Гінекологічне відділення

Лейоміома матки

Лейоміома матки

Лейоміома матки (ЛМ) – це доброякісна пухлина, що виникає з клітин гладкої м’язової тканини матки (тобто міометрія). Терміни «лейоміома», «фіброміома», «міома» є синонімами і позначають доброякісну пухлину матки, що виявляється у 70-80 % жінок, які досягли 50-річного віку. Поширеність захворювання збільшується з віком і досягає максимуму у віці 40-50 років. У  залежності від розташування вузлів виділяють інтрамуральну (вузол в товщі стінки матки), субсерозну (вузол росте в бік черевної порожнини) та субмукозну міому (вузол росте в бік порожнини матки).  

Лейоміома матки може збільшуватись в розмірах, лишатися стабільною та/або регресувати, наприклад, у постменопаузі.

Діагностика

У багатьох жінок це захворювання має безсимптомний перебіг і діагностується випадково при гінекологічному обстеженні або при УЗД органів малого тазу. Але деякі жінки скаржаться на рясні кровотечі, болі внизу живота та попереку, порушення менструального циклу, порушення сечовипускання, болючість під час статевого акту, відчуття тиску на пряму кишку. Внаслідок тривалих кровотеч розвивається залізодефіцитна анемія, яка супроводжується слабкістю, головокружінням, тощо.

Діагностика ЛМ включає оцінку клінічних ознак, збір анамнезу, аналіз даних  гінекологічного обстеження, УЗД органів малого тазу, діагностичне вишкрібання при потребі. Іноді в складних випадках пацієнтку направляють на МРТ органів малого тазу.

Методи лікування

Лікування ЛМ включає медикаментозні, малоінвазивні, хірургічні методи та їх комбінації. Метод лікування обирається за інформованою згодою пацієнтки в залежності від наявних симптомів, типу, локалізації, розмірів та кількості вузлів ЛМ, віку жінки та бажання пацієнтки зберегти фертильність або матку.

Лейоміоми, які не викликають симптомів, малі або зустрічаються у жінки, яка наближається до менопаузи, часто не потребують лікування.

Жінкам з аномальними матковими кровотечами та больовим синдромом  призначають консервативне медикаментозне лікування, а саме – препарати транексамової кислоти, нестероїдні протизапальні препарати, гормональну терапію. При неефективності медикаментозного лікування використовують інші методи лікування.

Малоінвазивні методи лікування:

  • емболізація маткових артерій (ЕМА) – блокада судин, які живлять пухлину, внаслідок чого вона гине або значно зменшується;
  • фокусована ультразвукова абляція міоматозних вузлів – руйнування вузла під впливом ультразвукових хвиль, які фокусують на міому через шкіру під контролем МРТ.

Хірургічні:

  • гістероскопічна або лапароскопічна міомектомія – висічення вузла матки.

У жінок репродуктивного віку, які не бажають зберігати фертильність, та у пацієнток у постменопаузі видалення матки є остаточним лікуванням лейоміоми матки. Цей радикальний метод використовують у важких випадках і лише тоді, коли жінка не планує народжувати дітей.

При хірургічному лікуванні ЛМ обов’язкове патологогістологічне дослідження операційного матеріалу.

Регулярні медичні огляди та консультації з лікарем зможуть допомогти виявити лейоміому матки на ранній стадії та визначитись з подальшою тактикою ведення для уникнення прогресування хвороби та появи ускладнень.

 

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини, оголошення:

Самообстеження молочних залоз

Самообстеження молочних залоз

Самообстеження грудей, яке повинна вміти проводити кожна жінка, є дуже важливим. Це найпростіший та найдоступніший спосіб перевірки стану грудей. Найпоширенішим раком у жінок є рак молочної залози. Тому дуже важливо виявити його якомога раніше.

Чому важливе самообстеження грудей?

  Це проста самодіагностика, яка доступна кожній жінці. Регулярно оглядаючи себе, можна виявити ущільнення до 1 см. Приблизно 75% – це доброякісні утворення, які вчасно лікуються і не перероджуються в злоякісні. Якщо підтвердиться, що ущільнення має злоякісні клітини, то при таких розмірах, як правило, ще немає метастазів, і тому жінка має хороші шанси на одужання.

Як часто і коли проводити самообстеження?

  Приблизно з 20 років це має стати щомісячною звичкою. Циклічні гормональні зміни, що відбуваються в організмі жінки, впливають на тканину молочних залоз. Тому найкраще проводити самообстеження грудей в першій половині циклу, після завершення менструації. У більшості жінок цей період припадає на 6-12 день циклу, коли груди найменше нагрубають. Жінки в менопаузі, у яких вже немає місячних, повинні проводити самообстеження в один і той самий день щомісяця. Наприклад, на початку кожного місяця.

Як правильно проводити самообстеження молочних залоз?

  Спочатку проводиться огляд грудей. Для цього потрібно зняти одяг вище пояса та стати перед дзеркалом у добре освітленій кімнаті. Стояти потрібно рівно, спочатку руки вільно опустити  вздовж тулуба, а потім – підняти їх за голову. У кожному з цих положень потрібно оцінити:

  • симетричність молочних залоз та сосків;
  • наявність припухлостей, втягнення соска, зміна характеру поверхні шкіри (виразка, лущення, зморшкуватість, бугристість, схожа на поверхню лимонної кірки);
  • колір шкіри, наявність плям.

У більшості жінок молочні залози дещо асиметричні. Насторожити має, коли асиметрія стала більш помітною, ніж раніше.

  Після огляду проводиться пальпація молочних залоз. Слід лягти на спину і промацати груди, повторюючи процедуру при різних положеннях руки  зі сторони обстежуваної молочної залози: уздовж тулуба та піднята за голову. Можна робити таке обстеження під час душу, оскільки так легше ковзати пальцями по вологій шкірі. Промацування здійснюється кінчиками пальців, не пропускаючи жодного сантиметру грудей, за годинниковою стрілкою навколо соска, потім вгору-вниз з кожного боку молочної залози. Окремо обстежується сосок. Його стискають між пальцями без надмірного зусилля, починаючи з краю ареоли, для того, щоб оцінити наявність чи відсутність виділень. Після цього потрібно пропальпувати піхпахвинну западину з обох сторін, щоб оцінити стан лімфатичних вузлів.

Якщо жінка регулярно перевіряє таким чином стан своїх грудей, вона запам’ятовує їх структуру і зможе вчасно помітити зміни. Слід пам’ятати, що при виявленні змін в молочних залозах, потрібно звернутись до лікаря-мамолога, який при необхідності направить на додаткові методи обстеження.

Методика самообстеження молочних залоз проста і не займе багато часу, а результат іноді допомагає зберегти життя!  Бережіть себе та будьте здорові!

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини, оголошення:

Гінекологічний чек-ап

Гінекологічний чек-ап

Кожна жінка хоче якомога довше лишатися молодою, красивою та здоровою, тому регулярно відвідує перукаря, косметолога, майстра манікюру та педікюру. Візит до гінеколога з метою профілактики частіше відкладається до тих пір, поки не виникнуть  скарги та проблеми в жіночому здоров’ї, для подолання яких іноді потрібно докласти чимало зусиль, часу  та терпіння. Тож якби щорічні огляди у гінеколога стали регулярними, то більшості жінок можна було б уникнути багатьох проблем.

Хочемо запровадити моду на гінекологічний чек-ап – комплексне обстеження жіночого репродуктивного здоров’я з метою профілактики, що проводиться 1 раз на рік. 

Що входить до складу гінекологічного чек-апу?

  • консультація та гінекологічний огляд на кріслі;
  • кольпоскопія;
  • ПАП-тест – цитологічне дослідження на атипові клітини;
  • мазок на флору;
  • УЗД органів малого тазу;
  • дослідження молочних залоз (до 40 років – УЗД молочних залоз, після 40 років – мамографія).

Чи залежить проходження чек-апу від дня менструального циклу?

Так, залежить. Найкращий час для проходження діагностичних процедур – це 8-10 день менструального циклу.

Коли можна отримати результати чек-апу?

Висновок лікаря щодо проведення гінекологічного огляду, кольпоскопії, УЗД органів малого тазу та дослідження молочних залоз можна отримати відразу після проходження тієї чи іншої процедури. Результати лабораторних досліджень, а саме ПАП-тесту та мазка на флору, будуть готові через декілька днів. Тому варто через 3-5 днів завітати до гінеколога на повторну консультацію, щоб отримати заключний висновок та рекомендації лікаря.

Турбота про своє здоров’я – найкраще, що можна зробити для себе. А гінекологічний чек-ап надасть змогу переконатись, що у Вас усе гаразд з жіночим здоров’ям, або вчасно виявити проблему та якомога швидше її вирішити.

Цінуйте своє здоров’я, адже це – запорука Вашої краси та молодості. 

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини, оголошення:

Молочниця або вульвовагінальний кандидоз

Молочниця

Молочниця або Вульвовагінальний кандидоз (ВВК) – це стан, який характеризується появою великої кількості грибкової флори у піхві жінки. Приблизно 75-80% жінок хоча б раз стикались з цією проблемою протягом життя. Молочницю не відносять до інфекції, що передаються статевим шляхом. Іноді вона може виникати у жінок, які не живуть статевим життям.

ПРИЧИНИ МОЛОЧНИЦІ

У нормі піхва містить незначну кількість різних мікроорганізмів, серед яких є і гриби роду Кандида, які ніяк не проявляють себе. Але якщо порушується баланс мікрофлори піхви та створюються умови для росту грибів, то виникає молочниця. Ось деякі фактори, які найчастіше призводять до активації росту грибкової флори:

  • прийом антибіотиків, гормональних препаратів, в тому числі і КОК;
  • вагітність;
  • підвищений рівень глюкози крові;
  • ослаблений імунітет (ВІЛ, курси хіміотерапії, наявність хронічних запальних процесів, тощо);
  • порушення власної гігієни (неправильне використання прокладок, тампонів; використання миючих засобів з антибактеріальним ефектом, синтетична нижня білизна).

СИМПТОМИ МОЛОЧНИЦІ

  • свербіж та печія в ділянці вульви та піхви;
  • почервоніння та набряк вульви та піхви;
  • дискомфорт при сечовипусканні;
  • біль під час статевого акту;
  • білі сироподібні виділення з кислуватим запахом.

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

Для діагностики кандидозу проводиться гінекологічний огляд та забір матеріалу для дослідження (мазок на флору та бакпосів урогенітальних виділень).

Для лікування використовують протигрибкові препарати у вигляді таблеток та вагінальних свічок. Схему та тривалість терапії лікар підбирає індивідуально кожній пацієнтці відповідно до результатів аналізів.

Тому не варто займатися самолікуванням, бо це призводить до хронізації процесу і в подальшому – до частих рецидивів молочниці.

Під час лікування варто дотримуватись наступних рекомендацій по харчуванню – потрібно віддати перевагу кисломолочним продуктам, свіжим овочам, фруктам, кашам, виключивши з раціону солодке, борошняне, випічку.

ПРОФІЛАКТИКА  МОЛОЧНИЦІ

  • зручна спідня білизна, бажано бавовняна;
  • вчасно міняти мокрий одяг на сухий після відвідування басейну, купання у водоймах;
  • уникати безконтрольного прийому антибіотиків;
  • раціональне харчування – без  надмірного вживання солодощів;
  • захист під час статевого контакту;
  • регулярні профілактичні огляди у гінеколога.

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини, оголошення:

Вакцинація від вірусу папіломи людини

Вакцинація від вірусу папіломи людини

Вірус папіломи людини (ВПЛ, HPV) –  група вірусів, що переважно передається статевим шляхом як в чоловіків, так і в жінок, уражаючи шкіру та слизові оболонки. Сьогодні ні в кого не викликає сумніву в тому, що основною причиною раку шийки матки є ВПЛ.

Найнадійнішим методом захисту від вірусу папіломи людини є вакцинація.

Чим небезпечний впл?

Існує близько 200 різних штамів вірусу папіломи людини. Впродовж життя ВПЛ інфікується щонайменше троє з чотирьох людей. Найчастіше інфікування відбувається у віці 20-25-років. У 9-ти з 10-ти інфікованих імунна система сама пригнічує ВПЛ протягом 2-х років після інфікування, не призводячи до захворювання. Проте в деяких пацієнтів інфікування ВПЛ сприяє розвитку злоякісних новоутворень різної локалізації (наприклад, раку шийки матки, раку статевого члена, раку аноректальної ділянки, раку ротоглотки). Найнебезпечнішими є 16-й і 18-й типи ВПЛ, які викликають  до 70% випадків раку шийки матки.

Як можна заразитись впл?

Вірус папіломи людини передається головним чином під час статевого акту, тож більшість людей інфікуються ВПЛ незабаром після того, як починають вести статеве життя (інфікуватись можна як під час вагінального, так і під час анального чи орального сексу через контакт із зараженою шкірою або слизовою оболонкою статевих органів). Але симптоми можуть виникати навіть через багато років після контакту із інфікованою людиною, тому не завжди можна визначити, коли саме сталося інфікування. Також можлива передача ВПЛ від матері до дитини під час пологів.

Як захиститись від впл?

Наразі на ринку України доступні дві вакцини для профілактики ВПЛ: Церварикс  (виробник GlaxoSmithKline, Бельгія) та Гардасил (виробник Merck, США). Церварикс забезпечує захист від двох найбільш онкогенних типів ВПЛ – 16 та 18,  а Гардасил, крім 16 та 18, захищає ще від типів 6 та 11, які є найпоширенішою причиною виникнення аногенітальних кондилом (бородавок). 

Вакцинувати дівчат і хлопців можна з 9 років. Розпочати курс щеплень можна й пізніше, головне – за можливістю розпочати вакцинацію до початку статевого життя.

Тим не менше, і після початку статевого життя вакцинація може бути ефективною, якщо інфікування ще не відбулося. Необхідність вакцинації дорослих обумовлена способом життя. Наприклад, якщо інфікування ВПЛ не відбулося, пара знаходиться в моногамних стосунках і не планує змінювати такий стан речей, то вакцинація в цьому випадку недоцільна, хоча й нешкідлива. Найоптимальнішою є вакцинація дорослих від ВПЛ до 26 років, проте якщо зберігається можливість інфікування через контакт з новими статевими партнерами, то вакцинація  має сенс і у віці до 45 років. 

В Україні щеплення проти ВПЛ відноситься до рекомендованих, тому вакцина може бути придбана власним коштом пацієнта. Вакцинація проводиться за загальноприйнятими принципами. Щеплення проводиться внутрішньом’язово, в плече.

Разова доза вакцини становить 0,5 мл і є однаковою для дітей та дорослих. Графік вакцинації залежить від віку особи. Починаючи з 9-річного віку та до 14 років на момент першої ін’єкції щеплення можна проводити двома дозами вакцини. Починаючи з 15-річного віку рекомендується лише трьохдозовий графік вакцинації.

Вакцина забезпечує вироблення імунітету, створюючи захисні антитіла ще до ураження вірусом. Однак, вакцина не захистить, якщо жінка вже інфікована ВПЛ, тому важливо зробити щеплення ще до початку статевого життя, щоб знизити ризик зараження. 

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини, оголошення:

Що необхідно знати про рак шийки матки

Що необхідно знати про рак шийки матки

  За даними ВООЗ, рак шийки матки (РШМ) є четвертим найпоширенішим видом раку серед жінок у світі. За останні 4 роки в Україні кількість випадків РШМ зросла на 23%. На жаль, у 20-30% жінок цю хворобу виявляють на пізніх ІІІ та ІV стадіях. Саме тому жінці будь-якого віку для профілактики та ранньої діагностики РШМ необхідно регулярно відвідувати гінеколога та проходити скринінгові тести – ПАП-тест та тестування на виявлення вірусу папіломи людини, які допомагають вчасно виявити передракові стани шийки матки. Це, в свою чергу, дозволить відібрати групу жінок, які потребують більш детального дообстеження – проведення кольпоскопії, взяття біопсії шийки матки. 

Рак шийки матки – це злоякісне новоутворення, яке виникає внаслідок мутації епітеліальних клітин шийки матки. Хвороба ніколи не розвивається в незміненому епітелії. Їй завжди передують передпухлинні зміни в епітелії –дисплазії шийки матки.  Найчастіше зустрічається у жінок старше 30 років. 

Найпоширенішою причиною виникнення раку шийки матки є вірус папіломи людини (ВПЛ) – 99% випадків. Вірус папіломи людини передається статевим шляхом (вагінальний, оральний та анальний секс). Інфікуватися може і чоловік, і жінка. Існує багато штамів цього вірусу. Найагресивніші серед них – це 16-й та 18-й типи. Вірогідність інфікування вірусом папіломи людини зростає у випадках:

  • ранній початок статевого життя, коли клітини епітелію шийки матки ще незрілі;
  • наявності великої кількості статевих партнерів;
  • відмова від використання презервативів;
  • наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом;
  • зниження імунітету.

Початкові форми захворювання протікають безсимптомно.

Первинними ознаками раку шийки матки можуть бути кров’янисті виділення під час або після статевого контакту. Пізніше кров’янисті виділення можуть з’являтися навіть і без контакту. Це свідчить про прогресування захворювання та ріст пухлини. При розпаді пухлини виділення стають гноєподібними та можуть мати неприємний запах. Поява болю свідчить про поширення пухлини за межі шийки матки та проростання на сусідні органи. Хвороба починає швидко прогресувати і призводити до погіршення стану жінки та появи ускладнень.

Це захворювання має 5 стадій розвитку:

0 стадія ­– неінвазивний рак, не виходить за межі епітелію шийки;

1 стадія – уражається лише шийка матки;

2 стадія – додатково залучається тіло матки, частина піхви;

3 стадія – пухлина поширюється на нижню третину піхви, до стінок тазу;

4 стадія (остання стадія) – новоутворення вростає у сусідні органи, виникають метастази.

Діагностика раку шийки матки включає в себе:

  • огляд жінки на гінекологічному кріслі (огляд шийки матки в дзеркалах, пальпація);
  • ПАП-тест (цитологічне дослідження) та тестування на наявність вірусу папіломи людини;
  • кольпоскопія та біопсія шийки матки (при потребі, за результатами попередніх обстежень).

Важливо розуміти, що виявлена наявність інфікування вірусом папіломи людини не означає 100% розвиток РШМ в майбутньому. Але ця ситуація потребує ретельного контролю для вчасного виявлення та лікування змін шийки матки, які можуть перероджуватись і призводити до злоякісного процесу.

Якщо звернутися до лікаря-гінеколога на початковій стадії розвитку хвороби, то шанси вилікуватись становлять 96%. 

Тож, якщо Ви відчуваєте дискомфорт у органах сечостатевої системи, варто негайно звернутися до лікаря, не чекаючи, що вони зникнуть самі собою. Не відкладайте візит до лікаря! Пам’ятайте – час має вирішальне значення для профілактики багатьох хвороб.

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини, оголошення:

Аномальні маткові кровотечі

Аномальні маткові кровотечі

Приблизно 1/3 жінок репродуктивного віку страждає АМК. Близько 600 млн жінок у всьому світі мають виснажливі симптоми АМК, які негативно впливають на якість життя. Раніше АМК називали по-різному: менорагія, метрорагія, гіперменоря, поліменорея, маткова кровотеча, менометрорагія, дисфункціональні маткові кровотечі. Наразі прийнято називати всі ці стани одним терміном – аномальна маткова кровотеча.

Аномальні маткові кровотечі (АМК) – будь-яке відхилення менструального циклу від норми, що включає зміну:

  • обсягу крововтрати, а саме – збільшення об’єму крововтрати більше 80 мл;
  • тривалості кровотечі – більше 8 днів;
  • регулярності та частоти менструального циклу (нечасті місячні – більше 38 днів, часті – менше 24 днів).

До АМК відносять – рясні менструальні кровотечі та міжменструальні кровотечі.

Причини АМК:

  • пов’язані зі структурними порушеннями – поліпи, лейоміома, аденоміоз, гіперплазія ендометрія та малігнізація;
  • не пов’язані зі структурними порушеннями – захворювання крові, овуляторні розлади.

Найчастіша причина – це овуляторні розлади, при яких кровотеча стає непередбачувана, може бути сильною та тривалою.

При зверненні до лікаря з проблемою порушення менструального циклу Вам обов’язково зададуть наступні питання:

  1. Чи впливає менструація на Вашу щоденну активність (роботу, заняття спортом, спілкування з родиною)?
  2. Чи доводиться Вам міняти засоби гігієни вночі?
  3. Чи знаходяться у виділеннях великі згортки крові (більше 1 см)?
  4. Чи відчуваєте Ви слабкість, задишку, підвищену стомлюваність або Вам ставили коли-небудь діагноз анемії?

Хоча б одна позитивна відповідь дає підстави припустити наявність АМК у жінки.

Діагностика АМК включає: вивчення анамнезу та проведення огляду, УЗД ОМТ, діагностична гістероскопія та біопсія ендометрія (за показами), лабораторні обстеження (загальний аналіз крові, коагулограма, рівень ХГЛ, обстеження на гормони)

Мета лікування АМК включає:

  • зменшення обсягу крововтрати при менструації;
  • профілактика рецидивів;
  • корекція анемії;
  • підвищення якості життя.

Менеджмент АМК

  1. Зупинка кровотечі (Гормональний гемостаз – КОК/гестагени або хірургічне лікування)
  2. Профілактика АМК (НПЗЗ, транекамова кислота, КОК/ЛНГ-ВМС, гестагени)

Якщо при обстеженні виявляється структурна патологія органів малого тазу, то лікування проводиться згідно з відповідним протоколом.

Після виключення структурної патології органів малого тазу в якості першої лінії терапії АМК слід розглядати медикаментозне лікування, що включає гормональні препарати, транексамову кислоту, нестероїдні протизапальні засоби, препарати заліза, вітамінотерапію.

Тривалість лікування визначається індивідуально та залежить від причини АМК, ризику рецидиву, віку жінки та наявності репродуктивних планів.

Головна новина: рясні місячні – не норма, відчувати постійний біль – необов’язково, позбутися анемії – можливо, а відчувати себе добре щодня – цілком реально.

Тож не зволікайте та не відкладайте візит до гінеколога при появі будь-яких відхилень менструального циклу від норми. А ми, в свою чергу, гарантуємо Вам якісну діагностику та лікування даної проблеми.

 

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Новини:

Вагінальні виділення

Виділення з піхви – норма чи патологія?

Вагінальні виділення – це нормальне явище, характерне для кожної дорослої здорової жінки.

Деякі жінки вважають наявність виділень з піхви проявом якихось захворювань і намагаються будь-яким чином позбутись їх. Тож спробуємо розібратись, де проходить межа між нормою та патологією.

Звідки ж беруться вагінальні виділення? Сюди входять:

– слиз, що утворюється залозами каналу шийки матки;

– клітини епітелію шийки матки та піхви, що постійно злущуються зі стінок в просвіт піхви;

– мікрофлора, яка представлена 5-12 видами мікроорганізмів (бактеріями, вірусами, грибами), що в нормі заселяють піхву. 

Нормальна вагінальна мікрофлора у жінок репродуктивного віку в основному представлена молочнокислими бактеріями. В невеликій кількості наявні стрептококи, бактероїди, ентеробактерії, гриби. В дуже маленькій кількості присутні умовно-патогенні мікроорганізми – мікоплазми, уреаплазми, гриби роду Кандида, гарднерели. Сам факт виявлення цих мікробів не говорить про наявність захворювання.

Завдяки молочнокислим бактеріям вагінальні виділення мають кисле середовище (значення рН 3,8-4,4), яке обумовлює наявність кислуватого запаху (не завжди).

Нормальні виділення

Існує кілька різновидів нормальних вагінальних виділень, характер яких залежить від віку жінки, гормонального статусу, наявності чи відсутності статевого життя та інших факторів.

У дівчаток до початку статевого дозрівання виділень з піхви не повинно бути. Приблизно за рік до початку першої менструації починають появлятись виділення з піхви, які обумовлені гормональною перебудовою організму. Ці виділення рідкі або слизисті, мають білуватий колір або незначний жовтуватий відтінок, без запаху або зі слабким кислуватим запахом. Ці виділення являються фізіологічно нормальними. Вони необхідні для зволоження стінок піхви та захисту статевих органів від інфекційних агентів. При цьому не повинно бути свербежу, печії та почервоніння слизової оболонки зовнішніх статевих органів.

Після того, як менструальний цикл стане регулярним, характер вагінальних виділень міняється в залежності від дня менструального циклу. З моменту закінчення місячних і до 10-12 дня циклу – виділення незначні, водянисті або слизисті, однорідної консистенції (іноді мають маленькі включення до 2мм), прозорі, без кольору або з білуватим чи жовтуватим відтінком, без запаху або зі слабким кислуватим запахом.

В період овуляції (середина циклу) кількість виділень значно збільшується, вони стають слизисті, тягучі, іноді відтінок може бути бежевий, стають схожими на курячий білок.

Після овуляції кількість виділень зменшується, вони стають більш густі та білі. Напередодні місячних можуть мати жовтуватий відтінок.

Але існує ряд факторів, які можуть міняти характер вагінальних виділень.

Початок статевого життя або зміна статевого партнера призводить до того, що в статеві шляхи жінки потрапляє нова, незнайома, хоча абсолютно нормальна, непатогенна мікрофлора. Починається адаптація організму жінки до незнайомої мікрофлори, що може супроводжуватись збільшенням кількості виділень, зміною їх кольору та консистенції. Але при цьому не повинно бути дискомфорту, печії, свербежу.

При прийомі гормональних контрацептивів кількість вагінальних виділень зменшується. Після відміни гормональних препаратів характер виділень відновлюється.

Під час вагітності кількість вагінальних виділень збільшується, що обумовлено зміною гормонального фону.

Після пологів виділення називаються лохії. Тривалість виділення лохій складає 3-6 тижнів після пологів (іноді до 8 тижнів). Спочатку лохії схожі на місячні, іноді можуть мати згортки крові. Поступово їх кількість зменшується, стають мажучі, потім жовтувато-білуваті, а до кінця 6-8 тижня вагінальні виділення мають такий же характер, як і до вагітності.

Після менопаузи кількість виділень зменшується, в їхньому складі переважають кокові мікроорганізми.

Коли варто звернутись до гінеколога?

Коли виділення:

– мають нехарактерний колір та запах, домішки крові;

– змінилась їх інтенсивність та консистенція;

– з’явились свербіж, печія;

– супроводжуються болями в нижній частині живота, подразненням зовнішніх статевих органів

Новини, оголошення:

Менструальний цикл – питання та відповіді

Менструальний цикл – питання та відповіді

Менструація – що це таке?

Слово «менструація» (місячні) походить від латинського слова «mensis» – місяць.

Менструація – це регулярні, щомісячні кров’янисті виділення із вагіни жінки. Менструальний цикл – це проміжок часу від першого дня однієї менструації до першого дня наступної, тривалістю від 21 до 35 днів.

 

Прокрутка до верху