Як же працює йод?

Йод потрапляє всередину до організму з їжі або з добавок у вигляді йодидів чи йодатів. У кишківнику все перетворюється на йодид, який, при всмоктуванні в кров, захоплюється клітинами щитоподібної залози і приєднується до амінокислоти тирозину. У складі білка тиреоглобуліну формуються гормони тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3). Це і є головна функція йоду – будівництво гормонів.

Які існують види йоду в добавках і ліках.

Йодиди (йодид калію, йодид натрію) – найпоширеніша форма, яка міститься у відомих зареєстрованих лікарських препаратах йоду і більшості дієтичних добавок йоду.

Йодат – використовується при йодуванні кухарської солі, він стабільніший і краще зберігається. До речі, раніше сіль йодували йодидом, що значно зменшувало в ній кількість йоду під час зберігання і термічної обробки. Завдяки йодату сучасна йодована сіль є хорошим джерелом йоду, що значно допомагає ліквідувати йодний дефіцит у більшості людей.

Також існує органічний йод у водоростях. Часто цим поняттям маніпулюють маркетологи, нібито такий йод засвоюється набагато краще, ніж інші форми йоду. Але в кишечнику він все одно стає йодидом, тож принципової різниці немає.

Як висновок: організму байдуже, в якій формі надійшов йод – він працює тільки як йодид.

Скільки йоду нам потрібно?

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ):

• Дорослим і дітям з 12 років – 150 мкг/добу.
• Вагітним і годуючим – 250 мкг/добу.
• Немовлятам і дітям до 5-ти років – 90 мкг/добу.
• Дітям від 6 до 12 років – 120 мкг/добу.

У ліках (наприклад, «Йодомарині»), на відміну від дієтичних добавок, доза завжди точна і перевірена – 100 або 200 мкг. У дієтичних добавках доза йоду дуже варіює – від 50 до 1000 мкг, що може бути небезпечним. Окрім того, у дієтичних добавках кількість активних речовин може відрізнятися від того, що написано на етикетці.

Чи всім потрібне додаткове вживання йоду?

Людям, які мешкають на територіях з дефіцитом йоду (гірським жителям), вагітним (мозок плода надзвичайно чутливий до його дефіциту), дітям і підліткам під час росту – доречний додатковий прийом препаратів йоду.

Йод не потрібен при замісній терапії L-тироксином, бо організм вже отримує готовий гормон.

ТОП-5 міфів про йод.

Міф 1: «ЙОД ПОТРІБЕН КОЖНІЙ КЛІТИНІ».

Насправді НІ – він потрібен тільки щитоподібній залозі.

Міф 2: «ЙОД ЛІКУЄ».

Ні, він є лише сировиною для вироблення гормонів.

МІФ 3: «ЙОД ПОТРІБЕН ВСІМ!».

При замісні терапії тироксином – не потрібен.            

МІФ 4: «ОРГАНІЧНИЙ ЙОД КРАЩИЙ».

Ні. Всі форми йоду в організмі стають йодидом.

МІФ 5: ЙОД «ЧИСТИТЬ» ЩИТОПОДІБНУ ЗАЛОЗУ.

Якщо ви шукаєте поради для поліпшення здоров’я на шпальтах соцмереж, то точно чули, що причиною аутоімунного тиреоїдиту є «чужорідні сполуки», які потрапили до щитоподібної залози через дефіцит йоду. І нібито для їх виведення потрібно вживати високі дози йоду.

Все це – небезпечна вигадка, яка може погіршити аутоімунний процес.

Аутоімунний тиреоїдит (АІТ) – аутоімунне захворювання, коли імунна система помилково атакує щитоподібну залозу. Причинами його є генетичні, імунні порушення, іноді – стрес або інфекції, а не «токсини» чи нестача йоду.  При цьому стані виробляються антитіла до тиреопероксидази (АТПО) – ті самі, рівень яких можна визначити в лабораторії для діагностики АІТ.

Тиреопероксидаза – фермент у щитоподібній залозі, завдяки якому з йоду виробляються гормони. Коли фермент зруйнований аутоімунним процесом залоза не може перетворити йод в гормони і навіть прийом додаткового йоду не допоможе цьому. Він просто не буде використовуватись, що призведе до «перевантаження» щитоподідної залози, погіршення АІТ і ще більшого її руйнування, адже при АІТ вона дуже чутлива до надлишку йоду.

Висновок:

Йод – не панацея і не чарівна добавка. Це лише будівельний матеріал для гормонів щитоподібної залози. Усе інше – міфи і маркетинг.

Якщо ви приймаєте препарати чи добавки з йодом – робіть це лише після консультації з лікарем. Адже як нестача, так і надлишок можуть шкодити.