Відділення неврології та нейрофізіології

Причинами розвитку синдрому є:

1. Механічні фактори:

• Травми зап’ястя (переломи, вивихи тощо).
• Тривале перевантаження зап’ястя (робота за комп’ютером, гра на музичних інструментах, вишивка та в’язання тощо). ­­­­
• Постійна вібрація (наприклад, у робітників з інструментами).

2. Запальні процеси:

• Тендиніт (запалення сухожиль).
• Артрит променево- зап’ясткового суглобу (ревматоїдний, остеоартрит).
• Пухлини в ділянці каналу.

3. Ендокринні та метаболічні порушення:

• Цукровий діабет.
• Гіпотиреоз.
• Акромегалія.
• Вагітність (через затримку рідини).

4. Інші причини:

• Ожиріння.
• Системні захворювання сполучної тканини.
• Ідіопатичні (без очевидної причини).

Основними клінічними проявами є:

1. Сенсорні ( чутливі) симптоми:

Оніміння, поколювання (парестезії) зоні іннервації серединного нерва (перші три пальці та половина четвертого).

Печіння або біль, особливо вночі та рано вранці. Пацієнти часто цілу ніч розтирають кисті і трясуть ними, що дає певне полегшення.

Біль може поширюватися вгору по руці у напрямку передпліччя.

Симптоми можуть посилюватися при тривалому згинанні зап’ястя.

2. Моторні симптоми:

При прогресуванні цього стану м’язи великого пальця можуть ослабнути і атрофуватися, викликаючи слабкість кисті, це викликає незручності, особливо при виконанні точних рухів (утримання дрібних предметів, важко взяти склянку або чашку, застібати гудзики, чистити картоплю тощо).

Діагностика:

1. Клінічне обстеження:

• Неврологічний огляд пацієнта з оцінкою зони оніміння та слабкості.
• Провокаційні тести (Тінеля, Фалена).
• Симптом Тінеля (біль або поколювання при постукуванні по зап’ястку).
• Симптом Фалена (посилення симптомів при згинанні зап’ястя на 30-60 секунд).

2. Інструментальні методи:

• Електронейроміографія стимуляційна верхніх кінцівок (ЕНМГ): виявляє зниження швидкості проведення імпульсів по серединному нерву.
• УЗД серединного нерва: виявлення набряку, змін структури.
• МРТ або рентген зап’ястя: у разі підозри на травму чи новоутворення.

Лікування:

1. Консервативне:

• Зміна навантаження: уникати рухів, що провокують симптоми.
• Ортези: носіння фіксатора для обмеження згинання зап’ястя (особливо вночі).
• Медикаментозне лікування: НПЗ3 для зменшення болю. Кортикостероїдні ін’єкції в карпальний канал.
• Фізіотерапія: Ультразвук. Масаж для кисті. Вправи для„ковзання” нерву.

2. Хірургічне (у разі неефективності консервативного лікування):

Карпальна декомпресія: розсічення поперечної зв’язки зап’ястя для зменшення тиску на нерв. Виконується травматологами відкрито або ендоскопічно. Рекомендована при стійких симптомах понад 6 місяців або значній атрофії м’язів.

Неврологи відділення Невролгії та нейрофізіології оцінять неврологічний статус пацієнта, проведуть електронейроміографію стимуляційну верхніх кінцівок з метою діагностики ураження серединного нерва, призначать консервативне лікування.

У більшості випадків своєчасне лікування дає добрі результати!

Затяжні або неліковані форми можуть призвести до необоротної атрофії м’язів кисті та хронічного болю.

Звертайтесь своєчасно до спеціалістів за допомогою, не займайтесь самолікуванням! Будьте здорові!

Міастенія — це хронічне аутоімунне захворювання, що характеризується порушенням нервово-м’язової передачі, яке проявляється слабкістю скелетних м’язів. Захворювання має прогресуючий характер, часто з періодами ремісії та загострень.

Захворювання зустрічається з частотою 1-2 випадки на 10 000 осіб, переважно у жінок до 40 років або у чоловіків після 60 років.

Етіологія та патогенез

Основна причина – аутоімунна реакція, спрямована проти ацетилхолінових рецепторів (АХР) постсинаптичної мембрани.

Антитіла блокують, пошкоджують або зменшують кількість АХР, що знижує ефективність передачі нервового імпульсу.

У частини пацієнтів виявляють антитіла до м’язово-специфічної тирозинкінази (MuSK) або інших білків нервово-м’язового з’єднання.

Класифікація

• Загальна міастенія:

Очна форма (обмежена слабкість очних м’язів).

Генералізована форма (ураження інших груп м’язів, бульбарна форма)

• Вроджена міастенія (генетично зумовлені дефекти).
• Паранеопластична міастенія (пов’язана з пухлинами, зокрема тимомою).
• Міастенічний синдром Ламберта -Ітона

Клінічна картина

1. Симптоми:

Коливання м’язової слабкості, що посилюється після фізичних навантажень і зменшується після відпочинку.

Птоз (опущення повік). Диплопія (подвійне зображення).

Слабкість м’язів обличчя, шиї, кінцівок.

Труднощі з ковтанням, жуванням, мовленням (бульбарний синдром). У важких випадках — дихальна недостатність (міастенічний криз).

2. Особливості перебігу:

Поступовий розвиток симптомів.

Загострення можуть провокувати інфекції, стрес, операції, прийом деяких медикаментів (наприклад, антибіотиків-аміноглікозидів).

Діагностика.

1. Клінічний (неврологічний) огляд:

Симптоматика слабкості м’язів.

Тести на втомлюваність (наприклад, симптом птозу після повторних рухів).

2. Лабораторні методи:

Виявлення антитіл до АХР або MuSK.

3. Електронейроміографічне дослідження м’язів

Ритмічна стимуляція нерва (декрементна відповідь).

Один з основних критеріїв діагностики міастенії — порушення нервово-м’язової передачі, яке виявляють за допомогою електронейроміографії. Електронейроміографічне дослідження нервово-м’язової передачі (декремент-тест) роблять усім пацієнтам із підозрою на цю хворобу: оцінюють амплітуду негативної фази М-відповіді (сумарного потенціалу дії, що виникає в м’язі при електричному подразненні його рухового нерва), величину декременту — зменшення амплітуди п’ятої М-відповіді щодо першої (у відсотках).

4. Фармакологічні тести:

Проба з інгібіторами ацетилхолінестерази (наприклад, прозерин, калімін). Використовують неостигміну метилсульфат (прозерін) або піридостигміну бромід (калімін). Результати тесту оцінюють в інтервалі від 40 хв до 1,5 год після введення препарату. При повній і неповній компенсації рухових порушень (збільшення м’язової сили) пробу вважають позитивною, при частковій — сумнівною, при відсутності реакції — негативною.

5. Візуалізація:

КТ або МРТ для виключення тимоми.

Консультація суміжних спеціалістів ( ревматолога тощо)

Лікування

1. Симптоматична терапія:

Інгібітори ацетилхолінестерази (піридостигміни – прозерин, калімін).

Препарати калію підсилюють дію антихолінестеразних засобів і покращують скорочення м’язів.

2. Імуносупресивна терапія:

Гарний результат дає пульс-терапія із застосуванням високих доз Метипреда до 5 днів. Глюкокортикоїди (преднізолон).

Імуносупресанти (азатіоприн), моноклональні антитфла (ритуксимаб).

3. Плазмаферез та імуноглобуліни:

Використовуються при кризах або тяжкому загостренні.

4. Хірургічне лікування:

Тімектомія у разі наявності тимоми або для зниження аутоімунної активності.

На базі відділення неврології та нейрофізіології Клініко-діагностичного Центру Державної наукової установи «Центру інноваційних технологій охорони здоров’я» Державного управління справами ви можете отримати кваліфіковану консультацію лікаря невролога, пройти необхідне дообстеження у діагностиці міастенії (фармакологічний тест, Електронейроміографічне обстеження ( ЕНМГ стимуляційну) м’язів обличчя та верхнніх кінцівок, КТ та МРТ вилочкової залози).

На базі Відділення внутрішньої медицини та інтервенційної кардіології ЦСД та ВАІТ наші лікарі неврологи успішно проведуть курс стаціонарного лікування при загостренні міастенії. Також можливо лікування невідкладних станів ( міастенічних кризів) з подальшим призначенням індивідуальної терапії.

Прогноз

У більшості пацієнтів, які отримують адекватне лікування, досягається тривала ремісія.

Однак можливі загострення або розвиток міастенічного кризу, що вимагає негайного лікування.

Висновки

Міастенія — це складне, але контрольоване захворювання. Раннє виявлення захворювання та адекватна терапія є ключем до збереження якості життя пацієнтів.

Сучасні методи діагностики та терапії дозволяють забезпечити високий рівень життя пацієнтів за умови регулярного спостереження та дотримання лікувальних рекомендацій.

Запис на консультацію невролога або на проведення електроміографії стимуляційної при підозрі на міастенію ( обов’язкове направлення лікуючого лікаря з зазначенням форми міастенії, підозру на яку треба дослідити) ви можете отримати за телефоном 254-64-08.

Електронейроміографія (ЕНМГ) – це функціональний інструментальний метод обстеження стану периферичної нервової системи, спинного мозку та м’язів, взаємодії між м’язовою та  нервовою тканинами, що ґрунтується на реєстрації  та аналізі їх електричної активності. Захворювання нервової системи часто супроводжуються розладами передачі нервових імпульсів.  ЕНМГ дозволяє локалізувати уражену ділянку нервової системи, оцінити ступінь порушення передачі нервових імпульсів, визначити характер та рівень ураження нервів, проконтролювати перебіг захворювання, оцінити прогноз та результати лікування.

Синдром неспокійних ніг (СНН) (англ. restless legs syndrome) – стан, що характеризується неприємними відчуттями та дискомфортом в нижніх кінцівках.

СНН проявляється чутливими порушеннями, які бувають у вигляді повзання „мурашок”, пульсації або свербіння, відчуття стягування у литках. Також проявляється посиленням періодичних рухів кінцівками (ПРК) – ритмічні короткочасні посмикування, які найчастіше спостерігаються в ногах, мають стереотипний характер і охоплюють тильне згинання великих пальців стопи, іноді з віялоподібним розведенням інших пальців або згинанням всієї стопи.

Щоб полегшити свій стан, пацієнти змушені витягувати і згинати кінцівки, струшувати, розтирати і масажувати їх, перевертатися в ліжку, вставати і ходити по кімнаті або переступати з ноги на ногу. Під час руху неприємні відчуття зменшуються або проходять, але варто хворому лягти в ліжко, як вони знову посилюються.

Чутливі та рухові прояви зʼявляються в спокої, посилюються частіше у вечірній і нічний час, змушують пацієнта здійснювати полегшуючі їх рухи, що часто призводять д о порушення сну. Прямим наслідком неприємних відчуттів в кінцівках і необхідності постійно здійснювати ними рухи є порушення сну – безсоння (інсомнія).

Хворі довго не можуть заснути і часто прокидаються вночі. Наслідком
безсоння є сонливість та швидка стомлюваність в денний час, що призводить до виснаження та розвитку депресивних станів.

Причини СНН:

Причиною синдрому неспокійних ніг є порушення дофамінергічної системи, яка відповідає за передачу нервових імпульсів та впливає на рухову активність. Дослідження показали аномалії пре- і постсинаптичних рецепторів дофаміну в базальних гангліях головного мозку, що приводить до його дефіциту, як і при хворобі Паркінсона. Але на відміну від хвороби Паркінсона рухливі та чутливі порушення винивають виключно в нічний час.
1. Первинні (ідіопатичні):
Більш ніж у половині випадків СНН виникає під час відсутності будь-якого іншого неврологічного або соматичного захворювання. Він як
правило, проявляється в перші три десятиліття життя людини і може мати спадковий характер. Сімейний анамнез вказує на аутосомно-домінантний тип спадкування.

2. Вторинні (симптоматичні):

1) Неврологічні захворювання (Хвороба
Паркінсона, есенціальний тремор, полінейропатії)

2) Супутні захворювання:

• захворювання нирок, уремія; – недостатність віт.В12, заліза;
• цукровий діабет, фіброміалгія, – зловживання кавою;
• захворювання артерій або хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок
• захворювання щитовидної залози (гіпотиреоз або тиреотоксикоз);
• ревматоїдний артрит;

Майже у 20 % вагітних жінок, причому в частині випадків СНН його симптоми зʼявляються лише в II-III триместрі і зникають незабаром після пологів – є наслідом дії препаратів (метоклопрамід, В-блокатори).

Діагноз Синдрому неспокійних ніг, як правило, ставиться клінічно.
Даний синдром зустрічається майже у 5-15% людей.

Не займайтеся самолікуванням! Звертайтесь на консультацію до професіоналів, які допоможуть підібрати медикаментозні та немедикаментозні методи лікування CHH!

Будьте здорові!

Давайте сьогодні поговоримо про мігрень та  харчування.

Чи є між ними зв’язок, як ті чи інші продукти впливають на перебіг цього захворювання.

Як відомо є тригери мігрені ( фактори, які найчастіше провокують мігренозні напади). Сьогодні поговоримо про харчові тригери мігрені.

Адже дуже важливо розпізнавати, які саме з продуктів провокують мігренозний біль. Уникати цих чинників, відкоригувати свій раціон харчування, тим самим зменшуючи частоту виникнення  нападів мігрені.

Звичайно  цей список умовний, тому що кожна людина має  індивідуальні особливості організму.

Почнемо з того, що наша нервова система контролює найбільш важливі функції людського організму, впливаючи на органи зору, слуху, мову, рухи, процеси нашого мислення та пам’яті! Порушення в роботі головного або спинного мозку, периферичних нервів або м’язів можуть стати причиною багатьох  важких захворювань.

Отже, почнемо з розгляду скарг, за наявності яких потрібно обов’язково звернутися до лікаря невролога!!!

• Головний біль. Від ниючого до гострого, різного ступеню інтенсивності та тривалістю за часом.
• Біль в ділянці обличчя.
• Асиметрія  обличчя, неможливість заплющити очі.
• Порушення мови та ковтання, голосу.
• Біль у спині (шийний, грудний чи поперековий відділи).
• Запаморочення,  порушення рівноваги та координації рухів.
• Шум/дзвін у голові та вухах.
• Надмірна загальна слабкість та втома, відчуття млосності, м’язова слабкість.
• Відчуття оніміння та поколювання в кінцівках, різних частинах тіла.
• Порушення пам’яті та концентрації уваги.
• Порушення зору, двоїння в очах, мерехтіння, ,,метеликів та зірочок” перед очима.
• Порушення смаку та сприйняття запахів.
• Нехарактерні мимовільні рухи, посмикування в м’язах.
• Скутість/ загальмованість/, уповільнення рухів.
• Втрата свідомості.
• Судомний напад.
• Тремор рук, ніг, голови.
• Тривожність, знервованість, плаксивість.
• Порушення сну, засинання, нічні прокидання.

Чим швидше пацієнт потрапляє до лікаря, тим швидше проводиться огляд, діагностуються неврологічні симптоми та синдроми, призначається план дообстеження та лікування, тим менше прояви та наслідки тієї чи іншої хвороби нервової системи!

Будьте здорові!

Один найпоширеніших видів первинного головного болю – це головний біль напруги (ГБН). Він спостерігається за життя хоча б один раз у 80 – 90% пацієнтів. ГБН носить доброякісний характер, але негативно позначається на якості життя. Він частіше виникає у жінок, ніж у  чоловіків. За тривалістю може  бути від 30 хвилин до тижня. Найчастішими тригерними чинниками виникнення ГБН є стрес, психоемоційне та фізичне перенавантаження.

🔹️Основні критерії ГБН:

✅️Повинно бути хоча б дві з цих ознак:

* ГБН малої чи середньої інтенсивності.

* ГБН двобічної локалізації.

* ГБН давлячого або стискаючого характеру, по типу ,,обруча”, більш відчутний у ділянці лоба та потилиці. Біль починає турбувати саме з шиї, далі поширюється на голову.

* ГБН не посилюється під час звичайної фізичної активності.

✅️Повинні бути ці обидві ознаки:

*Як правило, не супроводжується нудотою чи блюванням.

*Має один з симптомів: світло- або звукобоязнь.

🔹️ГБН поділяють на:

• епізодичний (нечастий та частий) – до 10-15 нападів за місяць відповідно;
• хронічний – більше 15 нападів за місяць протягом 3х місяців.

🔹️У виникненні  ГБН важливу роль відіграють периферичний ( напруження перикраніальних м’язів та фасцій голови та шиї) та центральний (коли в нейронах стовбура головного мозку знижується протибольова активність) больові механізми.

🔹️Лікування та профілактика:

-Для купування ГБН використовуються  знеболюючі (як правило, прості НПЗП)- ібупрофен 400-800мг, парацетамол 500-1000мг, напроксен 550мг та інші.

☝️Але прийом знеболюючих препаратів не більше 15 разів на місяць, бо це може спричинити появу іншого виду головного болю – абузусного!

• Використання технік постізометричної м’язової релаксації.
• Масаж для розслаблення м’язів шиї та голови, акупунктура.
• Заняття спортом ( йога, плавання), прогулянки на свіжому повітрі.
• Нормалізація сну, харчування, вживання води.
• Усунення провокуючих факторів (кава, алкоголь, куріння та інше).
• Уникання стресових ситуацій, психотерапія, КПТ, АД.

Надана інформація є пізнавальною!

Не займайтеся самолікуванням! Завітайте на огляд до лікаря для отримання кваліфікованої допомоги!

Будьте здорові💛💙

Пам’ятайте про МОЗОК та дайте людині шанс на вчасне ефективне  відновлення!