Карбункул
Карбункул – гостре гнійно-некротичне запалення розташованих поруч волосяних мішечків, сальних залоз і тканин, що оточують їх, з некрозом шкіри і підшкірної основи. Спричинюється золотистим стафілококом. Особливістю карбункула є те, що він швидко прогресує, процес поширюється вглиб, у ділянці ураження виникає численний тромбоз дрібних судин, що призводить до некрозу тканин. У ділянці карбункула спостерігається різного розміру інфільтрат, який піднімається над поверхнею шкіри. Шкіра в цьому місці має багряно-синій колір. Через деякий час поверхня карбункула вкривається численними дрібними некротичними вогнищами, з яких виділяється гній. М’які тканини довкола інфільтровані, щільні, дуже болючі. Порушується загальний стан хворого: виражені явища інтоксикації, температура тіла підвищується до 39,0 – 40,0 0С, пульс частий (100 – 120 уд./хв.), язик сухий, обкладений. Може бути марення. У крові виявляються зміни, характерні для запального процесу. Карбункули частіше бувають поодинокими. Розміри їх різні – від 5 до 10 см у діаметрі. Виникають найчастіше у ділянці хронічного подразнення шкіри (поперек, потилиця). Дуже тяжкий перебіг мають карбункули в ділянці обличчя, особливо – у хворих на цукровий діабет.
Причини
Причиною виникнення карбункула, як правило, є запущений фурункул. Зустрічаються випадки, коли виниклий фурункул справді не потребує лікування і через деякий час проходить. Однак на фоні зниженого імунітету, в умовах контакту з одягом, запалення починає прогресувати, при цьому, шкірний покрив стає багряно-синюшним, утворюються свищі, через які відділяється рідина зеленуватого кольору.
При відсутності грамотного лікування може утворитися великий (до 10 см) дефект шкіри, після чого разом з частинками епідермісу починає відторгатися гнійний вміст. Перебіг цього процесу також супроводжується досить сильним неприємним запахом.
Для того, щоб цього уникнути, необхідно відмовитися від самолікування, застосування народних методів і видавлювання фурункула.
Наслідками неправильного лікування фурункула можуть бути: утворення карбункула, сепсис і менінгіт. Небезпека нетрадиційних методів лікування полягає в неможливості самостійно визначити стадію запального процесу. У разі виникнення фурункула, який не проходить і не зменшується в розмірах протягом 1-2 днів, і при цьому спостерігається загальне погіршення самопочуття, рекомендується звернутися до кваліфікованого лікаря-хірурга.
Симптоми
Карбункул – хвороба, яка не часто вражає обличчя і кінцівки, зазвичай вона виникає на задній поверхні шиї або між лопатками, також може зустрічатися на попереку і сідницях. Як правило, мова йде про поодинокі утворення. Запалення даного роду характеризується поступовим розвитком.
До основних стадій розвитку карбункула можна віднести:
- утворення серозного інфільтрату конусоподібної форми, що досягає діаметра 1,5 см;
- гнійно-некротична стадія запалення характеризується виникненням на верхівці карбункула гнійної пустули;
- стадія загоєння, в ході якої некротичний стрижень відторгається і утворюється шкірний дефект у вигляді втягнутого рубця.
Перші дві стадії проходять, супроводжуючись підвищенням температури тіла до 40,0 °С, лихоманкою, головним болем, порушеннями роботи шлунково-кишкового тракту (нудотою і блювотою, втратою апетиту), відсутністю здорового сну і прискореним серцебиттям, ознобом. Основним симптомом вважаються різкий біль в місці запалення шкірного покриву.
Перебіг запалення багато в чому залежить від того, мікроби якого виду стали його збудниками. Найчастіше ними стають мікроби сімейства стрептококових або ж стафілококових. Вони обумовлюють важкий перебіг хвороби і такі її ускладнення як лімфангіт – запалення лімфатичних судин; або лімфаденіт – запалення лімфовузлів. У числі рідкісних, але найбільш небезпечних, і навіть смертельних ускладнень карбункула, можна назвати базальний гнійний менінгіт, тромбофлебіт, сепсис і арахноїдит.
Якщо ж захворювання проходить у відносно легкій формі, і не спостерігається ускладнень, то поліпшення можна спостерігати на 3-5 день правильного лікування. Карбункул переходить в завершальну стадію: відбувається очищення рани від гною і мертвих тканин, уражена ділянка шкіри заповнюється новоствореною тканиною, інакше званою грануляційною, і починається формування рубця.
Діагностика
Постановка діагнозу при огляді лікаря не представляє складності через специфічну клінічну картину захворювання. Подальша діагностика застосовується для визначення типу збудника з метою призначення ефективної антибіотикотерапії, а також – для з’ясування ступеня тяжкості захворювання і ступеня інтоксикації пацієнта. Для цього роблять забір гною з рани пацієнта і піддають його бактеріологічному дослідженню, в ході якого можна з’ясувати вид і сприйнятливість збудника до різних видів антибіотиків.
Якщо карбункул протікає на тлі хронічних захворювань, то необхідна консультація вузьких фахівців. Наприклад, при цукровому діабеті важлива консультація лікаря-ендокринолога. Потрібно визначити рівень глюкози в крові, і при необхідності провести стабілізацію стану хворого.
Лікування
Лікування карбункула проводиться, як правило, амбулаторно із застосуванням антибіотиків і протизапальних препаратів.
Ні в якому разі не можна проводити самостійний розтин карбункула.
При тяжкому перебігу захворювання: вираженій інтоксикації, локалізації карбункула на обличчі пацієнт госпіталізується в стаціонар. Проводиться часта і ретельна обробка рани; курс протизапальної та антибіотикотерапії за підсумками бактеріологічного дослідження.
Лікують карбункули хірургічними методами.
Під місцевим та загальним знеболюванням проводять глибокий хрестоподібний розріз, видаляють некротичні тканини, рану промивають антисептиком, лікують відкритим методом.
