Гінекологічне відділення

Найпоширенішою причиною виникнення раку шийки матки є вірус папіломи людини (ВПЛ) – 99% випадків. Вірус папіломи людини передається статевим шляхом (вагінальний, оральний та анальний секс). Інфікуватися може і чоловік, і жінка. Існує багато штамів цього вірусу. Найагресивніші серед них – це 16-й та 18-й типи. Вірогідність інфікування вірусом папіломи людини зростає у випадках:

• ранній початок статевого життя, коли клітини епітелію шийки матки ще незрілі;
• наявності великої кількості статевих партнерів;
• відмова від використання презервативів;
• наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• зниження імунітету.

Початкові форми захворювання протікають безсимптомно.

Первинними ознаками раку шийки матки можуть бути кров’янисті виділення під час або після статевого контакту. Пізніше кров’янисті виділення можуть з’являтися навіть і без контакту. Це свідчить про прогресування захворювання та ріст пухлини. При розпаді пухлини виділення стають гноєподібними та можуть мати неприємний запах. Поява болю свідчить про поширення пухлини за межі шийки матки та проростання на сусідні органи. Хвороба починає швидко прогресувати і призводити до погіршення стану жінки та появи ускладнень.

Це захворювання має 5 стадій розвитку:

0 стадія ­– неінвазивний рак, не виходить за межі епітелію шийки;

1 стадія – уражається лише шийка матки;

2 стадія – додатково залучається тіло матки, частина піхви;

3 стадія – пухлина поширюється на нижню третину піхви, до стінок тазу;

4 стадія (остання стадія) – новоутворення вростає у сусідні органи, виникають метастази.

Діагностика раку шийки матки включає в себе:

• огляд жінки на гінекологічному кріслі (огляд шийки матки в дзеркалах, пальпація);
• ПАП-тест (цитологічне дослідження) та тестування на наявність вірусу папіломи людини;
• кольпоскопія та біопсія шийки матки (при потребі, за результатами попередніх обстежень).

Важливо розуміти, що виявлена наявність інфікування вірусом папіломи людини не означає 100% розвиток РШМ в майбутньому. Але ця ситуація потребує ретельного контролю для вчасного виявлення та лікування змін шийки матки, які можуть перероджуватись і призводити до злоякісного процесу.

Якщо звернутися до лікаря-гінеколога на початковій стадії розвитку хвороби, то шанси вилікуватись становлять 96%. 

Аномальні маткові кровотечі (АМК) – будь-яке відхилення менструального циклу від норми, що включає зміну:

• обсягу крововтрати, а саме – збільшення об’єму крововтрати більше 80 мл;
• тривалості кровотечі – більше 8 днів;
• регулярності та частоти менструального циклу (нечасті місячні – більше 38 днів, часті – менше 24 днів).

До АМК відносять – рясні менструальні кровотечі та міжменструальні кровотечі.

Причини АМК:

• пов’язані зі структурними порушеннями – поліпи, лейоміома, аденоміоз, гіперплазія ендометрія та малігнізація;
• не пов’язані зі структурними порушеннями – захворювання крові, овуляторні розлади.

Найчастіша причина – це овуляторні розлади, при яких кровотеча стає непередбачувана, може бути сильною та тривалою.

При зверненні до лікаря з проблемою порушення менструального циклу Вам обов’язково зададуть наступні питання:

1. Чи впливає менструація на Вашу щоденну активність (роботу, заняття спортом, спілкування з родиною)?
2. Чи доводиться Вам міняти засоби гігієни вночі?
3. Чи знаходяться у виділеннях великі згортки крові (більше 1 см)?
4. Чи відчуваєте Ви слабкість, задишку, підвищену стомлюваність або Вам ставили коли-небудь діагноз анемії?

Хоча б одна позитивна відповідь дає підстави припустити наявність АМК у жінки.

Діагностика АМК включає: вивчення анамнезу та проведення огляду, УЗД ОМТ, діагностична гістероскопія та біопсія ендометрія (за показами), лабораторні обстеження (загальний аналіз крові, коагулограма, рівень ХГЛ, обстеження на гормони)

Мета лікування АМК включає:

• зменшення обсягу крововтрати при менструації;
• профілактика рецидивів;
• корекція анемії;
• підвищення якості життя.

Менеджмент АМК

1. Зупинка кровотечі (Гормональний гемостаз – КОК/гестагени або хірургічне лікування)
2. Профілактика АМК (НПЗЗ, транекамова кислота, КОК/ЛНГ-ВМС, гестагени)

Якщо при обстеженні виявляється структурна патологія органів малого тазу, то лікування проводиться згідно з відповідним протоколом.

Після виключення структурної патології органів малого тазу в якості першої лінії терапії АМК слід розглядати медикаментозне лікування, що включає гормональні препарати, транексамову кислоту, нестероїдні протизапальні засоби, препарати заліза, вітамінотерапію.

Тривалість лікування визначається індивідуально та залежить від причини АМК, ризику рецидиву, віку жінки та наявності репродуктивних планів.

Головна новина: рясні місячні – не норма, відчувати постійний біль – необов’язково, позбутися анемії – можливо, а відчувати себе добре щодня – цілком реально.

Тож не зволікайте та не відкладайте візит до гінеколога при появі будь-яких відхилень менструального циклу від норми. А ми, в свою чергу, гарантуємо Вам якісну діагностику та лікування даної проблеми.

Підготувала лікар-гінеколог Шахворостова Н.В.

Нормальні виділення

Існує кілька різновидів нормальних вагінальних виділень, характер яких залежить від віку жінки, гормонального статусу, наявності чи відсутності статевого життя та інших факторів.

У дівчаток до початку статевого дозрівання виділень з піхви не повинно бути. Приблизно за рік до початку першої менструації починають появлятись виділення з піхви, які обумовлені гормональною перебудовою організму. Ці виділення рідкі або слизисті, мають білуватий колір або незначний жовтуватий відтінок, без запаху або зі слабким кислуватим запахом. Ці виділення являються фізіологічно нормальними. Вони необхідні для зволоження стінок піхви та захисту статевих органів від інфекційних агентів. При цьому не повинно бути свербежу, печії та почервоніння слизової оболонки зовнішніх статевих органів.

Після того, як менструальний цикл стане регулярним, характер вагінальних виділень міняється в залежності від дня менструального циклу. З моменту закінчення місячних і до 10-12 дня циклу – виділення незначні, водянисті або слизисті, однорідної консистенції (іноді мають маленькі включення до 2мм), прозорі, без кольору або з білуватим чи жовтуватим відтінком, без запаху або зі слабким кислуватим запахом.

В період овуляції (середина циклу) кількість виділень значно збільшується, вони стають слизисті, тягучі, іноді відтінок може бути бежевий, стають схожими на курячий білок.

Після овуляції кількість виділень зменшується, вони стають більш густі та білі. Напередодні місячних можуть мати жовтуватий відтінок.

Але існує ряд факторів, які можуть міняти характер вагінальних виділень.

Початок статевого життя або зміна статевого партнера призводить до того, що в статеві шляхи жінки потрапляє нова, незнайома, хоча абсолютно нормальна, непатогенна мікрофлора. Починається адаптація організму жінки до незнайомої мікрофлори, що може супроводжуватись збільшенням кількості виділень, зміною їх кольору та консистенції. Але при цьому не повинно бути дискомфорту, печії, свербежу.

При прийомі гормональних контрацептивів кількість вагінальних виділень зменшується. Після відміни гормональних препаратів характер виділень відновлюється.

Під час вагітності кількість вагінальних виділень збільшується, що обумовлено зміною гормонального фону.

Після пологів виділення називаються лохії. Тривалість виділення лохій складає 3-6 тижнів після пологів (іноді до 8 тижнів). Спочатку лохії схожі на місячні, іноді можуть мати згортки крові. Поступово їх кількість зменшується, стають мажучі, потім жовтувато-білуваті, а до кінця 6-8 тижня вагінальні виділення мають такий же характер, як і до вагітності.

Після менопаузи кількість виділень зменшується, в їхньому складі переважають кокові мікроорганізми.

Коли варто звернутись до гінеколога?

Коли виділення:

– мають нехарактерний колір та запах, домішки крові;

– змінилась їх інтенсивність та консистенція;

– з’явились свербіж, печія;

– супроводжуються болями в нижній частині живота, подразненням зовнішніх статевих органів