Перелом шийки стегна
Перелом шийки стегна – це порушення анатомічної цілісності кістки стегна в ділянці шийки. Найчастіше зустрічається у людей похилого віку, коли у зв’язку з віком кістка стає крихкою і пористою: достатньо падіння з висоти власного зросту, щоб стався перелом. Травма потребує оперативного втручання (бажано у перші 48 годин після перелому) та характеризується тривалим періодом відновлення.
Причини
До перелому шийки стегна можуть призвести:
- неакуратність під час ходьби;
- нестійкість та падіння;
- ДТП, падіння із висоти, виробнича травма.
До факторів, які можуть призвести до перелому шийки стегна, також належать надмірна вага, остеопороз, літній вік, менопауза у жінок, пухлини, остеомієліт, шкідливі звички.
Симптоми перелому шийки стегна
Ознаками перелому є:
- тривалий біль у пахвинній ділянці, що посилюється з часом;
- неможливість наступити на п’яту і відірвати її від ліжка в лежачому положенні («симптом прилиплої п’яти»);
- скорочення пошкодженої ноги;
- поворот стопи назовні
- хрускіт при спробі повернути ногу в положенні лежачи;
- біль при пальпації;
- надмірна пульсація стегнової артерії;
- неможливість ходити та стояти;
- больові відчуття при постукуванні по п’яті.
Діагностика
Діагностикою та лікуванням перелому шийки стегна займається травматолог-ортопед. Несвоєчасне звернення до лікаря погіршує стан та подовжує реабілітаційний період.
У разі підозри на перелом проводяться:
- Рентгенографія – дозволяє підтвердити або спростувати перелом, визначити місце пошкодження (під підставою шийки, в центрі або близько до центру, недалеко від головки стегна).
- При неінформативності рентгенівського знімка, коли на знімку немає ознак, роблять КТ.
Лікування
Алгоритм ведення пацієнтів при переломі шийки стегна визначається ступенем ушкодження. Можливе консервативне та оперативне лікування.
Консервативний підхід передбачає:
- іммобілізацію та знерухомлення кінцівки;
- скелетне витягування (за потреби).
Цей спосіб можливий лише у молодих пацієнтів. Зрощення триває довго (до восьми місяців), а внаслідок тривалого постільного режиму можуть виникати пролежні, варикозне розширення вен та інші ускладнення.
Хірургічне лікування включає:
- остеосинтез – скріплення уламків кістки гвинтами: вони забезпечують щільне прилягання уламків один до одного, запобігають зміщенню фрагментів. Проводиться відкритим способом або закритим без розкриття суглобової капсули. Після остеосинтезу кістка зростається загалом через 4–6 місяців;
- ендопротезування кульшового суглоба – високоефективний і безпечний метод, що передбачає заміну пошкоджених елементів штучними імплантаціями. Застосовується 2 види: тотальне протезування – із заміною всього суглоба, і часткове – із заміною шийка стегна, коли тазова частина залишається недоторканою.
Для покращення метаболізму кісткової тканини та підвищення щільності кісток лікар призначає прийом препаратів.
Реабілітація після перелому шийки стегна
Процес та тривалість реабілітації залежить від виду оперативного лікування.
Після остеосинтезу людині не можна переносити всю масу тіла на оперовану ногу протягом 3-5 місяців – стільки часу потрібно на зрощення кісток. Обмеження рухливості передбачає постільний режим, також рекомендується рухатися з допомогою милиць. Навантаження варто поступово збільшувати. Вже в перші дні можна сідати в ліжку, робити дихальну гімнастику, виконувати нескладні вправи для м’язів.
Після ендопротезування навантаження дозволяється наступного дня після втручання. Прискорити відновлення допоможуть терапевтичний масаж, фізіотерапевтичні процедури.
Прогноз та профілактика
Вчасно надана високоспеціалізована медична допомога може попередити важкі ускладнення травми.
Профілактика перелому шийки стегна полягає у контролюванні щільності кісткової тканини жінками після 50 років та чоловіками після 70. Для цього раз на 2 роки проводиться денситометрія. Для зміцнення м’язового каркасу, зв’язку та розвитку координації рухів рекомендується виконання фізичних вправ. Загалом корисними є активний спосіб життя, піші прогулянки, плавання та інші заняття.
Як профілактика також рекомендується прийом вітаміну D, але тільки після аналізів та консультації лікаря.
Харчування має бути різноманітним – це забезпечить організм необхідними мікронутрієнтами. У раціон варто додати м’ясо, рибу та морепродукти, крупи, овочі, фрукти та сухофрукти, молочні продукти, олії. Важливо пам’ятати, що надмірна вага підвищує ризик переломів, створюючи надлишкове навантаження на опорно-руховий апарат.
Регулярні профілактичні огляди допомагають запобігти переломам, захворюванням, підібрати лікування.