Артеріальний тиск і артеріальна гіпертензія

Як кров рухається по судинах? Роботу серця можна умовно порівняти з роботою насосу. Під час скорочення серця кров потрапляє в аорту, далі – в артерії, артеріоли і капіляри, а потім через систему венул і вен повертається до серця. Адекватне кровопостачання всіх органів тіла людини забезпечується за рахунок злагодженого функціонування серцево-судинної системи. Серед основних параметрів, що характеризують стан серцево-судинної системи важливе значення має артеріальний тиск Що таке артеріальний тиск? Артеріальний тиск – це сила, з якою кров тисне на стінки артерій.

Систолічний артеріальний тиск відповідає тиску під час скорочення серця (систоли), діастолічний артеріальний тиск – в момент розслаблення серця (діастола).

Зазвичай артеріальний тиск вимірюють за допомогою приладу, що носить назву тонометр. У клінічній практиці для діагностики артеріальної гіпертензії використовують показники артеріального тиску в плечовій артерії (див. «Як правильно вимірювати артеріальний тиск»). Артеріальний тиск вимірюється в міліметрах ртутного стовпа (мм рт.ст.). Величина артеріального тиску позначається двома цифрами – наприклад, 120 на 80 мм рт.ст.. Вища цифра – 120 – систолічний артеріальний тиск, нижча – 80 – діастолічний артеріальний тиск. Артеріальний тиск регулюється за допомогою складних нервових та гормональних механізмів і може значно змінюватися впродовж дня. На рівень артеріального тиску впливають різні фактори, зокрема, тонус (напруження) та еластичність стінок судин, загальний вміст крові в кровоносному руслі, функціональний стан серця, в’язкість крові, стан нервової системи, прийом медикаментів, кави, чаю тощо. Як правило, артеріальний тиск знижується у стані спокою та під час сну, підвищується при фізичній роботі, заняттях спортом, при хвилюванні. Стінка судин здатна витримувати значні коливання артеріального тиску. Молоді здорові люди можуть переносити фізичні або психологічні навантаження без видимих негативних наслідків для себе. З віком судинах розвиваються зміни, вони стають менш еластичними, втрачають здатність адекватно реагувати на збільшення навантаження, тому підйоми артеріального тиску можуть призвести до ушкодження судин та органів, які живлять ці судини. Що таке артеріальна гіпертензія? Артеріальна гіпертензія — це стійке підвищення систолічного та/або діастолічного артеріального тиску від 140/90 мм рт.ст. і вище. Більш ніж у 90% випадків причину стійкого підйому артеріального тиску виявити не вдається. У такому випадку діагностують первинну артеріальну гіпертензію (в Україні, при формулюванні діагнозу лікарі часто використовують термін гіпертонічна хвороба). Приблизно у 10% пацієнтів з артеріальною гіпертензією підвищення артеріального тиску виникає внаслідок інших хвороб – хронічних захворювань нирок, захворювань ендокринних органів – наднирників, щитовидної залози, вроджених вад розвитку серця та судин тощо. Таку гіпертензію називають вторинною або симптоматичною. Класифікація артеріальної гіпертензії

Рівень артеріального тиску	АТ сист (мм рт.ст)		АТ діаст (мм рт.ст)
Оптимальний	<120	та/або	<80
Нормальний	120-129	та/або	80-84
Високий нормальний	130-139	та/або	85-89
Артеріальна гіпертензія І ступеня	140-159	та/або	90-99
Артеріальна гіпертензія ІІ ступеня	160-179	та/або	100-109
Артеріальна гіпертензія ІІІ ступеня	≥180	та/або	≥110
Ізольована систолічна гіпертензія	≥140	та	<90

Чому підвищення артеріального тиску шкідливе для здоров’я? Підвищення артеріального тиску утруднює роботу серця, воно починає працювати з більшим навантаженням. Збільшення тиску крові на стінку судин може призвести до їх ушкодження та є основною причиною розвитку патологічних змін в серці, мозку, очах, нирках.

Клінічні дослідження довели, що підвищення артеріального тиску на кожні 20/10 мм рт.ст. вдвічі збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань (ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, мозкового інсульту). Ризик виникнення ускладнень та смерті при артеріальній гіпертензії залежить не тільки від рівня артеріального тиску, але й наявності інших факторів, що носять назву «фактори ризику». Основні фактори ризику – це тютюнокуріння, порушення вуглеводного обміну та цукровий діабет, порушення обміну холестерину, надмірна маса тіла та ожиріння, низький рівень фізичної активності. В українській популяції лише у 1% хворих з підвищеним артеріальним тиском не виявлено інших факторів ризику. У кожного восьмого хворого артеріальна гіпертензія поєднується з одним, у кожного четвертого – з двома, у 60% хворих – з трьома і більше факторами ризику, серед найбільш розповсюджених – тютюнокуріння, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень фізичної активності, надмірна маса тіла та ожиріння. Виникнення артеріальної гіпертензії обумовлюють також інші фактори: Вік. Існує позитивна залежність між артеріальним тиском і віком – поширеність артеріальної гіпертензії з віком зростає. Стать. Середні рівні артеріального тиску і поширеність артеріальної гіпертензії у жінок молодого і середнього віку дещо менші, ніж у чоловіків. У більш старшому віці – після 50 років – поширеність артеріальної гіпертензії у жінок стає такою ж, як і у чоловіків. Спадковість – один з найвпливовіших факторів розвитку артеріальної гіпертензії. Якщо у Ваших кревних родичів – батьків, братів або сестер – захворювання виникло у відносно ранньому віці – до 65 років у рідних жіночої статі та до 55 років – чоловічої статі – Ви обов’язково маєте регулярно вимірювати артеріальний тиск та дотримуватись засад здорового способу життя. Якщо у Вас чи Ваших близьких підвищений артеріальний тиск, не зволікайте з візитом до лікаря та ознайомтесь з іншими матеріалами нашого довідника. Дізнайтесь більше про діагностику, лікування та профілактику артеріальної гіпертензії та заходи, направлені на підтримання оптимального рівня артеріального тиску.

Як правильно вимірювати артеріальний тиск?

Вибір тонометру Вимірювання артеріального тиску проводиться за допомогою спеціального приладу – сфігмоманометру, який називають тонометром. Враховуючи значне поширення артеріальної гіпертензії, необхідність придбання тонометру виникає майже в кожній сім’ї. Існує декілька моделей тонометрів. Лікарі здебільшого користуються тонометрами (сфігмоманометрами), які носять назву «механічних» або «ручних». Прилад складається зі сфігмоманометру, за допомогою якого проводиться «стискання» плечової артерії та реєстрація рівня артеріального тиску і стетоскопу, який використовують для визначення тонів пульсації артерії (так званих тонів Короткова).

Деякі моделі тонометрів, які використовує переважно середній медичний персонал, мають фонендоскоп, під’єднаний до манжетки. Такими тонометрами можна також користуватись для самостійного вимірювання артеріального тиску

Для вимірювання артеріального тиску в домашніх умовах, особливо, при самостійному вимірюванні, можна користуватись сучасними електронними моделями (автоматичними або напівавтоматичними), які за точністю не відрізняються від традиційних механічних. Величина артеріального тиску у таких приладах фіксується на дисплеї. Крім того, залежно від моделі, ці прилади мають додаткові функції – вимірювання частоти серцевих скорочень, збереження результатів вимірювання у пам’яті, друк їх на папері тощо.

Автоматичні прилади для вимірювання артеріального тиску відрізняються від напівавтоматичних відсутністю «груші» для нагнітання повітря. Повітря нагнітається автоматично після натискання кнопки «Старт». У випадку використання Вами автоматичних або напівавтоматичних тонометрів не забувайте вчасно замінювати батарейки або елементи живлення – при низькому заряді батареї Ви ризикуєте отримати неправильні виміри. Якщо у Вас є порушення ритму – миготлива аритмія, екстрасистолія – Вам бажано не користуватись автоматичними або напівавтоматичними приладами, які можуть показати неправильні результати. Особам з порушенням ритму зазвичай вимірюють артеріальний тиск аускультативним методом за допомогою механічного (ручного) тонометру та стетоскопу. Вибираючи тонометр, важливо звернути увагу на розміри манжети: – манжета має охоплювати не менше ніж 80 % окружності плеча і покривати 2/3 його довжини; – використання занадто вузької або короткої манжети веде до завищення показників артеріального тиску, занадто широкої – до їх заниження; – стандартна манжета (12-13 см у ширину та 35 см у довжину) використовується у осіб з нормальними та худими руками; – у осіб з мускулистими або товстими руками повинна застосовуватись манжета 42 см у довжину, у дітей віком до п’яти років – 12 см у довжину. Методика вимірювання артеріального тиску Вимірювання артеріального тиску повинно проводитися у спокійному стані після 5-хвилинного відпочинку у теплому зручному приміщенні. В приміщенні повинно бути тихо – електронні прилади реагують на сторонні звуки, і результат вимірювання може бути неправильним. Тому при використанні електронного тонометру рекомендується виключити радіо, телевізор та утриматись від розмов.

Вимірювання артеріального тиску краще здійснювати в сидячому положенні на стільці (спина опирається на спинку стільця), ноги повинні бути розслабленими. Руку необхідно повністю розслабити, зігнути в ліктьовому суглобі, зручно розташувавши її на столі, і тримати нерухомо до кінця вимірювання. При необхідності артеріальний тиск можна вимірювати у положенні стоячи або лежачи.
Манжету розміщують посередині плеча на рівні серця, щоб її нижній край знаходився на 2-2,5 см вище ліктьової ямки, а між манжетою і поверхнею плеча проходив палець. Руку потрібно звільнити від одягу. Якщо Ви закотили рукав, то він не повинен стискати плече та передавлювати судини.
Вимірювання слід проводити двічі з інтервалом 2-3 хв. При розходженні результатів більше, ніж на 5 мм рт.ст., необхідно зробити повторні виміри через декілька хвилин. Артеріальний тиск на правій та лівій руці може відрізнятись на 5-10 мм рт.ст., це не є патологією, а залежить лише від анатомії судин у Вашому тілі.
Артеріальний тиск рекомендовано вимірювати не раніше ніж через 30 хвилин після споживання їжі, міцного чаю, кави, куріння.
Зазвичай лікарі рекомендують вимірювати артеріальний тиск для контролю перебігу артеріальної гіпертензії та визначення ефективності призначеного лікування. В обох випадках рекомендується проводити вимірювання при дотриманні стандартних умов: приблизно в один і той же час – наприклад, вранці та ввечері, у випадку призначення ліків – до їх прийому, в одному положенні, на тій же руці. Крім того, у випадку наявності у Вас артеріальної гіпертензії лікар порекомендує Вам контролювати артеріальний тиск при погіршенні самопочуття – виникненні головного болю, запаморочення, слабкості, неприємного відчуття в серці, серцебиття тощо. Записуйте результати вимірювань та приносьте цей щоденник самоконтролю на прийом до лікаря – це дасть йому змогу оцінити ефективність призначеної терапії і, при необхідності, провести корекцію.

Лікування артеріальної гіпертензії

До якого рівня потрібно знижувати артеріальний тиск? Результати досліджень, проведених за участі великої кількості пацієнтів – так звані популяційні дослідження – у яких вивчали взаємозв’язок між рівнем артеріального тиску та розвитком мозкового інсульту та інфаркту міокарда свідчать про вагоме збільшення частоти цих ускладнень при рівні АТ, що перевищує 140/90 мм рт.ст. Тому, починаючи з 1993 року, Всесвітня організація охорони здоров’я – ВООЗ – рекомендує підтримувати АТ на рівні нижче 140/90 мм рт.ст. Для осіб, у яких артеріальна гіпертензія вперше виникла у віці після 60 років, допускається підтримання АТ на рівні менше 160/90 мм рт.ст., але потрібно пам’ятати, що підтримання артеріального тиску на більш низькому рівні сприяє зменшенню навантаження на серце.

Досягнення адекватного контролю АТ потребує сумісних зусиль лікаря та пацієнта. Ваша активна участь має важливе значення для досягнення цільового рівня АТ і його довготривалого підтримання. В процесі вибору терапії важливо контролювати АТ на фоні прийому антигіпертензивних препаратів – це надає лікарю необхідну інформацію для корекції лікування. З цією метою ми пропонуємо Вам вести щоденник АТ, особливо – у разі, коли Ви тільки почали приймати антигіпертензивні препарати або Вам було змінено схему антигіпертензивної терапії. АТ рекомендується вимірювати двічі на день – вранці та ввечері до прийому препаратів упродовж 5-7 днів поспіль. У випадку досягнення Вами цільових рівнів АТ – <140/90 мм рт.ст. – Ви можете вимірювати АТ з меншою частотою – 1-2 рази на місяць та у разі погіршення загального самопочуття.
Важливо дотримуватись рекомендацій лікаря щодо кратності і часу прийому ліків – це допомагає уникнути значних коливань АТ.
Артеріальна гіпертензія потребує постійного прийому медикаментозних препаратів. Неправильно робити перерву в лікуванні і приймати антигіпертензивні ліки курсами: при раптовому припиненні лікування можуть виникнути ускладнення: гіпертензивний криз, напад стенокардії, аритмія, інфаркт міокарда, інсульт.
Вилікуватись від АГ – так, наприклад, як від грипу – неможливо, але можна контролювати і підтримувати цільовий рівень артеріального тиску регулярно приймаючи фармакологічні препарати та дотримуючись засад здорового стилю життя – достатнього рівня фізичної активності, здорового харчування, відмови від шкідливих звичок – тютюнокуріння, надмірного вживання алкоголю.

Які ще медикаментозні препарати, окрім антигіпертензивних, призначають пацієнтам з артеріальною гіпертензією? Комплексне лікування АГ передбачає медикаментозну корекцію всіх факторів ризику. У разі необхідності, для нормалізації рівня показників холестеринового обміну призначаються статини. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які перенесли інфаркт міокарда або мають напади стенокардії, ці препарати призначаються обов’язково, незалежно від рівня загального холестерину. Всім іншим рекомендується підтримувати рівень холестерину не вище 5,0 ммоль/л – як за допомогою немедикаментозних заходів (дієта, нормалізація маси тіла, достатній рівень фізичного навантаження), так і прийому медикаментів. У складі комплексної терапії серцево-судинних захворювань, в тому числі, артеріальної гіпертензії, часто призначають препарати ацетилсаліцилової кислоти. Як і для статинів, прийом цих препаратів є обов’язковим у випадку перенесеного інфаркту міокарда або після проведених інвазивних втручань на коронарних судинах. В усіх інших випадках доцільність прийому препаратів ацетилсаліцилової кислоти визначає лікар. При деяких захворюваннях замість ацетилсаліцилової кислоти призначають препарати клопідогрель, або іншу групу препаратів, що носять назву антикоагулянти, найбільш вживаним з них є варфарин. Прийом таких препаратів – ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю, варфарину – збільшує ризик кровотечі, тому необхідно обов’язково повідомляти лікаря у випадку наявності у Вас таких захворювань, як виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, або захворювань крові. Під час прийому у лікаря постарайтесь уточнити основні питання, які є важливими для лікування АГ. Вам потрібно знати:

Рівень свого артеріального тиску
Назву препаратів, які Вам потрібно приймати, їх дози та режим прийому. Цю інформацію бажано отримати у письмовому вигляді, особливо – у випадку прийому декількох препаратів.
Можливі побічні ефекти медикаментів, призначених лікарем. Не забудьте повідомити лікаря про наявність у Вас алергії або виникнення побічних реакцій при попередньому лікуванні.
Надайте лікарю інформацію щодо інших препаратів, які Ви приймаєте постійно або курсами. Деякі комбінації препаратів можуть знизити ефект антигіпертензивної терапії або призвести до виникнення побічної дії.
Уточніть, які препарати потрібно мати у домашній аптечці та прийняти при виникненні гіпертензивного кризу.

Як приймати медикаментозні препарати?

Препарати для лікування артеріальної гіпертензії потрібно приймати постійно
Намагайтесь приймати медикаменти щодня приблизно в один і той же час. Це має стати звичкою.
Якщо Ви не довіряєте своїй пам’яті, напишіть собі записку з нагадуванням, яку можна прикріпити на холодильнику або у ванній кімнаті, також можна відмічати прийом ліків кольоровими фломастерами на календарі
Можна застосовувати спеціальні коробочки для ліків, які продаються в аптеках. В них розміщається денна доза препаратів, їх можна постійно носити з собою.

Не забувайте вчасно поновлювати запас препаратів для планового лікування аби не робити перерву у прийомі антигіпертензивних препаратів
Не відміняйте самостійно призначені медикаментипісля нормалізації рівня артеріального тиску. Раптове припинення лікування може мати негативні наслідки для здоров’я та самопочуття.

Медикаментозне лікування артеріальної гіпертензії Регулярний прийом медикаментозних препаратів є важливою складовою ефективного комплексного лікування артеріальної гіпертензії (АГ), яке спрямоване на попередження розвитку серцево-судинних ускладнень – стенокардії, інфаркту міокарда та мозкового інсульту, досягнення хорошого самопочуття та збереження працездатності. При лікуванні АГ, окрім препаратів для зниження артеріального тиску, можуть бути призначені – у разі необхідності – препарати, що впливають на рівень холестерину та уповільнюють розвиток атеросклерозу – статини – і препарати ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах або інші препарати подібної дії – для профілактики тромбозів Призначення медикаментозних препаратів і вибір дози здійснює тільки лікар!!! Лікар призначає лікування, враховуючи результати Вашого обстеження: рівень артеріального тиску, наявність супутніх захворювань та факторів, що негативно впливають на перебіг артеріальної гіпертензії. Не призначайте собі препарати самостійно, почувши телевізійну рекламу, або за порадою рідних та друзів, які не мають відповідної освіти та досвіду лікування серцево-судинних захворювань. Самолікування може бути небезпечним для Вашого здоров’я: фармакологічні препарати можуть мати побічну дію, у Вас можуть виявитись протипокази до їх застосування, ефект препаратів може бути недостатнім для нормалізації показників артеріального тиску.

Антигіпертензивні препарати

Для зниження артеріального тиску при лікуванні АГ застосовують препарати, ефективність яких доведена у наукових дослідженнях з участю великої кількості пацієнтів. На даний час доведена ефективність і рекомендовано для застосування антигіпертензивні препарати 5 фармакологічних груп: сечогінні (або діуретики), блокатори кальцієвих каналів, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та бета-адреноблокатори. Ці препарати використовують як самостійно, так і у комбінаціях, вибір комбінацій препаратів та їх доз залежить від рівня артеріального тиску, наявності супутніх захворювань та ускладнень, а також – Вашої реакції на їх прийом.

Діуретики або сечогінні – призводять до зниження артеріального тиску за рахунок дії на нирки.
Блокатори кальцієвих каналів – запобігають проникненню іонів кальцію в клітини серця та судин та призводять до зниження артеріального тиску за рахунок розширення діаметру артерій.
Інгібітори ангіотензину-перетворюючого ферменту – пригнічують утворення ангіотензіну ІІ – гормону, що викликає спазм артерій, артеріальний тиск знижується внаслідок розширення артерій.
Антагоністи рецепторів ангіотензіну ІІ – запобігають впливу ангіотензину ІІ на артерії, артеріальний тиск знижується внаслідок розширення артерій.
Бета-адреноблокатори – зменшують вплив адреналіну на серце та судини. Призводять до зниження частоти та сили серцевих скорочень, внаслідок чого знижується артеріальний тиск.

При лікуванні АГ більше ніж у половини хворих використовують комбінація декількох препаратів різних груп. З метою спрощення режиму прийому препаратів часто використовують фіксовані комбінації – два або три препарати в одній таблетці. Практично всі сучасні препарати для лікування АГ є препаратами тривалої дії – їх ефект зберігається упродовж 18-24 годин. Це дає можливість приймати препарати раз або двічі на день та зменшує коливання артеріального тиску впродовж доби. Лікар також може використовувати інші препарати – у складі комбінованої терапії з препаратами, наведеними вище.

Гіпертензивний криз

Чому виникає гіпертензивний криз? Серед причин виникнення гіпертензивного кризу найбільш частою є припинення планового прийому антигіпертензивних препаратів. Провокуючими факторами можуть бути емоційний стрес, перевтома, підвищене фізичне навантаження, зловживання алкоголем, тютюнокуріння тощо. Ні в якому разі не слід самостійно переривати призначеного лікарем лікування. Приводом до цього не повинні бути ні відрядження, ні відпустка, ні поїздка на дачу. Іноді пацієнти вважають, що на фоні відпочинку артеріальний тиск знизиться сам собою до нормальних значень. На практиці частіше все відбувається навпаки – відхилення від звичайного ритму життя і пов’язані з цим неминучі хвилювання можуть призвести до підйому артеріального тиску. Тому, якщо у Вас діагностовано артеріальну гіпертензію, то вирушаючи на декілька днів з дому обов’язково візьміть з собою прилад для вимірювання артеріального тиску та достатню кількість препаратів для планового лікування. Обов’язково вимірюйте артеріальний тиск у випадку порушення схеми прийому антигіпертензивних препаратів або зміни планової антигіпертензивної терапії. Це дозволить вчасно прийняти препарати у разі підвищеного артеріального тиску і попередити виникнення гіпертензивного кризу. Якщо систематично приймати ліки, виконувати рекомендації лікаря і підтримувати цільовий рівень артеріального тиску (нижче 140/90 мм рт.ст.), кризів, як правило, не буває.

Клінічні прояви гіпертензивного кризу

Гіпертензивний криз зазвичай розвивається стрімко, при цьому можна не відчувати жодних симптомів-передвісників. Клінічні прояви гіпертензивного кризу можуть відрізнятись у різних пацієнтів. Залежно від важкості, розрізняють неускладнені і ускладнені гіпертензивні кризи. У пацієнтів з ускладненим гіпертензивним кризом на фоні підвищення артеріального тиску розвиваються ознаки гострого та/або прогресуючого ураження серця чи судин головного мозку. Проявами ускладненого кризу можуть бути раптова слабкість, втрата свідомості, порушення мови, зору, асиметрія обличчя, слабкість або неможливість рухів в верхніх або нижніх кінцівках, сильний головний біль, нудота, блювання, задишка, неритмічний пульс, сильний стискаючий біль за грудиною.

Пацієнти з подібними симптомами потребують термінової госпіталізації до відділення інтенсивної терапії. Пацієнт з неускладненим гіпертензивним кризом може не відчувати підвищення артеріального тиску. Іноді пацієнти можуть скаржитись на головний біль, запаморочення, пітливість, відчуття приливу крові до голови, відчуття нестачі повітря. Пацієнти з неускладненим гіпертензивним кризом не потребують госпіталізації, але обов’язково повинні прийняти препарати для зниження артеріального тиску. Неускладнений гіпертензивний криз при відсутності належного лікування може перейти в ускладнений. В будь-якому-разі, підвищення АТ до 180/100 мм рт.ст. та більше – якщо це не пов’язано з порушенням прийому планової антигіпертензивної терапії – потребує консультації лікаря – лише він, провівши відповідний огляд та обстеження, може поставити точний діагноз. Що потрібно робити при гіпертензивному кризі? При гіпертензивному кризі пацієнт сам повинен надати собі першу допомогу. При виникненні симптомів кризу потрібно, по-перше, виміряти артеріальний тиск. Високі цифри тиску і раптовий розвиток симптомів підтверджують діагноз гіпертензивного кризу. Якщо у Вас діагностовано артеріальну гіпертензію, то вимірювання артеріального тиску є обов’язковою процедурою при будь-якому погіршенні загального самопочуття. Порадьтесь з лікарем, які препарати Вам потрібно мати у своїй домашній аптечці і у яких дозах та якій послідовності потрібно їх приймати у разі виникнення гіпертензивного кризу.

Пізня діагностика, неналежна оцінка симптомів, невчасне (занадто пізнє) призначення терапії може призвести до розвитку ускладнень. При підвищенні АТ понад 180/100 мм рт.ст., або появі ознак ускладненого гіпертензивного кризу, потрібно терміново викликати «Швидку медичну допомогу». До приїзду медичних працівників виконайте такі прості поради: Прийміть комфортне напівлежаче положення. Для полегшення дихання рекомендується розстебнути верхні ґудзики одежі, ослабити ремінь, при необхідності – відкрити вікно. Прийміть препарати, які Вам рекомендував лікар для лікування кризу. Ці препарати (1-2 таблетки) потрібно постійно носити з собою. Можна прийняти звичайну кількість препарату, який Ви приймаєте для планового лікування. Корисними будуть заспокійливі препарати, які є у Вашій домашній аптечці. Якщо Ви хворієте на стенокардію у випадку виникнення сильного стискаючого болю за грудиною необхідно прийняти таблетку нітрогліцерину під язик. Потрібно дуже зважено підходити до прийому медикаментозних препаратів. Не слід експериментувати з медикаментами і самостійно приймати ті, яких Ви ніколи раніше не приймали і, тим більше, комбінувати їх. Важливо пам’ятати, що занадто швидке зниження артеріального тиску може мати негативні наслідки для Вашого здоров’я та самопочуття. Рекомендується досягти зменшення АТ на двадцять п’ять – тридцять міліметрів ртутного стовпчика впродовж години. Важливо пам’ятати Для попередження виникнення гіпертензивного кризу необхідно постійно приймати антигіпертензивні препарати (це так звана планова терапія артеріальної гіпертензії) і підтримувати цільовий рівень артеріального тиску – нижче 140/90 мм рт.ст., а також – з’ясувати для себе умови та причини виникнення кризових станів і уникати їх!