може свідчити про серцевий напад (початок гострого інфаркту міокарда) або інші небезпечні для життя стани. Вчасне розпізнавання ознак і адекватна медична допомога здатні значно покращити перебіг захворювання.

Що таке серцевий напад?

Серцевий напад виникає, коли кровопостачання до частини серцевого м’яза блокується, зазвичай через тромб у коронарній артерії. Без кисню клітини серця починають відмирати, що може призвести до серйозних ускладнень або смерті.

Клінічні прояви болю за грудиною при серцевому нападі

Симптоми серцевого нападу можуть відрізнятися за інтенсивністю і тривалістю, але найпоширеніші ознаки включають:

  1. Біль за грудиною:
  • відчуття тиснення, печіння, стискання у центрі грудної клітки;
  • може поширюватися на ліву руку, шию, щелепу, спину або живіт.
  1. Інші симптоми:
  • задишка;
  • пітливість, холодний піт;
  • запаморочення або втрата свідомості;
  • нудота, блювання;
  • почуття страху або тривоги.

Примітка: у жінок, літніх людей та людей з цукровим діабетом симптоми можуть бути менш вираженими (сильна втома, задишка, відчуття дискомфорту у грудях, черевній порожнині та ін.).

Диференціальна діагностика болю за грудиною

Не кожен біль за грудиною пов’язаний із серцевим нападом. Можливі інші причини: захворювання периферійних нервів («міжреберна невралгія»); захворювання органів системи травлення (рефлюксна хвороба, гастрит, виразкова хвороба шлунку та ін.). Точну причину може визначити лише лікар.

Перша допомога при серцевому нападі

  1. Виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги:
  • негайно зателефонуйте в екстрену (швидку) медичну допомогу;
  • повідомте диспетчеру про підозру на серцевий напад.
  1. Забезпечення спокою:
  • посадіть або покладіть постраждалого у зручне положення (напівсидячи);
  • забезпечте доступ свіжого повітря, розстібніть одяг, що стискає.
  1. Прийом ліків (за відсутності алергічних реакцій):
  • дайте таблетку аспірину (250-300 мг) для розрідження крові;
  • якщо є нітрогліцерин, дайте одну таблетку під язик (за відсутності протипоказань, таких, як знижений артеріальний тиск).
  1. Моніторинг стану
  • слідкуйте за диханням і свідомістю.

Профілактика серцевого нападу

  1. Контроль факторів ризику:
  • підтримка нормального рівня артеріального тиску, холестерину та глюкози крові;
  • відмова від куріння та зловживання алкоголем.
  1. Здоровий спосіб життя:
  • регулярна фізична активність;
  • раціональне харчування з обмеженням солі, жирів та цукру;
  • контроль маси тіла.
  1. Своєчасне лікування:
  • прийом ліків за призначенням лікаря;
  • регулярні профілактичні обстеження.

Біль за грудиною — це сигнал, який не можна ігнорувати. У разі підозри на серцевий напад важливо діяти швидко: викликати екстрену (швидку) допомогу, забезпечити постраждалого спокоєм і, якщо можливо, надати першу допомогу. Профілактика та контроль факторів ризику допоможуть знизити ймовірність виникнення цього небезпечного стану.

Догляд за ногами при діабеті

Догляд за ногами при діабеті

14 листопада відзначається всесвітній день боротьби з діабетомзахворюванням, поширеність якого щороку зростає й яке є причиною Nº1 смертності від ниркової недостатності, сліпоти у людей працездатного віку і нетравматичних ампутацій нижніх кінцівок.

Судинні та неврологічні порушення – стани, які супроводжують нелікований та несвоєчасно діагностований цукровий діабет.

Це комплексне хронічне захворювання, яке окрім медикаментозного лікування вимагає змін у харчуванні, фізичній активності, відмови від шкідливих звичок і підтримки із боку близьких. Окрім тісної взаємодії з мультидисциплінарною командою лікарів, люди з діабетом також мають взяти активну участь у догляді за собою. А для цього потрібно бути обізнаним в особливостях змін в організмі при цьому захворюванні.

Одним із найрозповсюджених ускладнень цукрового діабету є діабетична нейропатія – стан, який проявляється ураженням нервових волокон – великих і дрібних.

Ураження великих нервових волокон проявляється онімінням, поколюванням, порушенням рівноваги (адже вони відповідальні за відчуття тиску та рівноваги), а це, в свою чергу, значно підвищує ризик падінь.

Дрібні нервові волокна виконують захисну функцію – вони відповідають за почуття болю. Біль – це наш «сторожовий пес», який попереджає про небезпеку задля своєчасного її усунення.

При діабеті чутливість до болю значно порушується, причому вона може як стати неприємно підвищеною, так і значно знизитись. Водночас значно порушуються обмінні процеси у тканинах організму.

Проявом діабетичної нейропатії у чоловіків може бути еректильна дисфункція, яка також є ознакою вже наявних серцево-судинних захворювань.

Нейропатія, яка проявляється сильним больовим синдромом, здатна обмежити рухливість, негативно вплинути на якість життя, призвести до депресії та соціальної ізоляції. Та хоч вона і є дуже неприємним станом та складна у лікуванні, все ж спонукає звернутися до лікаря одразу, але часто чутливість навпаки втрачається, що непомітно для людини з діабетом. 

Так звана «діабетична стопа» – стан коли будь-яка (навіть значна) травматизація стопи не відчувається людиною, що призводить до її ігнорування і подальшого утворення виразок, інфікування, що може закінчитись гангреною й ампутацією кінцівки.

Фактором ризику діабетичної стопи є сухість, лущення шкіри, тріщини, мозолі, ознаки інфекції між пальцями ніг.

На жаль, своєчасна діагностика цього стану доволі утруднена – через значно обмежений час прийому лікар не завжди має змогу ретельно оглянути стопи людини із діабетом. Добре, якщо лікар фізично встигне провести визначення функції ваших нирок, співвідношення альбуміну до креатиніну та своєчасно діагностувати порушення, а також скерує Вас на обов’язкову консультацію до офтальмолога для запобігання сліпоти.

Несвоєчасна діагностика діабетичної нейропатії разом із відсутністю профілактичного догляду за ногами підвищує ризик розвитку синдрому діабетичної стопи.

Тому будьте уважні до свого тіла – якщо відчуваєте будь-який дискомфорт в стопах чи пальцях, наприклад, поколювання, відчуття «повзання мурашок», мерзлякуватість, печіння, або навіть відчуття удару електричним струмом, або ж «синдром неспокійних ніг» (непереборне бажання рухати ногами у стані спокою) – не ігноруйте ці сигнали тіла.

Обов’язковим заходом для профілактики наслідків діабетичної нейропатії є догляд за ногами. А ці 12 кроків здатні врятувати вас від багатьох проблем, що виникають у людей з діабетом.

1. Якщо має місце зниження чутливості, ЩОДНЯ оглядайте свої ніжки. Сухість, лущення шкіри, тріщини, підвищене ороговіння, мозолі, інфекції між пальцями та нігтями – стани, які не можна ігнорувати.
2. Завжди вдома носіть хатнє взуття. Будь-який дрібний предмет (наприклад, дрібна дитяча іграшка) може стати причиною травми стопи.
3. Мийте ноги тільки ТЕПЛОЮ або ПРОХОЛОДНОЮ водою для запобігання опікам. Приймаючи ванну, просіть близьких перевірити температуру води, або самостійно перевіряйте температуру води ліктем або термометром.

4. Стрижіть нігті, не зрізаючи куточки – для запобігання вростанню нігтя


5. Носіть ЗРУЧНЕ широке взуття, яке не погіршує кровообіг в стопі. Взимку це можуть бути уггі, в теплу пору року – сабо, крокси або зручні з м’якого матеріалу кросівки чи кеди. Варто бути обережним із відкритим взуттям, яке може натирати і призводити до значної травматизації. Обираючи зимове взуття, дуже просто визначити його відповідність власній нозі: дістаньте устілку та станьте на неї босоніж – якщо стопа значно виходить за її межі, шукайте іншу модель.

6. Вночі користуйтеся нічним світильником. Пам’ятайте, про можливе порушення рівноваги!

7. Приберіть килими з підлоги, через які можете перечепитися.

8. Забезпечте у ванній кімнаті наявність ручок в душі – це ваша безпека від падінь.

9. Для запобігання опікам – не засинайте, притулившись до батареї, або груби.

10. Відмовтесь від вживання алкоголю, бо він є нейротоксичним і не додає здоров’я вашим нервовим волокнам. Шукайте іншу – нешкідливу та смачну альтернативу, наприклад, каву з корицею (до речі, ця пряність позитивно впливає на рівень цукру в крові), але усьому знайте міру. 11. Приймайте ліки, які призначив вам лікар. Адже єдиним лікуванням діабетичної нейропатії є покращення контролю над рівнем глюкози в крові.
12. Вчасно проходьте діагностику цукрового діабету, пам’ятайте, що нормальний або навіть знижений рівень глюкози крові натще, який зазвичай перевіряють під час профілактичного обстеження, не виключає наявність цукрового діабету або переддіабету, при якому вже відбуваються судинні та нервові ураження. У цьому разі виключити цукровий діабет та переддіабет можна визначивши рівень глікованого гемоглобіну (але цей показник не дуже чутливий до незначних порушень рівня глюкози в крові) або ж провести глюкозо-толерантний тест (цей метод є точним).

Пам’ятайте, попри призначене медикаментозне лікування для досягнення успіху доведеться внести зміни у спосіб життя і покращити свій раціон харчування.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник 

© 2024 Антоніна Олійник

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень (Частина третя)

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень

Частина третя

Рентгенографія органів грудної клітини, в тому числі флюорографія

Протипоказів до проведення досліджень немає.

Спеціальної  підготовки не потребує.  

Особливості проведення: як діагностичне  профілактичне дослідження рекомендовано проводити 1 р/рік. Як діагностична процедура з метою постановки діагнозу та дослідження стану пацієнта в динаміці  у випадку захворювання може виконуватися декілька разів (за потребою), з  урахуванням співвідношення: діагностична користь/шкода  для здоров’я пацієнта.

Рентгенографія опорно-рухової системи та кісток черепа

 Протипоказів нема.

 Спеціальної підготовки не потребує.

Рентгенографія органів черевної порожнини, заочеревинного простору  та органів малого тазу (оглядова)

Протипоказів немає.

Спеціальна підготовка: у випадку невідкладної діагностики дослідження проводиться без підготовки. Якщо дослідження планове, то за 1-2 дні перед обстеженням не вживати харчові продукти, що можуть викликати метеоризм (надмірне газоутворення): бобові, сирі овочі та фрукти, чорний хліб та випічка, молоко, солодощі, а також  – газовані напої. Дослідження проводиться натще.

Особливості проведення: дослідження проводиться в положенні стоячи чи лежачи на лівому боці. 

Рентгенографія органів черевної порожнини з контрастуванням

Протипокази:

  • алергія на контраст;
  • токсичний мегаколон;
  • вагітність;
  • біопсія слизової оболонки органів ШКТ протягом шести місяців;
  • відсутність продуктивного контакту з пацієнтом.

Спеціальна підготовка: Дослідження проводиться натще, за 1-2 дні перед обстеженням не вживати харчові продукти, що можуть викликати метеоризм (надмірне газоутворення): бобові, сирі овочі та фрукти, чорний хліб та випічка, молоко, солодощі, а також  газовані напої. За необхідності може призначатися очисна клізма або проносні засоби. Перед дослідженням не можна курити.

Особливості проведення: перед оглядом проводиться оглядова рентгенографія  органів черевної порожнини  для визначення підготовки кишечника. У випадку наявності калових мас дослідження переноситься на інший день. Для проведення дослідження в якості контрасту найчастіше використовують барієву суспензію, яку готують безпосередньо перед дослідженням та приймають всередину (випивають). Якщо є підозра на перфорацію органів ШКТ,  використання барію протипоказане. У такому випадку використовують водорозчинні препарати йоду.  Барієва суспензія має не дуже приємний смак, тому гірше сприймається пацієнтами. При  потребі барієву суспензію не приймають всередину, а вводять  через пряму кишку за допомогою клізми.

Якщо метою дослідження є огляд кишечника, то перед проведенням процедури  бажано спорожнити сечовий міхур, для уникнення перетискання петель кишечника.

Якщо є необхідність проведення дослідження жінці, що годує грудьми, протягом двох днів після процедури рекомендовано годувати дитину сумішшю.

Рентгенографія сечо-видільної системи з контрастуванням (екскреторна урографія)

Протипокази:

  • алергія на йод;
  • порушення функції нирок;
  • вагітність, окрім випадків, коли ризик для здоров’я матері перевищує ризик для плоду;
  • тяжка серцева недостатність.

Спеціальна підготовка: за 1-2 дні перед обстеженням не вживати харчові продукти, що можуть викликати метеоризм (надмірне газоутворення): бобові, сирі овочі та фрукти, чорний хліб та випічка, молоко, солодощі, а також  газовані напої. Дослідження проводиться натще,  За необхідності може призначатися очисна клізма.

Особливості проведення: дослідження проводиться в положенні лежачи і триває 30-60хв. В момент виконання знімків пацієнт має бути максимально розслабленим та нерухомим (для чіткості зображення). Внутрішньовенно вводиться йодовмісний контраст. Після закінчення процедури пацієнту рекомендовано вживати багато рідини (вода) для швидшого виведення контрасту.

 

Дентальна рентгенографія та рентгенографія придаткових пазух носа

 Протипоказів немає.

Спеціальної підготовки не потребує. 

Мамографія

Протипоказів  немає. Наявність грудних імплантів не є протипоказом  до проведення  мамографії, однак пацієнтка повинна попередити медичний персонал про наявність у неї імплантів.

Спеціальної  підготовки не потребує, однак рекомендовано проводити дослідження на 7-9 день місячного циклу. Шкіра грудей повинна бути чистою і сухою, без нанесених будь-яких косметичних засобів, оскільки вони можуть бути причиною хибних результатів дослідження.

Особливості проведення. Дослідження рекомендовано проводити з 40- річного віку 1раз на 1-2роки, однак  у пацієнток з підозрою на наявність новоутворення молочних залоз або наявність новоутворень у їх прямих родичів мамографія може проводитися  і до досягнення  40 років.

 

Прокрутка до верху