Йододефіцит – проблема, яку ігнорують
Щороку 25 травня, відзначається всесвітній день щитоподібної залози. Цей, схожий за формою на метелик, ендокринний орган вагою лише до 20 грамів впливає на обмінні процеси майже в усіх клітинах організму. А найголовнішим, але не єдиним! елементом для нормальної роботи цього «метелика» є йод.
Що ж це за елемент, і чому він заслужив стільки уваги?
Йод – це необхідний мікроелемент, основна функція якого – участь у виробництві гормонів щитоподібної залози, а саме – тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3).
Ці гормони відповідальні за безліч процесів в організмі: обмін речовин, зростання і розвиток, здатність до розмноження та роботу нашого мозку.
Дифузний та вузловий зоб, токсична аденома – всі ці захворювання є наслідком йодного дефіциту.
Окрім захворювань щитоподібної залози дефіцит йоду призводить до безпліддя, порушення менструального циклу, спричиняє викидні, вроджені вади, порушує функцію і розвиток щитоподібної залози у дітей та збільшує ризик мертвонародження.
Один з найвагоміших наслідків дефіциту йоду є зниження інтелектуального і професійного потенціалу нації. Якщо жінка під час вагітності недоотримує йод, дитина не зможе бути максимально розумово повноцінною, адже цей елемент вкрай необхідний для внутрішньоутробного розвитку мозку.
Наявність йодного дефіциту до трирічного віку, коли найактивніше формуються ділянки мозку, відповідальні за моторику, когніцію і запам’ятовування, завадить дитині стати інтелектуально здоровою та досягти відповідного рівня IQ.
Йод впливає не лише на обмінні процеси та розумові здібності, а і – на тривалість життя. Неможливо прожити довге життя, якщо до організму не потрапляє достатньої кількості йоду.
Дефіцит йоду також веде до збільшення ризику фіброзно-кістозної мастопатії та навіть раку молочної залози і шлунка.
Окрім того, дефіцит йоду сприяє підвищенню рівня холестерину та загальної захворюваності.
Чому виникає йодний дефіцит?
Йодний дефіцит виникає при недостатньому щоденному споживанні цього елемента через те, що наш організм не вміє його ані виробляти, ані накопичувати.
Проблема йододефіциту має територіальні особливості через нерівномірний природній розподіл йоду у ґрунті і воді .
Йоду дуже мало на територіях розташованих далеко від моря, гірських регіонах, а також – місцевостях з частими повенями. Зменшенню кількості йоду в ґрунті сприяють дощі, які вимивають його протягом тисячоліть, тому врожай вирощений на таких територіях буде дефіцитним за вмістом йоду. Через те, що до організму людини йод потрапляє з їжею та водою, вживання місцевих продуктів на дефіцитних територіях призведе до дефіциту йоду.
Легкий йодний дефіцит широко поширений майже на всій території України. Західні області України: Закарпатська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Тернопільська і Чернівицька є територіями з яскраво вираженим дефіцитом йоду.
Скільки ж йоду нам потрібно вживати, щоб попередити йододефіцитні захворювання?
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує щоденне споживання на рівні 150 мкг йоду дорослим і дітям з 12 років, 250 мкг – вагітним та годуючим, 90 мкг – немовлятам і дітям до 5-ти років, 120 мкг – дітям від 6 до 12 років.
Де ж шукати цей важливий мікроелемент, і що станеться, якщо збільшити рекомендоване дозування?
Йод можна знайти як у продуктах харчування, так і у лікарських препаратах та дієтичних добавках, які можна придбати без рецепту.
Важливо пам’ятати, що в деяких дієтичних добавках кількість йоду може перевищувати добову потребу в декілька разів, а завдати шкоду здоров’ю може як дефіцитне, так і надмірне вживання йоду.
При відсутності захворювань щитоподібної залози побічних ефектів може і не бути, адже вона має високі адаптаційні можливості до надмірного вживання йоду. Проте, якщо ж у людини є збільшення залози (ендемічний зоб), високі дози йоду можуть викликати надмірне вироблення гормонів залози (гіпертиреоз), що буде супроводжуватися неприємними симптомами, такими як збудження, тремтіння, часте серцебиття, безсоння, пітливість, розлади травлення тощо. Якщо ж високі дози прийме людина з аутоімунним тиреоїдитом – це може спричинити пригнічення роботи залози (гіпотиреоз) з відповідними симптомами.
Лідером за вмістом йоду є морські водорості, в яких йод складає до 1% сухої маси. В 100 г висушеної морської капусти може міститись від 160 000 до 800 000 мкг йоду. Через те, що у водоростях йод міститься у двох формах – органічній та неорганічній, а неорганічні з’єднання йоду дають багато побічних ефектів, регулярне вживання морської капусти в якості джерела йоду не є безпечним.
Найкращими ж джерелами йоду є морська риба і тваринні морепродукти: креветки, кальмари, краби, восьминоги, молюски. В 100 г цих продуктів міститься від 100 до 500 мкг йоду, тому для повного закриття добової потреби в йоді потрібно щодня вживати 100-200 г цих морських дарів. Не дивно, чому дефіцит йоду такий поширений, адже такі продукти не є доступними для кожного, тим паче, для щоденного вживання.
Йод також міститься в овочах, але його кількість в них надзвичайно мізерна.
Не дуже поширеним додатковим джерелом йоду є йодована питна вода. Також йод може потрапляти до організму з молоком, якщо при його виробництві використовувались йодомісткі засоби для дезінфекції.
Для подолання йодного дефіциту в багатьох країнах застосовуються масові профілактичні заходи. Для цього розроблений спосіб збагачення солі йодом. Заміна звичайної солі на йодовану значно зменшила поширеність йодного дефіциту у багатьох країнах.
Враховуючи те, що йод швидко випаровується, зберігати йодовану сіль необхідно у щільно закритому посуді, а у страви додавати безпосередньо перед вживанням або наприкінці приготування і, окрім цього, при наявності дефіциту вживати йод додатково.
Як же діагностувати йодний дефіцит?
У лабораторних умовах дефіцит йоду можна визначити за його вмістом у сечі. Але, враховуючи те, що йод дуже швидко виводиться з організму, витрачати кошти на цей аналіз не варто. Такий метод доцільний лише у популяційних дослідженнях – так визначається усереднене споживання йоду серед населення.
Існує поширена думка, нібито якщо зі шкіри швидко зникає малюнок нанесений спиртовим розчином йоду, це означає нестачу цього елементу, а регулярні заняття такою творчістю допоможуть усунути йодний дефіцит. Насправді жодних наукових досліджень, які підтверджували ці дані немає, проте важливо розуміти, що регулярне нанесення йоду на шкіру може викликати подразнення і опіки.
Для визначення дефіциту йоду сучасним та доступним методом є проведення ультразвукового дослідження щитоподібної залози, яке дозволяє точно визначити розміри і структуру цього органу. При дефіциті йоду знижується вироблення гормонів щитоподібної залози, а для відновлення вироблення гормонів відбувається збільшення залози – так виникає дифузний зоб. Коли дефіцит йоду не ліквідується на цьому етапі, в деяких ділянках залози відбувається значне збільшення кількості клітин – так з’являються вузли щитоподібної залози.
Значно збільшена щитоподібна залоза – не лише косметичний дефект, вона може чинити тиск на трахею або стравохід, порушуючи дихання та ковтання, а також завадити ранній діагностиці супутнього раку щитовидної залози.
Якщо при ультразвуковому дослідженні не виявлено патологічних змін, чи потрібно визначати рівень гормонів?
Важливо розуміти, що структура і функція органу – поняття не тотожні. Тому для комплексної оцінки щитоподібної залози також варто контролювати рівень гормонів.
Висновки:
Оскільки нам відомі добові потреби, дефіцит йоду можна і потрібно профілактувати та лікувати. Для цього рекомендується заміна звичайної солі на йодовану, вживання морської риби і морепродуктів, а також – індивідуальний прийом препаратів йоду.
Важливо пам’ятати, що для профілактики і лікування дози різняться, а також необхідно враховувати надходження йоду з продуктами харчування. Тому не займайтесь самолікуванням, а звертайтесь до фахівців.
Ваш дієтолог – Антоніна Олійник
© 2024 Антоніна Олійник