Лекція №4. Структурні зміни хребта, що лежать в основі больових синдромів при дегенеративному уражені хребта

Термінологія при больових синдромах, пов’язаних з ураженням спини, має велике розмаїття термінів з патогенетичної, структурно-морфологічної, клінічної сторін, і, навіть, в залежності від країн, де застосовують те чи інше поняття. Термін «дегенеративно-дистрофічне ураження хребта» включає в себе власне остеохондроз міжхребцевого диска (у вузькому розумінні поняття), протрузію та грижу міжхребцевого диска, деформуючий спондильоз, спондилоартроз та ускладнення остеохондрозу – стеноз хребтового каналу, спондилолістез. У побуті панує думка про грижі міжхребцевих дисків як основну проблему в патології хребта. Це дуже хибна думка, яка, на жаль, вкоренилась в нашому суспільстві. Насправді, це лише одна з багатьох причин розвитку больових синдромів при ураженні хребта дегенеративним процесом. Виникнення хронічного поперекового болю може бути зумовлене розвитком дегенеративних змін у дисках та міжхребцевих суглобах, гіпертрофією жовтих зв’язок і фасеткової капсули, нестабільністю хребтових сегментів, стенозом спинномозкового каналу та спондилолістезом. Згідно із сучасним уявленням, остеохондроз хребта – це поліетіологічний дегенеративно-дистрофічний процес, що розпочинається в міжхребцевому диску, розповсюджується на тіла хребців, міжхребцеві суглоби та зв’язковий апарат.

Поняття «остеохондроз» походить від грецького «остеон» – кістка і «хондром» – міжхребцевий хрящ, характеризуючи дегенеративно-дистрофічні зміни в міжхребцевих дисках, що характеризується зневодненням, зниженням тургору, фрагментацією пульпозного ядра, розвитком радіальних й концентричних щілини. Остеохондроз – мультифакторне дегенеративно-дистрофічне захворювання рухового сегмента хребта, що вражає первинно диск, а вторинно – інші відділи хребта, всього опорно-рухового апарату, нервову систему. Міжхребцевий диск виконує функцію не тільки з’єднання, але й рухову та амортизації. Міжхребцевий диск – це своєрідний амортизатор, що складається із замикальних пластинок, які прилягають безпосередньо до тіл хребців, фіброзного кільця і студенистого ядра. Провідну роль у біомеханіці хребта відіграє хребтово-руховий сегмент, що складається з міжхребцевого диска, двох суміжних хребців із відповідними міжхребцевими суглобами та зв’язками (жовта, передня та задня поздовжні, міжостиста та надостиста, міжпоперечна).

Отже, зважаючи на різноманіття можливих структурних змін при дегенеративному ураженні хребта (в тому числі м’якотканинного компоненту та нервових структур, що там знаходяться), дуже важливо за допомогою клінічних проявів та додаткових методів обстеження (МРТ, КТ, рентгенографія хребта) верифікувати ці зміни, що дасть можливість цілеспрямованої лікувальної дії в той чи інший спосіб.