Поради лікарів

Про воду «без води»

Про воду «без води»

Вода є найважливішим середовищем для усіх процесів в організмі.

22 березня відзначається Всесвітній день води, метою якого є підвищення обізнаності щодо важливості збереження водних ресурсів.

У цій статті – відповіді на поширені питання про її значення для нашого здоров’я. 

Скільки води у нашому організмі?

Вміст води в тілі людини залежить від віку: у новонародженої дитини може складати до 70-75 % маси, у дорослої людини – 60-70 %, а у старечому віці її вміст може знизитись до 45 %. При цьому, у різних органах і тканинах організму вміст води різниться. Якщо у рідинах організму – крові, лімфі, спинномозковій рідині, слині, травних соках, сльозах та сечі її до 90%, то у кістках і жировій тканині – не більше 30. Тому, чим більше в організмі жиру, тим меншим буде відсоток рідини від загальної маси тіла.

Якщо слідкуєте за вагою за допомогою смарт-вагів, можете спостерігати тенденцію до зменшення відсотка води в тілі при збільшенні відсотку жиру – не панікуйте: це не ознака зневоднення! Цим же частково можна пояснити і вікове зменшення відсотка води через збільшення частки жиру в організмі у похилому віці.

Скільки води потрібно вживати щодня для підтримання здоров’я?

Більшість людей начувані про норму споживання води: 30-40 мл на кг маси тіла – саме стільки чистої води потрібно випити щодня. Але насправді ця норма є дуже приблизною. Потреба у воді залежить від клімату та фізичного навантаження, стану здоров’я, віку (з віком потреба у воді зменшується, а дітям води потрібно втричі більше). Навіть у однієї людини потреба у рідині в різні дні може значно різнитись. Контролювати кількість вживаної води потрібно перш за все за кольором сечі – вона має бути кольору світлого лимонаду. Почуття спраги, сухість слизових оболонок та шкіри є ознаками зневоднення і не завжди вчасними підказками напоїти своє тіло.

Чи варто враховувати інші джерела рідини при забезпеченні добової норми?

Часто можна чути рекомендацію, що вживати потрібно виключно чисту воду – чай, кава, супи – не враховуються. Але це хибна думка. Все тому, що вода всмоктується у кишківнику, де вона перебуває аж ніяк не у чистому вигляді. Тому, якщо ви не любите чисту воду, забезпечити свій організм достатньою кількістю рідини можна завдяки смачним узварам, трав’яним чаям, газованій столовій воді, воді, ароматизованій лимоном, м’ятою чи свіжим огірком, а також супом чи бульйоном. На що дійсно слід звернути увагу – це вміст кофеїну та цукрів. Безпечна добова доза кофеїну для більшості людей – 400мг (таку кількість можна отримати випивши дві чашки міцної кави, або 6 чашок чаю). Напої з цукром будуть доцільними при високому рівні фізичної активності і потребі швидко відновити енергетичні втрати (наприклад, робота вантажником або захист країни). При малорухливому способі життя надавайте перевагу напоям без цукру. Щодо вживання соків – пам’ятайте про наявність фруктового цукру (про нього – тут: Гірка правда про фруктовий цукор) у цих напоях.

Що таке зневоднення, і чому воно виникає?

Зневоднення, або дегідратація – це стан, який виникає, коли втрата рідини перевищує її надходження до організму. При цьому також можуть втрачатись і солі. Наприклад, коли ми рясно пітніємо, втрачаємо не лише воду, а й хлорид натрію. Це може статися не лише від спеки або надмірного фізичного навантаження, а також – під час хвороб, що супроводжуються тривалою лихоманкою. Саме тому при таких станах важливо забезпечити не лише надходження чистої води, а й солі. І ця проблема особливо актуальна для військовослужбовців, які, перебуваючи у щільному одязі, зазнають надмірних фізичних навантажень за високих температур навколишнього середовища. Саме через це ще у Стародавньому Римі легіонерам давали сіль з водою для запивання. До речі, навіть саме слово «солдат» походить від латинських слів sol date (сіль дати).

Зневоднення з втратою солей також супроводжує блювання та діарею. Тому коригувати ці стани варто не звичайною водою, а рідинами для відновлення водно-сольового балансу, які можна придбати в аптеці. Якщо ж доступу до спеціалізованих засобів не маєте, такий розчин можна приготувати самостійно розчинивши в 1 літрі чистої води 2 ст. л. цукру і ¼ ч. л. солі.

Чим більше води – тим краще ?

Така рекомендація доволі поширена, але надмірне вживання рідини не лише не принесе додаткової користі, а й може нашкодити, призвівши до гіпергідратації – стану, який у важких станах супроводжується ознаками «водного отруєння» – головним болем, психічними порушеннями, судомами та навіть набряком мозку. Початковим ознаками надлишкового надходження води у здорової людини є знебарвлення сечі.

Найважливішим механізмом, що регулює баланс між споживанням і виведенням води є швидкість роботи нирок. Наші нирки – справжні трудівниці: при величезному вживанні рідини здатні вивести понад 10 літрів сечі на добу, а при зневодненні зменшити об’єм добової сечі до 0,5 л. Але межа здатності нирок навіть у здорової людини виводити воду складає близько 20 мл/хв., і часто надлишкове надходження рідини може бути достатнім, щоб викликати інтоксикацію водою.

Здається, таке масивне споживання неможливе. Проте спустошити не одну пляшку пива зовсім за короткий час не так вже і важко.

Тож пильнуйте за об’ємом будь-якої споживаної рідини. А щодо користі алкоголю дізнавайтесь за посиланням: 7 квітня відзначається всесвітній день здоровʼя. Чи варто за це випити?

Незважаючи на ймовірність випити зайвого, найчастіше надлишок води в організмі пов’язаний з порушенням її виведення (наприклад, при нирковій або серцевій недостатності). Тому за наявності набряків, обумовлених певними захворюваннями, навіть звичний об’єм споживаної рідини має бути зменшеним.

Як втамувати спрагу, якщо за медичними показаннями вживання рідини має бути обмеженим?

Якщо за станом здоров’я показано обмеження рідини – пити слід тільки тоді, коли є спрага і лише невелику кількість води або розсмоктувати шматочок льоду. Для запобігання надмірній спразі слід обмежити вживання солоної, гострої та смаженої їжі у раціоні – від цього дуже хочеться пити. Намагайтесь готувати їжу самостійно (у ресторанах і кулінарії її часто пересолюють). Також варто частіше бувати в прохолодних приміщеннях. А для запобігання сухості у роті можна полоскати рот та горло водою, не ковтаючи її, а також вживати жувальну гумку, дольку лимону або листочок мʼяти.

Чи є сенс у «водному детоксі» ?

Існує думка, що вода допомагає «очиститись від токсинів». Насправді, детоксикаційні водні програми не мають наукового підґрунтя. Наш головний орган, який виконує детоксикаційну функцію – це печінка, і, на жаль, споживання води не в силі прискорити її роботу, хоча і допоможе ниркам швидше вивести продукти обміну, що утворились у печінці.

Щоправда, вода важлива для покращення роботи кишківника. Збільшення вживання рідини щонайменше до 1,5л на добу є однією! з рекомендацій для усунення найпоширенішого симптому з боку органів травної системи – закрепу. Хоча ця дія має ефект лише в поєднанні зі збільшенням вживання клітковини. Одного лише збільшення споживання рідини не буде достатнім. При цьому вживання води багатої магнієм має перевагу над водопровідною водою. Тому важлива не лише кількість, а й якість вживаної води.

Чи порушує травлення запивання їжі рідиною?

Рекомендація не запивати їжу не має наукового пояснення. Адже рідина довго не затримується у шлунку, а проходить до кишківника через часточки їжі, немов через сито, і швидко засвоюється. Тому, якщо бажаєте завершити трапезу склянкою узвару чи компоту  – не відмовляйте собі у цьому бажанні через необґрунтовані забобони.

 

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2025 Антоніна Олійник

Органічні продукти: гарантія якості чи маркетинговий хід?

Органічні продукти: гарантія якості чи маркетинговий хід?

Мода на здоровий спосіб життя і правильне харчування набирає обертів та все більшим попитом користуються продукти з позначкою «органічні». Без гормонів, антибіотиків, ГМО, пестицидів, екологічно чисті, зроблені з любов’ю… Вартість такої продукції зазвичай майже вдвічі більша ніж звичайних продуктів, і це не дивує, адже той, хто має власну земельну ділянку і займався сільським господарством чудово знає, скільки вартує «ручна праця» та перегній в якості добрива, тому не шкодує коштів на якісний товар. Дехто навіть регулярно лишає своє здоров’я на присадибній ділянці, щоб отримати власні «екологічно чисті» продукти. А хтось навіть стає прихильником «зеленого туризму» та проводить відпустку неподалік ферми, щоб насолодитись органічним молоком «з-під корівки» та поїсти нарешті «справжнього м’яса», а не нашпигованого хтозна чим. 

Прихильники органічної продукції переконані у необхідності свого вибору, адже мають свої наповнені баночки страху, які стосуються звичайних продуктів із супермаркетів. Тож давайте відкриємо кожну з них, можливо, якась і спустошиться?

Страх № 1 – НІТРАТИ!

Однією з «переваг» органічної продукції є використання виключно натуральних добрив – тваринного або рослинного походження. Ніяких нітратів у вигляді селітри! Тим не менш, нітратів також багато і в продуктах гниття органічних речовин, адже вони є життєво необхідною складовою рослин, тому вони були, є і будуть їх природною складовою, навіть без використання синтетичних добрив. Окрім того, ефект органічного перегною важко передбачити, адже його склад не постійний і, перш ніж стати поживним середовищем для рослин, він має бути переробленим до мінеральних солей бактеріями ґрунту, а це важко синхронізувати з потребами зростаючих культур, що може значно знизити врожайність. Для цього і були розроблені добрива, які стовідсотково містять все необхідне.

Хоч органічні овочі та фрукти можуть містити менше нітратів, ніж традиційно вирощені продукти, тим не менш, існують ефективні способи уникнути їх шкідливого впливу при вживанні «неорганічних» продуктів (переглядайте статтю про ранній врожай за посиланням Вітаміни чи нітрати – купувати чи чекати?).

Страх № 2 – ПЕСТИЦИДИ!!

Це хімічні речовини, які захищають рослини від комах, шкідників, бур’янів і плісняви. Багато людей настільки переконані у небезпеці пестицидів, що згодні рятувати свій врожай, збираючи колорадських жуків та гусінь під пекучим сонцем, і взагалі вважають життя поза містом екологічно безпечнішим, ніж у мегаполісі. 

Проте, згідно з науковими дослідженнями, через близьке розташування полів від житлових будинків сільські жителі більш вразливі до впливу пестицидів через активне використання їх у аграрній промисловості. Високі концентрації цих речовин дійсно шкодять здоров’ю, особливо дітей, і цією інформацією зловживають виробники «органіки», буцім-то їхня продукція вирощується без використання пестицидів і є більш безпечною та кориснішою для споживачів. Враховуючи шкоду пестицидів для здоров’я, виникає питання: чому їх взагалі не заборонять на державному рівні? Все тому, що саме пестициди дозволяють подолати голод і отримати врожай, якого вистачить на всіх людей. Яскравим прикладом споживання виключно органічних продуктів та заборони використання агрохімікатів є продовольча криза, яка сталася у Шрі-Ланці – першій в світі країні, яка заборонила усі агрохімікати.

У свою чергу, науково обґрунтованих даних стосовно негативного впливу звичайних продуктів на здоров’я людини немає. Все через те, що кількість пестицидів значно зменшується після дощу та впливу сонця, під час зберігання та транспортування врожаю, тому у продуктах, які потрапляють до нашого столу, вже не буде небезпечної концентрації.

Важливо пам’ятати! Органічна продукція також може містити ці хімічні речовини, адже вирощується у відкритому ґрунті, до якого пестициди можуть потрапляти з вітром (пам’ятаєте про потужність вітру, що приніс пил із пустелі Сахари?), дощем і ґрунтовими водами. Окрім того, будь-які рослини виробляють власні фактори, що захищають їх від негативних факторів зовнішнього середовища, а виведені селекціонерами стійкі до шкідників рослини можуть містити надвисоку кількість «природних пестицидів», які чинять не менш негативний вплив на здоров’я. Те ж саме стосується і органічного м’яса «трав’яного відкорму».

Практичні поради для зменшення пестицидів у продуктах:

  • Перед вживанням ретельно мийте під проточною водою й очищайте всі продукти, навіть органічні! За можливості – замочіть овочі і фрукти у воді на деякий час. Продукти з твердою шкуринкою (гарбузи, коренеплоди, дині, кавуни) ретельно мийте за допомогою щітки. Завжди видаляйте зовнішнє листя з капусти та салату.
  • Робіть Ваш раціон якомога різноманітним – чим більше у ньому буде різних овочів і фруктів, тим меншим буде вплив одного пестициду. 
  • З тваринних продуктів видаляйте шкіру та видимий жир, щоб мінімізувати залишки пестицидів, які накопичуються в жирі. 

Страх № 3: ГОРМОНИ!!

Для прискорення росту та збільшення кількості молока фермери використовують гормональні препарати. І це неабияк лякає споживачів «органіки». Проте, у м’ясі, яке потрапляє до нашого столу, гормонів вже немає, адже по-перше, свою місію вони виконали ще до забою тварин, перетворившись на метаболіти, по-друге, при термічній обробці гормони руйнуються і не чинять жодного негативного впливу.

Страх № 4: АНТИБІОТИКИ!!

Недобросовісні фермери використовують їх для прискорення росту та профілактики захворювань у тварин. Отже, антибіотики потраплять разом із м’ясом до наших тарілок! Принаймні, так вважають прихильники «органіки». Насправді, використання антибіотиків не з метою лікування є «забороненим прийомом», про що чудово знають виробники, які дбають за власну репутацію.

З іншого боку – введені антибіотики не накопичуються в м’ясі, а виводяться з організму тварини, лишитись можуть виключно їх залишки обміну. Небезпека зловживання антибіотиками полягає в тому, що патогенні бактерії, які мали з ними контакт, «звикають» до них, що призводить врешті-решт до антибіотикорезистентості – ситуації, коли антибіотики стають безсилими подолати інфекцію у разі зараження. Тому бактерії, якими ми можемо заразитись через м’ясо, можуть бути небезпечними в цьому плані.

Та яке м’ясо ми б не отримали – органічне чи неорганічне, бактерії можуть бути скрізь, тому дотримуватись правил харчової безпеки потрібно в обох випадках: проводити ретельну термічну обробку, мити руки і поверхні, мати окремий кухонний інвентар для сирого м’яса, риби та птиці.

Страх № 5: ІНФЕКЦІЯ!!

Тепер маємо ще й страх інфекції! Виходить, що використання антибіотиків призводить до того, що стійкі бактерії з ферми також можуть потрапити і до «неорганічного» ґрунту та до городини. Та чи безпечні в плані забруднення стійкими до антибіотиків патогенами органічні рослини, враховуючи, що в органічній промисловості антибіотики заборонені? 

Виробники «органіки» подбали за гарне фасування та привабливий вигляд своєї продукції, яка зазвичай ретельно вимита та фасована. Та, на жаль, привабливий вигляд  не означає мікробну безпеку. У соцмережах можна знайти відео, як перед фасуванням моркву миють ногами (це не завадить їй бути органічною), що є чудовим прикладом не спокушатися на штамп з зеленим листочком.

Важливо розуміти, що «органічний» не означає «безпечний»! Будь-які продукти, в тому числі, органічні – «миті та готові до вживання», навіть заморожені, можуть бути забруднені бактеріями чи вірусами через удобрення сирим гноєм, зрошення посівів забрудненою водою або випадкового контакту з фекаліями під час збору та пакування.

Тож ЗАВЖДИ потрібно дотримуватись всім відомих з дитинства правил харчової безпеки: власноруч ретельно мити навіть «миті» продукти, що не піддаються термічній обробці (нещодавній неприємний випадок зараження гепатитом А через вживання заморожених чорниць в Нідерландах – чергове нагадування про це), тримати чистими руки, кухонні поверхні та інвентар, зберігати харчові продукти при відповідних температурах, не нехтувати такими способами зберігання як пастеризація та консервування, не вживати термічно необроблене м’ясо, птицю і молоко.

Страх № 6: СКУПИЙ ПЛАТИТЬ ДВІЧІ!!

Поширена думка: чим продукт дорожчий, тим він якісніший та корисніший – спонукає нас платити більше.

Хоча органічні харчові продукти, як правило, дорожчі та менш доступні, вони не є кращими за поживністю, особливо, для незахищених верств населення. Існують дані, що органічні рослини містять більше антиоксидантів, в органічному молоці вищий рівень омега-3 жирних кислот і краще співвідношення жирних кислот в органічному м’ясі. Але в цілому, вміст вітамінів і мінералів у «органіці» та звичайних продуктах подібні.

Сучасні дослідження доводять, що органічні продукти не мають переваги над неорганічними – ані по вмісту поживних речовин, ані харчовій безпеці. Органічна продукція дорожча і навіть небезпечна в плані продовольчої кризи.

На сьогоднішній день немає жодних обґрунтованих досліджень на людях, що «органічна дієта» більш корисна для здоров’я чи здатна захистити від хвороб, водночас, вона і не має недоліків порівняно з традиційними продуктами. Тож, якщо ваші фінансові можливості та доступ до органіки не обмежені – обирайте, що Вам до вподоби, водночас, не панікуйте та не моріть себе голодом у разі неможливості придбати продукт із зеленим листочком.

Якщо ж ваш вибір все ж за органічною продукцією – уважно вивчайте етикетку: гучні слова на ній – не ознака дотримання усіх умов виробництва органічної продукції. Справжня «органіка» має бути сертифікована та мати відповідне маркування, для прикладу, офіційним європейським логотипом органічних продуктів харчування є “Євролисток” (12 зірок на зеленому фоні). У нашій країні існує власний логотип у вигляді зеленого листка, що утворюють два круга, які перетинаються, та надпису «ОРГАНІЧНИЙ ПРОДУКТ».

Наявність лише одного надпису «органічний», «екологічний», «органік», «біо», «еко» чи «натуральний», БЕЗ ЛОГОТИПУ не є гарантією того, що продукт пройшов перевірку на відповідність бути органічним.

Якщо ви обираєте продукт з позначкою «фермерський», знайте, що ферма – це лише форма ведення сільського господарства, якою можуть володіти як великі підприємства, так і якась окрема бабуся. Ні про які стандартизовані показники якості і безпеки мова не йдеться. А деякі виробники навіть можуть замовляти на великих заводах власні етикетки з позначкою «фермерський продукт».

Виробники «фермерських» продуктів чудово маніпулюють почуттями міських жителів: хто ж не мріє хоча б на хвилинку вирватись з кам’яних джунглів, торкнутися природи, відвідати бабусину ферму, де все таке натуральне… Для когось – це спосіб поринути у ностальгію за дитинством, особливо, прихильників «радянської якості».

 

Як висновок, у цілому маркування «органічний продукт» не означає «якісний», або «корисніший», воно лише є показником як він був отриманий. Принципами органічного господарства є екологічно безпечні засоби боротьби зі шкідниками, використання добрив тваринного або рослинного походження. Про кінцевий результат мова взагалі не йде. Тож обирайте продукти доступні саме вам і пам’ятайте: різноманіття раціону, а не органічне походження продуктів – найважливіший показник раціональності харчування. 

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2025 Антоніна Олійник

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень (Частина п’ята)

Підготовка до досліджень та особливості проведення методик функціональної та ультразвукової діагностики, КТ та МРТ обстежень

Частина пʼята 

Магнітно-резонансна томографія. Загальна інформація

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — це сучасний метод медичної діагностики, який використовує сильне магнітне поле та радіохвилі для створення детальних зображень внутрішніх органів і тканин. МРТ є безпечним, неінвазивним і високоінформативним методом, який дозволяє виявляти патологію на ранніх стадіях.

Як працює МРТ? Метод базується на властивостях атомів водню, що є в організмі. Під дією магнітного поля вони випромінюють радіосигнали, які зчитуються томографом і перетворюються на тривимірні зображення. Це дозволяє отримати детальні зображення м’яких тканин, судин, суглобів, органів і кісткових структур.   

Переваги МРТ:

  1. Безпека: метод не використовує рентгенівське або інше іонізуюче випромінювання.
  2. Деталізація: висока роздільна здатність зображень, особливо – для м’яких тканин і нервової системи.
  3. Раннє виявлення: здатність виявляти захворювання на ранніх стадіях.
  4. Широкий спектр застосування:  дослідження головного мозку, хребта, суглобів, серця, судин, черевної та грудної порожнин.
  5. Контрастні дослідження: можливість застосування контрастної речовини для більш точного визначення пухлин, судинних аномалій та інших патологій.
  6. Неінвазивність: не потребує хірургічного втручання.

Що дозволяє діагностувати МРТ?

  1. Головний мозок: інсульти, пухлини, запальні процеси, дегенеративні захворювання (Альцгеймера, Паркінсона), травми, розсіяний склероз.
  2. Хребет: міжхребцеві грижі, остеохондроз, травми хребта, пухлини.
  3. Суглоби та м’язи: розриви зв’язок, сухожиль, пошкодження хрящів і суглобових капсул.
  4. Серце та судини: атеросклероз, тромбози, аневризми, порушення кровообігу.
  5. Органи черевної та грудної порожнин: захворювання печінки, нирок, підшлункової залози, новоутворення або метастази.

Як проводиться дослідження?

Пацієнт лягає на рухомий стіл, який засувається в тунель апарата. Під час сканування необхідно залишатися нерухомим, щоб отримати чіткі зображення.  Тривалість процедури — від 15 до 60 хвилин, залежно від зони дослідження.  У деяких випадках вводиться контрастна речовина через вену для покращення візуалізації.

Протипоказання до МРТ:

  • металеві імплантати (кардіостимулятори, слухові апарати, кліпси на судинах); 
  • вагітність у першому триместрі (відносне протипоказання); 
  • ниркова недостатність (при використанні контрасту);
  • клаустрофобія або психічні розлади, що ускладнюють нерухомість. 

МРТ — це один із найкращих інструментів сучасної діагностики, який дозволяє лікарям точно визначити стан здоров’я пацієнта та призначити ефективне лікування.

У нашій клініці  МРТ здійснюється на апараті Siemens Magnetom Sola 1.5 T. Siemens Magnetom Sola 1.5 T — це передовий магнітно-резонансний томограф, який поєднує високу якість діагностики з комфортом для пацієнтів.

Переваги апарата:

  1. Інноваційна технологія BioMatrix: адаптація до фізіологічних особливостей кожного пацієнта; автоматичне коригування параметрів для чітких зображень навіть у складних випадках.
  2. Висока точність: деталізовані зображення м’яких тканин, суглобів, мозку та судин; покращена візуалізація пухлин, кровотоків та інфекційних процесів.
  3. Швидкість: технологія Turbo Suite скорочує час процедури до 50%, зберігаючи якість зображень; оптимально для пацієнтів, яким важко довго лежати нерухомо.
  4. Комфорт для пацієнтів: просторий тунель (70 см) підходить навіть для пацієнтів із клаустрофобією; знижений рівень шуму.
  5. Широке застосування: дослідження судин, суглобів, головного мозку, серця, хребта; програми для оцінки онкологічних захворювань і нейродегенеративних змін.

Додаткові особливості:  економне енергоспоживання; точна діагностика навіть у складних випадках завдяки передовим алгоритмам.

Апендицит

Апендицит

 Апендицит – це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона викликається несприятливими внутрішніми чинниками. Серед гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини гострий апендицит посідає перше місце. І саме він є найчастішою причиною розвитку перитоніту. 

Які види апендициту можна зустріти

Класифікують гостре та хронічне запалення апендикса.

Гострий апендицит – це гострий запально-некротичний процес придатка сліпої кишки, який створює загрозу здоров’ю та життю пацієнта.

Гострий апендицит може бути:

  • простим (поверхневим, катаральним);
  • деструктивним (із гострим гнійним і некротичним процесами, проривом стінки відростка, абсцесом або інфільтратом).

Хронічний апендицит – уповільнена форма запалення червоподібного відростка сліпої кишки. Найчастіше причиною патології є раніше перенесений напад гострого апендициту. При хронічній формі через заміщення нормальної тканини сполучною відбувається атрофія відростка. Це призводить до розвитку запальних і деструктивних процесів. Патологія поділяється на просту, рецидивуючу або резидуальну.

 Причини апендициту

Головна причина розвитку гострого апендициту — порушення просування вмісту з просвіту апендикса й активізація патогенів.

На розвиток запалення придатка сліпої кишки може вплинути:

  • наявність в організмі інфекційного агента, включно з кишковою паличкою, стрептококами, стафілококами, ентерококами, анаеробними мікроорганізмами;
  • нейрогенні патології з посиленням перистальтики й утворенням слизу, перерозтягненням відростка і порушеннями мікроциркуляції;
  • гіпертрофія (розростання) лімфоїдної тканини;
  • патології всмоктування поживних речовин;
  • паразитарні інвазії (гельмінти);
  • сторонні тіла в кишківнику;
  • порушення в харчуванні (у т.ч. такі, що спричиняють закрепи, утворення копролітів (калових каменів));
  • стани імунодефіциту;
  • підвищена алергізація організму тощо.

 Симптоми апендициту

Ознаки апендициту мають найрізноманітніші прояви.

Біль є обов’язковим симптомом гострого апендициту. Він може з’являтися на тлі абсолютно нормального стану. Болі під час апендициту характеризуються схильністю до поступового наростання і посилення під час кашлю, ходьби і будь-якої зміни положення тіла.

Найчастіше біль локалізується в правій здухвинній ділянці. Рідше – в епігастральній або навколопупковій ділянці з переміщенням (через кілька годин) у праву здухвинну ділянку. Також біль може супроводжуватися сильним м’язовим напруженням і підвищеною шкірною чутливістю.

Крім цих ознак апендициту, можуть проявлятися такі симптоми:

  • нудота і блювота, яка частішає з розвитком запалення;
  • болісне здуття живота (особливо в правій здухвинній ділянці);
  • втрата апетиту;
  • запор / діарея;
  • виражена тахікардія;
  • напруження м’язів живота;
  • синдром Щоткіна-Блюмберга (різке посилення болю в животі при швидкому знятті пальпуючої руки з живота після натискання);
  • підвищення температури тіла (часто в комбінації з ознобом, пітливістю, слабкістю і симптомами інтоксикації);
  • сухість у роті.

 Наслідки апендициту

Наслідки апендициту найчастіше пов’язані з руйнуванням апендикса і потраплянням гною в навколишні тканини й органи.

Як правило, ускладнення гострого апендициту розвиваються на 3-5 день.

Вони характеризуються:

  • проривом червоподібного відростка;
  • місцевим запаленням очеревини;
  • скупченням інфільтрату (клітинні елементи з домішкою крові та лімфи) в апендиксі;
  • запаленням стінок вен брижі апендикса з утворенням тромбів;
  • “гострим животом”.

При цьому лікар може поставити діагноз:

  • періапендицит (запалення очеревини, що покриває червоподібний відросток);
  • мезентеріоліт (запалення брижі червоподібного відростка);
  • перитоніт (розрив апендикса з розповсюдженням інфекції в черевну порожнину і важким запаленням внутрішньостінної очеревини).

У пізньому періоді (через 6 днів з моменту появи ознак захворювання) гострий апендицит може мати ускладнення:

  • тотальне запалення очеревини та заочеревинного простору;
  • абсцеси в стінках апендикса;
  • абсцес черевної порожнини;
  • пілефлебіт (запалення й утворення тромбів у ворітній вені);
  • потрапляння в кров гноєтворних бактерій і токсинів із подальшим сепсисом;
  • абсцеси печінки тощо.

 Як діагностують апендицит

Для діагностики апендициту хірург насамперед спирається на клінічну картину та результати лабораторної діагностики.

Найпоказовішими дослідженнями є загальний аналіз крові (у т.ч. з лейкоцитарною формулою) і загальний аналіз сечі.

Під час їхньої розшифровки лікар звертає увагу на такі маркери патології:

  • збільшена відносно нормальних показників ШОЕ;
  • паличкоядерний зсув (зсув лейкоцитарної формули вліво) – збільшення в крові кількості незрілих нейтрофілів;
  • збільшення вмісту лейкоцитів (лейкоцитоз 12-15*109/л).

Загальний аналіз сечі дозволяє виключити патологію сечовидільної системи.

Під час диференціальної діагностики апендициту хірург може рекомендувати пройти УЗД, лапароскопію, КТ або рентген органів черевної порожнини. Це буває необхідно для виключення перфоративної виразки шлунку і 12-палої кишки, холециститу, аднекситу, панкреатиту в гострій формі, сечокам’яної хвороби, мезаденіту. Також під час діагностики апендициту виключають імовірність наявності дивертикулів Меккеля, інфаркту міокарда, правобічної пневмонії, дизентерії, гастроентериту.

 Перша допомога при апендициті

При першій же підозрі на напад гострого апендициту:

  • необхідно покласти хворого в ліжко;
  • помістити йому на живіт лід (обов’язково через тканину);
  • негайно викликати швидку допомогу.

Категорично протипоказано при невідкладній допомозі при апендициті:

  • затягувати зі зверненням по медичну допомогу;
  • прогрівати живіт (прикладати грілку і будь-які теплі предмети) — це тільки посилить запальний процес і може призвести до розриву;
  • намагатися нагодувати і напоїти хворого (допустимо дати тільки кілька ковтків води, якщо сильно мучить спрага);
  • знеболювати і застосовувати проносні.

До встановлення точного діагнозу пацієнту не можна приймати знеболювальні, седативні або антибактеріальні препарати.

 Методи лікування апендициту

Єдиний спосіб лікування апендициту — видалення апендикса.

Екстрену апендектомію (видалення апендикса) не проводять при скупченні рідини в червоподібному відростку сліпої кишки, що не має ознак гнійного запалення і прориву (розриву). У цьому випадку пацієнту рекомендується медикаментозна терапія. А через 2-3 місяці — планова операція. При нагноєнні рідини хірург проводить розтин і дренування апендикса. Під час оперативного лікування апендициту може застосовуватися дві хірургічні методики:

  • традиційна (відкрита) апендектомія – видалення запаленого червоподібного відростка сліпої кишки через невеликий надріз у нижній правій частині живота;
  • лапароскопічна апендектомія – ендоскопічний метод лікування, здійснюваний через невеликі (1-2,5 см) проколи у черевній стінці.

Як правило, вибір виду доступу здійснюється лікарем. Рішення залежить від загального стану пацієнта і стадії запалення апендикса. 

 Профілактика апендициту

Специфічної профілактики апендициту не існує.

Серед правил неспецифічної профілактики гострого апендициту:

  • підтримання фізичної активності без надмірних навантажень;
  • своєчасне лікування захворювань ШКТ (у т.ч. паразитарних);
  • прийом антибактеріальних засобів тільки за рекомендацією лікаря;
  • введення до щоденного раціону достатньої кількості клітковини (рекомендується вживати понад 400 г свіжих овочів і фруктів, бобових, водоростей, грибів та ін. продуктів із грубими волокнами);
  • запобігання закрепам.
Пролежні

Пролежні

Пролежні Пролежні - це патологічний стан, що супроводжується формуванням виразок (відкритих…
Апендицит

Апендицит

Апендицит  Апендицит - це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру. Вона…
Обмороження

Обмороження

Обмороження Зазвичай, обмороження описується за його клінічними проявами.Спочатку передбачити ступінь обмороженого…

Переваги лапароскопічної міомектомії

Переваги лапароскопічної міомектомії

Лапароскопічна міомектомія — це сучасний малоінвазивний метод хірургічного видалення міоматозних вузлів, який має низку переваг порівняно з традиційними відкритими операціями.

  1. Мінімальна травматичність

Процедура виконується через кілька невеликих розрізів (5-10 мм), що значно зменшує пошкодження м’яких тканин. Це дозволяє зберегти естетичний вигляд шкіри, уникнувши великих рубців.

  1. Швидке відновлення

Пацієнтки після лапароскопічної міомектомії повертаються до звичного способу життя вже через 1-2 тижні, тоді як після відкритої операції реабілітація триває до 6-8 тижнів.

  1. Менше болю після операції

Завдяки меншим розрізам і мінімальній травматизації тканин пацієнтки відчувають менший післяопераційний біль, що зменшує потребу в анальгетиках.

  1. Мінімальний ризик інфекцій

Лапароскопічні операції мають нижчий ризик післяопераційних інфекцій, оскільки контакт із зовнішнім середовищем обмежений, а розміри ран дуже малі.

  1. Точність видалення вузлів

Лапароскоп дозволяє хірургу чітко візуалізувати матку, міоматозні вузли та сусідні органи, що забезпечує високу точність видалення навіть глибоко розташованих новоутворень.

  1. Збереження репродуктивної функції

Операція дозволяє максимально зберегти здорові тканини матки, що є важливим для жінок, які планують вагітність у майбутньому.

  1. Короткий термін госпіталізації

Пацієнтки зазвичай перебувають у стаціонарі 1-2 дні.

Лапароскопічна міомектомія є безпечним, ефективним і естетично привабливим методом, що дозволяє вирішити проблему міоматозних вузлів із мінімальним впливом на якість життя жінки.

Патології сітківки ока

Які патології сітківки можуть призвести до її відшарування?

Розриви сітківки можуть виникати через витончення тканин на тлі дистрофічних змін або внаслідок тракцій (натягу) з боку скловидного тіла. Найчастіше такі стани є безсимптомними на ранніх стадіях, але їх ускладнення – відшарування сітківки може призводити до значної втрати зору, аж до сліпоти.

Які ж причини виникнення розривів існують?

  1. Тракції: натяг сітківки через щільне прикріплення скловидного тіла до її периферії, особливо – в зоні решітчастої дистрофії.
  2. Травми ока: механічні пошкодження можуть викликати гострий розрив.
  3. Вікові зміни: дегенеративні процеси в сітківці, які посилюються з віком.
  4. Генетична схильність: деякі типи дистрофій передаються у спадок. 

Тракції сітківки

Симптоми, на які варто звернути увагу

  • Спалахи світла (“фотопсії”): можуть свідчити про натяг або початковий розрив.
  • “Плаваючі мушки”: поява нових темних плям може вказувати на крововилив або відрив тканини.
  • Раптове зниження зору: може бути ознакою відшарування сітківки.

Діагностика

Для своєчасного виявлення периферичних дистрофій, розривів та тракцій необхідно регулярно проходити:

  1. Офтальмоскопію: огляд очного дна, обов’язково в умовах медикаментозного мідріазу (тобто огляд з розширеною зіницею).
  2. Оптичну когерентну томографію (ОКТ): дозволяє детально оцінити стан сітківки.
  3. Ультразвукове дослідження ока: особливо у випадках, коли огляд утруднений через помутніння середовищ.

Лікування

  1. Лазерна коагуляція: “запаювання” розривів або зміцнення ділянок дистрофії для запобігання відшаруванню.
  2. Хірургічне втручання: при наявності відшарування сітківки (вітректомія, пломбування склери).
  3. Контроль за основними факторами ризику: наприклад, корекція високої короткозорості чи лікування супутніх захворювань.

Зверніть увагу! Для збереження зору пацієнтам рекомендовано:

  • Регулярне проходження обстеження у офтальмолога, особливо якщо у вас міопія, спадкова схильність до захворювань сітківки або були травми ока.
  • Уникайте важких фізичних навантажень, які можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску.
  • Бережіть очі від травм і вчасно звертайтеся за допомогою при появі будь-яких тривожних симптомів.

Блокади плечового сплетення

Блокади плечового сплетення

У  ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС виконується регіональна анестезія під контролем УЗД, зокрема блокади плечового сплетення з метою провідникової анестезії при оперативних втручаннях на верхній кінцівці. 

Блокади плечового сплетення – найпоширеніший вид регіонарної анестезії при втручаннях на верхній кінцівці й найбільш часто використовувані види периферичних нервових блокад. Вони відрізняються порівняно високою частотою успіху, досить безпечні при акуратному підході до техніки виконання й дотриманні рекомендованих доз для місцевих анестетиків. Розрізняють чотири основних доступи для проведення блокади плечового сплетення: міждрабинчастий, надключичний, підключичний і пахвовий. Вибір доступу диктується областю втручання.

Провідникова анестезія є достатньою для виконання широкого спектру хірургічних втручань на верхній кінцівці та наступного післяопераційного програмованого знеболення. Переваги ультрасонографічного контролю блокади плечового сплетення полягають в точності виконання пункції, неприв‘язаності до зовнішніх анатомічних орієнтирів, можливості виконання пункції при різних особливостях анатомії шиї та анатомічних варіантах будови плечового сплетення.

Перевагою технології є УЗД навігація, яка дозволяє візуалізувати анатомічні структури в реальному часі, забезпечуючи точне введення препарату в цільову область. Це підвищує ефективність блокади та зменшує ризик побічних ефектів.

 Точна візуалізація дозволяє уникати пошкодження навколишніх структур, таких як судини або нерви.

 УЗД навігація дозволяє лікарю швидше і точніше знайти правильне місце для блокади, зменшуючи кількість спроб і дискомфорт для пацієнта.

Їжа від депресії

Їжа від депресії

Депресія є одним з найпоширеніших захворювань психіки. Незважаючи на складний час сьогодення, часто саме холодна пора року є непростим періодом для психічного здоров’я. Похмура погода, короткі дні, довгі вечори, відсутність сонця, а часом ще й світла – все це чинить негативний вплив на нашу нервову систему.

То чи може їжа допомогти в цьому випадку?

Існує 12 нутрієнтів, які здатні чинити позитивний вплив на профілактику та лікування депресивних розладів: залізо, магній, вітамін B6, омега-3 жирні кислоти (EPA та DHA), вітамін B12, фолієва кислота, калій, тіамін, вітамін A, вітамін С, селен і цинк. 

Розглянемо кожен із них детальніше.

Залізо. Прояви дефіциту цього елементу не мають чітких специфічних ознак і тому часто ігноруються, а про тісний зв’язок між дефіцитом заліза та депресією відомо не всім. Дефіцит заліза є найпоширенішим дефіцитом мікронутрієнтів у світі. Чи знаєте ви рівень його запасів в своєму організмі? Дізнавайтесь більше про цей елемент у попередніх статтях Простий тест на дефіцит заліза: чи все так просто?  та Дбати про себе, щоб рятувати інших 

Магній. Цей елемент виконує декілька сотень функцій в організмі людини, в тому числі, бере участь у регуляції нейромедіаторів – хімічних речовин, завдяки яким нервові клітини «спілкуються» між собою. Одним з таких нейромедіаторів є серотонін, так званий «гормон щастя» (але ж тепер ви знаєте, що ніякий це не гормон), брак якого є основною причиною депресії.

Джерела магнію – темна листова зелень, горіхи, насіння, авокадо, соєві боби і банани. Проте засвоєння харчового магнію доволі низьке, а потреба у ньому – велика. Тому додатковий прийом добавок з магнієм для профілактики та лікування депресії має сенс.

Вітамін В6 – справжній «король» вітамінів групи В. Він бере участь у понад 100 ферментативних реакціях, у тому числі – в виробленні нейромедіаторів. Найкращими його джерелами є м’ясо, цільні зерна, горіхи та овочі, але термічна обробка та зберігання можуть зменшити доступність вітаміну B6 на 10-50%. Цей вітамін є водорозчинним, через що не накопичується в організмі, тому має постійно надходити з їжею. І хоч справжній дефіцит цього вітаміну – це велика рідкість, проте межові рівні доволі поширені і можуть проявитись різноманітними симптомами, в тому числі, депресією.

Омега-3 жирні кислоти (EPA та DHA). Мозок на 60% складається з жиру і є одним із органів з найбільшою концентрацією омега-3 жирних кислот, найкращими джерелами яких є жирна риба (причому у лососі їх значно менше, ніж в оселедці) та молюски. Незважаючи на користь горіхів та лляного насіння, ці продукти не містять цих жирних кислот, про що важливо пам’ятати тим, хто не вживає тваринні продукти. І хоча рекомендація вживати рибу 2-3 рази на тиждень загальновідома, дотримуються її в силу тих чи інших причин далеко не всі.

Вітамін В 12 також міститься виключно у продуктах тваринного походження, таких як морепродукти, м’ясо, яйця та молочні продукти. Не дивно, чому у вегетаріанців депресія зустрічається частіше, адже цей вітамін дуже важливий для виробництва нейромедіаторів.

Також він підтримує нормальний рівень гомоцистеїну, що важливо для нормальної роботи мозку. Науковцями було доведено, що додавання вітаміну В12 може підвищувати ефективність антидепресантів та зменшувати симптоми депресії.

До браку цього вітаміну може призвести прийом деяких лікарських засобів та захворювання травної системи, тому його дефіцит – не рідкість.

Вітамін В9 (фолієва кислота) – вітамін, який ми, лікарі, рекомендуємо приймати усім вагітним для попередження вад розвитку нервової трубки у плода, тому більшості жінок відомо про нього. Але потрібен цей вітамін не лише вагітним, а й нашій нервовій системі для зниження ризику депресії. Проте вживати його у надмірній кількості, не маючи дефіциту,  для поліпшення здоров’я нервової системи не варто, адже є дані про зв’язок між високим споживанням фолієвої кислоти та підвищеним ризиком раку.

В цілому, доцільно уникати прийому фолієвої кислоти або вітаміну B12 у дозах значно вищих за рекомендовану добову норму без суттєвих показів (це стосується більшості вітамінів).

Важливо знати! Якщо у людини є дефіцит вітаміну В12, ПРИЙОМ ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ може маскувати (але не усунути) нелікований дефіцит вітаміну В12 або навіть погіршити неврологічні ускладнення. Тому краще не займайтесь самолікуванням!

Калій. Всі начувані про важливість обмеження вживання солі (до 5 г на добу) через негативний вплив великої кількості натрію на артеріальний тиск та нирки. Та зрідка хто замислюється про його головного конкурента – калій, без якого неможлива нормальна робота нервової системи. Між іншим, потреба в ньому для здорових людей не менша, ніж у натрії. І якщо дефіцит натрію ми можемо легко усунути, підсоливши свої страви, то з калієм трохи складніше. Найбагатше джерело цього нутрієнта – наша рідненька звичайна картопля, а також щорічно доступні нам банани. Також його доволі багато у бобових та рибі. Замочування продуктів у воді, зливання відвару, заморожування та кип’ятіння знижують кількість калію в їжі. Для його збереження слід за можливості вживати овочі та фрукти у свіжому вигляді, для очищення продуктів промивати їх, не замочуючи у воді, а під час приготування їжі, багатої на калій, використовувати якомога менше води, яку потім не зливати, а застосовувати для приготування інших страв, оскільки вона містить багато калію (наприклад, готуючи картопляне пюре, багатий на калій відвар можна використати як основу для перших страв).

Вітамін С, вітамін А і селен є найважливішими антиоксидантами, які підтримують здоров’я усіх клітин. Вітамін С бере участь в утворенні серотоніну (того самого «гормону щастя»), допомагає нашим наднирникам долати стрес. Селен попереджає руйнування клітин мозку, також є «борцем» з нейротоксичними металами – ртуттю, свинцем, кадмієм. Враховуючи корисні властивості цих нутрієнтів, варто пам’ятати, що вони є АНТИОКСИДАНТАМИ, передозування якими матиме зворотній ефект, тому хоч ці середники є безрецептурними препаратами та добавками, самолікування може нашкодити. Найкраще – збагати свій раціон цими нутрієнтами за допомогою поживних продуктів – шукайте відповідні статті про вітамін С та А за посиланнями – Що потрібно знати про вітамін С? та Про що шурхоче осіннє листя. Кращими природними джерелами селену є морепродукти, нирки та печінка, а також м’ясо.

Тіамін (вітамін В1). Прояви дефіциту цього вітаміну – дратівливість, плаксивість, головні болі, безсоння, зниження пам’яті, відсутність сновидінь та… ДЕПРЕСІЯ. Дефіцит тіаміну виникає через наявність в основі раціону рафінованих (очищених) продуктів – шліфованого рису, білого борошна, молочних продуктів, овочів та фруктів (які є бідними на його вміст). Його багато у цільнозернових продуктах і крупах, дріжджах, бобових, свинині. На жаль, варіння, випікання та консервування деяких продуктів, а також пастеризація можуть руйнувати цей вітамін.

Цинк – важливий елемент для нейромедіаторної системи. А найкращими його джерелами є печінка і червоне м’ясо.

Незважаючи на те, що для підтримки психічного здоров’я у більшості випадків нам так хочеться чогось солоденького, пам’ятайте: науковцями було досліджено, що найпоживнішими продуктами в плані боротьби з депресією є морепродукти та субпродукти, а також листова зелень, салат, перець і хрестоцвіті овочі.

Та окрім їжі варто не забувати про своєчасну діагностику депресивних станів і виявлення дефіцитів, що сприяють їх розвитку для можливої корекції.
Будьте уважним один до одного, підтримуйте, не будьте байдужими до близьких вам людей і шукайте власні, не деструктивні, способи поліпшення психічного здоров’я.

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2024 Антоніна Олійник

Гірка правда про фруктовий цукор

Гірка правда про фруктовий цукор

Основним джерелом енергії, що ми споживаємо з їжею, є вуглеводи, які за хімічною будовою розділяються на прості та складні. Складні утворюються з безлічі молекул і, потрапивши в організм, поступово розщеплюються, не створюючи «великого вуглеводного навантаження» – це крупи, хліб, картопля, тобто усі крохмалисті продукти. До складних вуглеводів також відноситься клітковина, але наш організм не вміє її перетравлювати.

Прості вуглеводи далі вже не розщеплюються, тому дуже швидко засвоюються. Фруктоза належить до простих вуглеводів.

Що цікаво: обмін усіх вживаних вуглеводів, окрім клітковини, відбувається через утворення глюкози – простого вуглеводу, який так потрібен нашому мозку та всім іншим клітинам організму.

Цукор є чистою хімічною сполукою, яка швидко відновлює енергетичні витрати, і в природі не існує кращої речовини, коли потрібна негайна енергетична підтримка. Чому ж його часто називають «білою смертю»?

Загальновідомо, що надмірне вживання цукру шкодить здоров’ю, тому ми намагаємось знайти якусь солоденьку альтернативу. І тут за зброю беруться маркетологи – продукти, які зазвичай мали б містити звичайний цукор, роблять солодкими додаючи фруктозу. У багатьох магазинах навіть є відокремлені полички з продуктами для людей хворих на цукровий діабет. На ній можна знайти багато солодощів – печиво, халву, зефір, і всі ці продукти мають позначку «на фруктозі» або «без цукру». Фруктозу навіть додають до продуктів для дітей, адже турботливі матусі обиратимуть для своєї дитини лише найкраще та натуральне. 

Фруктоза відома як фруктовий цукор. Вона набагато солодша, ніж звичайний цукор, міститься у меді, винограді, хурмі, яблуках, грушах, бананах, кавунах та інших солодких фруктах. Всім відома користь фруктів, тому, коли на етикетці ми бачимо помітку «на фруктозі», одразу сприймаємо цей продукт як корисний та «натуральний» – і рука одразу тягнеться його придбати. Тим паче, якщо ці продукти стоять на поличках для людей з цукровим діабетом, ми особливо сприймаємо ці продукти як ті, які мають поліпшувати здоров’я. 

Але чи дійсно фруктоза краща за звичайний цукор?

На початку я вже згадала про те що фруктоза є простим цукром, тобто далі розщеплятися не буде. Проте вона здатна перетворюватися на інші хімічні сполуки. Пам’ятаєте, що обмін усіх вживаних вуглеводів, окрім клітковини, йде через утворення глюкози?     

Наш організм не має потреби у фруктовому цукрі, тому не вміє його використовувати. Що цікаво: фруктоза навіть не проходить через гематоенцефалічний бар’єр – природній бар’єр, який захищає наш мозок від проникнення непотрібних речовин з кровотоку.

Фруктоза сама по собі погано засвоюється організмом, і якщо не всмоктується у тонкому кишечнику, потрапляє далі – до товстого, де її очікують кишкові бактерії. Тому при надмірному вживанні здатна викликати неприємні симптоми у вигляді здуття, надмірного газоутворення, болю в животі та навіть діареї.

У тонкому кишківнику близько половини вживаної фруктози перетворюється на глюкозу, решта надходить до печінки.

Через те що фруктоза не потрібна нашому організму, він намагається її кудись використати.

У печінці зайва фруктоза перетворюється на ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ) – і це головний недолік!  Адже це транспортна форма жирів, яка дуже швидко відкладається у вигляді зайвих кілограмів і призводить до зайвої ваги. Особливо це негативно відобразиться на людях, які мають цукровий діабет ІІ типу. Адже надмірна вага і є однією з причин цього захворювання. І багато дослідників звинувачують саме вживання фруктози як причину виникнення неалкогольної стеатотичної хвороби печінки (минула назва – жировий гепатоз). Тепер ви знаєте, чому після сезону динь, кавунів, персиків та винограду ми набираємо зайві кілограми. А через те, що фруктоза не пригнічує гормон голоду грелін, ми дуже легко можемо з’їсти цілого кавуна.

Вживання зайвої фруктози веде до збільшення тригліцеридів крові, що підвищує ризик серцево-судинних захворювань.

Велика кількість фруктози надходить при вживанні безалкогольних напоїв, цукерок, джемів, желе та різноманітних десертів, в які додається глюкозо-фруктозний або кукурудзяний сироп з високим вмістом фруктози. Багато людей вивчають склад продуктів, та нікого не лякає наявність у складі кукурудзяного сиропу, адже всі знають, що кукурудза – це корисна злакова культура. Ще й без глютену… Але тепер Ви знаєте трохи більше.)

Що ж таке цукор? Основним компонентом цукру є сахароза – вуглевод, який складається з двох молекул: глюкози та фруктози. Сахарозу можна знайти  у  цукровому буряку, тростині, меді та кленовому сиропі. 

Чи кращий мед за цукор? В меді фруктози більше ніж у цукрі, тому, враховуючи її «користь», робіть висновки. Та не спішіть позбуватися медових запасів, адже чайна ложечка меду дуже добре допомагає при болі в горлі.

А як же фрукти? Адже це природнє джерело вітамінів, мінералів, клітковини, і… фруктози. Саме тому, враховуючи її «користь» обирайте фрукти з низьким вмістом фруктового цукру – зелені яблука, ківі, гранати, грейпфрути, а ще краще – надавайте перевагу ягодам. Солодкими фруктами (а тим паче соками) не варто надмірно захоплюватись, сприймайте їх за десерт, пам’ятаючи про апельсин, яким варто поділитись. 

Ваш дієтолог, Антоніна Олійник

 © 2025 Антоніна Олійник

Перша допомога при травмах: забій, перелом, розтягнення

Перша допомога при травмах: забій, перелом, розтягнення

При зниженні температури повітря та появи ожеледиці спостерігається тенденція до підвищення рівня травматизації. З цією метою хочемо вас ознайомити, як правильно діяти в цих ситуаціях.

Травми – це пошкодження тканин і органів, що виникають внаслідок впливу зовнішніх факторів. Знання основ надання першої допомоги може зменшити ризик ускладнень та врятувати життя. Розглянемо, як правильно діяти при забоях, переломах і розтягненнях.

Забій

 

Забій – це пошкодження м’яких тканин без порушення цілісності шкіри, часто супроводжується набряком, болем і синцем.

Ознаки забою:

  • біль у місці травми;
  • набряк та почервоніння;
  • утворення синця (гематоми).

Перша допомога:

  1. Спокій і фіксація: забезпечте спокій постраждалому, знерухомте пошкоджену частини тіла.
  2. Охолодження: прикладіть до місця травми холодний компрес або лід, загорнутий у тканину, на 15-20 хвилин. Це зменшить набряк і біль.
  3. Захист від подальших ушкоджень: уникайте тиску на травмоване місце.
  4. Термінова госпіталізація: викличте екстрену (швидку) медичну допомогу.
Перелом

 

Перелом – це порушення цілісності кістки, яке може бути відкритим (з пошкодженням шкіри) або закритим (без пошкодження шкіри).

Ознаки перелому:

  • сильний біль у місці травми;
  • деформація кінцівки;
  • порушення рухливості;
  • набряк або кровотеча (при відкритому переломі).

Перша допомога:

  1. Забезпечення нерухомості: не намагайтеся виправити положення кінцівки. Зафіксуйте її в тому стані, в якому вона знаходиться.
  2. Накладення шини: використовуйте підручні засоби (дошку, палицю) для іммобілізації. Фіксуйте суглоби вище і нижче місця перелому.
  3. Зупинка кровотечі (при відкритому переломі): накладіть стерильну пов’язку або джгут (при артеріальній кровотечі).
  4. Охолодження: прикладіть холод до місця травми, щоб зменшити набряк.
  5. Термінова госпіталізація: викличте екстрену (швидку) медичну допомогу.
Розтягнення

 

Розтягнення – це пошкодження зв’язок або м’язів через надмірне навантаження.

Ознаки розтягнення:

  • біль у ділянці суглоба;
  • обмеження рухливості;
  • набряк і почервоніння;
  • можливе утворення гематоми.

Перша допомога:

  1. Спокій і фіксація: забезпечте нерухомість пошкодженого суглоба, за потреби використовуйте еластичний бинт.
  2. Охолодження: прикладіть лід на 15-20 хвилин кожні кілька годин у перші дві доби.
  3. Знеболення: при сильному болю можна дати постраждалому знеболювальні препарати.
  4. Консультація лікаря: якщо біль і набряк не зникають, потрібне додаткове обстеження.
Загальні поради

 

  • Завжди звертайте увагу на стан постраждалого. Якщо є втрата свідомості, ускладнення дихання чи інші серйозні симптоми, негайно викликайте екстрену (швидку) медичну допомогу.
  • Уникайте самостійного вправляння суглобів чи кісток – це може погіршити стан.
  • При будь-яких сумнівах щодо серйозності травми краще звернутися до лікаря.

Дотримання цих рекомендацій допоможе мінімізувати наслідки травм та швидше відновити здоров’я.

Прокрутка до верху