Вакцинація дітей з серцево-судинними захворюваннями

Пацієнти з хронічними серцево-судинними захворюваннями відносяться до групи високого ризику щодо розвитку ускладнень та летальних наслідків від грипу та пневмококової інфекції.

Вроджені вади серця із значним шунтуванням крові, ціанозом, кардіоміопатії, вади клапанів та хронічна серцева недостатність стають причиною частих госпіталізацій таких дітей і підвищують ризик нозокоміальних гастроентеритів – саме тому такій категорії пацієнтів рекомендована додаткова імунізація проти ротавірусної інфекції. Зокрема при ротавірсному гастроентериті, який супроводжується зневодненням, а у дітей з ціанотичними вадами серця може стати додатковим фактором ризику розвитку тромбозів.

Центральноєвропейська група з питань вакцинації класифікує дітей з хронічною серцевою патологією як пацієнтів з коморбідними станами, що є показанням до вакцинації пневмококовими вакцинами.

Діти з вродженими вадами серця, вадами клапанів, кардіоміопатіями швидше за все потребуватимуть кардіохірургічних втручань та використання донорської крові під час штучного кровообігу, отже вакцинація проти гепатиту В має бути проведена вчасно згідно з Календарем щеплень.

Кардіохірургічне втручання  не є протипоказанням до вакцинації, але є ряд особливостей певних вакцин. Введення оральної (живої) поліомієлітної вакцини слід уникати за 6 тижнів до планового кардіохірургічного втручання, оскільки дитина виділятиме вірус і може бути небезпечною для інших дітей. Але можливе ведення інактивованої поліомієлітної вакцини, і може бути проведене включно за 2 доби до планової госпіталізації.

Вакцинацію для профілактики кору, краснухи і паротиту (КПК) та вітряної віспи слід провести не пізніше,  ніж за 2 і 4 тижні до оперативного втручання, оскільки діти можуть дати реакції, подібні до легкого перебігу цих захворювань, що може викликати діагностичні труднощі і відтермінувати операцію. Ургентні або невідкладні хірургічні втручання ніколи не повинні відкладатися через нещодавно проведені щеплення. Після операції слід обмежити введення живих вакцин ( КПК, ВВ), адже їх застосування раніше зазначеного терміну не зараховуються як введення вакцин відповідно до затвердженої схеми, тому що препарати крові, які мають специфічні антитіла, можуть призводити до нейтралізації вакцинного вірусу і до відсутності імунної відповіді. Після закінчення зазначеного інтервалу часу між введення препаратів крові вакцина має бути введена повторно.

Дітям із синдромом Ді Джорджи протипоказані усі живі вакцини (БЦЖ, КПК, ВВ). Діти з аспленією  особливо сприйнятливі до інвазивних інфекцій, викликаних інкапсульованими бактеріями через втрату фагоцитарної активності селезінки. Таким пацієнтам рекомендовані щеплення кон’югованими вакцинами проти пневмокока і менінгокока, гемофільної інфекції та грипу.

Під час лікування хвороби Кавасакі за сучасними рекомендаціям призначають високі дози загального (полівалентного) імуноглобуліну, у зв’язку з чим рекомендовані інтервали між вакцинацією для профілактики кору, паротиту, краснухи і вітряної віспи та введенням препаратів крові, що містять специфічні антитіла, становить 11 міс.

Скорочення рекомендованого інтервалу може призводити до нейтралізації вакцинного вірусу та до відсутності імунної відповіді. Хвороба Кавасакі є протипоказанням до БЦЖ через високий рівень важких місцевих реакцій.

Серцево-судинні захворювання, при яких довготривало призначається аспірин, а саме – наявність штучного протезного матеріалу після оперативної корекції ВВС, хвороба Кавасакі, ціанотичні ВВС- є показаннями до вакцинації проти грипу та ВВ.