Автор: clinicg

Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні проблеми мініінвазивної хірургії»

16-17 листопада 2017 року відбулася науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми мініінвазивної хірургії»  (організатор – Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами).

Всього в  конференції взяло участь 225  учасників та гостей, в т.ч. 4 член-кор. НАМН України, 28  докторів медичних наук і 50 кандидатів медичних наук.

Серед учасників були представники закладів охорони здоров’я, наукових установ м. Києва та 15 регіонів України, а саме: Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Івано-Франківської,  Київської, Миколаївської, Полтавської, Сумської, Харківської, Херсонської, Черкаської, Чернігівської, Чернівецької.

На трьох пленарних засіданнях та двох секційних було заслухано 38 усних доповідей.

Матеріали конференції опубліковані в науковому журналі «Клінічна та профілактична медицина» – 2017, №3.


Резолюція

Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми мініінвазивної хірургії»

16-17 листопада 2017 р., м. Київ

Сучасні хірургічні технології досягли значних успіхів у своєму розвитку. Вони стали мініінвазивними, кровозберігаючими та органозберігаючими. Мініінвазивні методики хірургічного лікування забезпечують малу травматичність операційних втручань та, в більшості випадків, значно вищу прецизійність втручань. Це, в свою чергу, зумовлює зменшення кількості інтра- та післяопераційних ускладнень, мінімальні больові відчуття в післяопераційному періоді, значне скорочення термінів стаціонарного та амбулаторного лікування, тимчасової втрати працездатності, дозволяє більш широко впроваджувати стаціонарзамісні технології.

Актуальною проблемою сучасної хірургії є оптимізація діагностики і лікування передракових змін шлунково-кишкового тракту. Істотно підвищити ефективність діагностики і лікування передракових змін слизової оболонки стравоходу, шлунка, неоплазій кишечнику дозволило впровадження в клініку сучасного високотехнологічного малоінвазивного методу – внутрішньопросвітної ендовідеохірургії. Втім, сьогодні в світі немає одностайної думки з приводу оптимальних алгоритмів скринінгу, діагностики, малоінвазивного лікування передракових захворювань травного каналу, недостатньо вивчена ефективність новітніх ендоскопічних методів та їх можливе місце в загальному алгоритмі скринінгу та лікування.

Яскравим прикладом сучасних високотехнологічних втручань є ендовідеохірургія. ендовідеохірургічні технології широко використовуються в абдомінальній і торакальній хірургії, гінекології, урології. Проте серед хірургів відсутня єдина думка щодо показів і протипоказів до використання ендовідеохірургічних операцій при різних захворюваннях. Є лише поодинокі публікації результатів наукових досліджень, які стосуються порівняльної об’єктивної оцінки різних параметрів ефективності малоінвазивних технологій, чітко не  визначені переваги і недоліки цих методів у порівнянні з традиційними відкритими операціями. Тому розробка і впровадження інноваційних технологій мініінвазивних ендовідеохірургічних втручань, удосконалення методів ендоскопічної і морфологічної діагностики та вивчення їх ефективності є актуальним і практично значущим.

Мініінвазивні високотехнологічні методики зайняли чільне місце в арсеналі судинних хірургів. Подальше розширення показань до мініінвазивних втручань, поява нових матеріалів та технологій, активне впровадження гібридних технологій дозволить значно підвищити можливості надання допомоги пацієнтам, значно покращити безпосередні та віддалені результати лікування пацієнтів з патологією магістральних судин.

В межах конференції «Актуальні проблеми мініінвазивної хірургії»  проведено 5 пленарних засідань, на яких були обговорені проблемні питання відеоендоскопічної та морфологічної діагностики і мініінвазивного лікування передракових захворювань травного каналу, лапароскопічної та баріатричної хірургії, діагностики та хірургічного лікування патології сечовидільної та чоловічої репродуктивної систем, подальшого впровадження лапароскопічних та гістероскопічних технологій в гінекологічній практиці і репродуктивній медицині, актуальні проблеми судинної та серцево-судинної хірургії, а також сучасні аспекти організації надання висококваліфікованої та якісної медичної допомоги населенню України на різних її рівнях з використанням новітніх технологій та урахуванням викликів сьогодення.

Учасники Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми мініінвазивної хірургії» вважають за доцільне:  

  1. Звернутись до Міністерства охорони здоров’я України з пропозицією:

передбачити у клінічних протоколах та стандартах надання медичної допомоги населенню України можливості використання новітніх високотехнологічних методик діагностики та хірургічного лікування.

  1. Звернутись до керівників наукових установ та вищих медичних навчальних закладів з пропозиціями:
  • приділити особливу увагу розробці та активному впровадженню стаціонар-замінних технологій, які є менш затратним порівняно з стаціонарним лікуванням, що дозволить підвищити якість та наблизити спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу до пацієнтів.
  • продовжити роботу із удосконалення малоінвазивних методів хірургічного лікування та впровадження їх в клінічну практику установ;
  • активно використовувати при розробці та вдосконаленні існуючих алгоритмів і протоколів лікування пацієнтів новітні стаціонар-замінні технології, а також сприяти їх удосконаленню та адаптації до умов системи охорони здоров’я України;
  • розробити та впровадити програму скринінгу передракових захворювань і раку прямої кишки, а також критерії якості ендоскопічних гастроінтестинальних втручань на національному рівні;
  • розробити алгоритм диференційноїдіагностики різних типів зубчастих утворень слизової оболонки товстої кишки, що є важливим етапом у подальшому вивченні їх біологічнихі молекулярно-генетичних особливостей для розуміння патогенезу колоректального раку;
  1. Рекомендувати регіональним органам управління охороною здоров’я та керівникам закладів охорони здоровя:
  • рекомендувати використання шкали інтенсивності хронічного тазового болю та трансвагінального ультразвукового дослідження вен малого тазу в якості скринінгових методів діагностики синдрому тазового повнокрів’я, з подальшою консультацією гінеколога та ультразвуковим дослідженням органів малого тазу;
  • рекомендувати широке використання рентгенендоваскулярних та гібридних втручань на артеріях нижніх кінцівок, а також застосування одномоментної двоповерхової реваскуляризації стено-оклюзивного ураження артеріального русла нижніх кінцівок, що дозволяє розширити покази до реваскуляризації артерій (особливо у хворих на цукровий діабет) та достовірно покращити результати лікування у вигляді регресії ішемії, збільшенні дистанції безбольової ходи та збереження кінцівки;
  • рекомендувати в практику гінекологічних відділень та стаціонарів, а також жіночих консультацій, запропоновану модель організації гінекологічної допомоги з приводу міоми матки, що дозволить оптимізувати та покращити результати лікування на кожному етапі – від моменту звернення до повної реабілітації;
  • рекомендувати до включення в стандарти надання медичної допомоги хворим на доброякісну гіперплазію передміхурової залози комбінованого методу оперативного лікування шляхом поєднання лазерної вапоризації апаратом «DornierMedilasUrobeam» 940nm та монополярної трансуретральної резекції простати, в тому числі у пацієнтів, які отримують антикоагуляційну терапію з приводу супутніх захворювань;
  • сприяти подальшому впровадженню малоінвазивних хірургічних технологій в щоденну практику хірургічних, гінекологічних, урологічних, проктологічних, онкологічних стаціонарів;
  • активно впроваджувати в закладах охорони здоров’я стаціонар-замінні технології лікування пацієнтів, новітні малоінвазивні методи оперативних втручань та сучасні діагностичні алгоритми;
  • включити до локальних протоколів з лікування пацієнтів з виразковими гастро-дуоденальними кровотечами методи ендоскопічного гемостазу, які є економічно більш вигідними у порівнянні із оперативним втручанням;
  • з метою підвищення ефективності первинної та вторинної профілактики колоректального раку в роботу ендоскопічних кабінетів та відділень впровадити рекомендації адаптованих клінічних настанов з якості ендоскопічних гастроінтестинальних втручань;
  • впровадити використання шкали інтенсивності хронічного тазового болю та трансвагінального ультразвукового дослідження вен малого тазу в якості скринінгових методів діагностики синдрому тазового повнокрів’я, з подальшою консультацією гінеколога та ультразвуковим дослідженням органів малого тазу;
  • у пацієнтів із стено-оклюзивними ураженнями артеріального русла нижніх кінцівок, в тому числі хворих на цукровий діабет, впровадити застосування рентгенендоваскулярних та гібридних оперативних втручань на артеріях нижніх кінцівок;
  • впроваджувати в практику гінекологічних відділень та стаціонарів, а також жіночих консультацій, запропоновану модель організації гінекологічної допомоги з приводу міоми матки, що дозволить оптимізувати та покращити результати лікування на кожному етапі – від моменту звернення до повної реабілітації;
  • впровадити комбінований метод оперативного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози шляхом поєднання лазерної вапоризації апаратом «DornierMedilasUrobeam» 940nm та монополярної трансуретральної резекції простати, в тому числі у пацієнтів, які отримують антикоагуляційну терапію з приводу супутніх захворювань;

Науково-практична конференція «Рефлексотерапія, методи східної та західної медицини в медичній реабілітації»

28-29 вересня 2017 р. у м. Києві відбулася Ювілейна науково-практична конференція з міжнародною участю «Рефлексотерапія, методи східної та західної медицини в медичній реабілітації сьогодення», яка присвячена 40-річчю рефлексотерапії в Україні.

Організатори – Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (кафедра сімейної медицини та амбулатоно-поліклінічної допомоги), ВГО «Українська Асоціація рефлексотерапії та медичної акупунктури» (УАРМА),», Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, ГО «Асоціація сімейної медицини».

Місце проведення:

28.09.2017 – Національна Наукова Медична Бібліотека (конференцзала,  м.Київ, вул. Толстого, 7).

29.09.2017 – Держана Наукова Установа «Науково-практичний Центр профілактичної та клінічної медицини» Державного Управління справами (актова зала, м. Київ, вул. Верхня, 5).

Відповідно до програми конференції були розглянуті найбільш актуальні питання рефлексотерапії, зокрема, акупунктури та споріднених методів Східної і Західної медицини в медичній реабілітації та профілактиці різних захворювань, а також застосування апаратних та інших немедикаментозних методів.  Обговорювалась роль рефлексотерапії в комплексному лікуванні хворих з найбільш розповсюдженою патологією в практиці роботи  сімейного лікаря, лікарів- невропатологів, педіатрів, ортопедів-травматологів.

Були проведені майстер-класи.

Конференція присвячена 40-річчю від впровадження рефлексотерапії в Україні. З цієї нагоди у перший день роботи конференції у приміщенні національної наукової медичної бібліотеки були представлені матеріали (фото, доповіді), які стосуються історичних аспектів розвитку рефлексотерапії  в Україні. Виставка працюватиме упродовж 2 тижнів.

У конференції брали участь також іноземні вчені, зокрема, з доповідями виступили проф. Йоханнес Хорн (Німеччина) та доктор В. Бобков (США).

Видано матеріалами конференції, які містять  статті, тези доповідей, лекції провідних вчених.

В перший день конференції (28.09.17) заслухано 19 доповідей, у другий (29.09.17) заслухано 4 доповіді та  проведено майстер-класи. Прийнято резолюцію конференції.

 

Зустріч з лауреатом Нобелівської премії професором Харальдом цур Хаузеном

18 вересня 2017 року у Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами   (ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС) відбулася зустріч науковців-медиків та лікарів із всесвітньо відомим німецьким вченим – лауреатом Нобелівської премії з фізіології і медицини (2008 р.) професором Харальдом  цур Хаузеном, який на даний час є почесним професором Німецького центру дослідження раку (Гейдельберг, Німеччина). Цей захід став можливим завдяки реалізації проекту «Лекції майбутнього», організатором якого є громадська організація «Європейська мала академія наук», та за сприяння НАН України і НАМН України.

У зустрічі брали участь окремі провідні вчені України, які займаються проблемами вірусних уражень  репродуктивної системи.

Під час круглого столу, який проходив у форматі наукової дискусії, обговорювалася роль віруса папіломи людини у розвитку раку шийки матки та можливості і досвід профілактики раку із застосуванням вакцин.

З вітальним словом, відкриваючи зустріч, виступив заступник директора з наукової роботи ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС професор Коломоєць М. Ю.

Про надзвичайно велику актуальність проблеми профілактики раку шийки матки і величезні заслуги професора Харальда цур Хаузена у її вирішенні говорив академік НАМН України професор Антипкін Ю. Г., директор ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології» НАМН України.

 Професор Харальд цур Хаузен, присвятив свій виступ проблемам вірусології, зокрема, механізму онтогенезу ВПЛ, його поширеності, передачі, діагностиці та профілактиці  захворювань. Спектр хвороб, зумовлених інфікуванням ВПЛ, широко коливається  – від виявлення ДНК у випадках без очевидних клінічних проявів хвороби до злоякісних ракових пухлин. Типи ВПЛ генітальної локалізації розділяються на віруси низького ризику, високого ризику і помірного ризику відповідно до їх потенційного онкогенного ризику. Віруси папіломи людини високого ризику типів 16,18,33,39,45,52 і 56 найчастіше знаходять при плоскоклітинному внутрішньоепітеліальному ушкодженні легкого (LSIL) або тяжкого(HSIL) ступеню(по класифікації Bethesda) .На сьогоднішній день для розуміння гістологічних змін, які характеризують фази інфекції ВПЛ, користуються системою цитологічної оцінки Bethesda. Головним є те, що ці типи ВПЛ (низького ризику, високого ризику і помірного ризику) не зовсім чітко розрізняються, і фактичний ризик розвитку хвороби може змінитися за типом в межах кожної групи ризиків. Досягненням останього часу є результати дослідження механізму онкогенності ВПЛ, зокрема, розуміння, що геном ВПЛ має три ділянки: ранню (early-E), пізню (late-L) і вхідну регулюючу (region-URR), і саме білки ранньої ділянки early-E6 та Е7 вважаються найважливішими вірусними білками для розвитку злоякісних трансформацій епітелію шийки матки. Вони здатні стимулювати перетворення клітини, приєднуючись  до пухлиноопригнічувальних генів в геномі клітини (р53 і Rb). Завершуючи свій виступ, професор Харальд цур Хаузен наголосив, що домінуючим фактором ризику потрапляння ВПЛ в організм  є статева активність людини. Так, молоді особи чоловічої та жіночої статі, особливо підлітки, демонструють сексуальну поведінку високого ризику  (невдалий вибір партнерів, численні сексуальні партнери, часті незахищені сексуальні контакти). Окрім того,чоловіки молодшої вікової групи та підлітки мають схильність мати більшу кількість сексуальних партнерок , аніж молоді жінки та дівчата-підлітки. Тому надійним профілактичним кроком для припинення розповсюдження ВПЛ- це вакцинація підлітків як жіночої так  чоловічої статі.

Про поширеність віруса папіломи людини (ВПЛ), зокрема високоонкогенного штаму відносно клітин епітелію шийки матки – ВПЛ16, ВПЛ18,  серед підлітків України говорила у своєму виступі  член – кор. НАМН України, професор Татарчук Т.Ф., заступник директора з наукової роботи Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України, завідувачка відділення ендокринної гінекології цього інституту.

Доктор медичних наук Бучинська Л.Г., заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут експериментальної патології,онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України» поцікавилася думкою німецького гостя про роль вірусів, зокрема ВПЛ16, ВПЛ18, в розвитку онкопатології яєчників.

У своїй відповіді професор Харальд цур Хаузеном  звернув увагу на те, що в даний час продовжуються наукові дослідження з названої проблеми, але дотепер відсутні достовірні дані про роль вірусу папіломи людини в патогенезі розвитку рака яєчників. Однак достеменно встановлено, що саме віруси ВПЛ16 та ВПЛ18  спричинюють рак шийки матки. Він наголосив, що у деяких країнах Європи  та Америки, зниження захворюваності на рак шийки матки серед жінок репродуктивного віку досягається за допомогою загальнодержавних програм з вакцинації підлітків у віці 7-10 років (як жіночої так і чоловічої статі).

Кандидат медичних наук Манжура О., головний консультант з питань онкогінекології  Департаменту охорони здоров’я міста Києва,  завідувач відділення онкогінекології Київського міського онкологічного центру,  запитала у професора Харальда цур Хаузена, про те, які саме профілактичні заходи він  рекомендує застосовувати з метою унеможливлення розвитку онкопатологічних станів шийки матки у жінок, інфікованих ВПЛ високого онкогенного потенціалу. Професор Харальд цур Хаузен, відповідаючи на запитання, наголосив, що своєчасна вакцинація та ревакцинація  бівалентними – полівалентними вакцинами жінок репродуктивного віку, незалежно від того, чи є вони носіями вірусу папіломи людини, у поєднанні з місцевою санацією сприяє  посиленню чи нормалізації місцевого імунітету шийки матки, що в свою чергу знижує ризик розвитку раку шийки матки та в цілому зберігає репродуктивне здоров’я пацієнтки.

Кандидат медичних наук Литвак О. О., провідний науковий співробітник наукового відділу малоінвазивної хірургії, в контексті відповіді професора Харальда цур Хаузена, поцікавилася термінами планування вагітності від дати останньої вакцинації. У відповіді Харальд цур Хаузен чітко окреслив терміни можливого планування реалізації репродуктивної функції, а саме: при використанні бівалентної вакцини –  через три місяці, а полівалентної – через 6 місяців після останньої дози препарату. Це, поза сумнівом, сприяє нормальному виношуванню вагітності, перебігу пологів та післяпологового періоду.

Президент Малої академії наук  Довгий С. О., підводячи підсумки круглого столу, відзначив, що візит всесвітньовідомого німецького вченого в Україну є важливою для наукової медичної спільноти  подією, подякував професору Харальду цур Хаузену за його видатні наукові здобутки,  можливість професійного спілкування з ним. Він висловив сподівання, що розробка нових методів профілактики папіломавірусної інфекції за допомогою вакцин дозволить знизити частоту раку, зокрема, раку шийки матки.

У круглому столі взяли участь 11 докторів і 14 кандидатів медичних наук, чимало лікарів, які займаються проблемами онкогінекології та репродуктології.

 

 

Алфавітний перелік статей

АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК І АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ

Артеріальний тиск і артеріальна гіпертензія

Як кров рухається по судинах?

Роботу серця можна умовно порівняти з роботою насосу. Під час скорочення серця  кров  потрапляє в аорту, далі – в артерії, артеріоли і капіляри, а потім через систему венул і вен повертається до серця.  Адекватне кровопостачання всіх органів тіла людини забезпечується за рахунок злагодженого функціонування серцево-судинної системи. Серед основних параметрів, що характеризують стан серцево-судинної системи важливе значення має артеріальний тиск

Що таке артеріальний тиск?

Артеріальний тиск – це сила, з якою кров тисне на стінки артерій.

Докладніше…

Здоровий спосіб життя

Здоровий спосіб життя

Здоровий спосіб життя – це дії, направлені на підтримку здоров’я та уникнення захворювань. В основі здорового способу життя лежить індивідуальна система поведінки та звичок кожної окремої людини.

Докладніше…

Правила прийому до клінічної ординатури ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС у 2017 році

Правила прийому до клінічної ординатури у ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС у 2017 році (далі Правила) встановлені відповідно до Положення про клінічну ординатуру в Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, затвердженого Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 2 грудня 2015 року № 244.

  1. Клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певної лікарської спеціальності у Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами (надалі – ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС).
  2. Клінічна ординатура забезпечує одержання лікарем вищої кваліфікації на основі раніше здобутої вищої медичної освіти у вищому навчальному закладі та проходження спеціалізації з відповідної лікарської спеціальності у закладах післядипломної медичної освіти (на факультетах післядипломної освіти вищих навчальних закладів) та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певної лікарської спеціальності.
  3. Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарською спеціальністю з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров’я.
  4. Навчання в клінічній ординатурі здійснюється з відривом від виробництва. Тривалість навчання складає для громадян України два роки, початок занять – 1 вересня.
  5. До клінічної ординатури приймаються за конкурсом громадяни України, які мають вищу медичну освіту за освітньо-професійним рівнем магістра (спеціаліста), диплом магістра (спеціаліста) з кваліфікацію «лікар» і стаж практичної роботи за відповідною лікарською спеціальністю не менше трьох років після закінчення інтернатури (або спеціалізації), лікарська спеціальність якої повинна відповідати спеціальності клінічної ординатури. У конкурсі можуть також брати участь лікарі без необхідного стажу практичної роботи, які успішно закінчили інтернатуру за відповідною лікарською спеціальністю і рекомендовані Вченою радою вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти, наукової установи) до навчання в клінічній ординатурі.
  6. Планування щорічних обсягів підготовки фахівців у клінічній ординатурі за кошти державного бюджету, головним розпорядником яких є Державне управління справами (надалі – держзамовлення ДУС), здійснює Управління охорони здоров’я та санаторно-курортних закладів Державного управління справами (далі – УОЗ та СКЗ), з урахуванням перспективних потреб у відповідних фахівцях закладів охорони здоров’я, які знаходяться в управлінні Державного управління справами.
    ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС, яка здійснює підготовку в клінічній ординатурі з певних лікарських спеціальностей за держзамовленням ДУС, подає до 1 червня кожного року до Державного управління справами заявку на кількість місць в клінічній ординатурі на наступний рік (для формування бюджетного запиту на наступний рік).
    Затверджений план прийому до клінічної ординатури за держзамовленням ДУС доводиться Державним управлінням справами до ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС.
  7. До клінічної ординатури можуть також прийматися лікарі з оплатою за навчання за кошти юридичних та фізичних осіб на умовах договорів між ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС та юридичними чи фізичними особами.
  8. Для здійснення прийому в клінічну ординатуру директор ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС не пізніше 30 травня поточного року оголошує конкурс і призначає приймальну комісію під головуванням заступника директора з наукової роботи. До її складу також входять: завідувачі профільних наукових відділів, професори, доценти, провідні вчені (доктори і кандидати наук) та учений секретар. Роботою комісії керує її голова.
  9. Прийом лікарів до клінічної ординатури за держзамовленням ДУС здійснюється за окремим конкурсом з урахуванням виділених місць. Лікарські спеціальності клінічної ординатури повинні відповідати Номенклатурі лікарських спеціальностей, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.12.97 N 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
    01.98 за N 15/2455 (зі змінами).
  10. Прийом документів для вступу до клінічної ординатури здійснюється щороку упродовж червня.
  11. Лікарі, які бажають вступити до клінічної ординатури, подають на ім’я директора ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС заяву, до якої додають:
    а) особисто заповнений листок з обліку кадрів;
    б) копію диплома про вищу медичну освіту і присвоєння кваліфікації спеціаліста «лікар»;
    в) копію сертифіката про присвоєння кваліфікації лікаря-спеціаліста з певної лікарської спеціальності;
    г) копію посвідчення про присвоєння (підтвердження) лікарської кваліфікаційної категорії (за наявності);
    г) витяг із трудової книжки;
    д) список опублікованих наукових праць (за наявності);
    е) витяг з протоколу засідання вченої ради вищого навчального закладу чи закладу післядипломної освіти з рекомендацією, наданою лікарю-інтерну на навчання в клінічній ординатурі (для осіб, які вступають до клінічної ординатури без необхідного стажу роботи лікаря за спеціальністю) або до аспірантури.
    Прийом документів здійснює учений секретар ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС.
  12. Рішення про допущення лікаря до вступних випробувань до клінічної ординатури ухвалюється приймальною комісією, про що повідомляється вступнику не пізніше 5 днів після подання документів.
  13. Приймальна комісія може відмовити в допущенні до вступних випробувань у зв’язку з відсутністю окремих документів, що вказані в п. 2.7 цього Положення.
  14. Особи, які раніше пройшли повний курс навчання в клінічній ординатурі, а також відраховані з неї за протиправні дії або невиконання індивідуального навчального плану, правом повторного вступу до клінічної ординатури на місця держзамовлення ДУС, не користуються.
  15. Кожен вступник до клінічної ординатури проходить співбесіду з членами приймальної комісії та складає іспит з відповідної лікарської спеціальності, у ході якого визначається рівень його теоретичної та практичної підготовки з цієї лікарської спеціальності. Програми для іспиту розробляються профільними науковими відділами ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС в межах кваліфікаційних вимог до лікаря певної спеціальності, розглядаються Науково-методичною радою, затверджуються директором ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС і доводяться до відома претендентів до вступу до клінічної ординатури під час подання ними документів.
  16. Директор ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС щороку до 20 липня подає на затвердження до УОЗ та СКЗ протоколи засідань приймальної комісії з обґрунтованими рекомендаціями про доцільність зарахування до клінічної ординатури на місця держзамовлення ДУС кандидатів і списки осіб, які брали участь у конкурсі до клінічної ординатури.
    УОЗ та СКЗ розглядає подані документи та повідомляє ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС про прийняте рішення упродовж 7 днів.
  17. Зарахування до клінічної ординатури на місця держзамовлення ДУС здійснюється наказом директора ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС у п’ятиденний термін після погодження з УОЗ та СКЗ. Копія наказу про зарахування до клінічної ординатури зберігається в особовій справі клінічного ординатора.
  18. Зарахування до клінічної ординатури вступників на умовах оплати за навчання за кошти міністерств і відомств, місцевих бюджетів, фізичних та юридичних осіб здійснюється наказом директора ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС без погодження з Державним управлінням справами.
  19. Наказ про зарахування до клінічної ординатури є підставою для звільнення лікаря з попереднього місця роботи за його ініціативою у зв’язку із вступом до клінічної ординатури.
  20. У тому випадку, коли конкурс до клінічної ординатури з певної лікарської спеціальності на місця держзамовлення ДУС не відбувся, директор ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС має право за погодженням УОЗ та СКЗ оголосити конкурс повторно або перепрофілювати місця в клінічній ординатурі за держзамовленням ДУС, які залишились вакантними, на інші лікарські спеціальності з оголошенням додаткового конкурсу до клінічної ординатури на перепрофільовані місця.
  21. Особові справи клінічних ординаторів формує учений секретар та передає їх у відділ кадрів ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС.
  22. Накази про зарахування до клінічної ординатури та про відрахування з клінічної ординатури, а також накази про відпустки (канікули) клінічних ординаторів, готує відділ кадрів ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС. Особові справи клінічних ординаторів та їхні трудові книжки зберігаються у відділі кадрів ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС.

Схвалено Вченою радою ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС 15 грудня 2016 року (протокол № 8).

Всеукраїнська науково-практична конференція Артеріальні гіпертензії: терапевтичні, неврологічні та медико-соціальні аспекти профілактики і лікування

Матеріали конференції опубліковані в науковому журналі

«Клінічна та профілактична медицина» (електронне видання): 2017, № 2.

Адреса веб-сайту журналу:

www.cp-medical.com

 

РЕЗОЛЮЦІЯ

 

  Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю

«Артеріальні гіпертензії: терапевтичні, неврологічні  та медико-соціальні аспекти профілактики і лікування»

 27 квітня  2017 року, м. Київ

Всеукраїнська науково-практична конференція присвячена питанням профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні і розглянула наступні проблемні питання: артеріальна гіпертензія, як основний фактор ризику ускладнень серцево-судинних захворювань, артеріальна гіпертензія у поєднанні  з іншими хворобами, прихильність до терапії артеріальної гіпертензії, патогенетичні аспекти неврологічних ускладнень артеріальної гіпертензії, соціальні аспекти  артеріальної гіпертензії, удосконалення уніфікованого клінічного  протоколу медичної допомоги при артеріальній гіпертензії,  артеріальна гіпертензія і цукровий діабет,  рефрактерна артеріальна гіпертензія та її лікування, результати виконання наукових досліджень з профілактики і лікування артеріальної гіпертензії та її ускладнень в ДНУ «НПЦПКМ» ДУС і  провідних наукових центрах України.

Учасники конференції, обговорюючи зазначені вище питання, відзначили наступне:

В Україні триває процес впровадження іноваційних технологій і заходів для підвищення якості надання медичної допомоги хворим на АГ.  Ефективність  лікування кожного конкретного пацієнта і досягнення успіхів у контролю АГ серед населення країни в цілому значною мірою залежить від узгодженості дій лікарів первинної ланки та лікарів, які надають вторинну медичну допомогу, що забезпечує єдиний діагностичний і лікувальний підхід. Такий підхід   регламентовано Наказом Міністерства охорони здоров’я України N 384 від 24.05.2012 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії». Важливе значення має  розробка в закладах охорони здоров’я локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на основі Уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги “Артеріальна гіпертензія”, відповідно до Уніфікованої методики з розробки клінічних настанов, медичних стандартів, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги, локальних протоколів медичної допомоги (ЛПМД, клінічних маршрутів пацієнтів) на засадах доказової медицини.  Досвід  Державної наукової установи  «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами щодо  впровадження ЛПМД хворим на АГ засвідчив підвищення ефективності медичної допомоги цій категорії пацієнтів. Розроблені методичні підходи щодо залучення лікарів і молодших спеціалістів з медичною освітою до вирішення цієї проблеми. Пацієнти з АГ позитивно оцінили запровадження інформаційного блоку «Довідник пацієнта»  на веб-сайті установи.

На засіданнях підкреслено, що упродовж останнього десятиліття інтенсивно створюються та удосконалюються нові інноваційні технології  лікування артеріальної гіпертензії, зокрема, з’являються нові комбіновані форми гіпотензивних препаратів, оптимізується  лікування  резистентної АГ, удосконалюються підходи щодо лікування АГ пацієнтів з коморбідними станами тощо.

Особливу увагу приділено попередженню серцево-судинних та судинно-мозкових  ускладненнь артеріальної гіпертензії, чому безперечно   сприятиме, нещодавно прийняте, рішення Уряду України про реімбурсацію вартості гіпотензивних препаратів.

 Учасники конференції, обговорюючи зазначені вище питання, відзначили:

– зростання показника виявлення хворих з артеріальною гіпертензією;

– тенденції до зменшення  показників захворюваності населення на мозковий інсульт та смертності від судинних уражень мозку;

– покращення  ситуації щодо контролю артеріальної гіпертензії серед населення;

– покращення якості лікування артеріальної гіпертензії.

Водночас залишається ряд невирішених питань:

– недостатньо ефективною є  пропаганда здорового способу життя та значення факторів ризику на державному рівні. Рідко залучаються до участі у заходах з профілактики  АГ представники органів влади, освіти, промислового комплексу, тощо;

– медичними працівниками первинних структур охорони здоров’я не завжди проводиться оцінка серцево-судинного ризику та корекція факторів ризику у хворих на артеріальну гіпертензію, недостатньо призначається немедикаментозне лікування;

– недостатнім є медикаментозне забезпечення антигіпертензивними та ліпідзнижувальними  засобами;

 

Учасники конференції вважають за доцільне:

Рекомендувати органам управління охороною здоров`я  та закладам охорони здоровя в регіонах:

  1.  Залучати до участі у заходах  з профілактики і лікування АГ представників виконавчих органів влади, освіти, промислового комплексу, тощо.
  2. Удосконалювати роботу по введенню в стандарти діагностики і лікування артеріальної гіпертензії оцінки серцево-судинного ризику та акцентувати увагу лікарів при лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію не тільки на рівень артеріального тиску, а також на варіабельність АТ, корекцію факторів ризику та інших серцево-судинних порушень.
  3. Ширше впроваджувати немедикаментозні методи лікування артеріальної гіпертензії.
  4. Забезпечити моніторинг епідеміологічної ситуації щодо артеріальної гіпертензії та факторів ризику її виникнення.
  5. Проводити експертну оцінку ефективності лікування, моніторингу основних ускладнень АГ та втрат, пов’язаних з артеріальною гіпертензією.
  6. Формувати позитивну мотивацію у населення щодо необхідності профілактики і лікування артеріальної гіпертензії. Сприяти створенню на регіональному рівні  інформаційного простору  щодо здорового способу життя та профілактики серцево-судинних захворювань.
  7. Активно залучати медичних сестер, фельдшерів та працівників аптек до пропаганди серед населення медико-санітарних знань щодо виявлення, лікування та профілактики АГ.
  8. Сприяти поєднанню зусиль організаторів охорони здоров’я, кардіологів, невропатологів, терапевтів і сімейних лікарів у розв‘язанні проблем артеріальної гіпертензії та профілактики її ускладнень.

 

Рекомендувати науковим установам та навчальним закладам:

  1. Оптимізувати міжнародну співпрацю в ділянці вивчення факторів ризику гіпертонії та судинних розладів, розробку навчальних програм, сприяти   внесенню  змін до навчальних планів підготовки лікарів на медичних факультетах вищих навчальних закладів.
  2. Забезпечити науковий  супровід  впровадження інноваційних технологій та програм профілактики та лікування артеріальної гіпертензії в амбулаторно-поліклінічній практиці.
  3. Продовжити роботу з  удосконалення  надання медичної допомоги хворим на АГ у відповідності до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги.
  4. Сприяти розробці етапної медичної реабілітації хворих з артеріальною гіпертензією, удосконаленню  лікування і реабілітації хворих з ускладненнями АГ, зокрема,  з цереброваскулярною патологією та після гострого інфаркту міокарда, операцій реваскуляризації тощо.
  5.  Удосконалювати програми підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних працівників  закладів охорони здоров’я з питань профілактики та лікування артеріальної гіпертензії.

 

 

Науковий журнал «Клінічна та профілактична медицина» (електронне видання)

          ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ Й ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ

     для наукового журналу Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами

«КЛІНІЧНА ТА ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА» (ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ)

 

  1. Структура матеріалу: вступ (стан проблеми за даними літератури не більше 5-7-річної давнини); мета, основні завдання та методи дослідження; основна частина (висвітлення статистично оброблених результатів дослідження); висновки; перспективи подальшого розвитку в даному напрямку; список літератури, реферати російською, українською та англійською мовами.
  1. Матеріал повинен супроводжуватися офіційним направленням від установи (закладу), в якій (якому) робота була виконана, за підписом керівника (заступника керівника з наукової роботи), засвідченим круглою печаткою установи (закладу), та експертним висновком про можливість відкритої публікації.
  1. На останній сторінці статті повинні бути власні підписи всіх авторів, їхні прізвища, імена та по-батькові (повністю), , номери телефонів (службовий), посада, науковий ступінь, вчене звання, поштова адреса установи. Обов’язково має бути зазначений контактний телефон автора(ів) для спілкування з редколегією. Стаття, що надіслана електронною поштою, не звільняє автора від необхідності направлення на адресу редколегії всього необхідного пакету документів на паперових носіях.
  1. Авторський текстовий оригінал повинен складатися з двох примірників українською (або російською) мовами:

– тексту статті (обсяг оригінальних статей, у тому числі рисунків, літератури, рефератів, не повинен перевищувати 10 сторінок,  обсяг оглядів літератури, лекцій, проблемних статей – не більше 12 сторінок, коротких повідомлень, рецензій – не більше 7 сторінок);

– списку літератури (якщо у статті є посилання):  для оглядів літератури – не більше 50 літературних джерел, для оригінальних та інших статей – не більше 20;

– таблиць (не більше 4);

– рисунків (не більше 4) та підписів до них.

  1. Статті набираються на комп’ютері в програмі Word і подаються на електронному носії та роздрукованому на папері варіантах. Текст реферату слід набирати шрифтом 12 пунктів з міжрядковим інтервалом – 1,5, дотримуючись таких розмірів полів: верхній і нижній – 20 мм, лівий – 25 мм, правий – 10 мм. Ілюстрації (діаграми, графіки, схеми) створюються у програмах Word або Exсel і у вигляді окремих файлів разом з текстовим файлом подаються на електронному носії.

На першій сторінці зазначаються: індекс УДК (зліва), ініціали та прізвища авторів, місто (у дужках), назва статті, назва установи (закладу), у якій (якому) працюють автори. Якщо автори працюють у різних установах (закладах), наводяться назви кожної (кожного) з них.

Структура статті:

УДК
Ініціали та прізвище автора (авторів)

НАЗВА СТАТТІ (ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ)

Назва установи (закладу), де виконана робота, та місто, у якому розташована установа (заклад). У тому випадку, якщо автори  статті  працюють  у  різних  установах,  необхідно  з  допомогою  міток (зірочок або цифр)  співвіднести кожного автора  з установою (закладом) за місцем його роботи.

Резюме. Текст – мовою оригіналу статті.

Ключові слова: текст (не більше 5 слів) – мовою оригіналу статті. 

Вступ. Текст. 

Мета дослідження. Текст. 

Матеріал і методи. Текст. 

Результати дослідження та їх обговорення. Текст. 

Висновки (висновок). Текст.

Перспективи подальших досліджень. Текст. 

Література.

 

НАЗВА СТАТТІ (ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ) (АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ)

Ініціали та прізвище автора(ів) (англійською мовою)

Abstract. Резюме (англійською мовою).

Key words: ключові слова (англійською мовою).

Назва установи, де виконана робота, місто, де розташована установа чи заклад (англійською мовою).

 

НАЗВА СТАТТІ (ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ) (РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ)

Ініціали та прізвище автора(ів) (російською мовою)

Резюме (російською мовою).

Ключевые слова: (російською мовою).

Назва установи, де виконана робота (місто, де розташована установа) (російською мовою).

Якщо текст статті набраний російською мовою – резюме подається  українською та англійською мовами, якщо англійською –  резюме   українською та  російською  мовами.  Тексти  резюме мають  бути  автентичними.

  1. Резюме є незалежним від статті джерелом інформації. Воно буде надруковано окремо від основного тексту статті і має бути зрозумілим без посилання на саму публікацію. Обсяг резюме не повинен перевищувати 250 слів. Резюме являє собою короткий і послідовний виклад матеріалу публікації за основними розділами та має відображати основний зміст статті, виходити з логіки викладення матеріалу та опису результатів дослідження з наведенням конкретних даних.

Резюме до оригінальної статті має бути структурованим: а) мета дослідження; б) матеріал і методи; в) результати; г) висновки. Всі розділи в резюме повинні бути виділені в тексті жирним шрифтом. Для інших статей (огляд, лекція, обмін досвідом тощо) резюме повинно включати короткий виклад основної концепції статті.

Обов’язково надаються «ключові слова» (від 3 до 8 слів) у порядку значимості, що сприятиме індексуванню статті в інфоpмаційно-пошукових системах.

  1. У розділі “Матеріал і методи” повинна бути ретельно описана організація проведення даного дослідження (дизайн).  Вказується  варіант  дослідження:  одномоментне (поперечне),  поздовжнє (проспективне  або  ретроспективне  дослідження  випадок-контроль).  Мають  бути  описані  критерії включення в дослідження і виключення з нього. Обов’язково слід зазначити  наявність  чи  відсутність  рандомізації (із  вказанням  методики) при  розподілі  пацієнтів  по групах,  а  також  про  наявність  чи  відсутність  маскування (“осліплення”)  при  використанні  плацебо  і лікарського препарату в клінічних випробуваннях. У цьому розділі необхідно детально описати використану апаратуру і діагностичні технології із зазначенням їх основних технічних характеристик і виробників, а також назву комерційних наборів для гормонального і біохімічного дослідження з наведенням  їх  виробника  та референтних показників  для  окремих  параметрів.  При  використанні  загальноприйнятих  методів  дослідження  на  них  необхідно  навести  відповідні  посилання  з  літератури. Слід вказати точні міжнародні назви всіх використаних ліків і хімічних речовин, дози і способи використання (шляхи уведення). У статтях, які присвячені оригінальним клінічним дослідженням, необхідно також зазначити про наявність інформованої згоди пацієнта на медичне втручання.

Автори несуть відповідальність за дотримання вимог статей 43, 45 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Гельсінкської декларації «Рекомендації для лікарів з проведення біомедичних досліджень із залученням людини» (1964 р., перегляд 1983 р.), Директиви 2001/20/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 04.04.2001 р. (зі змінами), а також настанови «Лікарські засоби. Належна клінічна практика», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.02.2009 р. № 95 (зі змінами). В експериментальних роботах необхідно вказати  вид  і  кількість  використаних  тварин,  а  також    методи  знеболення та умертвіння тварин  відповідно до вимог Порядку проведення науковими установами дослідів, експериментів на тваринах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді  та спорту України від 01.03.2012 р. № 249 та Порядку проведення до клінічного вивчення лікарських засобів та експертизи матеріалів до клінічного вивчення лікарських засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.12.2009 № 944.

Невід’ємним  компонентом  розділу “Матеріал  і  методи” є опис  процедури  статистичного  аналізу . Обов’язково  слід вказувати  прийнятий  у  даному  дослідженні  критичний  рівень  значимості  “р” (наприклад, “критичний  рівень  значимості  при  перевірці  статистичних  гіпотез  у  даному  дослідженні  приймали  рівним 0,05”).  У  кожному  конкретному  випадку  вказується  фактична  величина допустимого рівня значимості “р” для використаного статистичного критерію (а не просто “р<0,05” або “р >0,05”). Крім того, необхідно вказати конкретні значення отриманих параметричних та непараметричних статистичних критеріїв (наприклад, критерій t Ст’юдента для параметичних,  критерії χ2, Рφ, Рu та ін.  – для непараметричних). Необхідно дати визначення всім  використаним  статистичним  термінам,  скороченням  і  символічним  позначенням.  Наприклад: М –  вибіркове  середнє, m (SEM) –  похибка  середнього, STD –  вибіркове  стандартне  відхилення, р – досягнутий рівень значимості. При використанні виразів на зразок М±m необхідно вказати значення кожного із символів, а також об’єм вибірки (n). Середні величини не слід наводити точніше, ніж  на  один  десятичний  знак  порівняно  з  вихідними  даними,  середньоквадратичне  відхилення  та похибку  середнього – іще  на  один  знак  точніше.  Якщо  аналіз  даних  проводиться  з  використанням статистичного пакету програм, необхідно вказати назву цього пакету і його версію.

  1. Цитати, наведені в статті, вивіряються і на полях візуються автором. У посиланні вказується джерело (назва, видання, рік, том, випуск, сторінка).

Автор повинен розмістити в статті всі формули та окремі символи. Виміри наводяться за системою СІ та шкалою Цельсія. Скорочення окремих слів, термінів (крім загальноприйнятих) не допускаються.  Не  слід  використовувати  скорочення (абревіатури)  в  назві  статті,  висновках  і  резюме.  Повний термін,  замість  якого  уводиться  скорочення,  повинен  передувати  першому  вживанню  цього  скорочення  в  тексті (якщо  тільки  це  не  стандартна  одиниця  виміру).  Назви  ферментів,  тканинних препаратів, буферів суспензійних середовищ і експериментальних методів не скорочуються. Хімічні елементи і прості неорганічні сполуки слід вказувати хімічними формулами. Назву органічних сполук можна замінити формулами, якщо вони є коротшими від назви і ясно показують їх структуру. Не допускаються  змішані  скорочення,  в  яких  поряд  з  українськими  літерами  входять  символи  атома  в латинській транскрипції. У таких випадках всю абревіатуру слід писати або латинськими літерами,  або українською мовою без скорочень.

  1. Необхідно подавати два варіанти списку літератури.

Перший варіант. Список літератури подається відразу після тексту і повинен бути оформлений згідно з вимогами ДСТУ 8302:2015 «Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання».  Всі джерела повинні бути пронумерованими. Зазначаються джерела, які опубліковані переважно впродовж останніх 7 років.

Приклад оформлення:

Водопьянова Н. Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. СПб. 2009. 336 с.

Кірєєва У. В. Синдром емоційного вигорання як результат професійного стресу. К. 2013. С. 141-145.

Lazarus R. S., Folkman S. Transactional theory and research on emotions

and coping. Eur. J. of Personality. 2009. Vol. 1. P. 141–169.

Другий варіант. References згідно із міжнародним стандартом АРА, який дублюватиме перелік джерел в основному списку, але оформлюватиметься відповідно до вимог міжнародних наукометричних баз. А саме: для всіх джерел, які  в основному списку подаються кирилицею, необхідно виконати транслітерацію, а назву видання, в якому її опубліковано, необхідно перекласти англійською. Крім того, якщо в наведеному джерелі літератури – п’ять і більше авторів, у цьому списку потрібно зазначати прізвища всіх авторів без винятку. Якщо в списку є посилання на іноземні публікації, вони повторюються в списку, але розділові знаки ставляться згідно із міжнародним стандартом АРА.

Приклад оформлення:

Vodopyanova N. E. (2009). Sindrom vygoraniya: diagnostika i profilaktika [Syndrome of burning down : diagnostics and prophylaxis]. SPb., 336.

Kiryeyeva U. V. (2013). Syndrom emotsiynoho vyhorannya yak rezul’tat profesiynoho stresu [A syndrome of the emotional burning down is as a result of professional stress]. Kiev, 141-145.

Lazarus R. S., Folkman S. (2009). Transactional theory and research on emotions and coping. Eur. J. of Personality, 1, 141–169.

 

Список цитованої літератури наводиться за абеткою в такому порядку:    1) наукові праці, надруковані кирилицею (спочатку  українською,  а  потім  іншими  мовами); 2)  наукові  праці,  надруковані  латиницею. У цій послідовності джерела літератури нумеруються. Цифрові посилання в тексті статті обов’язково  повинні  збігатися  з  відповідними  номерами  списку  літератури.  Кількість  джерел  у  списку літератури оригінальних  статей  не  повинна  перевищувати 20, оглядових – 50. Посилання  на  неопубліковані роботи не допускаються. Посилання на літературні джерела в тексті подаються за номером (номерами) цього  джерела  в  списку  та  пишуться  в  квадратних  дужках,  наприклад, [1, 4, 7].

У лекціях бібліографічні посилання даються за необхідності (в алфавітному порядку).

  1. В кінці статті зазначаються коротке резюме про авторів українською, російською та англійською мовами (ПІБ, науковий ступінь, вчене звання, посада в установі/установах, робоча адреса, адреса електронної пошти, номери телефонів авторів для спілкування з редакцією), фото авторів, а також, за наявності, реєстраційний номер за ідентифікатором ORCID (реєстр унікальних ідентифікаторів науковців та дослідників в науковій комунікації  – https://orcid.org/register).
  1. Відповідальність за достовірність і оригінальність наданих матеріалів (фактів, цитат, прізвищ, імен, результатів досліджень тощо) покладається на авторів. Статті, що оформлені без дотримання зазначених правил, не розглядаються и не повертаються авторам.
  1. Редакція забезпечує рецензування статей, здійснює спеціальне та літературне редагування.

 

                                                                                                   Редакційна колегія

ПРАВИЛА ПРИЙОМУ ДО АСПІРАНТУРИ

Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами у 2016 році

  1. До аспірантури на конкурсній основі приймаються особи, які здобули вищу освіту на рівні магістра медицини та мають сертифікат лікаря-спеціаліста за спеціальністю, що відповідає спеціальності аспірантури.
  1. Прийом в аспірантуру без відриву та з відривом від виробництва здійснюється відповідно до ліцензії МОН України за спеціальністю 222 «Медицина» зі спеціальною підготовкою: «внутрішні хвороби», «кардіологія», «нервові хвороби», «анестезіологія та інтенсивна терапія», «травматологія та ортопедія», «хірургія», «соціальна медицина».
  1. У 2016 році здійснюється прийом в аспірантуру з оплатою за навчання за рахунок коштів юридичних або фізичних осіб та за кошти державного бюджету.
  1. До вступних випробувань допускаються лікарі (вступники), які вчасно подали всі необхідні для вступу документи.
  1. Перелік документів, що є необхідними для вступу до аспірантури:

1) заява вступника;

2) медична довідка про стан здоров’я за формою № 286-у (або за іншою формою з аналогічним змістом, якщо абітурієнт знаходиться за кордоном на момент подачі документів для вступу в аспірантуру);

3) копія диплома лікаря із зазначенням здобутої спеціальності (кваліфікації)

(у разі, якщо диплом лікаря, на основі якого абітурієнт вступає в аспірантуру, здобутий у іноземному вищому навчальному закладі, абітурієнт допускається до вступних випробувань на рівні з іншими абітурієнтами. У разі успішного складання вступних випробувань Вчена рада ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС має прийняти рішення про визнання його диплому, або надати обґрунтоване пояснення причин відмови у такому визнанні);

4) копія диплома магістра медицини з відповідної  спеціальності за профілем аспірантури (за наявності);

5) сертифікат лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності за профілем аспірантури (для вступу до аспірантури зі спеціалізацією «соціальна медицина» – сертифікат лікаря-спеціаліста будь-якої лікарської спеціальності);

6) список опублікованих наукових праць, винаходів, корисних моделей та промислових зразків (за наявності);

7) реферат (наукова доповідь) з обраної вступником спеціальності (в разі відсутності опублікованих наукових праць);

8) рекомендаційний(і) лист(и), зокрема, від потенційного роботодавця або вченого, зацікавленого в науковій співпраці зі вступником  у разі його зарахування до аспірантури (за наявності);

9) інші задокументовані докази спроможності вступника здійснювати наукові  дослідження за обраною спеціальністю (в разі необхідності).

  1. Приймальна комісія може відмовити вступнику у допуску до вступних іспитів в аспірантуру у зв’язку із неподанням у встановлений термін всіх (або окремих) документів, визначених Правилами прийому.
  1. Вступні випробування до аспірантури складаються з:

– вступного іспиту зі спеціальності (спеціалізації) в обсязі навчальної програми освітнього рівня магістра (спеціаліста) відповідної спеціальності (спеціалізації);

–  вступного іспиту з однієї іноземної мови. Вступник, який підтвердив знання іноземної мови в обсязі, що відповідає  рівню В2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, відповідним сертифікатом (з англійської мови – сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Cambridge English Language Assessment), звільняється від складання вступного іспиту з іноземної мови. Під час визначення результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного випробування з іноземної мови з найвищим балом.

  1. Оцінка теоретичної і практичної підготовки вступника на вступних іспитах здійснюється за п’ятибальною системою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Вступник, який отримав оцінку «незадовільно», вважається таким, що не склав іспит. Отримані вступником бали  сумуються. Сума набраних  балів є підставою для визначення результатів конкурсу. У разі одержання однакової суми балів за результатами вступних іспитів право на першочергове зарахування до аспірантури мають вступники, які мають опубліковані наукові праці, патенти на винаходи, корисні моделі, мають  досвід роботи в лікарській спеціальності за профілем аспірантури.

Результати вступних іспитів до аспірантури є дійсними упродовж одного календарного року.

  1. Вступні іспити до аспірантури проводяться предметними комісіями чисельністю 3-5 осіб, які призначаються наказом директора ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС, і до складу яких включаються доктори наук, а також кандидати наук  (доктори філософії), що здійснюють наукові дослідження  відповідно до спеціальності аспірантури та причетні до реалізації відповідної освітньо-наукової програми. До складу предметних комісій можуть також бути включені потенційні наукові керівники вступників.
  1. Вступні іспити проводяться відповідно до розкладу вступних іспитів, який затверджується заступником директора з наукової роботи і доводиться приймальною комісією до відома вступників не пізніше ніж за 15 днів до початку вступних іспитів.
  1. Білетна програма вступного іспиту з кожної навчальної дисципліни, організація і методика проведення цих іспитів та критерії оцінки теоретичної і практичної підготовки вступників розглядаються Науково-методичною радою ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС і затверджуються заступником директора з наукової роботи.
  1. Вступники, які без поважних причин не з’явилися на вступні іспити у зазначений розкладом час, а також ті, що отримали оцінку «незадовільно», до участі в наступних вступних іспитах не допускаються.
  1. Повторне складання вступних іспитів не дозволяється.
  1. Вступники, які на час вступу до аспірантури склали всі або декілька кандидатських іспитів з відповідних навчальних дисциплін (п. 6), звільняються від вступних іспитів з цих дисциплін. Приймальною комісією зараховуються оцінки зазначених кандидатських іспитів.
  1. За результатами проведення вступних іспитів до аспірантури приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника.
  1. Зарахування до аспірантури здійснюється наказом директора ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС на підставі рішення приймальної комісії та укладеного з вступником  договору про навчання в аспірантурі за кошти фізичних юридичних (фізичних) осіб  до 25 листопада 2016 року.
  1. Про зарахування до аспірантури або про відмову в зарахуванні до аспірантури вступнику повідомляється в п’ятиденний строк з дня прийняття приймальною комісією відповідного рішення.
  1. Правила прийому до аспірантури розміщуються на веб-сайті ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС clinic.gov.ua

Схвалено Вченою радою ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС 15 червня 2016 року (протокол № 6) та затверджено наказом директора ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС від 21 червня 2016 р. № 165.