М.Д.Дячук
Розвиток сучасної хірургії значною мірою зумовлений розробкою та впровадженням у медичну практику нових високотехнологічних методів інвазивної діагностики та оперативного лікування.
Лапароскопічна хірургія – це спосіб виконувати хірургічні маніпуляції та оперативні втручання без розрізу живота. Замість розрізу хірург робить кілька проколів , через які вводяться спеціальні інструменти . За тим, що відбувається всередині пацієнта хірургічна бригада контролює за допомогою відеосистеми, з’єднаної з оптичним приладом , який також вставляється в живіт через прокол .
Завдяки лапароскопії операція стає
“малоінвазивною”, тобто не завдає значної травми тканинам і органам пацієнта.
Перевагами лапароскопії є мінімальна травматизація та короткий термін перебування пацієнта в стаціонарі ( 1-3 доби), швидкому відновлення після операції. Проведення лапароскопії під більшим збільшенням уможливлює більш точно й найменш травматично провести будь-яке оперативне втручання. У період заживання травм після лапароскопії болісні відчуття майже відсутні – немає необхідності застосовувати сильнодіючі знеболюючі лікарські препарати. До значних переваг також можна віднести відсутність післяопераційних дефектів, які спостерігаються при операціях з розрізом.
Ендоскопічні операції – це операції, які виконуються в просвіті порожнистих органів з метою діагностики та/або лікування захворювань.
Перевагами ендоскопічних операцій є:
- мала інвазивність;
- низька частота ускладнень;
- короткий період госпіталізації (часто ці втручання можуть виконуватися в амбулаторному режимі);
- короткий реабілітаційний період;
- косметичний ефект (відсутність шкірних рубців).
Ендоскопічна хірургія – напрям хірургії, що дозволяє виконувати радикальні операції чи інвазивні діагностичні процедури без широкого розтину покривів через точкові проколи тканин (лапароскопічні, торакоскопічні, риноскопічні, артроскопічні операції), або через природні фізіологічні отвори (при фіброезофагогастродуодено-скопії, колоноскопії, бронхоскопії, цистоскопії і ін ).
У 1938 році Янош Вереш з Угорщини розробив безпечну і забезпечену пружинним обтуратором голку для накладення пневмотораксу. Після проходження голки в порожнину обтуратор, “вистрибуючи”, прикриває вістрі голки і попереджає випадкову перфорацію або пошкодження внутрішніх органів. В даний час голку Вереша повсюдно застосовують для накладення пневмоперитонеума.
У 1947 році Рауль Палмер висунув принцип контролю внутрішньочеревного тиску при інсуффляціі, а німецький гінеколог і інженер, професор Курт Земм розробив для цієї мети автоматичний інсуфлятор. Земм став одним з найбільш продуктивних клініцистів і розробників у галузі лапароскопії. У 60-х роках Земм замінив 78% відкритих гінекологічних операцій лапароскопічними із загальною частотою ускладнень, що дорівнює 0.28%. тим самим був продемонстрована безпека і ефективність лапароскопії.
У 60-70-х роках з’явилися лідери, які сприяли розвитку ендохірургіі, особливо в гінекології. Незважаючи на блискучі результати окремих хірургічних Центрів, лапароскопії не вдавалося завоювати міцних позицій в практиці загальних хірургів. Лапароскопія, проте тимчасово втратила популярність коли була вдосконалена КТ і стали загальнодоступними біопсії, виконуваності за допомогою УЗД.
У СРСР лапароскопія набула широкого поширення в 70-80 роках. Значні успіхи були досягнуті колективами хірургів, якими керували В.С Савельєв, О.С. Кочнєв, В.С. Маят, Ю.А. Нестеренко та ін. У першу чергу це стосувалося невідкладної лапароскопії при гострих хірургічних захворюваннях. Розвивалися не тільки діагностична, але й лікувальна лапароскопія: лапароскопічні санація і дренування черевної порожнини, динамічна лапароскопія, різні види органостомій. Особливу увагу приділяли проблемі лікування гострого холециститу та механічної жовтяниці.
У 1977 році Де Кок почав виконувати апендектомії з частковою лапароскопіч-ною підтримкою. Застосування лапароскопії при обстеженні молодих жінок, які надходили з підозрою на гострий апендицит, знизило частоту видалення незмінних червоподібних відростків на 50%. У 1986 році Уоршоу застосував лапароскопію для визначення стадій раку підшлункової залози. Точність діагностики досягла 93%.
Революція в ендоскопічній техніці сталася в 1987 році, коли група японських інженерів сконструювала матрицю, що дозволяє трансформувати віодеосигнал для передачі на монітор. Це дозволило (завдяки поліпшенню якості зображення та його збільшення в 30-40 разів і за пітримки асистентів) почати виконання радикальних хірургічних втручань. У 1987 році французький хірург з Ліона Філіп Муре вперше успішно виконав лапароскопічну холецистектомію. Трохи пізніше таку ж операцію зробили американські хірурги МакКерман і Сай (1988). Ендохірургічна техніка за кілька місяців кардинально змінила принципи лікування жовчнокам’яної хвороби.
З початку 90-х років почалося стрімке поширення ендохірургіі в усьому світі. На сьогоднішній день цим підходом виконується 90% операцій при жовчнокам’яній хворобі та патології жіночих статевих органів. Стрімко розвивається оперативна торакоскопія, лапароскопічні операції на товстій кишці і шлунку, при грижах і в судинній хірургії. У середині 90-х років лапароскопічні втручання набули популярності і стали повсякденними. У Росії першу лапароскопічну холецистектомію виконав у 1991 році Ю.І. Галлінгер.
Перевагами ендохірургічних оперативних втручань у порівнянні з традиційними операціями є:
1. Мала травматичність, що проявляється у вигляді зниження післяопераційного болю, швидкого (1-2 добу) відновлення фізіологічних функцій.
2. Короткий госпітальний період. Багато операції виконують амбулаторно або вони вимагають лише 2-3 денного перебування у хірургічному стаціонарі.
3. Зменшення тривалості втрати працездатності в 2-5 разів.
Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами (надалі «Центр») має хірургічний стаціонар та операційне відділення з рентгенхірургічнім блоком з унікальним обладнанням, якому немає аналогів в Україні, що дозволяє лікарям спеціальностей хірургічного профілю виконувати широкий спектр сучасних і ефективних малотравматичних оперативних втручань.
Операційне відділення з рентгенхірургічним блоком представлено сімома операційними залами, в яких щорічно виконується близько двох з половиною тисяч високотехнологічних оперативних втручань. За час існування клініки було виконано близько 15000 операцій.
Однопортова холецистектомія, лапароскопічна заочеревинна простатектомія, мінічерезшкірна нефролітотрипсія, кохлеарна імплантація, мікрохірургічна варікоцелектомія, постановка кардіостимулятору, лапароскопічна екстирпація матки з додатками, ендопротезування колінного суглоба, лапароскопічні операції при захворюваннях товстої кишки, гемітиреоїдектомія, видалення екстрамедулярної пухлини поперекового відділу спинного мозку, аугментаційна мамопластика, операція PIRS, клубово – стегнове алошунтування – це лише невеликий перелік втручань що виконуються у відділенні.
Особливістю операційного відділення з рентгенхірургічним блоком є можливість виконання унікальних для закладів охорони здоров’я України оперативних втручань з мінімальною травмою та ризиком для пацієнта, що досягається в першу чергу високою кваліфікацією операційних бригад які виконують втручання та сучасним обладнанням. Використовуються сучасні технології, засновані на міжнародних стандартах лікування і принципах доказової медицини. Для оперативних втручань використовується сучасний інструментарій та обладнання, шовний та перев’язочний матеріал.
Кожному пацієнту виконується найбільш адекватне для нього хірургічного втручання: лапароскопічне, ендоскопічне чи малоінвазивне відкрите, або традиційне. В клініці широко використовуються технології, спрямовані на досягнення найкращих косметичних результатів. Надається також супровід у період реабілітації пацієнтів після оперативних втручань з метою швидкого відновлення працездатності та повернення до повсякденної діяльності.
Чимало лікарів Центру мають наукові ступені і вчені звання. Вони активно співпрацюють з колегами з відомих в світі наукових центрів, стажуються у провідних хірургічних клініках європейських країн.
Доступна вартість та висока якісь надання хірургічної медичної послуги приваблює багатьох людей, що потребують високотехнологічної медичної допомоги, зокрема, з країн «ближнього» і «дальнього» зарубіжжя.
