Волога форма вікової макулярної дегенерації (ВМД) залишається однією з основних причин втрати центрального зору у пацієнтів старшого віку. Стандартом лікування є інтравітреальні ін’єкції анти-VEGF препаратів, які потребують регулярного та тривалого введення.

 

Останні клінічні дослідження демонструють ефективність нових молекул з пролонгованою дією (зокрема faricimab та високодозового aflibercept 8 мг), що дозволяють збільшити інтервали між ін’єкціями до 12–16 тижнів у значної частини пацієнтів без втрати функціональних результатів.

 

Клінічні переваги:

Для практичної офтальмології це означає перехід до більш персоналізованих схем лікування та можливість довготривалого контролю захворювання з меншим навантаженням на пацієнта.

 

Раннє виявлення ВМД та своєчасне початок терапії залишаються ключовими факторами збереження зору.