Апендицит

Які види апендициту можна зустріти

Класифікують гостре та хронічне запалення апендикса.

Гострий апендицит – це гострий запально-некротичний процес придатка сліпої кишки, який створює загрозу здоров’ю та життю пацієнта.

Гострий апендицит може бути:

• простим (поверхневим, катаральним);
• деструктивним (із гострим гнійним і некротичним процесами, проривом стінки відростка, абсцесом або інфільтратом).

Хронічний апендицит – уповільнена форма запалення червоподібного відростка сліпої кишки. Найчастіше причиною патології є раніше перенесений напад гострого апендициту. При хронічній формі через заміщення нормальної тканини сполучною відбувається атрофія відростка. Це призводить до розвитку запальних і деструктивних процесів. Патологія поділяється на просту, рецидивуючу або резидуальну.

 Причини апендициту

Головна причина розвитку гострого апендициту — порушення просування вмісту з просвіту апендикса й активізація патогенів.

На розвиток запалення придатка сліпої кишки може вплинути:

• наявність в організмі інфекційного агента, включно з кишковою паличкою, стрептококами, стафілококами, ентерококами, анаеробними мікроорганізмами;
• нейрогенні патології з посиленням перистальтики й утворенням слизу, перерозтягненням відростка і порушеннями мікроциркуляції;
• гіпертрофія (розростання) лімфоїдної тканини;
• патології всмоктування поживних речовин;
• паразитарні інвазії (гельмінти);
• сторонні тіла в кишківнику;
• порушення в харчуванні (у т.ч. такі, що спричиняють закрепи, утворення копролітів (калових каменів));
• стани імунодефіциту;
• підвищена алергізація організму тощо.

 Симптоми апендициту

Ознаки апендициту мають найрізноманітніші прояви.

Біль є обов’язковим симптомом гострого апендициту. Він може з’являтися на тлі абсолютно нормального стану. Болі під час апендициту характеризуються схильністю до поступового наростання і посилення під час кашлю, ходьби і будь-якої зміни положення тіла.

Найчастіше біль локалізується в правій здухвинній ділянці. Рідше – в епігастральній або навколопупковій ділянці з переміщенням (через кілька годин) у праву здухвинну ділянку. Також біль може супроводжуватися сильним м’язовим напруженням і підвищеною шкірною чутливістю.

Крім цих ознак апендициту, можуть проявлятися такі симптоми:

• нудота і блювота, яка частішає з розвитком запалення;
• болісне здуття живота (особливо в правій здухвинній ділянці);
• втрата апетиту;
• запор / діарея;
• виражена тахікардія;
• напруження м’язів живота;
• синдром Щоткіна-Блюмберга (різке посилення болю в животі при швидкому знятті пальпуючої руки з живота після натискання);
• підвищення температури тіла (часто в комбінації з ознобом, пітливістю, слабкістю і симптомами інтоксикації);
• сухість у роті.

 Наслідки апендициту

Наслідки апендициту найчастіше пов’язані з руйнуванням апендикса і потраплянням гною в навколишні тканини й органи.

Як правило, ускладнення гострого апендициту розвиваються на 3-5 день.

Вони характеризуються:

• проривом червоподібного відростка;
• місцевим запаленням очеревини;
• скупченням інфільтрату (клітинні елементи з домішкою крові та лімфи) в апендиксі;
• запаленням стінок вен брижі апендикса з утворенням тромбів;
• “гострим животом”.

При цьому лікар може поставити діагноз:

• періапендицит (запалення очеревини, що покриває червоподібний відросток);
• мезентеріоліт (запалення брижі червоподібного відростка);
• перитоніт (розрив апендикса з розповсюдженням інфекції в черевну порожнину і важким запаленням внутрішньостінної очеревини).

У пізньому періоді (через 6 днів з моменту появи ознак захворювання) гострий апендицит може мати ускладнення:

• тотальне запалення очеревини та заочеревинного простору;
• абсцеси в стінках апендикса;
• абсцес черевної порожнини;
• пілефлебіт (запалення й утворення тромбів у ворітній вені);
• потрапляння в кров гноєтворних бактерій і токсинів із подальшим сепсисом;
• абсцеси печінки тощо.

 Як діагностують апендицит

Для діагностики апендициту хірург насамперед спирається на клінічну картину та результати лабораторної діагностики.

Найпоказовішими дослідженнями є загальний аналіз крові (у т.ч. з лейкоцитарною формулою) і загальний аналіз сечі.

Під час їхньої розшифровки лікар звертає увагу на такі маркери патології:

• збільшена відносно нормальних показників ШОЕ;
• паличкоядерний зсув (зсув лейкоцитарної формули вліво) – збільшення в крові кількості незрілих нейтрофілів;
• збільшення вмісту лейкоцитів (лейкоцитоз 12-15*10⁹/л).

Загальний аналіз сечі дозволяє виключити патологію сечовидільної системи.

Під час диференціальної діагностики апендициту хірург може рекомендувати пройти УЗД, лапароскопію, КТ або рентген органів черевної порожнини. Це буває необхідно для виключення перфоративної виразки шлунку і 12-палої кишки, холециститу, аднекситу, панкреатиту в гострій формі, сечокам’яної хвороби, мезаденіту. Також під час діагностики апендициту виключають імовірність наявності дивертикулів Меккеля, інфаркту міокарда, правобічної пневмонії, дизентерії, гастроентериту.

 Перша допомога при апендициті

При першій же підозрі на напад гострого апендициту:

• необхідно покласти хворого в ліжко;
• помістити йому на живіт лід (обов’язково через тканину);
• негайно викликати швидку допомогу.

Категорично протипоказано при невідкладній допомозі при апендициті:

• затягувати зі зверненням по медичну допомогу;
• прогрівати живіт (прикладати грілку і будь-які теплі предмети) — це тільки посилить запальний процес і може призвести до розриву;
• намагатися нагодувати і напоїти хворого (допустимо дати тільки кілька ковтків води, якщо сильно мучить спрага);
• знеболювати і застосовувати проносні.

До встановлення точного діагнозу пацієнту не можна приймати знеболювальні, седативні або антибактеріальні препарати.

 Методи лікування апендициту

Єдиний спосіб лікування апендициту — видалення апендикса.

Екстрену апендектомію (видалення апендикса) не проводять при скупченні рідини в червоподібному відростку сліпої кишки, що не має ознак гнійного запалення і прориву (розриву). У цьому випадку пацієнту рекомендується медикаментозна терапія. А через 2-3 місяці — планова операція. При нагноєнні рідини хірург проводить розтин і дренування апендикса. Під час оперативного лікування апендициту може застосовуватися дві хірургічні методики:

• традиційна (відкрита) апендектомія – видалення запаленого червоподібного відростка сліпої кишки через невеликий надріз у нижній правій частині живота;
• лапароскопічна апендектомія – ендоскопічний метод лікування, здійснюваний через невеликі (1-2,5 см) проколи у черевній стінці.

Як правило, вибір виду доступу здійснюється лікарем. Рішення залежить від загального стану пацієнта і стадії запалення апендикса. 

 Профілактика апендициту

Специфічної профілактики апендициту не існує.

Серед правил неспецифічної профілактики гострого апендициту:

• підтримання фізичної активності без надмірних навантажень;
• своєчасне лікування захворювань ШКТ (у т.ч. паразитарних);
• прийом антибактеріальних засобів тільки за рекомендацією лікаря;
• введення до щоденного раціону достатньої кількості клітковини (рекомендується вживати понад 400 г свіжих овочів і фруктів, бобових, водоростей, грибів та ін. продуктів із грубими волокнами);
• запобігання закрепам.